Сучасна кредитна система держави складається з банківської системи і сукупності спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють тимчасово вільні кошти і розміщують їх за допомогою кредиту. Банківська система має два рівня: Центральний банк і мережу комерційних банків. Перший рівень системи займає Національний банк України (НБУ) – державна установа, основною метою якої є регулювання грошової маси, підтримка купівельної спроможності грошей, забезпечення стабільності кредитно-банківської системи. До функцій центрального банку належить: емісія національної грошової одиниці, організація її обігу, регулювання пропозиції грошей; загальний контроль за діяльністю фінансово-кредитних установ країни, виконання фінансового законодавства; надання кредитів комерційним банкам під облікову ставку; випуск і погашення державних цінних паперів; регламентування валютного обігу в країні. Другий рівень банківської системи – мережа комерційних банків, які функціонують на основі ліцензій , наданих Центральним банком. Комерційні банки надають широкий вибір кредитно-фінансових послуг, серед яких: кредитно-розрахункове обслуговування господарюючих суб’єктів; приймання вкладів і надання кредитів; посередництво в платежах; купівля-продаж цінних паперів; розміщення державних позик; управління майном клієнтів за дорученням; консультації по фінансово-кредитним питанням. Банки здійснюють активні і пасивні операції. За допомогою пасивних операцій банк мобілізує ресурси, формуючи їх за рахунок як власних, так і запозичених коштів, а за допомогою активних – здійснює їх розміщення. Елементом кредитної системи є також спеціалізовані кредитно-фінансові інститути: ощадний, інвестиційний, іпотечний зовнішньоторговельний банки. До складу небанківських кредитно-фінансових інститутів належать страхові компанії, пенсійні фонди, фонди сприяння зайнятості, ломбарди тощо. Банківська система має властивість збільшувати пропозицію грошей. В основі цієї властивості лежать їх надлишкові резерви і принцип мультиплікатора. Центральний банк встановлює певний відсоток коштів від загальної величини депозитів, які обов’язково зберігаються комерційними банками в Центральному банку у вигляді безвідсоткових резервних внесків. Сума депозитів, які не надаються у виді кредитів та існують для забезпечення вимог вкладників в будь-який період часу, і становлять обов’язкові резерви. Величина обов’язкових резервів ® = Обсяг депозитів (D) × Норма обов’язкових резервів ®. Звідси норма обов’язкового резервування або резервні вимоги є відношення суми обов’язкових резервів до суми залучених депозитів:
r =
Кредитні ресурси комерційного банку визначаються величиною його надлишкових резервів, які представляють собою різницю між загальною величиною резервів і обов’язковими резервами. Банки здатні створювати гроші, надаючи позики, які перевищують надлишкові резерви, завдяки депозитному мультиплікатору. Депозитний мультиплікатор (µ) – величина, обернена нормі обов’язкових резервів, яка показує максимальну кількість грошей, що може бути створена однією грошовою одиницею надлишкових резервів за даної норми обов’язкових резервів:
µ= .
Таким чином, максимальна кількість грошей, яку може створити банківська система, визначається за формулою:
SM = µ × D, або SM = × D.
Банківська діяльність націлена на отримання прибутку. Банківський прибуток – це різниця між сумою відсотків, які стягаються з позичальників, і сумою відсотків, які сплачуються вкладникам. Окрім банківського прибутку до складу доходу банку входять прибутки від біржових операцій, доходи від інвестицій, комісійна винагорода тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сучасна кредитно-банківська система» з дисципліни «Курс економічної теорії»
