Україна в міжнародних туристичних операціях: національна специфіка та завдання
Потенціал розвитку туристичної галузі, зокрема міжнародного туризму, в Україні є справді значним. І пов’язаний він передусім з тим культурним надбанням, яке залишили по собі покоління людей, котрі належали до різних народів та етнічних груп, а також із природним середовищем — наявністю морських узбереж, місцевостей із лікувальними властивостями, ландшафтів.
З Додатка № 1 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р. Туристичні ресурси України Особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалу України створюють можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів. Україна за своєю територією є однією з найбільших країн на південному сході Європи. Загальна площа країни — 603,7 тис. км2, її протяжність становить із заходу на схід 1300 км, а з півночі на південь — 900 км. На півдні Україна омивається Чорним і Азовським морями, через порти яких здійснюються інтенсивні зв’язки із зарубіжними країнами. Вихід до Дунаю забезпечує сполучення із семи країнами Західної Європи. По території України проходять важливі залізничні й автомобільні магістралі. Розвинута авіамережа забезпечує зв’язок країни майже з усіма точками земної кулі. Рекреаційні ресурси України сприятливі для організації відпочинку та оздоровлення і мають не тільки місцеве, а й міжнародне значення. Загальна площа природних рекреаційних ландшафтів України становить 9,4 млн га, а їх одночасна місткість — майже 50 млн осіб. По території України протікає понад 70 тис. річок, найважливіші і найбільші з яких — Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець та Дунай. Більшість річок належить до басейнів Чорного й Азовського морів, 4 % — до басейну Балтійського моря. В Україні є понад 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ. Південь країни омивають теплі Чорне та Азовське моря, які належать до басейну Атлантичного океану. Довжина берегової лінії Чорного моря в межах України становить понад 1500 кілометрів (з них близько 50 % придатні для використання у туристичних цілях). Середня температура води в серпні — 22—25 (С, солоність води — 18 проміле. Прибережні території півдня України — осередки значних ресурсів грязьового лікування. Туристів приваблюють також морські купання, сонячні та повітряні ванни. Карпатський район відомий цілющими мінеральними водами. Лісостеповий район багатий на лікувальні мінеральні та радонові води. В Україні створено п’ять національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам’ятки садово-паркового мистецтва, що належать до природоохоронних територій, у тому числі такі відомі, як Асканія-Нова, Шацький національний природний парк, «Софіївка», «Олександрія», Тростянецький дендропарк, парк у Качанівці тощо, а також пам’ятки природи — Скелі Довбуша, Кам’яні Могили, Великий каньйон у Криму. Лісові ресурси є часткою цінного рекреаційного і природоохоронного потенціалу України. Загалом лісистість не перевищує 14 % території країни, але вона поступово зростає за рахунок лісонасаджень, які нині становлять більше половини всіх лісових площ. Поблизу м. Рахова Закарпатської області знаходиться умовна точка географічного центру Європи.
Україна має досить непогані передумови розвитку туризму, які умовно можна віднести до двох ключових категорій: природний потенціал — рекреаційні та лікувальні можливості, краєвиди (узбережжя Чорного та Азовського морів, річкові та озерні пляжі, гірські бази в Карпатах та кримських місцевостях, лікувальні курорти, джерела мінеральних вод, лісопаркові зони та ін.); національна культурно-історична спадщина, яка становить інтерес для ознайомлення з нею, передусім у Києві, Львові, Чернігові, Одесі, а також у Запоріжжі, Полтаві, Кам’янці-Подільському, Ужгороді та інших містах. В Україні є можливості широко розвивати міжнародний туризм, що стосується і ряду інших категорій. Науково-промисловий потенціал України становить базу для розвитку наукового та ділового туризму. Зокрема, слід відзначити наукову інфраструктуру Національної академії наук України, інших науково-дослідних закладів, а також наявність багатьох промислових, навіть агропромислових