Інноваційна поведінка пов'язана з упровадженням нес тандартних рішень, які змінюють систему соціальних відносин на різних рівнях організації, характеризується якістю, масштабом і глибиною змін у сформованій сис темі інтересів і поведінкових стереотипів. Інноваційна поведінка припускає ряд етапів, на пер шому з яких відбувається злам усталених стереотипів, звичок і традицій, подолання стандартних, консерватив них думок. Конкретні дії суб'єкта починаються з конста тації необхідності реконструктивних змін у виробничих структурах, виявлення тупикових ситуацій і суперечнос тей, які об'єктивно вимагають подолання. Класична форма інноваційної поведінки містить ряд самостійних процесів, що мають свою логіку, тактику, стратегію і спосіб організації в часі та просторі: • рекрутування суб'єктами інноваційної поведінки прихильників з числа осіб, згодних з необхідністю зміни. Причому чим актуальніша проблема, чим очевидніша суперечність, тим більше індивідів згодні з її рішенням (пасивна більшість); • рекрутування активних прихильників з числа тих, чиї інтереси перебувають у відповідності з перспек тивою реконструктивних змін. Це, як правило, про фесіонали, що вміють, можуть і хочуть змінити стан справ (активна меншість); • нейтралізація опозиції, що складається насамперед із тих, чиї інтереси тією чи іншою мірою не відповіда ють інноваційним змінам в організації; • пошук і формування організаційних методів досяг нення проміжних і кінцевих цілей реконструктив них змін; • мобілізація людського фактора, пошук необхідних ресурсів і приведення в дію процесу впровадження.
158
ГЛАВА 5 ТРУДОВА ПОВЕДІНКА
Інноваційна поведінка — це подолання різних пере
шкод, опозиційних настроїв і думок. Психологічно вона досить дискомфортна, бо пов'язана з функціонуванням індивіда в екстремальних ситуаціях. В інноваційній по ведінці криється великий рівень ризику, відповідаль ності, невизначеності, непередбачуваності. Вона може оцінюватися консервативною опозицією в дуже широко му діапазоні: як нестандартна, що порушує звичну рівно вагу на одному полюсі, і як протиправна — на іншому. Через дискомфортний характер інноваційної поведінки частка людей, що беруть участь у ній, вирізняється при хильністю до тих чи інших стратегій інноваційної по ведінки. Так, згідно з даними Л. Я. Косалса, у са мостійній розробці нововведень та активному їх впровад
женні беруть участь менш як один відсоток . Серед 5 керівників і провідних фахівців їхня частка становить 6,3 %. Самостійну активність у здійсненні нововве день виявляють до 28 % працівників, близько половини з яких — керівники і провідні фахівці. Участь в інно ваціях без самостійної активності притаманна 55 %, се ред керівників і провідних фахівців їхня частка становить більше половини, а серед рядових працівників — понад 80 %. Пасивна участь у нововведеннях притаманна 21 % працівників, більшість з яких — рядові й керівники се редньої ланки. Активно чинять спротив нововведенням близько 4 % працівників; як правило, це рядові праців ники й керівники середньої ланки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інноваційна поведінка» з дисципліни «Соціологія праці»
