Оцінка якості і визначення сортності валяного взуття
Під час приймання валяного взуття за якістю керуються діючими стандартами. Насамперед здійснюють зовнішній огляд взуття, визначають його фізико-механічні показники. У стандартах наведено класифікацію валяного взуття за основними ознаками - видами, призначенням, розмірами, кольором, лінійними розмірами і масою чобіт, товщиною окремих частин у халяві, підошві і головці, подаються граничні відхилення за розмірами і масою, вказується вміст різних видів вовни та іншої сировини в суміші; можливу заміну однієї сировини іншою у визначених співвідношеннях. У стандартах подаються норми фізико-хімічних показників та норми зсідання, порядок сортування і можливі дефекти, порядок маркування, пакування та зберігання взуття. Взуття приймають партіями. Партія валяного взуття - кількість пар взуття, що одночасно пред'являються до здавання (приймання) однієї й тієї самої групи (за масою і товщиною стінок), однакового призначення, забарвлення, та однакової форми халяв. Зовнішньому огляду підлягає вся партія взуття. Перевіряють лінійні розміри, форму, правильність підбору пари, правильність маркування. Для визначення лінійних розмірів і маси відбирають пробу, що становить 0,5 % партії, але не менше однієї пари кожного розміру; для фізико-хімічних властивостей і зсідання після замочування - 0,1 %, але не менше однієї пари кожного розміру і перевіряють за відповідними стандартами. Усі виміри пари повинні відповідати нормам технічних вимог у межах допустимих відхилень. Для кожного різновиду чобіт, а також розміру встановлено нормативи маси, які дають можливість контролювати кількість витраченої сировини. Найбільшу масу мають поважчені чоловічі чоботи. Граничне відхилення маси в бік зростання не повинне перевищувати 20 %, у бік зниження - 10 %. З фізико-механічних показників нормують об'ємну масу, вміст вологи і розчину сірчаної кислоти. Об'ємна маса або ступінь ущільнення - важливий показник якості валяних чобіт, від якого залежить міцність і жорсткість стінок, стійкість до тертя, теплозахисні властивості і формостійкість. Через дуже велику щільність чобіт збільшується жорсткість стійок у місцях згину, тому при носінні утворюються заломи. Через недостатню ущільненість (недоповстяніння) стінки чобіт стають пухкими, м'якими, чоботи швидко деформуються, зношуються, промокають, зсідаються. Масова частка вологи у валяних чоботах не повинна перевищувати 13 %. У цьому випадку підтримується повітряно-сухий стан. Вміст сірчаної кислоти не повинен перевищувати 0,1 % при встановленій, вологості, оскільки її надлишок негативно впливає на шкіру стопи. Крім того, при зберіганні й експлуатації пошкоджуються волокна виробів. Результати вимірів, зважувань та аналіз валяного взуття порівнюють із встановленими нормативами. За їх відповідності партія вважається стандартною, за невідповідності - проводять повторні дослідження. Сорт валяного взуття встановлюється зовнішнім оглядом за дефектами зовнішнього вигляду гіршої півпари. Оглядають кожну півпару, оцінюючи рівномірність товщини" якість ущільнення, засміченість, наявність рубців, проколів від голок кардної стрічки тощо. Також перевіряють парність взуття, правильність нанесення маркування. За необхідності проводять окремі виміри. Валяні чоботи виготовляють І і 2 сорту. Взуття валяне фетрове грубововняне і взуття з гумовим низом у 1 і 2 сортах обмежуються не кількістю дефектів, а їх розміром і ступенем вираженості. У взутті спеціальному валяному 1 сорту, призначеному для захисту ніг від підвищеної температури, допускається не більше двох дефектів, у взутті 2 сорту - не більше трьох. Калоші на сорти не поділяються. Гарантійний термін носіння су-цільноваляного взуття з дня продажу через роздрібну торговельну мережу або з початку сезону-ЗО днів, взуття з гумовим низом - 66 днів. Маркування, пакування і зберігання валяного взуття Валяне взуття маркують незмивною фарбою, на підп'ятковій частині підошви позначають назву підпрнємства-виготівника або товарний знак, на носковій частині -- номер бракувальника, на геленковій частині -- артикул і розмір, на п'ятці -- сорт. Упаковують взуття в кіпи і тюки. Кожне упаковочне місце повинне мати маркування: назву підприємсгва-виготівніїка, номер тюка або кіпи, масу брутто, кількість пар, вид і розмір взуття, номер нормативного документа. Валяні чоботи повинні зберігатися в сухому приміщенні, що провітрюється, при відносній вологості -- 65 % і температурі повітря 0-25 ⁰С. Висота штабеля - 1,5 м. Не рідше одного разу на півроку його обробляють антимільними препаратами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінка якості і визначення сортності валяного взуття» з дисципліни «Комерційне товарознавство»
