Міжнародна конкурентоспроможність країн за методикою Всесвітнього Економічного Форуму
Найпопулярнішими дослідженнями, які використовують кількісні та якісні методи оцінювання конкурентоспроможності, стали Щорічник світової конкурентоспроможності Інституту менеджменту і розвитку та Доповідь про глобальну конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму. В Доповіді ВЕФ (2002 року) рейтинг конкурентоспроможності визначався для 80 країн світу згідно загального (Growth Competitiveness Index — GCI) та мікроекономічного (Microeconomic Competitiveness Index — MICI) індексів конкурентоспроможності. У 2003 р. рейтинг конкурентоспроможності визначався для 102 країн світу згідно з GCI та Business Competitiveness Inde[ (BCI). Методика розрахунку GCI не змінилася, за винятком декількох запитань при опитуванні. Однак порівнювати рейтинги країн за цим показником у динаміці не можна. Хоча фахівцями ВЕФ зроблено перерахунок по формулі 2003 року для всіх країн (2002 р.). Розрахунок ВСІ відповідає методиці мікроекономічного індексу. Експерти цієї організації виділяють наступні основні фактори, які впливають на економічне зростання будь-якої країни світу, а саме: технології, суспільні інституції та макроекономічне середовище. Тому при побудові індексу GCI (ІК) розраховували три індекси: технологічний, громадських інституцій та макроекономічного середовища. На його основі виявляють спроможність національних економік досягати сталого розвитку у середньостроковому періоді. Ці індекси розраховуються як за аналітичними даними, так і за даними анкетувань. Всі аналітичні дані конвертовані з допомогою наступного розрахунку:
Крім того, всі країни згруповані як ключові інноватори (core innovators) та не інноватори (non-core innovators). Критерієм такого поділу послугував показник кількості патентів, зареєстрованих на 1 млн. населення в США у 2001 році (більше, ніж 15). Таких ключових технологічно-інноваційних країн є 24, а 56 країн було віднесено до групи технологічно неключових економік. Тому для першої групи загальний індекс конкурентоспроможності розраховується як , де Im — технологічний індекс, Iс.ін. — індекс суспільних інститутів, Iм.с. — індекс макроекономічного середовища. А для неключових інноваторів відповідно: . Технологічний індекс також окремо розраховується для цих груп країн, а саме для країн першої групи: , де Iін — інноваційний субіндекс Ііт — субіндекс інформаційних технологій. Для країн другої групи: , де ТТ — технологічний трансфер Індекс суспільних інститутів розраховують як
де Кз — субіндекс законності, К — субіндекс корупції Індекс макроекономічного середовища розраховують , де Мс — субіндекс макроекономічної стабільності, Ік — субіндекс кредитоспроможності країни, Іуп — субіндекс державних витрат у ВВП. Загальну схему розрахунку індексу конкурентоспроможності показано на рис. 2.3, пояснення до схеми зведено в табл. 2.4. Індекс зростання конкурентоспроможності розглядає джерела приросту ВВП на душу населення, тобто майбутнє конкурентоспроможне зростання економіки, можливості досягати сталого розвитку. Проте особливістю методики Всесвітнього економічного форуму та Центру міжнародного розвитку при Гарвардському університеті, який активно співпрацює з ВЕФ є поєднання макро- та мікроконкурентоспроможності країн в умовах глобалізації. М. Портером було запропоновано методику оцінки мікроконкурентоспроможності країн з допомогою таких факторів як якість бізнес-середовища та досконалість стратегій підприємств.
