Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора
Нагальною проблемою забезпечення енергетичної безпеки України стає збалансованість і розвиток паливно-енергетичного комплексу, що являє собою функціонально поєднану систему галузей, які забезпечують енергоресурсами суспільне виробництво та побут і становлять основу індустріального типу економіки. Підвищення темпів випуску промислової продукції та відповідне зростання енергоспоживання зумовлюють необхідність концентрації зусиль на вирішенні завдань, спрямованих на задоволення зростаючих потреб у паливі й енергії всіх галузей промисловості. Насамперед, йдеться про належне розв’язання важливих завдань і проблеми енергетичних підприємств і ПЕК у цілому, які повинні забезпечити нормальне функціонування галузей економіки. Ефективне вирішення невідкладних поточних завдань обумовлять розв’язання стратегічних, довгострокових завдань функціонування та розвитку енергетичного сектору. Загалом Україна має достатньо могутній енергетичний потенціал, хоча нинішній стан енергетичної безпеки у зв'язку з накопиченням проблем можна оцінити як достатньо напружений за такими показниками як: енергоємність ВВП (в 3-5 разів перевищує показник промислово розвинених країн); інвестиції в розвиток ПЕК 359
Розділ V. Енергетична безпека економічного розвитку
(становлять 1% від вартості основних фондів, що не дозволяє компенсувати навіть вибуття виробничих потужностей); зношеність виробничих фондів ПЕК (до 60%); відношення запасів нафти до їх річного видобутку (менше 50%). Серед першочергових заходів щодо забезпечення збалансованого розвитку паливно-енергетичного комплексу визначальними є послідовна реалізація широкомасштабних інноваційних заходів із метою поліпшення технічного стану енергетичних підприємств, які мають безпосереднє відношення відразу до всіх галузей ПЕК. Практично на всіх підприємствах енергетичної сфери необхідно забезпечити працездатний стан існуючих виробничих потужностей та ефективне їх використання за рахунок своєчасного проведення регламентних ремонтних робіт і дотримання технологічної дисципліни. Слід також забезпечити модернізацію та подовження терміну роботи основних фондів за рахунок проведення робіт з реконструкції обладнання та поточних ремонтів із заміною найбільш зношених вузлів і деталей. Крім того, впровадження ефективних систем обліку енергоносіїв на всіх стадіях трансформації (виробництво, транспортування й споживання) дасть можливість припинити розкрадання енергоносіїв і необґрунтоване списання крадіжок на технологічні витрати, неефективне використання та наднормативні втрати енергоресурсів. Головними невідкладними заходами щодо підвищення технологічного рівня та технічного стану підприємств у паливних галузях слід вважати: розширення пошукових робіт на нафту й газ і прискорення освоєння нових родовищ; збільшення обсягів видобутку та підвищення якості вугілля за рахунок повнішого використання наявних потужностей вуглевидобувних підприємств і збагачення вугілля. Сьогодні переважна більшість вуглезбагачувальних фабрик простоює, в той час як на ТЕС поставляється вугілля, зольність якого значно перевищує показники проектного палива, що обумовлює необхідність додаткового використання високоякісних і дорогих видів палива – природного газу та мазуту, для забезпечення сталого
360
5.4. Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора
горіння вугілля, знижує маневрові можливості енергоблоків, прискорює їх фізичне зношення; модернізація та реконструкція системи нафто- і газопроводів країни для забезпечення надійності транспортування нафти й газу споживачам, розширення транзитних можливостей, поліпшення техніко-економічних показників; підвищення глибини переробки нафти за рахунок технічного переозброєння нафтопереробних заводів країни. Слід зазначити, що в сучасних економічних умовах забезпечення фінансовими ресурсами, достатніх для покриття поточних витрат галузей ПЕК (матеріально-технічне забезпечення, своєчасна виплата заробітної плати, проведення ремонтних робіт) і, головне, забезпечення можливості проведення робіт з реконструкції та модернізації енергетичних об’єктів, нарощування власного виробництва енергоресурсів – є однією з найважливіших і найскладніших проблем. Водночас її вирішення за рахунок використання переважно