Соціологічні дослідження діяльності господарчих організацій дозволили виявити їхні специфічні характеристики, а саме: тенденцію до монополізму; прагнення до замкнутості; побудову позиційної ієрархії; підпорядкування індивідів колективним інтересам; перетворення винагород у привілеї; стратифікацію індивідів і груп.6
Розгляньмо коротко кожну з них.
1. Потяг до монополізму ресурсів та відвоювання відповідної економічної ніші реалізуються шляхом контролю виробництва чи реалізації переконливої більшості товарів і послуг певного виду, як вважають економісти, виходячи з передумов однорідного ринку. На думку соціологів, які враховують, що реальний ринок даного продукту розділений бар'єрами (в тому числі і неекономічними) на відносно відособлені ринки. Така ситуація значно спрощує шлях організації до монополізму. Для цього організації достатньо жорстко закріпити за собою набір дефіцитних ресурсів та певних ринкових ніш. 2. Побудова ієрархії притаманна будь-якій господарчій організації, але самі ієрархії за характером не однакові. Розподіл місць і вертикальна мобільність здійснюються на трьох підставах: спадковості; призначення зверху; висування знизу. Самі ж місця в ієрархи можуть набувати вигляду формальних рангів і неформальних позицій. 3. Потяг до замкнутості проявляється у забезпеченні відносної закритості для сторонніх агентів ринку капіталу чи праці, ексклю-зивності членства, які служать найбільш надійним інструментом захисту ресурсів господарчої організації. Утрудненість входу означає неможливість вступу в організацію тільки за бажанням, без спеціальних зусиль для завоювання місця. Утрудненість виходу виражається в неможливості вільно залишити організацію без серйозних економічних чи статусних втрат. 4. Прагнення до підпорядкування індивіда колективним інтересам. Господарчі організації (хоча й неоднаковою мірою) тяжіють до якомога повнішого підпорядкування членів своїм загальним цілям. Причому субординація людини чи групи починається часом ще до вступу в організацію. Доводиться "заслуговувати" членство за допомогою протекції, через учнівство (ходіння в кандидатах і стажистах), відпрацьовування за половину оплати, демонстрацію відданості, дисциплінованості, професійній придатності. І лише після цього тебе допускають у ряди організації. 5. Перетворення винагород у привілеї. Підкоряючи своїх членів, організації за це забезпечують останнім доступ до визначеного набору винагород, що здобувають риси привілеїв. Під привілеями маються на увазі не одні тільки атрибути вищої влади (броньовані машини, "кремлівські пайки"). Привілеї в ширшому сенсі - це специфічний спосіб розподілу винагород за сам факт членства в організації, безвідносно до початкового і поточного економічного чи трудового внеску. 6. Стратифікація індивідів і груп. Практично всяка господарча організація проводить ранжирування своїх членів. Усередині її можна знайти як мінімум три соціальних прошарки:
- керівники, які мають владу і всі доступні для організації привілеї; представники цього соціального шару займають статусні позиції відповідно до дії побудови ієрархії організацій, описаних у п. 3. - повноправні виконавці (основна маса працівників), які не мають формальної влади, але мають доступ до якогось обмеженого кола привілеїв. Соціальні позиції у цій соціальній групі заповнюються представниками, що відповідають трьом необхідним умовам:
а) постійне членство в організації (іноді потрібно визначений стаж роботи); б) слухняність і особиста лояльність до безпосереднього керівництва; в) вираження лояльності до колективних цілей і цінностей.
Таким чином, крім перебування в штаті, слід ще дотримуватися трудової дисципліни, забезпечувати задану продуктивність, не вступати в конфлікти з начальством, демонструвати відданість організації.
- депривілегійовані виконавці, які не володіють ні владою, ні привілеями.
Цей статусний прошарок утворюють:
- переведені із шару повноправних виконавців при порушенні хоча б однієї із зазначених вимог до них; - ті, хто проходять попередню підготовку (учні, стажисти); - позаштатні працівники (сумісники, тимчасово зайняті); - маргінали (прийняті без належних документів чи прописки в цій місцевості, раніше засуджені чи декваліфіковані).
Усі представники цього прошарку піддаються дискримінації в оплаті, не мають багатьох супутніх пільг, їхнє звільнення може бути здійснено керівниками практично в будь-який час і без яких-небудь особливих наслідків.
Отже, узагальнена характеристика господарчої організації тяжіє до потрійної замкненості - відносно ресурсів, членів та благ, що виробляються. Міра і характер замкненості господарчої організації щодо співвідношення видів ресурсів зумовлюється метою організації та умовами її досягнення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Характеристики господарчої організації» з дисципліни «Соціологія економіки»
