Необхідність соціального ре гулювання трудової по ведінки зумовлена тим, що, незалежно від причин, які спонукають людину долучатися до системи суспільного поділу праці, вона має відповідати вимогам тієї виробни чої організації, котра надає їй необхідні умови для об'єктивізації її професійних здібностей. Соціальний ме ханізм об'єднує функціональні можливості людини з умо вами й засобами їхньої реалізації. В результаті працівник як носій конкретних професійних здібностей стає актив ним функціональним компонентом виробничої системи. Він набуває певні права й повноваження, сукупність конкретних обов'язків, через які включається в інсти- туціональну систему професійної відповідальності. Соціальну регуляцію поведінки, в тому числі трудо вої, економічної, у соціології розуміють як тип регуляції, за допомогою якого вплив на соціальні (а також еко номічні, політичні, духовні) процеси, відносини й по ведінку індивідів і груп, що вони визначають, здійсню ється через індивідуально-особистісне та індивідуально- групове статусне нормування, а також завдяки впливу на цю поведінку соціальних інститутів через систему соціального контролю. У соціологічній літературі трапляється «широке» та «вузьке» розуміння механізмів регуляції поведінки. В
1 1 -3-3270
ГЛАВА 5 ТРУДОВА ПОВЕДІНКА
першому випадку «інструментом» подібного регулювання виступає вся система соціальних (у тому числі соціально- трудових) відносин, що складаються в суспільстві. Будь- яке покоління, приходячи у світ, «одержує» в готовому вигляді певну систему суспільних відносин, певні цінності, норми, правила поведінки, різноманітні забо рони, санкції за їх порушення, механізми культури тощо. Причому особливе місце тут, звичайно ж, займають еко номічні і трудові процеси й відносини (відносини влас ності, специфічна трудова поведінка та ін.). Як бачимо, широкий підхід до аналізу процесів соціальної регуляції розглядає їх як наслідок усіх функціонуючих у суспільстві відносин, процесів, структур, що істотно ут руднює його застосування у сфері праці. В другому випадку розуміння соціального механізму регулювання трудової поведінки звужується до двох ос новних елементів — статусного нормування та механізму соціального контролю. Такий підхід дістає дедалі ширше схвалення в соціологічній літературі. Зупинимося на ньому трохи докладніше. Статус працівника розглядається як певна позиція в соціальній структурі групи працівників (трудовому ко лективі), пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків. Соціальний статус працівника виникає в процесі проходження індивідом усіх необхідних фаз громадянської, соціальної, освітньої і професійної підго товки, а також придбання після цього потрібного комп лексу якостей, що характеризують його як підготовлено го й дієздатного суб'єкта, котрий несе свідому відповідальність за свої професійні дії і вчинки. Соціаль ний статус (професійний, посадовий) забезпечує йому можливість трудової діяльності в межах жорстко запро понованих норм і стандартів — інституціональних вимог виробничої організації. При цьому статус надає змогу працівникові зберігати певну свободу в трудовій по ведінці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Соціальне управління трудовою поведінкою» з дисципліни «Соціологія праці»