цінових чинників – включення всіх необхідних витрат на поточну діяльність у собівартість енергоносіїв і забезпечення рівня прибутковості, достатньої для проведення робіт із розвитку галузей ПЕК, може привести до значного й швидкого підвищення цін на енергоносії. Такий підхід призведе до падіння виробництва у багатьох, особливо енергоємних, експортно орієнтованих галузях промисловості через втрату ними конкурентоспроможності та викличе необхідність значних витрат із бюджету на компенсацію населенню пільг та субсидій. Тому підвищення цін і тарифів на енергоносії до рівня, який може забезпечити достатні прибутки галузей ПЕК для вирішення завдань їх розвитку нині для України не може бути прийнятним. Зважаючи на це, найбільш доцільним, на наш погляд, є створення спеціального фонду розвитку ПЕК, з якого забезпечуватиметься інвестування підприємств зазначеної сфери, яке контролюється державою. При чому, при інвестуванні інноваційних проектів розвитку підприємств та компаній ПЕК за рахунок цих коштів частка держави в акціях та в статутному фонді цих суб’єктів господарювання повинна збільшуватись відповідно до 361
Розділ V. Енергетична безпека економічного розвитку
обсягів наданих інвестицій. Створення такого фонду дозволить сконцентрувати зусилля на вирішенні як пріоритетних, першочергових завдань, так і стратегічних проблем розвитку енергетичного сектору держави. Щодо перспектив розвитку такої базової галузі ПЕК, як електроенергетика, то в ній необхідно вирішити цілу низку досить складних проблем довгострокового характеру. Основною з них є перебудова структури генеруючих потужностей у бік забезпечення маневреності та підвищення економічності електроенергетичної системи. Основною характеристикою, яка визначає структуру і види генеруючого устаткування в електроенергетичній системі країни, є графік електричних навантажень, який з урахуванням структури нашого суспільного виробництва та соціальної сфери орієнтовно повинен був би мати 50-55% базисного, 30-35% маневрового та 1015% пікового навантаження. Проте електроенергетична система країни нині має недовершену структуру генеруючих потужностей, яка навіть за наявності палива не в змозі забезпечити графік електричних навантажень, який об’єктивно потрібен для нормального функціонування споживачів. У зв’язку з цим необхідно розробити і приступити до реалізації науково та економічно обґрунтованих стратегії та програми реконструкції, розвитку електроенергетичної системи країни. При цьому на основі науково обґрунтованих перспективних графіків електричних навантажень треба створити оптимальну структуру генеруючих потужностей з найбільш раціональними обсягами всіх класів устаткування: базисного – блоки 800, 300 МВт паросилових та парогазових ТЕС, блоки 500 МВт АЕС; маневрового – блоки 50, 100, 150 МВт на прогресивному устаткуванні (циркулюючий киплячий шар), парогазові установки, маневрові вугільні блоки; пікового – ГЕС, ГАЕС, газотурбінні установки. Така структура повинна повною мірою задовольняти потреби споживачів в електричній енергії. Крім того, багатопланові проблеми розвитку електроенергетичної галузі потребують детального, багатоваріантного аналізу і розрахунків, які необхідно виконати в процесі розробки енергетичної стратегії країни. Слід враховувати те, що впровадження парогазових технологій на природному газі в значних обсягах для реконструкції існуючих і будівництва нових
362
5.4. Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора
електростанцій можливе лише при пріоритетності використання газу в перспективних паливних балансах ТЕС і в менших обсягах – при паритетності газу та вугілля. При орієнтації на вугілля розвиток парогазових ТЕС на газі обмежується обсягами, необхідними з точки зору забезпечення потрібних маневрових показників електроенергетичної системи України. Розвиток ТЕЦ потрібно здійснювати шляхом використання парогазових установок із котлами-утилізаторами, що мають бути обладнані пальниками для використання мазуту як резервного палива. Водночас при будівництві ПГУ потрібно передбачити площі для розміщення устаткування для газифікації вугілля. Перебудова структури енергосистеми України робить ще більш актуальними проблеми ведення її оптимальних режимів із забезпеченням вимог щодо стабільності частоти, надійності