Рис. 2.3. Загальна схема аналізу індексу зростання конкурентоспроможності Таблиця 2.4 НОРМАТИВНА БАЗА ДАНИХ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ РОЗРАХУНКУ GCI Статистичні показники Дані опитувань 2Статистичні показники (Iін) 1. Кількість виданих патентів на 1 млн. населення в США в 2001 р. 2. Загальний рівень наданих послуг в 1998 р. (чи найближчих роках). 1Дані опитувань (Iін) 1. Яка позиція вашої країни у сфері технологій щодо світових лідерів)? 2. Чи відіграють інновації ключову роль у формуванні прибутків вашого бізнесу? 3. Які витрати ваших компаній на НДДКР щодо інших країн? 4. Який ступінь співробітництва у сфері НДДКР підприємств та місцевих університетів? 3Дані опитувань (ТТ) 1. Чи прямі іноземні інвестиції є важливим джерелом нових технологій у вашій країні? 2. Чи є ліцензування нових технологій у вашій країні загальноприйнятим методом придбання нових технологій? 5Статистичні показники (Iіт) 1. Кількість мобільних абонентів (телефонів) на 100 жителів у 2001 році. 2. Кількість Internet-користувачів на 10 000 жителів у 2001 році. 3. Кількість Internet-хостів на 10 000 жителів у 2001 році. 4. Основні телефонні лінії на 100 жителів у 2001 році. 5. Кількість персональних комп’ютерів на 100 жителів у 2001 році. 4Дані опитувань (Iіт) 1. Яким є доступ до мережі Internet у школах? 2. Чи достатній рівень конкуренції з-поміж провайдерів Internet у вашій країні, щоб забезпечувати високу якість, нечасті перебої (розриви при роботі в мережі) і низькі ціни? 3. Чи закони, що мають відношення до інформаційних та комунікаційних технологій (електронна комерція, електронні підписи, захист споживачів), добре розвинені та дієздатні? 7Статистичні показники ((К.) 1. Як часто дають хабарі при здійсненні імпортних чи експортних операцій? 2. Як часто дають хабарі при отриманні комунальних послуг? 3. Як часто дають хабарі при здійсненні щорічних податкових платежів? 6Дані опитувань (Кз) 1. Чи правосуддя у вашій країні незалежним від політичного впливу членів уряду, громадян чи фірм? 2. Чи фінансові активи і матеріальні цінності чітко розмежовані і добре захищені законом? 3. Чи є ваш уряд нейтральним з-поміж покупців (bidders) під час укладання громадських угод? 4. Чи розміщує організована злочинність власні кошти в бізнес? Закінчення табл. 2.4 Статистичні показники Дані опитувань 9Статистичні дані (Iм.с.) 1. Урядовий профіцит/дефіцит в 2001 році. 2. Національний рівень заощаджень в 2001 році. 3. Інфляція в 2001 році. 4. Реальний обмінний курс відносно долара США в 2001 році. 5. Різниця між ставками відсотка по депозитах та кредитах в 2001 році. 8Дані опитувань (Iм.с.) 1. Чи схоже на те, що економіка вашої країни перебуватиме в стані рецесії наступного року? 2. Отримання кредиту вашою компанією стало простішим чи складнішим у порівнянні з попереднім роком?
У його коментарях до звіту про всесвітню конкурентоспроможність 2002 року зазначається: «Мікроекономічний підхід зосереджується на вимірюванні і порівнянні комплексної системи показників, які підтримують високий рівень продуктивності і значно корелюють із ВВП на душу населення. Цей підхід підкреслює той факт, що поліпшення конкурентного потенціалу не простий лінійний процес, в якому всі нації повинні використовувати певний набір відповідних величин» [4]. На його думку багатство країни створюється на мікрорівні, а конкурують на світовій арені не країни, а підприємства. Саме останніми і застосовуються різноманітні стратегії для зміни чи посилення конкурентних переваг (від природних до набутих, технологічни. При цьому вирішальне значення належить якості мікроекономічного середовища, яке включає: факторні умови (інфраструктура, технологічна, адміністративна, природні та людські ресурси, капітал); умови попиту (досконалість покупців, державна