Практичні завдання міжнародної кооперації в сучасних умовах
Багатостороння кооперація в умовах сучасного науково-технічного прогресу, особливостей соціально-економічного розвитку стає ключовою передумовою підвищення ефективності окремих національних відтворювальних комплексів, зокрема й нашої держави. Підприємницька ініціатива суб’єктів основної господарської ланки, самих виробників товарів та послуг, діяльність яких визначається відповідно до потреб споживачів, є головним змістом міжнародної кооперації у вузькому розумінні — міжнародної промислово-виробничої кооперації. Саме такий аспект проблеми розглядатиметься в подальшому докладніше. Разом з тим ефективність участі національної економіки в процесах виробничої кооперації значною мірою залежить від правильності її макроекономічного регулювання. Функцією державного втручання є, наприклад, створення сприятливого для коопераційної взаємодії законодавства, укладення відповідних міжнародних угод, забезпечення стабільності внутрішнього ринку та умов діяльності комерційних структур у разі зіткнення зі стихією світової конкуренції, а можливо і з централізовано скерованими експансіоністськими або протекціоністськими діями з боку інших держав. У більш загальному плані держава повинна дбати про оптимізацію якості відтворення — якомога повнішого заміщення екстенсивної моделі на інтенсивну модель відтворення. Українська та зарубіжна практика засвідчила неадекватність як ортодоксальних моделей господарської інтернаціоналізації, що базуються виключно на принципах самокорекції репродуційних систем, так і методик фронтальної лібералізації. У сучасних умовах з поняттям кооперації виробництва у вузькому розумінні пов’язуються різноманітні форми співробітництва під час виготовлення високотехнологічної продукції, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, спільного використання досягнень фундаментальної науки, управлінських та інформаційних технологій. Технічно міжнародна кооперація у вигляді спільного виробництва виражається передусім у поставках (взаємних чи односторонніх) субпродуктів, вузлів та деталей, із подальшою доробкою, доведенням та збиранням кінцевої продукції на підприємствах партнерів або одного з партнерів. Очевидно, що для реалізації цілей такого співробітництва потрібне узгодження не тільки на мікро-, а й на макроекономічному рівні численних підходів до питань метрології та стандартизації, уніфікації технічних правил та нормативів, типізації або включення до числа прийнятних стандартів окремих параметрів готових виробів, агрегатів, вузлів і деталей. У практиці економічних відносин країн СНД є чимало прикладів комплексного міжнародного регулювання процесів кооперування виробництва. Це пов’язано з прагненням компенсувати розрив тих прямих зв’язків між виробництвами, які існували за часів СРСР. Одним із базових документів щодо цього є Угода про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав (ратифікована Верховною Радою України у вересні 1995 р.). Як підстави для створення сприятливих умов виробничої кооперації на території СНД відзначаються наявність технологічних взаємозв’язків, що склалися між технічними та виробничими потенціалами держав, вирішальна роль прямої виробничої взаємодії суб’єктів господарювання держав — учасниць Співдружності у створенні загального економічного простору на базі ринкових відносин, прагнення забезпечити сприятливі умови для підтримання і взаємовигідного розвитку виробничої кооперації і прямих зв’язків між підприємствами та галузями в межах Співдружності.
З Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав Стаття 1 Сторони будуть вживати дійових заходів до забезпечення державної підтримки здійснення і розвитку кооперації між підприємствами всіх форм власності, галузевими та міжгалузевими комплексами на основі їх прямих виробничих зв’язків, а також у межах фінансово-промислових груп і транснаціональних виробничих об’єднань, спільних підприємств. Стаття 2 Сторони будуть проводити погоджену політику у сфері розвитку міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва, умов їх здійснення; визначення пріоритетів у галузях промисловості; сприяння розробленню і реалізації спільних пріоритетів у галузях промисловості; сприяння розробленню і реалізації спільних проектів і програм; проведення багатосторонньої координації виробництва, включаючи сферу конверсії оборонних галузей. Стаття 3 Сторони погодились, що: під поставками товарів по кооперації маються на увазі поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, технологічно взаємозв’язаних і необхідних для спільного виготовлення кінцевої продукції; під наданням послуг маються на увазі проектні, ремонтні роботи, технічне обслуговування та технологічні операції; під підставами в межах митних режимів переробки товарів маються на увазі поставки товарів відповідно до умов, установлених митним законодавством Сторін, якщо інше не зазначено в цій Угоді. Стаття 4 Сторони визнають, що основною ланкою виробничої кооперації і прямих зв’язків є договори (контракти), які укладаються господарюючими суб’єктами на основі відповідних міжурядових, галузевих і міжвідомчих угод і до створення митного союзу являють собою підставу для митних органів під час пропуску товарів, що поставляються по кооперації, через кордон. Митне оформлення товарів здійснюється згідно з цією Угодою і в порядку, передбаченому митним законодавством сторін. Стаття 5 Сторони зобов’язуються не застосовувати ввізного та вивізного мита, податків, акцизів і кількісних обмежень щодо товарів, які поставляються по кооперації, в межах митних режимів переробки. Сторони домовилися, що їхні компетентні організації розроблять конкретний порядок дії цієї статті. Стаття 9 Сторони в необхідних випадках будуть погоджувати умови надання кредитів та інвестицій, що стимулюють розвиток кооперації в наукоємних виробництвах та експортно орієнтованих галузях, а також випуск імпортозамінної продукції. Стаття 11 Сторони домовилися з метою розвитку інтеграційних процесів у виробничій сфері проводити послідовну роботу з координації та зближення норм національного законодавства щодо господарюючих суб’єктів у частині регулювання коопераційних зв’язків підприємств і галузей. Стаття 12 Сторони організовують спільне опрацювання таких проблем: розроблення типових договорів і угод про довготермінову виробничу кооперацію; проведення маркетингових, лізингових досліджень, організація виставок і надання рекламних послуг; розвиток між державами — учасницями Співдружності та іншими заінтересованими державами сучасних інформаційних комунікацій, що забезпечують сприяння у пошуку партнерів, підготовці, укладанні та виконанні договорів (контрактів); здійснення спільних заходів щодо підготовки спеціалістів. Україна заінтересована в розвитку різноманітних кооперативних форм спільного господарювання. Адже дуже часто міжнародне кооперування передбачає технологічне лідерство однієї зі сторін, а стан різних галузей вітчизняної економіки обумовлює як можливість упровадження передових технічних ідей інших країн на власних підприємствах, так і потенціал виходу з власними технологіями на ринки інших країн сумісно з фірмами-резидентами. Прикладом останнього може стати проект випуску літаків моделі АН за участі українських фахівців у Ірані. Прикладом поєднання виробничих потенціалів є співробітництво українського НВП «Машпроект» та російського ВАТ «Рибінські мотори» з метою створення двигуна потужністю 60 МВт. Попередній проект, в якому взяли участь миколаївські та російські машинобудівники, мав результатом створення газотурбінного двигуна потужністю 110 МВт на Іванівській ГРЕС. Перспективним є україно-російський проект щодо створення найкращо- го на сьогодні у світі літака нового покоління АН-70. У Сімфе- рополі працює підприємство, яке здійснює складання автомобі- лів «Газель» із комплектуючих, що надходять від російського АТ «ГАЗ». Є перспективи спільного виробництва в авіаційній галузі за участі авіаційного об’єднання ім. Антонова (м. Київ) та білоруського НВО «Агат». Тривають переговори та проводиться робота з підготовки міжурядових угод між Україною та Білоруссю щодо виробництва науково-технічної продукції. Інструментами державного регулювання міжнародної кооперації може бути пільгове митне регулювання поставок обладнання або виробничих ліній, цілих виробничих комплексів, сприяння торгівлі ліцензіями. Особливий напрям уваги — сприяння розвитку нових видів технологій, відповідному забезпеченню інформацією, ноу-хау. Товарообмін, який відбувається відповідно до міжнародних договорів підряду, цілком обґрунтовано може претендувати на значно сприятливіший режим регулювання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Практичні завдання міжнародної кооперації в сучасних умовах» з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»