та експлуатаційної безпеки. До цих аспектів слід додати і визначення раціональних рівнів розвитку атомної енергетики. Відомо, що існуючі енергоблоки АЕС повинні відпрацювати свій ресурс, тому доцільно подовжити його за допомогою відповідної модернізації, що зумовлено суто економічними чинниками. Проте нарощування потужностей АЕС шляхом нового будівництва потребує ретельних економічних досліджень та обґрунтувань через необхідність великих інвестицій і надмірно великих витрат на майбутній демонтаж їх устаткування, а також слід враховувати доцільність збільшення виробництва електроенергії не для потреб національного споживача. За повної невизначеності майбутніх умов розвитку економіки країни, джерел та обсягів інвестицій, особливостей електроенергетики існує значна кількість можливих сценаріїв розвитку структури енергогенеруючих потужностей об’єднаної енергетичної системи України (зокрема, вугільний і газовий). Враховуючи перспективні потреби економіки України в електроенергії (табл. 5.15) можна виділити такі базові напрями, як реалізація стратегії паливозабезпечення ТЕС та реконструкції морально застарілого і фізично зношеного устаткування. Все це вимагає здійснення таких заходів щодо пріоритетної орієнтації на використання вітчизняного вугілля: подовження на 15-20 рр. строків служби устаткування існуючих вугільних ТЕС; введення нових потужностей ГАЕС; запровадження пілотних проектів 363
Розділ V. Енергетична безпека економічного розвитку
реконструкції існуючих ТЕС із заміною встановлених котлів на котли з циркулюючим киплячим шаром під атмосферним тиском; будівництво нових ТЕС на базі парогазових установок (ПГУ) з котлами-утилізаторами (КУ); реабілітацію ГЕС Дніпровського та Дністровського каскадів; реалізацію пілотних проектів з оснащення ТЕС засобами очищення від окисів сірки та азоту; виведення з експлуатації існуючих газомазутних енергоблоків ТЕС з метою економії природного газу, що імпортується. Основними критеріями при здійсненні базових напрямів паливозабезпечення необхідно визначати мінімізацію потреб в інвестиціях і підвищення рівня енергетичної безпеки країни за рахунок максимального використання власного вугілля. Крім того, необхідно створити передумови для функціонування конкурентного Оптового ринку електроенергії на засадах підвищення рівня саморегулювання та зменшення адміністративного втручання в діяльність його суб’єктів. Таблиця 5.15 Перспективна потреба України в електричній енергії Електроенергія, млрд кВт год. Роки Мінімальне Максимальне значення значення 2005 154,60 192,90 2010 156,03 227,64 2015 174,32 284,48 2020 215,38 348,72 2030 245,32 424,64 Джерело: За даними [18]. Електричне навантаження, ГВт Мінімальне Максимальне значення значення 22,73 28,37 23,12 34,23 26,41 44,11 33,39 55,35 38,63 68,49
Поряд з цим, нині має місце ряд проблем, які ускладнюють й унеможливлюють реалізацію оптимального сценарію розвитку ПЕК. До них можна віднести необхідність значних інвестицій на відбудову та розвиток вугільної промисловості, встановлення очисного обладнання для доведення викидів сірки та азоту до дозволеного рівня. Відтак у перспективі основним напрямом забезпечення збалансованості є визначення пріоритетів розвитку 364
5.4. Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора
теплової енергетики на органічному паливі, що передбачає вищий ефект за рахунок ТЕС, що працюють на природному газі з використанням ПГУ. Причому це дасть можливість вирішити екологічні проблеми при значно менших загальних витратах палива. Для прикладу приведемо у табл. 5.16 розрахунок очікуваних діапазонів потужностей окремих типів технологій виробництва електроенергії на перспективу до 2010 р. при реалізації базового та газового сценаріїв розвитку енергетики. Таблиця 5.16 Очікувані потужності технологій виробництва електроенергії та її виробництво в Україні у 2010 р. Базовий (вугільний) сценарій Встановлена потужність, ГВт мініма льна Парогазові установки з котлами утилізаторами Вугільні традиційні енергоблоки без очищення від окисів сірки та азоту Вугільні традиційні енергоблоки з очищенням від окисів сірки та азоту Вугільні енергоблоки з ЦКШ ТЕЦ з традиційними енергоблоками ТЕЦ з ПГУ з котлами утилізаторами АЕС ГЕС і ГАЕС РАЗОМ максимальна Газовий сценарій Виробниц тво, млрд кВт. год.
