Цей показник характеризує співвідношення корисного результату, одержаного при використанні засобів і предметів праці. Він відображає якісний підсумок використання матеріальних ресурсів. Рівень ефективності матеріальних ресурсів характеризують дві групи показників. Одна з них відображає співвідношення витрат матеріальних ресурсів і виробленої продукції, друга—співвідношення продукції та використаних засобів виробництва. До першої групи належить матеріалоємність виробництва. Цей показник уже розглядався на рівні мікроекономіки, тобто підприємства. На рівні національної економіки матеріалоємність виробництва Мв визначають як відношення вартості оборотних фондів (А1, А2, А3, ..., At), спожитих при створенні продукції, до сукупного суспільного продукту (ССП) або національного доходу (НД):
Зниження матеріалоємності виробництва є важливим резервом підвищення ефективності суспільного виробництва, дає можливість з однієї кількості сировини виготовляти більше готової продукції, знижувати її собівартість, заощаджувати кошти на капітальні вкладення, підвищувати рентабельність продукції (робіт, послуг). У економічній літературі використовуються два тлумачення матеріалоємності виробництва. Водному з них цей показник розглядається як узагальнюючий показник використання оборотних фондів. У іншому визначенні матеріалоємність відображає не тільки витрати сировини, допоміжних матеріалів, палива, енергії, а й зношеність основних фондів. Ці підходи треба враховувати при зіставленні статистичних даних, вивченні динаміки цього показника. Підвищення ефективності матеріальних ресурсів досягається за рахунок впровадження у виробництво нових більш продуктивних засобів праці, більш дешевих видів сировини і матеріалів, нових технологій, процесів, що економлять матеріальні ресурси, удосконалення конструкцій і поліпшення споживчих властивостей готової продукції, удосконалення управління і організації виробництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ефективність використання матеріальних ресурсів» з дисципліни «Основи економічної теорії»