підтримка високих технологій, вимоги до екології в країні та інше), конкуренція, стратегію компаній (кількість конкурентів, інтенсивність місцевої конкуренції, лібералізація тарифів), спорідненні та підтримуючі галузі (наявність в країні кластерів, якість та кількість місцевих постачальників, наявність спеціалізованих досліджень та навчальних послуг та ін.). До тактики та стратегії компанії віднесено наступні критерії: досконалість виробничого процесу; природа конкурентних переваг, персонал, витрати компаній на НДДКР, професійний менеджмент, питома вага ліцензованих іноземних технологій. Причому М. Портером було запропоновано виділити 3 групи країн для дослідження цих показників: країни з низьким рівнем ВВП на душу населення (< 6800 дол. США — 31 країна); із середнім рівнем прибутку (від 6800 дол. США < 20000 дол.США — 26 країн) та країни з високим рівнем прибутку (ВВП на душу > 20000 дол. США — 23 держави). Вченим досліджено (показано) регресійний зв’язок із ВВП на душу населення (у = 0,9623 х + 2 Е — 16; R2 = 0,926) та мікроекономічного індексу конкурентоспроможності (MICI). Найбільша двостороння кореляція існує між факторними умовами (якістю інфраструктури, якістю електропостачання, наявністю венчурного капіталу) та ВВП на душу населення. Таким чином, показано взаємозв’язок продуктивності як основної умови конкурентоспроможності та мікроекономічного середовища. Саме фірми можуть створювати додану вартість, підтримувати високу заробітну плату та віддачу на інвестований капітал. Взаємозв’язок двох індексів конкурентоспроможності показано в таблиці 2.5. Позиції країн щодо цих показників не співпадають між собою. Високорозвинені країни за мікроекономічним показником займають значно вищі місця, ніж за загальним індексом конкурентоспроможності. Так, Нідерланди посідають 7-е та 15-е місця, Німеччина 4-е і 14-е, Франція — 15-е і 30-е, Бельгія — 13-е та 25-е. У нових індустріальних країнах спостерігається інша ситуація: макроекономічні позиції вищі, ніж їх конкурентоспроможність на мікрорівні.
Таблиця 2.5 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ІНДЕКСІВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВЕФ ПО РЯДУ КРАЇН СВІТУ
Країни
Показники Ukraine (Україна) United ingdom (Великобританія) United States (США) Uruguay (Уругвай) Venezuela (Венесуела) Vietnam (В’єтнам) Zimbabwe (Зімбабве) ІК (GCI) (місця в рейтингу)
2002 69 3 1 61 72 58 70 2001 57 8 2 45 66 62 67 відхилення –8 5 1 –16 –6 4 –3 Тайвань посідає 3-є і 16-е, Сінгапур — 4-е і 9-е. Можна передбачити, що в цих країнах порівняно високий рівень макроконкурентоспроможності забезпечується державним втручанням в економіку, спрямованим на те, щоб компенсувати відносно слабкі конкурентні позиції компаній та нерозвиненість інституційного середовища. Україна втрачає свою конкурентоспроможність, адже у 2002 р. серед 80 країн світу наша держава посіла 77-е місце за загальним індексом конкурентоспроможності, що гірше, ніж у попередньому році на 9 позицій. Це сталося за рахунок зниження технологічного індексу на 9 позицій, а також через зниження індексу суспільних інституцій на 2 позиції та макроекономічного середовища на — 4 позиції (табл. 2.6). Якщо розглянути, які фактори вплинули на зниження технологічного індексу, то можна відмітити наступні їх рівні: інноваційний субіндекс — 38-е місце; субіндекс інформаційних технологій — 67-е місце; субіндекс трансферу технологій — 53-е місце. Незважаючи на всі заходи та програми уряду не створено передумов до прискореного входження країни до «нової економіки». Останні місця щодо індексу суспільних інституцій послабляються наступними чинниками: низьким рівнем законності (73-е місце); високим рівнем корупції в державному апараті (70-е місце). Ще гірший результат демонструє індекс макроекономічного