Виробниц тво, млрд кВт. год.
Енергоблоки та станції
Встановлена потужність, ГВт мініма льна максимальна
0,5
1
3
4
8
30
18
20
82
7
10
40
0,5 0,5 5 1
1,5 1,5 6 2 15,8 8 63,0
6 6 20 5 90 14 226,0
0,5 0,5 6 5 13,8 6 50,0
1,5 1,5 7 7 15,8 7 57,8
6 6 25 17 90 12 226,0
13,8 7 46,3 Джерело: За даними [20].
365
Розділ V. Енергетична безпека економічного розвитку
Слід зазначити, що за вірогідними оцінками експертів, обсяги виробництва електроенергії в Україні, які були досягнуті в 1990 р., очікуються лише на рівні 2020 р. Таким чином, для покриття перспективної потреби в електроенергії необхідно забезпечити значні обсяги інвестицій у нарощування генеруючих потужностей. Розвиток атомної енергетики України прогнозується за такими основними напрямами: підвищення безпеки діючих АЕС і поводження з відпрацьованим ядерним паливом і з радіаційними відходами підприємств енергетичної галузі; перетворення об’єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему та подовження терміну дії АЕС до 45 р. з метою ліквідації дефіциту генеруючих потужностей (табл. 5.17). Таблиця 5.17 Можливості використання існуючих потужностей у перспективі при строках роботи АЕС 45 років, ГВт Електростанції АЕС ТЕС ТЕЦ ГЕС-ГАЕС Наявна потужність 2005 11,8 6-7 3-4 4,7 25,5 – 27,5 2010 11,8 1-2 1-2 4,7 18,5 - 20,5 37 - 45 2020 9 0 0 4,7 13,7 55 - 60 2030 9 0 0 4,7 13,7 70 - 75
Необхідна робоча потужність з 33-37 урахуванням резерву Дефіцит 7,5-9,5 Джерело: За даними [12]
18,5 - 24,5 41,3 - 46,3 56,3 - 61,3
Надзвичайно важливим є проведення техніко-економічного обґрунтування спорудження сховища на Чорнобильській АС з тим, щоб оцінити вартість експлуатації з урахуванням економічного розвитку держави. Вилучення і надійна ізоляція паливовміщуючих матеріалів об’єкту "Укриття" дасть можливість зберегти значні кошти на продовження його експлуатації та створити більш спокійний соціально-психологічний клімат навколо всієї проблеми 366
5.4. Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Крім того, для виробництва електричної й теплової енергії в Україні доцільно залучити досить значний потенціал нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, зокрема енергію вітру, сонячну та геотермальну енергію для гарячого водопостачання й опалення, різноманітні відходи і біогаз. Проте висока вартість зазначених джерел енергії, технологічна недосконалість переробки та надто низька економічна ефективність не дають достатніх підстав для широкомасштабного їх використання в значних обсягах у найближчі роки. Встановлені в Стратегії економічного та соціального розвитку України на період 2004 - 2015 рр. темпи зростання промислового виробництва та особливості його спеціалізації зумовлюють необхідність випереджаючого розвитку галузей ПЕКу, вдосконалення галузевої структури промисловості, переходу на прогресивні технології, скорочення всіх видів енергетичних втрат. Проведення активної політики з підвищення рівня енергоефективності є дієвим засобом підвищення ефективності функціонування складних економічних систем та основою забезпечення енергетичної безпеки держави. Враховуючи зазначене, в табл. 5.18 наведено можливий баланс електроенергії на 2004-2015 рр. по Об’єднаній енергетичній системі України. Таблиця 5.18 Ретроспективний та прогнозний баланс електроенергії, млн кВт год. Показники ПРОПОЗИЦІЯ 1. Виробництво в т.ч.: ТЕС ГЕС ГАЕС АЕС Електростанції на нетрадиційних та відновлювальних джерелах енергії Блокстанції Ретроспективний період 2002 2003 2004 173259 182035 183040 172962 181503 182850 77896 9491 164 77990 84117 8117 165 80484 87010 9435 165 78000 Прогнозний період 2005 2010 2015 185650 206200 229100 185580 206115 229000 85550 9435 165 82000 95590 9500 860 91500 99470 9500 1000 110000
9 7412
11 8609
13 8227
15 8415
25 8640
30 9000
367
Розділ V. Енергетична безпека економічного розвитку
Показники 2. Отримання від локальних джерел Імпорт електроенергії ПОПИТ Споживання електроенергії в т.ч.: Витрати електроенергії на її транспортування у високовольтних та у розподільчих мережах Промисловість Будівництво Комунальне господарство Сільське господарство Транспорт Зв’язок, підприємства культури, охорони здоров’я, торгівля Експорт електроенергії
