Вплив інфляції на обсяг виробництва національного продукту
Розгляд питання про те, як інфляція впливає на обсяг національного продукту, потребує диференційованого підходу. Слід розрізняти наслідки помірних темпів інфляційного процесу і вплив на розвиток виробництва гіперінфляції. За статистичними даними, які характеризують розвиток економічного процесу багатьох країн Заходу, доведено, що помірні темпи інфляції (не більше 6 відсотків у рік) сприяють прискоренню темпів економічного розвитку. Цього ефекту досягають завдяки кільком обставинам. 1. Повзуча (обмежена) інфляція стимулює платоспроможний попит населення. Вона зумовлює випереджаючі темпи його зростання порівняно з пропозицією товарної маси, що призводить до зростання цін. Однак, якщо таке зростання є, з одного боку, помірним, з іншого — непередбаченим, то суб'єкти ринку всіх рівнів мають змогу не тільки пристосуватися до нього, а й використати його як фактор, що сприяє розвитку економічної кон'юнктури. 2. Інфляція, як уже зазначалося, викликає перерозподіл доходів на користь осіб, які займаються підприємництвом, що, в свою чергу, сприяє розвитку заощаджень — основи інвестиційного процесу. Однак і в цьому випадку йдеться про досить помірні темпи інфляції, оскільки за умови, що її обсяги перевищують певний 418
критичний рівень, домашні господарства починають скорочувати свої заощадження і збільшувати споживання. 3. Помірне і знову ж таки завчасно передбачене зростання цін породжує оптимізм у підприємців в оцінках очікуваних прибутків, що є вагомим стимулом підтримання інвестицій на високому рівні. З урахуванням цих обставин держава у своїй політиці може. здійснювати комплекс заходів (політику низької процентної ставки, низьких податків, дефіцитних витрат державного бюджету), які мають за мету досягнення не нульового рівня, а помірних, стабільних у своїй динаміці темпів інфляції. Якщо головною метою економічної політики є забезпечення високого рівня зайнятості й стабільних темпів зростання виробництва, то вважають, що підвищення цін, яке супроводжує цей процес, не повинно викликати серйозних занепокоєнь. Саме за такою схемою, яка виявилася достатньо результативною, розвивалася західна економіка у 50— 60-і роки. Як відомо, досягнення позитивного ефекту інфляційного процесу, його стимулюючого впливу на розвиток виробництва можливе лише в умовах достовірних інфляційних очікувань і прогнозованої динаміки цін. Економіка здатна адаптуватися до передбачених та стабільних (у певних розмірах) темпів інфляції. За цих умов відбувається відповідне узгодження основних макроекономічних параметрів та інфляційних процесів. Лише несподівані інфляційні поштовхи мають економічну значимість. У всіх інших випадках економічні параметри розвитку можна узгодити. Якщо відомо заздалегідь, що протягом року ціни зростуть на 9 відсотків, то економічні суб'єкти ринку мають можливість пристосувати відповідно до цього основні параметри своєї економічної діяльності. У цьому випадку процес відповідного пристосування виконує дефляційну функцію. Розглянуті питання не стосуються характеристики впливу на макроекономічні процеси гіперінфляції, наслідки якої завжди і у всіх аспектах є деструктивними. 1. Гіперінфляція призводить до розбалансування економічної рівноваги, порушення структури виробництва, підриває стимули довгострокових інвестицій, стримує процес нагромадження. 2. Відбувається перелив капіталу з сфери виробництва у сферу обігу, де більш швидкими темпами здійснюється його кругообіг. За цих умов формується інфляційний мультиплікатор, який прискорює деструктивні процеси в економіці. 3. Знижуючи реальні доходи широких верств населення, інфляція звужує ємність внутрішнього ринку, спотворює структуру попиту, посилює спекуляцію, тіньовий бізнес. 4. Гіперінфляція неодмінно призводить до кризи державних фінансів, що розвивається внаслідок швидкого обезцінення податків 419
та інших надходжень до державної скарбниці та одночасного зростання видаткової частини бюджету. 5. В умовах гіперінфляції відбувається натуралізація обміну. Гроші втрачають здатність виконувати функції міри вартості та засобу накопичення. За цих умов здійснюється стихійний перехід до бартерних операцій. 6. Розвиток гіперінфляції послаблює зовнішньоекономічні позиції країни, зменшує її конкурентні позиції на світовому ринку, призводить до падіння валютного курсу національних грошей, знецінення їх. В ході посилення інфляційного процесу загострюється дефіцит платіжного балансу, який викликає порушення зовнішньоекономічних пропорцій. 7. Нарешті, слід ураховувати пагубність політичних наслідків гіперінфляції, загострення соціальних конфліктів. Гіперінфляція, як правило, призводить до урядових криз, згортання демократії, встановлення тоталітарних режимів. У зв'язку з викладеним зростає значимість активної дефляційної політики, яка завжди має займати чільне місце в діяльності владних структур будь-якої країни, її центральних банків, їхня дієздатність, професіоналізм і компетентність значною мірою визначаються можливостями здійснення ефективної антиінфляційної політики.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вплив інфляції на обсяг виробництва національного продукту» з дисципліни «Основи економічної теорії»
