Насамперед зазначимо, що серед багатьох видів соціальної діяльності, які освоює людина, особливе місце посідає трудова діяльність. Тільки здійснюючи її, людина за допомогою знарядь праці впливає на природу і використовує її для задоволення своїх потреб. Праця, як відомо, являє собою вічну, природну умову людсько го життя і тому вона не залежить від якої б то не було форми цього життя, а, навпаки, однаково притаманна усім її суспільним формам. Внаслідок цього й адаптація
176
ГЛАВА 6 ВИРОБНИЧА АДАПТАЦІЯ ПРАЦІВНИКА
людини до трудової діяльності посідає провідне місце се ред адаптаційних процесів, є необхідною умовою і засо бом освоєння не тільки трудової діяльності, а й соціаль ної діяльності в цілому. Засвоєння сутності виробничої адаптації можливе за умови правильного розуміння виробничої діяльності, са мого процесу виробництва. Відомо, що категорія «вироб ництво» застосовується для позначення двох сфер: сфери виробництва засобів до життя, тобто предметних умов її існування, котру позначають як матеріальне виробницт во, та виробництво самої людини в усій сукупності її сутнісних рис і характеристик. Тому вивчення виробни чої адаптації має охоплювати не тільки аналіз освоєння індивідом певної професійної діяльності, а й усієї сукуп ності сфер його життєдіяльності, а також соціальних умов існування — суспільних відносин. Зміни в змісті й характері виробничої діяльності, спричинені науково-технічною революцією, роблять усезростаючии вплив на процес виробничої адаптації. Бурхливий розвиток низки сучасних напрямів науко во-технічного прогресу — мікроелектроніки, нових за собів комунікації, біотехнології, нових матеріалів і видів енергії — викликав до життя швидку зміну поколінь того чи іншого виду техніки, вніс значні зміни в умови праці, висунув нові вимоги до професійних та осо- бистісних якостей працівника. В результаті зміни лися вимоги до характеру і змісту процесу виробничої адаптації. Західні соціологи зазначають, що нова хвиля науково- технічної революції в умовах постіндустріального вироб ництва спричиняє соціально-економічні наслідки, що посилюють вимоги до виробничої адаптації працівника, зумовлюють її більш інтенсивний, жорсткий, психічно й соціально напружений характер. Розглядаючи суспільні процеси з позицій рівноваги, західна соціологія відводить адаптації в суспільстві роль фактора пристосування, покликаного підтримувати рівновагу як стан окремої особистості, так і соціальних систем. При цьому поняття «адаптація» в широкому зна ченні вживається стосовно способу, завдяки якому соціальна система (чи то маленька група — така, як ро-
1. Сутність і функції виробничої адаптації
дина, чи великий колектив, такий, як організація чи навіть ціле суспільство) пристосовується до фізичних і соціальних умов середовища. Питання соціального пристосування є основним у вченні про соціальну систе му представників функціональної теорії Т. Парсонса й Р. Мертона. Визнаючи, що західна соціологія і соціальна психо логія нагромадили з проблем адаптації значний емпірич ний матеріал, що становить певний науковий інтерес, необхідно вказати на деяку обмеженість їхньої загальної концепції соціальної адаптації. Ця концепція неприйнят на для опису процесу активної взаємодії суспільства та індивіда, що притаманна соціальній адаптації за умов, де основною рушійною силою цього процесу є взаємна заінтересованість суспільства й особистості в ефективній адаптації, де сам процес вимагає активної і творчої участі кожного в пізнанні соціальних закономірностей і перет ворення соціальної дійсності. В умовах соціально-економічних перетворень у країні, коли активізація людського фактора стає найваж ливішою складовою забезпечення виживання й розвитку суспільства, процес виробничої адаптації має набувати дедалі активнішого характеру; його не можна вважати пристосовницьким у повному значенні цього слова. Ха рактеристика взаємодії, формування двосторонніх зв'язків стає в адаптації визначальною. Взаємна активність процесу виробничої адаптації зу мовлена взаємною заінтересованістю підприємства та осо бистості в ефективності цього процесу. Така заінтересо ваність, а також урахування особистих інтересів кожного трудівника є сьогодні необхідною вимогою до діяльності трудових колективів у нових умовах господарювання. Підприємство, трудовий колектив заінтересовані у швидкому включенні новачка у виробничу діяльність, освоєнні ним у повному обсязі своїх професійних функцій, установленні нормальних особистісних сто сунків із трудовим колективом. Усе це в кінцевому ра- хунку має допомогти новачкові взяти на себе належну йому частку в загальному обсязі виробничої діяльності колективу. Водночас труднощі в адаптації новачка, пов'язані з виконанням частини його функцій іншими 12 -3-3270
178
ГЛАВА 6 ВИРОБНИЧА АДАПТАЦІЯ ПРАЦІВНИКА
працівниками, ускладнюють виконання виробництвом своїх основних функцій. Прискорення процесу адаптації своєю чергою збігається з інтересами самого працівника, що адаптуєть ся. Воно дає йому змогу швидше освоїти свої професійні обов'язки і виконання виробничих завдань, підвищити матеріальний добробут, завоювати повагу товаришів по роботі, відчути внутрішнє задоволення новим місцем ро боти. В результаті це веде до підвищення соціального статусу особистості, зменшення психічної напруженості, властивої початковому періодові виробничої адаптації. Загальним результатом і свідченням успішної адап тації служитиме ефективна трудова діяльність нового працівника, що сприяє оптимальному функціонуванню підприємства. З позиції полімотивацшної поведінки людини поштов хом для початку виробничої адаптації є нестаток у ре алізації ним адаптивної потреби, що виникла в результаті нових (вони можуть бути суб'єктивно новими тільки для конкретного працівника) вимог виробничого середовища чи нових вимог працівника до виробництва. Адаптивна потреба опосередкована взаємодією з потребою в тру довій самореалізації працівника, з одного боку, і потре бою виробництва в кваліфікованому активному працівникові, здатному забезпечити трудовому колекти ву реалізацію його функцій, — з іншого. Під впливом складного переплетення потреб відбу вається мотивація індивіда. При цьому мотиви також накладаються один на одного і взаємодіють між собою. З одного боку, у відповідь на орієнтовані потреби фор мується орієнтований мотив поведінки, що стимулює діяльність індивіда щодо одержання інформації про ви робництво і пов'язану з ним соціальну ситуацію, а також розширення контактів у навколишньому середовищі, оцінки характеру адаптивної ситуації. З іншого боку, зміст одержуваної інформації, спрямованість емоційних контактів зумовлені мотивом освоєння конкретної тру дової діяльності, досягнення оптимальної взаємодії працівника і підприємства. В результаті складної полімо- тивації виникає мета і програма адаптивної діяльності індивіда. У ній врахована оцінка можливостей реалізува ти в межах підприємства життєві цілі особистості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність і функції виробничої адаптації» з дисципліни «Соціологія праці»