Слід відзначити, що з року в рік спостерігається збільшення втрат в електричних мережах в умовах одночасного скорочення виробництва електроенергії майже вдвічі. Проте дані свідчать, що, крім зниження електроспоживання, відбуваються також й якісні зміни його структури. Постійно зменшується частка споживання електроенергії промисловістю та сільським господарством, зростає частка електроспоживання населенням, електротранспортом, комунально-побутовим сектором. У структурі електроспоживання на перспективу до 2015 р. можливі часткові зміни. Так, найбільш енергоємним сектором економіки залишається промисловість – у
368
5.4. Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора
2005 р. вона буде споживати 48% електроенергії, у 2010 р. – 48,7%, а в 2015 р. – 48,6%. Частка житлово-комунального господарства в загальній структурі електроспоживання дещо знизиться у 2005 р. до 13,7%, хоча у 2010 р. частково збільшиться до 14,1%, а в 2015 р. до 14,2%. За останні роки істотно звузились аналітичні дослідження щодо раціоналізації паливоспоживання по всій структурі енергопотоків, внаслідок чого відбувся масовий перехід всіх споживачів, незалежно від відносної економічності використання різних видів палива та енергії по різних цільових напрямах, на самі економічні, що не дозволяє обґрунтувати надійний паливноенергетичний баланс (ПЕБ). У перспективі намічаються зворотні структурні зрушення, що дасть можливість розробити ресурсну частину ПЕБ. Це зумовлює необхідність перебудови критеріїв аналітичних завдань таким чином, що, виходячи з оцінки можливостей ПЕБ щодо визначення ефективності використання енергоресурсів, можна сформувати такі завдання: по-перше, щодо втрат ПЕР, пов’язаних із видобутком, переробкою та розподілом палива, з централізованим генеруванням і розподілом електроенергії та теплоенергії. По-друге, щодо визначення ефективних структурних зрушень цільового використання і впливу зміни структури видобутку (виробництва) ПЕР на ефективність паливовикористання. По-третє, щодо здійснення комплексного аналізу використання вторинних енергоресурсів (ВЕР) та ефективності переробки і перетворення різних видів палива й енергії. Відомо, що існують проблеми, що можна розв’язати лише шляхом оптимізації ПЕБ, які не дають можливість забезпечити комплексну оцінку ефективності раціонального використання ПЕР. Це зумовлене тим, що критерій оптимізації ПЕБ заснований на найбільш раціональному розподілі різних видів палива та енергії по галузях економіки, регіонах і цільовим споживачам для максимального задоволення потреб і найбільшої ефективності функціонування ПЕК. Цей критерій відрізняється від критерію максималізації результатів суспільного виробництва при використанні ПЕР своєю суттю і припустимістю обмежень. Причому, результативності застосування загальної методології оптимізації ПЕК в комплексному аналізі рівнів раціонального 369
Розділ V. Енергетична безпека економічного розвитку
енерговикористання можна досягти тільки при поетапному взаємопов’язаному дослідженні основних напрямів оптимізації. До них слід віднести економічно виправдане використання всіх видів палива та енергії споживачами шляхом впровадження прогресивних технологічних систем, раціонального вибору енергоносіїв, використання ВЕР, а також підвищення економічної ефективності функціонування паливо-використовуючих і генеруючих установок шляхом відбору раціонального співвідношення між окремими видами та режимами функціонування обладнання, що генерує енергію, використання принципів централізації і комбінування виробництва. Крім того, необхідно враховувати здешевлення вартості одиниці ПЕР, що відпускаються споживачам, шляхом залучення в баланс ресурсів із найменшими витратами на видобуток і транспорт, раціонального розміщення споживачів стосовно джерел палива та енергії, найбільш ефективного розподілу ПЕР між споживачами. Вибір стратегії раціоналізації енерговикористання повинен ґрунтуватися на комплексному поєднанні всіх напрямів оптимізації. На основі визначення оптимальних напрямів