Поняття “підприємництво” надзвичайно містке. В ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних і психологічних відносин. Складалося воно протягом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовчих інститутів, психології людей. А. Сміт, один з тих, хто заклав теоретичні підвалини підприємництва, розглядав підприємця як власника. Саме цим визначаються його дії в економічному житті, мотивація, поведінка, психологія. Враховуючи інтерес, вигоду як невід'ємний атрибут підприємця, не можна лише ним визначати мотиви його діяльності. Адже в умовах ринкового середовища суб'єктів підприємницької діяльності багато і між ними точиться конкурентна боротьба за кращий результат — прибуток. Отримати останній можна лише за умови застосування найбільш ефективного варіанта використання ресурсів, економічного ризику, новаторських ідей. Це спонукає підприємця йти непротореним шляхом, застосовувати найкращі якості працівника: творчість, сумлінну працю, організаторські здібності. Намагання проявити себе як особистість у певній сфері діяльності, реалізувати свої ідеї та результати праці, зробити їх надбанням суспільства — це також інтерес підприємця, якому належить значна роль у житті суспільства, є його рушієм. Усе це 256
і робить підприємця піонером, який веде перед у своїй справі, а підприємництво локомотивом економічного, соціального і культурного розвитку людського суспільства. Свою діяльність підприємець (особливо висококваліфікований) спрямовує на виготовлення не товарів-аналогів, а виробів, що мають якісно нові риси. Зрозуміло, що виробництво їх не може принести підприємцю миттєву віддачу (прибуток). Але віддача обов'язково, буде через певний час, коли відбудуться зміни у виробництві, його структурі, а отже, і у потребах суспільства. Причому прибуток, який отримуватиме підприємець, в умовах, що склалися в результаті зазначених перемін, перекриває всі витрати. В силу цих обставин підприємець переважну частину прибутку, що отримує, направляє у господарську діяльність, а не на задоволення власних потреб. Поняття “підприємець” часто вживають як синонім таких понять, як “господар”, “бізнесмен”. Людину, яка організувала своє діло і веде його, називають саме одним з цих понять. Але виникає запитання: суб'єкта, який має свою ферму або майстерню, де виробляється певна продукція, реалізація якої дає йому змогу лише існувати, можна назвати підприємцем, бізнесменом? Якщо так, тоді й великий власник, багатство якого зростає високими темпами, і дрібний товаровиробник, який ледь-ледь животіє від своєї діяльності, тому й стає банкрутом — підприємці? Обидва вони, як і всі інші, хто самостійно на свій страх і ризик займаються певним ділом, маючи від нього певний доход, є господарюючими суб'єктами. Це поняття більш широке, ніж підприємець. Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його з господарюючих суб'єктів, найбільш влучно сформулював Й. Шумпетер, перелічивши його головні функції: виготовлення нового блага або нової якості певного блага; освоєння нового ринку збуту; отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва; проведення відповідної реорганізації. Для того щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінації ресурсів, слід, на думку Шумпетера, мати відповідні якості: волю і здібності; виділяти визначальні моменти діяльності, бачити їх у реальному світлі; бути спроможним “плисти проти течії”, долаючи опір соціальних сил; здійснювати вплив на інших результатами успіху, духовною свободою, витратами сил і енергії *. Перелічені риси підприємця можуть бути реалізовані за умови економічної свободи людини, права вибору сфери діяльності для реалізації своїх потенцій, а також персональної економічної відпо- _____________________ · Див.: Шумпетер Й. Теория экономического развития.—С. 169—170. 257
відальності за результати роботи, наслідком якої може бути прибуток або банкрутство. Отже, підприємець — суб'єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. А звідси і підприємництво -— це тип господарської поведінки підприємців з організації розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку і соціального ефекту. У вияві ініціативної, новаторської, самостійної діяльності акумулюється сутність підприємництва. Його мета зводиться, з одного боку, до отримання прибутку або особистого доходу, в результаті не якихось кон'юнктурних справ, а передбачення точного розрахунку, а з іншого — до найбільш ефективного використання факторів виробництва, прагнення реалізувати творчі потенції людини.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття підприємця і підприємництва» з дисципліни «Основи економічної теорії»
