Однією з суттєвих особливостей Ямайської валютної системи є її розвиток на принципах поліцентризму, або валютного “плюралізму”. Мається на увазі взаємодія в межах єдиної системи локальних (регіональних) валютних структур. Підпорядковуючись загальним принципам, що визначаються МВФ, регіональні валютні структури водночас розвиваються і на власних функціональних засадах. Європейська валютна система (ЄВС), яка є результатом і разом з тим одним з важливих інструментів європейської інтеграції, у своєму розвитку пройшла ряд етапів. Вона започаткована ще в перші повоєнні роки. На першому етапі валютні угоди між країнами Західної Європи укладалися переважно на двосторонній основі. На підставі цих угод здійснювалися взаємне регулювання платіжних балансів, безготівкові розрахунки, обов'язковий залік взаємних вимог і зобов'язань, пільгове кредитування. Так, у 1947—1950 pp. було укладено понад 400 валютно-клірингових угод, на які припадало майже 2/3 внутрішньо-європейського товарообміну. Наступним, вищим етапом валютних відносин стало функціонування в 1950—1958 pp. Європейського Платіжного Союзу (ЄПС), який розвивався на багатосторонній кліринговій основі. 446
ЄПС об'єднував 17, країн Західної Європи. Розрахунки в межах ЄПС здійснювалися за допомогою умовної розрахункової грошової одиниці — епуніта, який прирівнювався за своїм золотим вмістом до 1 дол. Епуніт був прототипом, за яким у наступні роки сформувалася Європейська валютна одиниця. Підписання у 1957 p. Римської угоди про утворення Європейської Економічної Співдружності започаткувало наступний етап у розвитку валютних відносин. З 1 січня 1959 p. почав функціонувати Європейський Валютний Союз, у якому продовжували співробітництво усі 17 країн, що входили до колишнього Європейського Платіжного Союзу. Згодом з структури Європейського Валютного Союзу виділився Валютний Союз країн-учасниць Спільного Ринку. Програма утворення цього Союзу була розроблена спеціальною комісією, яку очолював колишній прем'єр-міністр Люксембургу П. Вернер. У наступні роки після прийняття у 1971 p. цієї програми Радою Міністрів ЄВС зазначений документ дістав назву “Плану Вернера”, реалізація якого мала важливе значення у. розвитку не лише європейських, а й світових валютних відносин. Новий етап європейської валютної інтеграції пов'язаний з трансформацією Європейського Валютного Союзу в Європейську валютну систему. Сутність розвитку зазначених процесів визначалася реалізацією пропозицій голови Комісій Європейського Співтовариства Жака Делора, які після відповідного їх схвалення у 1989 p. Радою ЄС дістала назву “план Делора”. Він передбачав поетапну трансформацію Європейської валютної системи в Європейський Валютний Союз, не лише глибоку валютну інтеграцію, а й утворення спільного для країн-членів ЄС Європейського Центрального Банку і заміну в перспективі національних грошових одиниць єдиною валютою співтовариства. Важливою подією на шляху реалізації “плану Делора” стало підписання у лютому 1992 p. в м. Маастрихті (Нідерланди) Маастрихтської Угоди, яка визначила інституціональні та правові засади фундації ЄВС. Угодою окреслено основні передумови утворення ЄВС. Це здійснення всіма країнами ЄС повної необмеженої конвертованості національних валют; повної лібералізації руху капіталів, інтеграції банківських та інших фінансових ринків; жорсткої фіксації (без будь-яких граничних допущень) валютних курсів. Визначено три основні етапи становлення ЄВС. Головним підсумком першого етапу, що мав завершитися на початку 1994 p., повинна стати ратифікація усіма країнами-учасницями Маастрихтської Угоди; повна лібералізація в межах ЄС міграції капіталу; здійснення системи заходів, спрямованих на 447
наближення темпів інфляції до рівня країн, які мають найбільш сприятливі у цьому відношенні показники; скорочення бюджетних дефіцитів. На другому етапі, що мав розпочатися з 1 січня 1994 p., передбачалося створити основні органи та виконавчі структури ЄВС. Цей етап розглядався як перехідний до повного завершення процесу становлення Союзу. З, початку другого етапу мало бути сформовано Європейську систему центральних банків на зразок Федеральної резервної системи США—“Єврофед”. Функції її полягають у посиленні координації грошово-кредитної. політики, здійсненні контролю за розвитком системи ЕКЮ. Перехід до третього етапу формування ЄВС за Маастрихтською угодою залежить від ступеня реального зближення країн-учасниць за комплексом визначених показників. Йдеться ось про що: 1) інфляція може перевищувати рівень, який існує в трьох країнах-членах з найбільш стабільними цінами, не більш ніж на 1,5 процентного пункта; 2) розмір бюджетного дефіциту не повинен перевищувати 3 відсотки ВВП цієї країни; 3) рівень процентних ставок за довгостроковими кредитами - може бути вищим, ніж рівень трьох найнижчих пунктів ставок в країнах ЄС не більше ніж на 2 процентних пункти; 4) коливання обмінних курсів національних валют (за відсутності девальвації в попередні два роки) допускаються в межах, встановлених для ЄЕС (±2.25). Третій етап створення ЄВС може розпочатися вже з 1 січня 1997 p. за умови досягнення необхідної економічної “конвергенції” (досягнення визначених критеріїв) як мінімум сімома країнами-членами. У протилежному випадку перехід відбудеться автоматично 1 січня 1999 p. Його учасниками стануть країни, економіка яких відповідатиме зазначеним критеріям. Решта країн, що не приєдналися до ЄВС в момент його створення, має змогу зробити це пізніше, коли пройде перевірку на “конвергенцію”. На третьому етапі повинен бути створений Європейський Центральний Банк (ЄЦБ). Для валют країн-членів ЄВС має бути встановлений твердо фіксований курс як по відношенню один до одного, так і до ЕКЮ, який не підлягає перегляду. Будуть також вживатися заходи щодо заміни національних валют на ЕКЮ, яка стане єдиною валютою для учасників Союзу. Отже, аналіз інтеграційних процесів у сфері валютних відносин країн ЄС вказує на його багатоаспектність і тривалість у часі. Утвердження валютного союзу розглядається, як завершальна ланка комплексної загальноекономічної інтеграції країн ЄС, започаткованої ще в 1957 p. Римською угодою. Урахування цього факту має принципове значення для визначення можливостей і шляхів взаємодії України з функціональними структу- 448
рами ЄВС. Йдеться про необхідність проведення фундаментальних перетворень не тільки на рівні суто валютних, а й у системі загальноекономічних відносин у цілому.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Єіролеиська валютна система» з дисципліни «Основи економічної теорії»