енерговикористання в промисловості можна проводити уточнення та оптимізацію використання палива й енергії в окремих галузях, районах і підприємствах. Але оптимальні енергетичні баланси для промислового виробництва в умовах, коли ресурси обмежені, зовсім не складають суму локальних оптимумів. Тому і спроби одержати локальні оптимуми без урахування меж та обмежень, що накладаються оптимумом системи промисловості, можуть привести до значних втрат економіки країни в цілому. Таким же чином оптимізація ПЕБ країни формує обмеження, які варто враховувати при використанні оптимізаційних моделей в комплексному аналізі енергоефективності на рівні галузей і регіонів. Крім того, область прийняття оптимізаційних рішень на нижчих рівнях управління виробництвом може розширюватися зі зменшенням ресурсних обмежень по паливу та енергії З усіх галузей паливно-енергетичного комплексу вугільна промисловість має найбільш невизначені перспективи подальшого функціонування і розвитку. Прискорений розвиток вугільної промисловості є гарантом енергетичної та економічної незалежності держави. Звідси реструктуризація галузі з 370
5.4. Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора
урахуванням її соціальних і регіональних аспектів вимагає фінансової підтримки держави. Надто висока собівартість вітчизняного вугілля та криза платежів зумовлюють потребу у наданні значних субсидій з держбюджету для усунення можливих соціальних конфліктів у зв’язку з надто складною соціальноекономічною ситуацією у вуглевидобувних регіонах країни. Твердження про недоцільність подальшого розвитку вугільної промисловості через невисоку якість вітчизняного вугілля, вкрай низьку ефективність його використання, великі матеріальні і фінансові витрати є недостатньо обґрунтованими, а в контексті національної безпеки явно помилковими. Тому це вимагає диференційованого підходу до питань галузевої і територіальної агрегації, до обліку режимних чинників, а особливо умов і особливостей функціонування паливно-енергетичного господарства. Реструктуризація галузі – корпоратизація та закриття нерентабельних шахт, що проводиться нині з метою підвищення рентабельності та конкурентоспроможності вугільної промисловості не завжди досягає своєї мети. Слід також враховувати й те, що в перспективі до 2030 р. відбуватиметься подальше зниження потужності діючих шахт із двох основних причин: відпрацювання балансових запасів і складність експлуатації шахт, яким на той час виповниться 80 - 100 років (табл. 5.19). Можливе число шахт, що вибувають, повинне становити не менш 50-60 технічних одиниць, а їхня потужність – 25 - 30 млн т. Щодо технічного переоснащення діючих, то воно не буде високоефективним через значне їх старіння. Отже, основним джерелом підтримки потужності нині має стати не стільки реконструкція діючих, а, як уже зазначалося, термінове будівництво нових шахт. Для удосконалення роботи підприємств вугільної промисловості щодо подальшого реформування структури управління ними необхідно реалізувати такі заходи: завершити реструктуризацію шахтобудівного комплексу і виробничої інфраструктури з урахуванням реальних потреб галузі в їх послугах; провести реструктуризацію вуглепереробних підприємств; розробити та здійснити програму реформування галузевої науки. З точки зору енергетичної безпеки, незважаючи на збитковість й екологічну шкідливість, необхідно відновити 371
Розділ V. Енергетична безпека економічного розвитку
будівництво нових вугільних шахт, забезпечити додаткове їх фінансування з урахуванням збереження доступу до вугільних резервів, підтримки устаткування в робочому стані, збереження технологій. Підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств вугільної промисловості загалом можна досягти на основі нарощування потужностей ефективно працюючих шахт за рахунок введення нових лав; збільшення бюджетної підтримки галузі; удосконалення порядку формування цін на вугільну продукцію із запровадженням механізму залежності ціни вугілля та вугільної продукції від їх теплотворності; залучення інвестицій у спеціальні економічні зони з метою диверсифікації економіки вугледобувних регіонів, а також створення нових робочих місць на малих і середніх підприємствах. З огляду на сказане найбільш доцільними напрямами є такі, що ґрунтуються на ефективному й повному використанні наявного ресурсного потенціалу галузі і передбачають завершення розпочатих робіт із будівництва та реконструкції шахт і введення нових горизонтів. Таблиця 5.19 Прогнозне зменшення потужності шахтного фонду України в результаті виробки запасів вугілля 2005 Потужність сумарна, млн т
