Утилізація відходів — ознака сучасної відкритої економіки
Важливим використовуваним або потенційним джерелом сировини та, навіть, енергії можуть бути відходи виробництва та побутове сміття, тобто вторинна сировина. Таке ставлення питання є тим більш актуальним, що, згідно з експертними оцінками, лише 3—5 % від загального обсягу мінеральних ресурсів, що споживаються людством, перетворюються на певний кінцевий продукт, тоді як решта потрапляє в категорію відходів виробництва. Важливою рисою сучасної розвинутої економіки є високий рівень утилізації відходів, перевантаження якими значно ускладнює розвиток України та погіршує стан довкілля. За даними Міністерства екології України, на кожного мешканця країни припадає більше ніж півтонни відходів, причому вони займають площу біля 170 тис. га. Перероблення ж відходів є насправді «вузьким місцем», і навіть у Києві, який є лідером в Україні щодо розроблення технологій утилізації, за оцінками, в 2001 р. використовувалося тільки 8 % сміття. Тому актуальним для нас прикладом для дій у напрямі до більш цивілізованих норм господарювання є те, що в країнах Скандинавії перероблення вторинних матеріалів вже зараз забезпечує матеріалами та енергією значну частину не тільки сукупної промислової продукції, а й експортних поставок. Щодо використання виробничих відходів, то в цілому ряді випадків прикладом такого ставлення людини до використання ресурсів планети, який відповідає реаліям третього тисячоліття, можна вважати елементи господарського життя північноєвропейських країн та Японії. Скажімо, у Фінляндії утилізується 90 % металевого брухту. У масштабах ЄС вже на початку ХХІ ст. планується забезпечити повторне використання більше, ніж половини побутових відходів, а незабаром — двох третин таких відходів. До речі, на пересічного мешканця великого міста припадає в середньому на рік від 300 кг до 1 тонни побутового сміття. Ще більшими є обсяги промислових відходів. Зважаючи на кількість населення в урбанізованих регіонах, мегаполісах (що інколи обчислюється десятками мільйонів), а також на насиченість такого роду відходів корисними речовинами, подібні регіони можна вважати справжніми джерелами сировини антропогенного походження. Так, вміст металів у побутовому смітті не поступається за насиченістю корисними елементами відповідним рудам. А оскільки, на відміну від руд, побутове сміття має велику тепломісткість (наближаючись за цим параметром до деяких традиційних енергоносіїв), то утилізація сміття може стати (а в багатьох випадках реально стає!) значним важелем часткового розв’язання енергетичної проблеми, а також підвищення ефективності економіки, національної конкурентоспроможності, фінансових заощаджень та засобом ресурсозбереження. Прикладом цього можна вважати досвід Швеції та Данії, де 3/4 побутового сміття використовується в енергетиці. США є світовим лідером за валовими обсягами утилізації сміття в енергетиці — там розташовано більшість сміттєспалювальних заводів, яких усього у світі наприкінці століття налічувалось більше тисячі. Загалом же для індустріально розвинутих країн поступово типовою стає ситуація, коли від 1/10 до 1/4 вартості використовуваних ресурсів припадає саме на вторинну сировину. Щоправда, заради справедливості варто відзначити, що і в цієї медалі є зворотний бік: спалювання сміття саме по собі приховує небезпеку викидів у повітря високотоксичних речовин, і через це процес будівництва нових сміттєспалювальних заводів було в 90-х роках, особливо у Західній Європі, дещо пригальмовано.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Утилізація відходів — ознака сучасної відкритої економіки» з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»
