Вид борошна визначається культурою, з котрої воно вироблене - пшеничне, житнє і т.д. Борошно спеціального призначення - рисове, гречане, горохове, ячмінне, вівсяне, соєве. Тип борошна залежить від його призначення, воно буває: хлібопекарним, макаронним, кондитерським. З жита та тритікале отримують лише борошно хлібопекарне. Соєве борошно виробляють трьох типів -не знежирене, напівзнежирене й знежирене. Товарний ґатунок борошна залежить від технології переробки зерна. Хлібопекарне борошно виробляють з пшениці. Пшеничне борошно буває у вигляді крупітчатки, вищого, першого другого і обойного ґатунку. Макаронне борошно -з твердої пшениці вищого ґатунку. Житнє борошно та з тритікале поділяють на три ґатунки: сіяне, обдирне та обойне. Пшеничне борошно - характеризується харчовою цінності, завдяки високому вмісту крохмалю(66-79%) і білку(12-15,5%). Зольність борошна збільшується, по мірі зниження ґатунку. У обойного вона складає 1,85%, у вищого гатунку- 0,80. В пшеничному борошні крім зольності нормують крупність помелу, вологість( не більше 15%)кількість металодомішків, клейковину та забрудненість шкідниками хлібних запасів. Борошно не повинно мати сторонніх домішок, запахів. При оцінці її встановлюють відсутність при розжовуванні хрускоту на зубах. Колір питлівки(крупітчатки) -- білий або кремовий з жовтим відтінком. Борошно вищого ґатунку -- біла про кремовим відтінком, першого -- біла з жовтуватим відтінком, другого -- біла, шпалерного -- біла з сіруватим відтінком. Вміст сирої клейковини в питлівці 30%, у вищому сорті -- 28, в 1 -- 30, 2-м -- 25, шпалерною -- 20%. Якість клейковини визначають за кольором муки, запаху, пружності, еластичності і розтяжності. Клейковина хорошої якості має білий з жовтуватим відтінком колір, розтяжність шматочка тіста не більше 10 див. По розтяжності клейковину ділять на три групи: міцна (розтяжність 8--10 см), середня (11--16 см), слабка (більше 16 см). Зольність її, в перерахунку на суху речовину, не більше 1%, клейковини 25%, якість клейковини -- 2-а група. . Житнє борошно.. У житньому борошні від 10 до 15% білків (обойне борошно), до 74-- крохмалю (мука сіяна), золи від 1,85 (обойне) до 0,65% (сіяна). Сіяне борошно, що отримується з ендосперму жита, характеризується, в порівнянні з іншими сортами, нижчим вмістом білка, цукру і найвищою наявністю крохмалю. Порівнюючи низькі сорти житнього і пшеничного борошна, можна відмітити, що по багатьом показникам вони майже не розрізняються між собою (сіяне і 1-й ґатунок; обдиране і сіяне і 2-й ґатунок). Свіже житнє борошно має приємний, властивий житу запах і солодкуватий смак. Не допускаються сторонні присмаки і запахи. Колір борошна сіяного-- білий, обдирного -- сірувато-білий, обойного -- сірувато-білий з помітними частинками оболонок зерна. Приготоване з житнього борошна тісто темніє. Тому хліб житній -- темний. Вологість всіх сортів житнього борошна повинна бути не більше 15%. Величина помелу житньої муки має таке ж значення, що і для пшеничної. Борошно із зерна тритікале. Живильна цінність борошна з тритікале виражається в змісті білків (14--15%) і клейковини (26--34%). Борошно тритікале перевершує по наявності білка борошно житнє, особливо по кількості амінокислот. Крохмаль тритікале має нижчу температуру клейстеризації в порівнянні з пшеничним борошном. Показники якості борошно тритікале аналогічні борошну житньому. Борошно ячмінне. Відноситься до другорядних видів борошна. Це традиційна сировина для млинців. Переробка ячмінного зерна на борошно проходить за схемою переробки іржі. Зольність борошна -- до 1,2% (типу сіяного), до 2% (типу шпалерного). Білковий комплекс ячмінного борошна представлений 15% білків, різними амінокислотами. Клейковина цього борошна малорастяжима. Хліб з ячмінного борошна швидко черствішає, оскільки крохмаль мало зв'язує воду. Борошно ячмінне іноді додають при випічці житнього хліба (не більше 5%). Борошно кукурудзяне.. При виробленні борошна із зерна кукурудзи обов'язково відокремлюють зародок. Виділяють борошно