2010 Потужність сумарна, млн т
2015 Потужність сумарна, млн т
2020 Потужність сумарна, млн т
2025 Потужність сумарна, млн т
2030 Потужність сумарна, млн т
2035 Потужність сумарна, млн т
Кількість шахт
Кількість шахт
Кількість шахт
Кількість шахт
Коксівне Енергетичне Усього Вибуває шахт
7 0,80 7 0,82 14 1,62 14
5 1,43 2 0,70 7 2,13 21
5
2,3
3 0,52 4 1,68 7 2,20 37
5 1,92 4 1,63 9 3,55 48
4 2,58 10 5,13 14 7,71 62
6 2,23 11 4,53 32
Кількість шахт
Кількість шахт
Кількість шахт
Вид вугілля
4 2,53 4 2,03 8 4,56 70
Джерело: За даними [18].
372
5.4. Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора
З метою удосконалення державного управління та регулювання в паливно-енергетичному комплексі і забезпечення його збалансованого розвитку доцільно здійснити заходи щодо розмежування функцій з розроблення політики розвитку вугільної промисловості та управління державним майном. При цьому необхідно виходити з того, що й в умовах ринкової економіки вугільна промисловість повинна знаходитися переважно у державній власності. Слід зазначити, що різноманітні корпоративні реорганізації в галузі не в змозі вирішити проблему посилення державного управління. Тому в нинішніх умовах доцільно розглянути питання щодо відновлення Міністерства вугільної промисловості. Крім того, необхідно забезпечити цільове та ефективне використання коштів державної підтримки вугледобувних підприємств. Щодо визначення пріоритетних напрямів збалансованого розвитку нафтогазового комплексу, то ними мають стати такі, що передбачають суттєве зростання видобутку нафти і газу за рахунок нарощування обсягів пошуково-розвідувальних робіт та освоєння нових родовищ. Причому, якщо у найближчій перспективі не буде розв’язана проблема фінансування пошуково-розвідувальних робіт та освоєння нових родовищ, то до 2010 р. обсяги видобутку нафти і газу можуть значно зменшитися (табл. 5.20). Враховуючи надто низький рівень самозабезпечення України зазначеними енергоресурсами, слід зробити все можливе, щоб цього не допустити. Найважливішою особливістю нафтогазового комплексу України є наявна потужна система магістральних нафто- та газопроводів і підземних сховищ газу. Вона забезпечує в останні роки транзит 53 млн т російської нафти та надходження близько 12 млн т нафти для потреб України, а також відповідно 110-120 млрд куб.м і 60-70 млрд куб.м природного газу. Забезпечення транзиту та зберігання газу дають можливість Україні отримувати значні обсяги природного газу у вигляді оплати за ці послуги і значною мірою вирішувати проблему енергозабезпечення країни. Проте поступово зростає зношеність основних фондів і, як наслідок, знижуються надійність і рівень безпеки експлуатації існуючої мережі нафтогазопроводів. Крім того, технічний рівень функціонуючих газоперекачувальних агрегатів є надто низьким, 373
Розділ V. Енергетична безпека економічного розвитку
що призводить до великих перевитрат газу та зростання собівартості його транспортування. Таблиця 5.20 Прогнозні обсяги видобутку нафти та газу в Україні Енергоресурси 2005 2010 Обсяги видобутку нафти та газу відповідно до галузевих програм і Національної Енергетичної програми Нафта, враховуючи конденсат, млн т 6,626 7,497 Газ, млрд куб. м 33,55 35,3 Обсяги видобутку нафти та газу відповідно до уточнених прогнозів Нафта, враховуючи конденсат, млн т 4,4 5,4 Газ, млрд куб. м 21,3 24,6 Обсяги видобутку нафти та газу відповідно до песимістичного варіанту Нафта, враховуючи конденсат, млн т 3,2-3,5 2,5-3,0 Газ, млрд куб. м 14-16 12-15 Обсяги видобутку газу відповідно до оптимістичного варіанту Газ, млрд куб. м 23-24 26-30 Джерело: За даними [12].
