Потреби виступають глибинним джерелом мотивації трудової поведінки. Це об'єктивно зумовлена потреба людини в чомусь необхідному для свого існування, а от же, і в діяльності задля реалізації цих потреб. Усі потреби (суспільства, колективу, працівника) ма ють суспільний характер. Частина з них забезпечує прос те й розширене відтворення суспільного продукту, інші — життєві потреби людей, що задовольняються спільно (медицина, освіта та ін.), ще інші утворюють особисті потреби. Два останніх види складають життєві потреби трудящих. Найвпливовішими в механізмі трудової мотивації ви являють себе особисті потреби, що усвідомлюються як безпосередньо пов'язані з існуванням і життєдіяльністю індивіда. Серед них зазвичай розрізняють: • матеріальні (фізіологічні, біологічні) — у їжі, одязі, відпочинку, житлі, безпеці існування. • соціальні — у спілкуванні, самоповазі й повазі, са- мореалізації, соціальному статусі та престижі. • духовні (інтелектуальні) — у прилученні до культу ри, науки, творчості, мистецтва. Зауважимо, що такий поділ потреб дещо умовний. Усі вони в людині соціалізовані, але співвідношення їхньої ролі у визначенні трудової поведінки багато в чому зале жить від рівня досягнутої індивідом соціалізації. Оціню ючи роль тих чи інших потреб, важливо бачити їхню не розривну єдність, неможливість реалізації одного виду за рахунок інших.
207 2. Процес трудової мотивації і його компоненти
Потреби є побудниками до трудової діяльності, проте вони стають такими тільки в результаті усвідомлення їх працівником, тобто перетворення їх в інтереси. Якщо потреби допомагають йому уявити, що необхідно для йо го нормального функціонування, то інтереси підказують, як діяти, щоб забезпечити це функціонування, які пред мети й суб'єкти допоможуть його задовольнити. Носіями потреб та інтересів виступають як окремі працівники, так і колективи, соціальні групи, суспільство в цілому. Вони об'єднані загальною господарською діяльністю щодо розвитку продуктивних сил, охорони навколишнього середовища і забезпечення матеріально го й соціального добробуту людей. Однак спільність їхніх інтересів не заперечує наявності власних, відмінних від загальних, інтересів в окремих працівників, груп, колек тивів, класів. Так, для окремих галузей народного господарства суспільні інтереси полягають у платоспроможному по питі на продукцію, для трудових колективів — у рента бельності виробництва, ступені задоволення інтересів працівників колективу. Інтереси окремого працівника полягають як у трудовому самовираженні, так і в можли вості заробити засоби для самореалізації в інших сферах життєдіяльності. Звичайно, для ефективної реалізації всіх суспільних інтересів необхідно їх узгодження, коригування. Проте ієрархічність інтересів відіграє досить важливу роль. Три валий час законом взаємодії інтересів у нашому суспільстві визнавали незаперечний пріоритет інтересів спільноти над індивідуальними і жорсткий диктат інте ресів суспільства (держави) над іншими інтересами. Це цілком відповідало ідеологічним установкам на ро зуміння людини як «гвинтика» суспільного механізму. Не заперечуючи ролі інтересів суспільства, не можна за бувати, що призначення його (і соціалістичного — на самперед) полягає у створенні необхідних умов для задо волення життєвих потреб людини і потреби в праці як основної потреби. Для більшості працівників в умовах переходу до ринкових відносин дедалі більшого значен ня набувають інтереси до високого рівня оплати праці, забезпеченості комфортним житлом, медичним і сана-
208
ГЛАВА 7 МОТИВАЦІЯ ТРУДОВОЇ ПОВЕДІНКИ
торним лікуванням, до зручного режиму праці і графіка роботи. Водночас слід враховувати, що характер інтересу у кожного працівника різний, хоча й зумовлений нібито тими самими потребами. Наприклад, потреба у відпо чинку для молодих робітників може бути виражена в інтересі до туризму, спортивної бази, а для людей стар шого віку — в інтересі до санаторного оздоровлення, го родництва на дачних ділянках. Тому важливо враховува ти розбіжності в спрямованості інтересів тих чи інших соціальних груп населення. Про спрямованість інтересів до праці різних категорій працівників свідчать відповіді на запитання соціо логічного дослідження «Що варто зробити насамперед для підвищення заінтересованості людей у результатах праці?» На перше місце вийшло прагнення до збільшен 3 ня заробітної плати (52 % опитаних), на друге місце — до ліквідації привілеїв у торговому і медичному обслугову ванні (41 %), на третє — до передання підприємства в колективну власність (38 %), далі — зупинення зростан ня цін (20 %), підвищення дисципліни праці (19 %), роз ширення прав адміністрації при звільненні недбалих працівників (10 %).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Процес трудової мотивації і його компоненти» з дисципліни «Соціологія праці»