підприємств, які перебувають в авангарді високотехнологічного виробництва. Наявність великої української діаспори становить собою значущу передумову етнічного туризму (передусім українців за кордоном на пра-Батьківщину, хоча є і фактори розвитку етнічного туризму в зворотному напрямі, наприклад до родичів за кордон). Можна відзначити і щорічне етнічне паломництво євреїв-хасидів до своєї святині в Умані. Саме ці передумови і є тими центрами тяжіння, які приваблюють туристів та зумовлюють потенціал туристичного бізнесу в Україні, можливості проведення комплексу комерційних заходів з метою отримання прибутків від міжнародного туризму. Різні регіони, міста та місцевості держави потенційно мають різні передумови розвитку міжнародного туристичного бізнесу. Регіональним лідером у галузі міжнародного туризму в Україні є місто Київ. Причому відповідно до програм довгострокового розвитку столиці планується збільшення кількості іноземних туристів до 2020 р. у 6 разів (вітчизняних туристів — у 3 рази). Для реалізації цієї мети в місті створюється комплексна інфраструктура галузі: реконструюються та будуються нові готелі різного класу, зокрема і такі, що відповідають найбільш жорстким міжнародним стандартам. Так, планується ввести до дії чотири п’ятизіркові, десять — чотиризіркових та 40 — тризіркових готелів. Відбувається реконструкція та благоустрій центральної частини Києва, особливо широкі роботи велися в 2001 р. з метою завершення їх основної частини до десятої річниці проголошення незалежності України. Створюються зони відпочинку, лісопаркові зони. Зокрема, передбачається перетворити Труханів острів на територіальний комплекс розваг та відпочинку із великою кількістю атракціонів, кафе, із тенісними кортами, кінноспортивною трасою, басейнами.
З Додатку № 1 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р. Столиця України Київ — найвизначніший культурно-історичний центр країни, осередок великого туристичного потенціалу. Місто розташоване на берегах Дніпра, на межі Полісся і Лісостепу, оточене суцільним кільцем «зеленої зони», має багаті природно-рекреаційні ресурси: ліси, лісопарки, гаї, зелені насадження, площа яких у межах міста становить 43,6 тис. га (на кожного жителя припадає 181 м2 зелених насаджень), сади, парки (понад 60), зокрема такі відомі, як Гідропарк, Голосіївський імені М. Рильського та Центральний, а також Центральний ботанічний сад Національної академії наук, Ботанічний сад імені А. В. Фоміна, зоопарк, 2 курорти (Конча-Заспа, Пуща-Водиця), піщані пляжі, численні озера, ставки, водоймища. Київ зберігає унікальні архітектурні пам’ятки. Найдавніші з них — Софійський собор (XI ст.), Києво-Печерська лавра (XI ст.), залишки Золотих воріт (1037 р.), Кирилівська церква (XII ст.), Видубицький монастир (XI ст.), Андріївська церква (1749—1754 рр.), Маріїнський палац (1750—1755 рр.), Кловський палац (1752—1756 рр.), Контрактовий будинок (1815—1817 рр.). Споруди пізнішого періоду — Володимирсь- кий собор (1862—1896 рр.), історико-архітектурний комплекс Подолу (XVII—XVIII ст.), сучасні будинки Національного театру опери та балету (1901 р.), Музею українського образотворчого мистецтва (1897—1900 рр.), Національного банку (1902—1905 рр.), архітектурний ансамбль Хрещатика та Національний виставочний центр (1953—1958 рр.). У місті є два національні заповідники: Києво-Печерський історико-культурний та «Софія Київська», 23 державні музеї, зокрема народної архітектури та побуту, історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр., історії України, історії Києва, книги і друкарства, центральний архів-музей літератури і мистецтва, українського образотворчого мистецтва, літератури, українського народного декоративного мистецтва, російського мистецтва, західного та східного мистецтва, історичних коштовностей, центральний науково-природознавчий, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського. У Києві багато пам’ятників, серед яких найвідоміші — князю Володимиру, Богдану Хмельницькому, Тарасу Шевченкові, Лесі Українці, Григорію Сковороді, жертвам фашизму у Бабиному яру, Вічної Слави. Перспективними є пізнавальний, оздоровчий, спортивний туризм, сімейний відпочинок.