Тому першочерговим завданням тут є забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної системи транзитних нафтота газопроводів і надання послуг із транспортування нафти та газу навіть на існуючому рівні. Це дасть можливість не лише збільшити ресурси природного газу, а й практично ліквідувати потребу в зазначеному енергоресурсі. Особлива увага має бути приділена вирішенню питань утримання трубопроводів у належному стані, реконструкції існуючого парку ГПА, впровадження ефективних засобів обліку, регулювання та діагностики, сучасної арматури. Актуальним є завершення будівництва нафтового терміналу, що дасть можливість диверсифікувати джерела імпорту сирої нафти в Україну і функціонуватиме як система транзиту нафти з сусідніх регіонів до європейських країн на основі мінімізації витрат. Слід відзначити, що вигідне геополітичне положення України, як відомо, є визначальним чинником збалансованості стратегічного потенціалу галузі, який доцільно було б використати при формуванні цільових програм транспортування нафти і газу для
374
5.4. Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора
створення альтернативних джерел постачання енергоносіїв, що принесло б країні великі прибутки за транспортування. Одним із найважливіших напрямів розвитку нафтопереробної промисловості є збільшення глибини переробки нафти та зниження собівартості виробництва нафтопродуктів до рівнів, які забезпечують прибутковість переробки. За умов успішного вирішення цих завдань мінімальні обсяги переробки нафти визначатимуться потребами у нафтопродуктах на перспективу і становитимуть від 20 до 23 млн т до 2005 р. і від 22 до 33 млн т у 2010 р. Доцільність переробки більших обсягів нафти залежатиме від ціни на нафтопродукти власного виробництва та кон’юнктури потенційних ринків збуту. Підсумовуючи сказане вище, необхідно наголосити на тому, що досягнення належного рівня енергетичної безпеки України залежить від вирішення трьох пріоритетних взаємопов'язаних завдань. Перше – проведення докорінної реконструкції і модернізації всіх компонентів національної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу. Друге – перехід до більш економного та ефективного використання ПЕР. І третє – забезпечення стабільного зростання енергетичної пропозиції на внутрішніх ринках за рахунок збільшення видобутку енергетичної сировини. Крім того, Україні вкрай потрібні ефективні і дійові правові регулятори подальшої еволюції її енергетичної сфери. Це, зокрема, нові редакції Концепції енергетичної стратегії, а також обґрунтування перспектив розвитку та реструктуризації вітчизняної промисловості на період, як мінімум, до 2020 р. Не менш важливе значення в цьому контексті матимуть Концепція розвитку наукоємних галузей промисловості України та інших структур, а також Концепція реструктуризації та розвитку промислового комплексу, відсутність яких не дає можливість оптимізувати структурно-функціональні нормативи економічного потенціалу енергетичної могутності України. Насамкінець, слід відзначити, що необхідність істотного підвищення рівня ефективності використання енергетичних ресурсів – це нагальна вимога часу і перед Україною вона стоїть набагато гостріше, ніж перед іншими країнами світу. Адже, з одного боку, наша держава не має достатньої кількості паливно375
Розділ V. Енергетична безпека економічного розвитку
енергетичних ресурсів, а з другого – використовує їх з вкрай низькою ефективністю та нераціонально. Таким чином, керівництво нашої держави перебуває у достатньо визначеному становищі суб'єкта діяльності, орієнтованого, як правило, на традиційно-необхідні вимоги забезпечення задовільних умов функціонування складних економічних систем і соціальної реальності: енергетична безпека – необхідність, паливноенергетичному комплексу – бути, ефективність використання енергоресурсів – розвивати, результати науково-технічного прогресу – застосовувати.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Пріоритети збалансованого розвитку енергетичного сектора» з дисципліни «Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення»