середовища — 77-е місце. Реалізації конкурентних переваг на основі факторів виробництва та інновацій перешкоджають низькі рівні: доступності позик — 75-е місце; макроекономічна стабільність — 72-е місце; високі державні витрати — 44-е місце. Індекс мікроконкурентоспроможності в Україні вищий, ніж індекс GCI (така ситуація спостерігається і в Росії — відповідно 46-е та 51-е місця). Якщо у 2001 році в нашій країні бізнес-середовище оцінювали вище, ніж стратегію компаній, то у 2002 році навпаки. Причому впродовж останніх років спостерігається спад цього показника та його субфакторів. Україна відстає щодо проведення політики з підвищення конкурентоспроможності, від усіх постсоціалістичних країн, які були відібрані ВЕФ для оцінки. Це можна визначити з допомогою табл. 2.6, де для порівняння відібрано держави-сусіди України. Таблиця 2.6 СУБІНДЕКСИ ЗАГАЛЬНОГО ІНДЕКСУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ у 2002 р. Країни Показники Україна Росія Польща Словаччина Технологічний індекс (Іm) 72 66 36 34 Інноваційний субіндекс (Іін) 38 35 29 44 — дані статистики 33 35 31 47 — дані анкетувань 74 59 44 39 Субіндекс інформаційних технологій (Ііт) 67 58 36 34 — дані статистики 61 53 34 32 — дані анкетувань 76 67 56 52 Субіндекс трансферу технологій (ТТ) 53 52 23 22 Індекс суспільних інститутів (Іс.ін) 72 65 61 53 — субіндекс законності (Кз) 73 71 54 57 — субіндекс корупції (К) 70 61 62 44 Індекс макроекономічного середовища 77 35 54 64 — субіндекс макроекономічної стабільності 72 53 62 52 — субіндекс кредитоспроможності 75 64 31 43 — субіндекс державних витрат 44 3 43 59
Інший підхід до оцінки міжнародної конкурентоспроможності використовує з 1989 року Інститут менеджменту і розвитку (IMD) (м. Лозанна) щодо країн, які здійснюють найбільший вклад в світову економіку. Цією організацією обрано 314 критеріїв для широкомасштабного дослідження згідно таких факторів: продуктивність економіки; ефективність уряду; ефективність бізнесу та інфраструктури. Кожний із цих чотирьох факторів, у свою чергу, поділяється на п’ять підфакторів, в яких виділені різні аспекти конкурентоспроможності: національна економіка, міжнародна торгівля, міжнародне інвестування, зайнятість, ціни, фінанси, фіскальна політика, інституції, законодавство, освіта, продуктивність, ринок праці, практика управління, рівень глобалізації, інфраструктура, здоров’я населення, навколишнє середовище та система цінностей. Щорічник Світової Конкурентоспроможності теж використовує дані опитувань та статистичні дані, які потім групуються експертами й визначаються рейтинги конкурентоспроможності. Всі дані стандартизуються, що підвищує достовірність оцінки. Якщо порівняти результати досліджень IMD і ВЕФ, то, в цілому, їхні оцінка співпадає (табл. 2.7). Хоча неспівставними є різна кількість досліджуваних об’єктів.
Таблиця 2.7 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЩОРІЧНИКА СВІТОВОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ДОПОВІДІ ПО ГЛОБАЛЬНІЙ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ (У 2002 Р.) Показники Місця країн-лідерів ВЕФ IMD 1 США США 2 Фінляндія Фінляндія 3 Тайвань Люксембург 4 Сінгапур Нідерланди 5 Швеція Сінгапур 6 Швейцарія Данія 7 Австралія Швейцарія 8 Канада Канада 9 Норвегія Гонконг 10 Данія Ірландія
Звичайно, є й суттєві розбіжності. Так, якщо Тайвань входить у першу трійку країн-лідерів згідно з GCI ВЕФ, то в IMD — лише 24-е. Відповідно, Нідерланди — 15-е і 4-е, Японія — 13-е і 30-е, Бразилія — 46-е і 35-е, Естонія 26-е і 21-е, Словенія 28-е і 38-е та інше. Щоправда, на Всесвітньому Економічному форумі представляється не один результуючий показник конкурентоспроможності, а два, чим можна і пояснити наявну невідповідність. Проте, на нашу думку, ці методики є дуже подібними, основна різниця — акцент IMD на соціальному чиннику конкурентоспроможності. Крім того, в Щорічнику відсутня оцінка конкурентоспроможності України, що робить доцільнішою для аналізу та прогнозування методику ВЕФ. Таблиця 2.8 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛІСАБОНСЬКОЇ СТРАТЕГІЇ ВИСОКОРОЗВИНЕНИХ КРАЇН СВІТУ у 2002 р. [87] Показники 3 найкращі країни 3 найгірші країни Оцінка США Порівняння із США