типу "Екстра" (крупка), борошно великого і тонкого помелу. Білків в борошні до 11%, але в них міститься невелика кількість амінокислот. Об'ємний вихід хліба знижується пропорційно кількості пшеничного борошна, що додається. Зольність кукурудзяного борошна -- 1,2%, вологість повинна бути не більше 15%, жиру -- не більше 3%. Соєве борошно. Дуже цінний поживний продукт, що містить до 40% білків, які по амінокислотному складу близькі до м'яса, а по засвоюваності -- до молока. Вміст розчинних вуглеводів -- до 15%. Багато клітковини і целюлози. У складі сої до 25% жирів. Сою широко використовують для отримання масла і шротного залишку. Соєве борошно виробляють трьох видів: не знежирене (з цілого насіння), напівзнежирене (з соєвої макухи), знежирене (з шротного залишку). Незнежирене борошно, отримане без попередньої теплової обробки насіння, називають недезодорованим. Воно має специфічний запах і смак сої. Дезодороване борошно отримують при помелі обробленого парою насіння. Смак і колір слабо соєвий. Напівзнежирене і знежирене борошно може бути тільки дезодорованим. Соєве борошно містить достатньо багато клітковини, за змістом його ділять на два ґатунки -- вищий і 1 -й. Колір борошна вищого ґатунку завжди світліше 1-го. Вищий ґатунок має білий до ясно-жовтого колір, а 1 -й -- ясно-жовтий до темно-кремового (у незнежиреного борошна ясно-жовтий до кремового і жовтий до ясно-бурого) відповідних сортів напівзнежиреного борошна. Борошно знежирене вищого сорту має білий колір, а 1 -го -- жовтий. Вид борошна і ґатунок визначають зміст соєвого жиру-- 17% (у незнежиреного) і менше 2% (у знежиреного) і відповідно клітковина 3,5; 4,5; 4,5 і 5%. Вологість борошна не повинна перевищувати 15%. Нормують величину помелу для всіх видів і сортів соєвого борошна. При зберіганні борошна різних видів і ґатунків відбуваються біохімічні процеси, які спочатку сприяють поліпшенню його якості, а потім воно погіршується. Поліпшуючим моментом є дозрівання борошна, яке приводить до підвищення хлібопекарських властивостей. Вважається, що термін дозрівання борошна -- 30--60 діб. при температурі 20⁰С. При тривалому зберіганні борошно охолоджують до 2⁰С, що затримує його дозрівання на два роки. Прискорює дозрівання борошна метод керування теплим повітрям протягом 6 ч. Дозрівання житнього борошна відбувається при температурі 20⁰С протягом 15--30 тижнів. Доспіле борошно якийсь час зберігає хлібопекарські властивості, потім спостерігається зниження якості (перезрівання). Злежування борошна, що зберігається в мішках в штабелях, характерне в основному для нижніх рядів. Злежування -- це втрата сипучості борошна під час зберігання при вологості більше 14%. Таке борошно після розпушування можна використовувати. При зберіганні мішки з борошном (крупою) укладають на підтоварники і штабелі заввишки 6--14 рядів. Відстань між штабелями і від штабелю до стіни повинна бути відповідно не менше 50 і 75 см. Для попередження злежування мішки з борошном (крупою) періодично перекладають. Підмочену крупу і борошном висипають з мішків і сушать. Борошно (крупу), заражену сільськогосподарськими шкідниками, направляють на знезараження. Досягається це просіюванням, витримкою при низькій (-5⁰С) температурі або високою (50--55⁰С). Після чого продукт очищають від шкідників. Борошно надійно і тривалий час зберігають при температурах нижче 10⁰С. Шпалерне борошно зберігають довше, в ньому малий зміст жиру і воно практично не згіркне. Житнє борошно зберігають 6--8, кукурудзяне і соєве 3--4 міс. Зниження температури до 0⁰С дозволяє збільшити термін зберігання борошна в 2--3 рази. Якщо умови зберігання його перешкоджають розвитку шкідників хлібних запасів, термін використання збільшується до двох років і більш. За борошном, що знаходиться на зберіганні, здійснюється постійний контроль: перевіряють температуру, вологість, свіжість, зараженість комахами. Результати спостережень заносять в журнал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОРОШНО» з дисципліни «Комерційне товарознавство»