З метою загального благоустрою міста та відповідно до практики містобудівництва провідних туристичних міст, за межі Києва переноситимуться транзитні автошляхи та залізничні шляхи. Планується розв’язати проблему паркування та гаражів, зокрема за рахунок будівництва підземних та багатоповерхових гаражів. У цьому ж контексті можна розглядати програму розвитку громадського транспорту в місті. Зокрема, передбачається забезпечити таку оперативність та розгалуженість транспортної мережі, які дадуть змогу скоротити тривалість поїздок у межах міста, причому найдовша не повинна перевищувати 40 хв. Великий туристичний потенціал пов’язаний із архітектурною красою та історико-культурним надбанням Львова. Але тут особливо актуальним є поставлення питання про реставрацію численних пам’яток міста, поліпшення водо-, енергозабезпечення, роботи комунальних служб, створення туристичної інфраструктури — передусім будівництво та реконструкцію готельного господарства. Значний потенціал «історичного туризму» пов’язаний зі створенням тематично комплексних програм туристичних відвідувань, маршрутів. Таке поставлення питання зумовлюється бе- зумовною цінністю історико-культурних надбань різних історичних періодів України-Русі. Передусім відзначимо маршрути відповідно до основних пам’яток Київської Русі. Наприклад, доцільним є «прив’язання» до програм відвідувань історичних київських пам’яток княжих часів — Софії Київської, Києво-Печерської лаври, Кирилівської церкви та ін. — стародавніх пам’яток Чернігова, інших міст України. Доцільно відновити туристський маршрут стародавнім водним шляхом «Із варягів у греки», розробити маршрут «Україна в мережі транснаціональних Великих шовкових шляхів». Інтерес становлять маршрути «Чумацькими шляхами України», «Намисто Славутича». Перспективним є маршрут по західних, прикарпатських та закарпатських, містах, зокрема «в прив’язці» до Львова або Ужгорода. Особливо це має значення на етапі становлення туристичного комплексу, коли «індивідуальна привабливість» ряду важливих духовних та історичних центрів, через відсутність коштів для розвитку туристичної інфраструктури, є незначною. З матеріалів Додатку № 1 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р. Туристично-рекреаційні комплекси України — органічна складова її єдиного соціально-економічного комплексу. Є можливості для розвитку оздоровчого, спортивного, спеціалізованого туризму: сільського, мисливського, рибальського, кінного, велосипедного, вітрильного, гірськолижного та інших. Перспективною є участь у створенні туристично-екскурсійного потенціалу Карпатського та Придніпровського регіонів, Полісся, Поділля та Українського Причорномор’я в межах програм їх соціально-економічного розвитку. З урахуванням природно-рекреаційного потенціалу, а також попиту на міжнародному та внутрішньому туристичному ринках можлива туристично-рекреаційна діяльність у Карпатах (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька області) і на Азово-Чорноморському узбережжі (Автономна Республіка Крим, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська та Херсонська області). Слід відзначити, що на українському півдні тривалість купального сезону становить від 105 до 145 днів. Важлива складова туристично-екскурсійного потенціалу України — історико-культурні пам’ятки. Найбільше їх у Київській, Львівській, Чернігівській областях та Автономній Республіці Крим, містах Києві, Львові, Одесі, Чернігові, Кам’янці-Подільському. Велика кількість пам’яток археології зосереджена в південній частині України. Атрактивними для туристів є розкопки античних міст північного Причорномор’я — Тіри, Ольвії, Херсонеса, Пантікапея, а також археологічні музеї в Одесі, Керчі та Києві. Велике значення для розвитку пізнавального туризму мають пам’ятки архітектури різних епох і стилів. Це, зокрема, пам’ятки Київської Русі (IX — XII ст.) у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському; пам’ятки оборонної архітектури — фортеці в Луцьку, Меджибожі, Кам’янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ужгороді, Мукачевому; палацові комплекси в Криму, на Львівщині та Чернігівщині; пам’ятки цивільної архітектури в Києві, Львові, Харкові, Полтаві, Чернівцях, Ужгороді; пам’ятки культової архітектури в Києві, Львові, с. Маняві на Івано-Франківщині, у Почаєві, Міжгір’ї, Мукачевому, Чернівцях; пам’ятки дерев’яної культової та цивільної архітектури в Карпатах. Найбільший інтерес викликають музейні комплекси