На сучасному етапі розвитку ринок країни (національний ринок) є складною системою, яку утворюють різного роду підсистеми та самостійно функціонуючі ринки. Для їх характеристики використовують різні критерії. В залежності від об’єктів ринкових відносин (угод) виділяють ринок факторів виробництва, ринок споживчих товарів та послуг, ринок цінних паперів, ринок інформації, ринок валют та ін; За критерієм суб’єктів виділяють: ринок покупців (ситуація, коли пропозиція перевищує попит) та ринок продавців (попит перевищує пропозицію), ринок державних організацій та установ (купують певні блага, що необхідні для виконання властивих їм функцій), ринок проміжних установ (посередницькі організації); За географічним положенням: місцевий ринок, регіональний ринок, національний ринок, світовий ринок; За рівнем насичення товарами та послугами: рівноважний ринок, дефіцитний ринок та надлишковий ринок; За обсягом ринкових угод: оптовий ринок та роздрібний ринок; За відповідністю діючому законодавству: легальний ринок та тіньовий (“сірий” та “чорний”); За ступенем зрілості можна виділити наступні типи ринку: нерозвинутий, вільний, регульований і деформований. Нерозвинутий ринок характеризувався тим, що ринкові відносини носили випадковий, найчастіше бартерний характер. Але навіть такий ринок відіграє у суспільстві певну роль, сприяє диференціації членів суспільства, посилює мотивації до розвитку виробництв різних товарів. Вільний (класичний) ринок характеризується такими рисами: необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними; абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства; повна мобільність факторів виробництва; необмежена свобода рух капіталу; наявність у кожного учасника повної інформації про ринок (норму прибутку, попит, пропозицію); ринкові суб’єкти поводяться раціонально; повна однорідність товарів; ціни встановлюються стихійно у ході вільної конкуренції; відсутність монополії, монопсонії та державного регулювання. Переваги вільного ринку полягають в тому, що він за визначенням є бездефіцитним, забезпечує ефективний розподіл ресурсів, гнучку та високу адаптованість до швидко змінюваних умов, свободу вибору та дій ринкових суб’єктів, максимальне використання досягнень НТП, здатність задовольнити різні потреби, підвищення якості товарів та послуг. Вільний ринок призводить до диференціації у рівні життя населення, що, втім, забезпечує високу мотивацію до праці. Однак соціальними наслідками вільного ринку є безробіття, розорення та бідність окремих груп людей; діяльність вільних конкурентів призводить до небажаних ефектів, таких як забруднення оточуючого середовища, надмірне споживання невідновлюваних ресурсів; не створює стимулів для виробництва товарів та послуг колективного призначення (оборона, держане управління та ін.); не забезпечує дієву мотивацію для фундаментальних досліджень, а лише реалізує вже наявні науково – технічні досягнення; економіка вільного ринку відчуває негативні впливи циклічного розвитку; не відбувається розвиток некомерційних, але життєво необхідних галузей – охорона здоров’я, освіта, наука, культура, єдина транспортна система, стратегічних та збиткових виробництв. Регульований ринок є результатом діяльності суспільства (держави) з метою обмежити його негативні наслідки, але не знищити мотивації до творчої, ініціативної праці. Так, вчені вважають, що ринок може регулюватись за допомогою: власного ринкового механізму, елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція та ін.; державою прямо чи опосередковано через планування, держзамовлення, податки та ін. У будь-якому випадку, кожне суспільство намагається знайти оптимальне співвідношення ринкового та державного регулювання. Однак, сьогодні немає жодної країни, яка б зробила це ідеально. Так, надмірне державне втручання в ринкові процеси призводить до їх деформації. Найяскравішим прикладом деформації ринку є ринок радянських країн та України, який все ж існував у вигляді актів купівлі–продажу та за рахунок підсобних господарств. Основними рисами деформованого ринку за умов адміністративно-командної або директивної системи господарювання є: відсутність численних суб’єктів господарювання різних форм власності, завелика централізація товарних ресурсів та відсутність самостійності у комерційній діяльності; монополізм виробника і споживача; незбалансованість попиту та пропозиції; велике зростання цін, стрімка інфляція, порушення грошового обігу, бюджетний дефіцит та ін.; велика частка тіньової економіки, “сірого” та “чорного” ринку; розвиток бартерних угод, відсутність мотивації до ефективної праці, відсутність вибору у споживача Подолання деформації ринку та хвороб ринкової економіки (безробіття, інфляції, нестабільності) вимагає створення умови для виникнення в межах української економіки регульованого ринку. Необхідно забезпечити: наявність в економіці різноманіття форм власності (поліморфізм власності) та різних форм господарювання, а також вільної конкуренції між ними; надання свободи господарської діяльності, вибору партнерів по господарським зв’язкам, самостійність, незалежність та відповідальність за господарські рішення; формування механізму вільного ціноутворення вільне маневрування ресурсами (матеріальними, трудовими, фінансовими); можливості змінювати умови виробництва, його технологію; повний доступ до інформації про стан ринку для всіх учасників; збереження ринкової інфраструктури, тобто комплексу галузей, систем, служб, підприємств, що обслуговують ринок; збереження значного неринкового сектору економіки; послідовну інтеграцію національної економки до системи світогосподарських зв’язків; з боку держави соціальні гарантії громадянам та підтримку непрацездатних та соціально незахищених членів суспільства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Види ринків» з дисципліни «Курс економічної теорії»