ЄС 3-х найкращих країн ЄС 4-х найгірших країн ЄС 1 Інформаційне суспільство Фінляндія, Швеція, Великобританія Греція, Італія, Ірландія, 5,94 – 0,52 0,09 – 1,04 2 Інновації та НДДКР Фінляндія, Німеччина, Швеція Греція, Італія, Португалія, Іспанія 5,99 – 0,84 – 0,37 – 1,57 3 Лібералізація Швеція, Великобританія, Фінляндія, Ірландія Греція, Італія, Португалія 5,06 – 0,28 0,34 – 0,77 4 Мережа галузей промисловості — телекомунікації — енергетика і транспорт Фінляндія, Швеція, Великобританія Німеччина, Фінляндія, Данія Греція, Італія, Ірландія, Іспанія Греція, Італія, Ірландія, Іспанія 6,17
6,12 6,22 – 0,87
– 0,81 – 0,92 0,16
0,04 0,27 – 1,37
– 0,97 – 1,76 5 Інтеграція фінансових послуг Великобританія, Фінляндія, Данія Греція, Італія, Іспанія, Бельгія 5,75 – 0,62 – 0,01 – 1,05 6 Середовище малого бізнесу Фінляндія, Великобританія, Ірландія Греція, Італія, Франція, Іспанія 4,40 – 0,92 – 0,05 – 1,37 7 Соціальна політика — навчання протягом життя — вдосконалення соц. політики Нідерланди, Фінляндія, Бельгія
– 1,21 – 0,61 8 Сталий розвиток — середовище — можливості для зростання Фінляндія, Нідерланди, Німеччина Фінляндія, Німеччина, Нідерланди Греція, Італія, Ірландія, Іспанія Греція, Іспанія, Ірландія, Італія 5,72
4,80 6,63 – 0,27
0,02 – 0,55 0,37
0,73 – 0,00 – 1,20
– 0,65 – 1,75
На думку багатьох економістів, Доповідь із глобальної конкурентоспроможності та Щорічник світової конкурентоспроможності мають багато вад, оскільки позиції країн у рейтингах можуть змінюватись досить різко впродовж одного року, що не може дати реальної уяви про їхню конкурентоспроможність на довгострокову перспективу. Погляд багатьох лідерів світового бізнесу на міжнародну конкурентоспроможність певною мірою відрізняються від офіційних рейтингів, які надають більшу увагу країнам з розвинутими економіками, ніж невеликим, котрі динамічно розвиваються. (Так, опитування відомих політичних і ділових лідерів, представлене на Світовому економічному форумі в 1998 р., на перше місце висуває США, друга позиція у Японії, а на третьому — Німеччина [70]).
Універсальність методики ВЕФ полягає в тому, що за допомогою її системи показників можна оцінити результативність тих чи тих урядових програм. Так, експертами ВЕФ була зроблена спроба оцінити результативність Лісабонської стратегії для країн ЄС і порівняти їх результати із іншими високорозвиненими країнами світу (табл. 2.8). Як видно з таблиці, лише у сфері соціальної політики та сталого розвитку ЄС перевищує США. Однак порівняння 3-х найкращих країн ЄС і США демонструє значне їх відставання у сфері інновацій та НДДКР, середовищі малого бізнесу та інтеграції фінансових послуг. І критична ситуація у зіставленні 4-х найгірших країн ЄС та США, де відставання спостерігається у всіх показниках. Такі ж результати отримані і в порівнянні за цими критеріями країн претендентів на вступ до ЄС та середнім показником по ЄС. Конкурентоспроможність країн-членів ЄС щодо Лісабонської стратегії проранжована в табл. 2.9. На першій позиції Фінляндія, яка є лідером у 6 із 9 основних показників цієї стратегії. Тому і невипадковим є першість цієї країни із міжнародної конкурентоспроможності серед 102 країн світу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародна конкурентоспроможність країн за методикою Всесвітнього Економічного Форуму» з дисципліни «Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації»