світового (за класифікацією ЮНЕСКО) значення в Києві — Софійський та Києво-Печерський заповідники, Андріївська та Кирилівська церкви; музеї архітектури та побуту просто неба у Києві, Переяславі-Хмельницькому, Львові, Ужгороді, Чернівцях, Галичі; картинні галереї в Києві, Одесі, Феодосії, Львові, Харкові тощо; меморіальні музеї видатних державних діячів, а також діячів літератури, науки та культури: Т. Г. Шевченка, М. В. Гоголя, І. Я. Франка, Лесі Українки, О. С. Пушкіна, П. І. Чайковського, Богдана Хмельницького, М. А. Булгакова, О. П. Довженка, І. П. Котляревського, Панаса Мирного, С. П. Корольова, Є. О. Патона, М. К. Заньковецької, І. К. Карпенка-Карого, І. К. Айвазовського, Д. І. Яворницького та інших; численні історичні та краєзнавчі музеї. Найбільшою перешкодою розвиткові міжнародного туризму в Україні є відсутність необхідної інфраструктури — готельних комплексів, мотелів, туристичних баз, кемпінгів, мотелів, зручних та швидкісних шляхів сполучень. Малорозвинутою в Україні є і мережа супутніх щодо міжнародного туризму видів діяльності — виготовлення сувенірів, надання послуг зв’язку, транспортування, харчування тощо. Головними завданнями розвитку туристичного бізнесу, а також функціональними інструментами для розв’язання цього завдання є: розроблення комплексної концепції розвитку туристичної, міжнародно-туристичної галузі в Україні з прив’язкою до фінансових можливостей і передбаченням реальних та послідовних заходів; нормативно-правове забезпечення міжнародно-туристичного бізнесу, а також пов’язаних з ним сфер соціально-економічного життя; розроблення та впровадження системи пріоритетів і пільг фінансового характеру з метою захисту національного туристичного ринку; розроблення регіональних (територіальних) програм розвитку туристичної сфери; узгодження загальнодержавних та регіональних програм розвитку туризму; забезпечення інфраструктури міжнародного туризму — будівництво готелів, мотелів, кемпінгів, поліпшення транспортного забезпечення, роботи комунальних, поштових, сервісних служб; заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної індустрії; розвиток пов’язаного з туризмом бізнесу — відповідних сегментів харчової промисловості, сувенірних, картографічних підприємств; установлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму, відповідно з міжнародними, зокрема європейськими, критеріями якості; міжнародно-правове забезпечення сприятливих умов розвитку туризму в Україні — розв’язання питання щодо участі (членства) України в міжнародних спеціалізованих організаціях, об’єднаннях та структурах, підписання та реалізація двосторонніх міждержавних, міжурядових домовленостей щодо туризму; узгодження завдань розвитку туризму з цілями охорони навколишнього середовища, збереження біологічних видів та ландшафтів. Згідно з оцінками, які містяться у Додатку № 5 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р., рівень туристичних відвідувань України на 2005 р. становитиме до 4 млн осіб. Головними партнерами України тут є Російська Федерація — очікувана кількість відвідувань 1 000 000 осіб, Республіка Молдова — 420 000, Республіка Білорусь — 400 000 осіб, Республіка Польща — 380 000 осіб, Республіка Югославія — 330 000 осіб, Угорська Республіка — 300 000 осіб, Румунія — 110 000 осіб, Республіка Болгарія — 95 000, Словацька Республіка — 78 000 осіб, Федеративна Республіка Німеччина — 60 000 осіб, Республіка Узбеки- стан — 50 000 осіб, Сполучені Штати Америки — 36 000 осіб, Республіка Грузія — 32 000 осіб. Поступово, в міру економічного піднесення, зростатиме кількість українців, які виїжджатимуть з туристичними цілями за кордон. Характерними цілями таких виїздів є літній відпочинок на морі (у Туреччині, Болгарії та колишніх республіках Югославії — дешеві тури, в Італії, Іспанії, Греції, на Кіпрі та на екзотичних островах — більш дорогі). Популярністю користуються найбільш відомі європейські столиці та великі культурно-історичні центри. Частішають виїзди за кордон з науково-навчальними цілями. У цілому в Україні є хороші можливості для активного розвитку міжнародного туризму як однієї зі складових загального механізму міжнародної економічної діяльності, але потрібно, як це зазначається в Законі України «Про туризм», забезпечити раціональне використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Україна в міжнародних туристичних операціях: національна специфіка та завдання» з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»
