В окремих дослідженнях, де розглядається історичний аспект вне сок українських учених або не згадується взагалі або «розмитий» у викладі загальних досягнень вітчизняних соціологів, або обмежується згадуванням окремих прізвищ тих, хто працює в галузі проблем соціології праці. Крім того, не враховувалися історичні особливості виникнення й розвитку соціології в Україні, що зумови ли деяку своєрідність цього процесу в розвитку світової соціологи. Лише наприкінці 90-х років XX ст почали з являтися дослідження і навчальні посібники в яких здійснена спроба аналізу вкладу українських учених у
розвиток соціології праці . ? | Головною особливістю становлення і розвитку соціологи праці (як і всієї соціології в Україні) є її висо ка політизащя, пов'язана з ідеями державної, національ ної і культурної незалежності. Саме в такому контексті розглядаються проблеми цієї науки на всіх етапах її роз витку. Зазначимо, що зародившись і розвиваючись разом
7 ІДив.: Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник K 2001· Лукашевич M. P. Становлення і розвиток соціології праці в Україні юторико-соцюлогічний нарис // Методологія, теорія' та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства X 2001 С 157-164
6. Становлення і розвиток соціології праці в Україні
із виникненням соціологічної думки в Україні, соціологія праці проходить основні періоди її розвитку. В історії української соціологічної думки виокремлю ють два загальних періоди її розвитку: протосоціологія та
академічна соціологія . |8 Протосоціологія охоплює період від виникнення пер ших примітивних уявлень про світ людини до моменту появи соціології як самостійної науки (О. Конт). Академічна соціологія охоплює період з моменту появи системи О. Конта до наших днів. Кожний із цих періодів має кілька етапів. Прото- соціологічний період (V — середина XIX ст.) містить (за лежно від впливу на формування соціологічних поглядів особливостей економічних, соціальних, політичних, іде ологічних і парадигмальних факторів) такі етапи: • становлення, розвиток і розпад Київської Русі (V — кінець XV ст.); • виникнення, розвиток і розвал козацтва (кінець XV — середина XVIII ст.); • відродження України (кінець XVIII — середина XIX ст.). Характерно, шо насиченість уявлень і знань кожного періоду проблематикою соціології праці була різною за лежно від змісту історичного процесу в кожний період і на кожному етапі. Так, на першому етапі (V — кінець XV ст.) соціальні проблеми праці ще не вирізняються із загального конте ксту теологічних знань. І тільки на другому етапі, з вирізненням соціальних проблем людини з теологічних знань, виникають передумови для виокремлення пробле матики соціології праці. Серед мислителів того часу ці проблеми досліджував Феофан Прокопович (1681 — 1736). Виходячи з розуміння людини як малого макрокосму чи особливого світу, він розкриває механізми й мету людської діяльності, пов'язуючи їх із потребами людини. Кожна людина діє тому, що «вона бажає чогось, заради чого це робить». До-
8 1Див.: Соціологічна думка України / М. В- захарченко, b. f. Бур- лачук, М. О. Молчанов та ін. К., 1996. С. 23.
ГЛАВА 2 ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ ПРАЦІ
сягнення щастя пов язане з діяльністю людини, із задо воленням її потреб. Такий підхід відкривав можливості для майбутніх досліджень трудової діяльності на основі розрізнення основних її спонукальних сил без жорсткої регламентації божественним провидінням. Заслуговує на увагу думка про необхідність з'ясування сутності добра і блаженства, до яких потрібно прагнути і що найбільшою мірою відповідає людині. На наш погляд, у його працях уперше згадується про відповідність трудової діяльності здібностям людини, хоча чіткості й визначеності вони набули у працях пізнішого часу. Продовження і розвиток ці ідеї знайшли у працях мислителів козацького часу, зокрема Григорія Конисько- го (1717—1795). У його концепції людської активності лю дина спирається на власні рушійні сили й мотиви, а не тільки на божественне провидіння. Людська діяльність розглядається ним як усвідомлена, що містить мету, за соби її досягнення і «добро» як потребу, усвідомлену у вигляді первісної мети. Віра у творчі можливості людини, які та реалізує в процесі досягнення людського блага, не суперечить ви щому благу, що «приготував людині Бог». Людське бла го, чи щастя, припускає наявність здоров'я, доблесті, за доволення потреб у продовженні роду, почуттєвих насо лодах, відчутті добробуту і щасливої долі й вимагає за нять як фізичною, так і розумовою діяльністю. Як бачимо, в розумінні механізмів людської діяль ності Г. Кониський не такий уже й далекий від сучасних соціологічних поглядів. Плідні також його ідеї про роль людської праці в досягненні щастя — «добра». Подальшого розвитку ідеї про людську діяльність як шлях досягнення щастя набули у працях Григорія Сави- ча Сковороди (1722—1794). У праці «Алфавіт, або Буквар світу» він відходить від розуміння джерела щастя в абстрактному початку добра. Такий початок, на його погляд, міститься в праці. Розвиваючи ідею про не обхідність самопізнання як умови успішної діяльності людини, він збагачує їх ученням про «споріднену працю».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Становлення і розвиток соціології праці в Україні» з дисципліни «Соціологія праці»
