МЕТОДИКА І ТЕХНІКА РОЗРАХУНКІВ СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ І МОДЕЛЕЙ ТА ПОБУДОВА СТАТИСТИЧНИХ ГРАФІКІВ ЗАСОБАМИ ПРОГРАМИ EXCEL
Обчислення статистичних показників, складання статистичних таблиць і, особливо, побудова різних видів статистичних графіків — досить трудомісткий процес, пов’язаний зі значними затратами праці й часу. Тому для полегшення й прискорення цих операцій доцільно застосовувати можливості ПЕОМ та сучасного програмного забезпечення, зокрема одного з найпопулярніших і в той же час найпростішого в експлуатації пакета прикладних програм EXCEL 97 (далі — ПЕ) із застосуванням русифікованої версії операційної системи WІNDOWS. Відзначимо, що в посібнику паралельно з описом російськомовних термінів стосовно основних понять і засобів графічної операційної системи WІNDOWS і програм EXCEL 97 у дужках наводяться їх україномовні аналоги. При цьому зауважимо, по-перше, що виклад матеріалу стосовно застосування ПЕ для зазначених видів робіт розрахований на читача, який знає основні поняття і засоби операційної системи WІNDOWS, а також принципи роботи з будь-якою програмою, що працює в її оболонці. По-друге, ПЕ є потужною і багатофункціональною системою та її наявні засоби дають змогу отримувати один і той самий результат за допомогою різних процедур і способів, тому розглядатимуться лише один-два простіші і раціональніші з точки зору затрат праці й часу. По-третє, щоб забезпечити зручність сприймання матеріалу, а також уникнути багатослів’я і повторів поряд із загальноприйнятою системою умовних позначень понять і засобів середовища WІNDOWS і програми EXCEL 97 по тексту використовуватиметься така система умовних позначень: 1КЛ і 1КП — відповідно одноразове клацання лівою і правою кнопкою миші; 2КЛ і 2КП — відповідно подвійне клацання лівою і правою кнопкою миші (якщо ці вирази не вказуються у тексті, то мова йде про одноразове клацання лівою кнопкою для здійснення пошуку відповідного елемента чи об’єкта, які є на екрані, та його вибору); ТРАНС — процедура переміщення курсору миші, а разом з ним й обраного на екрані елемента чи об’єкта на нове місце; послідовний вибір меню, команд, діалогових вікон, їх укладок, полів списків, полів введення, вибору та опції записуватимуться через перші їх літери та із зазначенням їх назви. Так, меню позначається через літеру М, команди — К, діалогові вікна — ДВ, укладки — У, поле списків — ПС, поле введення — ПВВ, поле вибору — ПВБ, опції — О та інші позначення, про які йтиметься далі при їх застосуванні. Докладно розглядатимуться методика і техніка автоматизованого розрахунку статистичних показників і побудови статистичних графіків із застосуванням ПЕ, при цьому тільки тих, які використовувалися при викладанні матеріалу даного посібника і в тій послідовності, в якій вони наведені в ньому. Розглянемо техніку автоматизованої побудови лінійних діаграм, які є найпоширенішим видом графічних зображень статистичних даних, що зумовлюється тим, що саме лінія як графічний образ дає змогу наочно дуже чітко і натурально зобразити процес розвитку зміни у часі явища, що вивчається. Техніку автоматизованої побудови лінійної діаграми у прямокутній системі координат за допомогою ПЕ способом використання параметрів діаграми, заданих за замовчуванням, розглянемо на прикладі лінійної діаграми, наведеної на рис. 1. Тут і далі для полегшення сприйняття техніки побудови статистичних графіків і розрахунку статистичних показників, а також спрощення їх викладу в таблицях вихідних даних показуватимуться позначення рядків і стовпчиків електронної таблиці ПЕ. Принагідно відзначимо, що ПЕ дає змогу поміщати таблицю вихідних даних поряд з графіком, а також розміщувати на одному й тому самому аркуші не один, а два і більше графіків. Для побудови лінійної діаграми цим способом після завантаження програми EXCEL 97 потрібно виконати такі процедури: 1) набрати в комірки електронної таблиці дані стосовно дат і площ посадки картоплі таким чином, як це показано в таблиці, що розміщена в лівому верхньому куті рис. 1, тобто заповнити блок комірок А1: С9, а потім натиснути клавішу F11 або здійснити клавішну комбінацію ALT + F1; 2) після появи на екрані стандартної діаграми треба вибрати М — ДИАГРАММА (Діаграма), яка виникає в рядку меню замість М — ДАННЫЕ (Дані) після натискання клавіші F11. У спадаючому меню — К — ТИП ДИАГРАММЫ( (Тип діаграми(); 3) після появи діалогового вікна з такою самою назвою вибрати У — СТАНДАРТНЫЕ (Стандартні), ПС — ТИП (Тип), О — ГРАФИК (Графік) і у полі вибору ВИД (Вид) — перший або четвертий вид цього виду діаграми і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 4) вибрати меню ДИАГРАММА (Діаграма) і у спадаючому меню — команду ИСХОДНЫЕ ДАННЫЕ( (Вихідні дані(), а після появи діалогового вікна аналогічної назви в його полі РЯДЫ В (Ряди в) ― опцію СТОЛБЦАХ (Стовпчиках) і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 5) вибрати М — ДИАГРАММА (Діаграма), К — РАЗМЕЩЕНИЕ( (Розміщення() і після появи діалогового вікна аналогічної назви вибрати у ньому ПВБ — ПОМЕСТИТЬ ДИАГРАММУ НА ЛИСТЕ (Розмістити діаграму на аркуші), О ― ИМЕЮЩЕМСЯ (Наявному) і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 6) вибрати М — ДИАГРАММА (Діаграма), К — ПАРАМЕТРЫ ДИАГРАММЫ… (Параметри діаграми) і після появи діалогового вікна аналогічної назви вибрати у ньому У— ЗАГОЛОВКИ (Заголовки), ПВВ — ОСЬ Y ЗНАЧЕНИЙ [Вісь Y (Значень)] і в ньому набрати вираз «Площа посадки, га». Потім вибрати У — ЛИНИИ СЕТКИ (Лінії сітки), ПВБ — ОСЬ Y ЗНАЧЕНИЙ [Вісь Y (Значень)], О — ОСНОВНЫЕ ЛИНИИ (Основні лінії), а далі У — ЛЕГЕНДА (Легенда), ПВБ — РАЗМЕЩЕНИЕ (Розташування), О — ВНИЗУ (Унизу) та виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 7) виконати 1КЛ на будь-якому місці побудови діаграми і натиснути клавішу DELETE для вилучення рамки, яка обрамляє область побудови діаграми; 8) виконати 2КЛ на позначенні статистичної кривої або 1КП на ній і після появи на екрані контекстового меню — 1КЛ на команді ФОРМАТ РЯДА ДАННЫХ … (Формат ряду даних…) і у діалоговому вікні аналогічної назви вибрати У — ВИД (Вид), ПВБ — ДРУГАЯ (Інша), О — ТИП ЛИНИИ (Тип лінії), ЦВЕТ (Колір), ТОЛЩИНА (Товщина) для відповідного оформлення статистичних кривих, які відображають плановий і фактичний розміри площ посадки картоплі, а потім вибрати поле вибору МАРКЕР (Маркер) і у ньому опцію ОТСУТСТВУЕТ (Відсутній) та виконати операцію 1КЛ на командній кнопці ОК. Наведені в табл. 4 статистичні показники можна швидко і легко обчислити за допомогою ПЕ. Для підрахунку відсотків, наведених у табл. 4, після запуску ПЕ потрібно виконати такі дії: набрати в комірки електронної таблиці у вигляді двох паралельних стовпчиків вихідні дані стосовно площ посівів картоплі, тобто заповнити блоки (діапазони) комірок В4:В8 і Е4:Е8; 2) поруч з щойно виділеним блоком комірок виділити комірку С4 і в ній або в рядку формул записати такий вираз: = В4/В8*100 (до речі, адрес вказаних комірок можна не набирати на клавіатурі, а виділити їх виконанням на них операції 1КЛ та натиснути клавішу ENTER, після чого у виділеній комірці BС з’являться цифри відсотків, які містять кілька десяткових знаків; у даному разі одержимо питому вагу сортових посівів картоплі у загальній площі посіву). Щоб отримати один десятковий знак, потрібно вибрати, тобто здійснити операції 1КЛ на М — ФОРМАТ (Формат), К — ЯЧЕЙКИ… (Комірки…), ДВ — ФОРМАТ ЯЧЕЕК (Формат комірок), У — ЧИСЛО (Число), ПС — ЧИСЛОВЫЕ ФОРМАТЫ (Числові формати), ПВ — ЧИСЛО ДЕСЯТИЧНЫХ ЗНАКОВ (Число десяткових знаків), О — 1, тобто у цьому полі введення набирається число 1, а потім виконати операцію 1КЛ на командній кнопці ОК. Розрахунки інших відсотків здійснюються виконанням аналогічних процедур, з тією лише різницею, що виділяються відповідні комірки і в них записується наведена формула з відповідними адресами комірок, що містять вихідні дані для обчислення того чи іншого відсотка. Для обчислення абсолютних і відносних змін площ сортових посівів у 1998 р. порівняно до 1997 р. у виділені комірки, скажімо Н4 і І4, потрібно записати такі відповідні формули за умови, що обчислюватиметься значення абсолютної та відносної змін стосовно сортових посівів: = Е4 − B4 і = E4/В4/100 − 100 та натиснути клавішу ENTER. Аналогічним чином обчислюються значення інших абсолютних і відносних змін з відповідним урахуванням щодо адреси виділених комірок. На рис. 2 наведена так звана багатостовпчикова діаграма. Багатостовпчикові діаграми, а також їх різновид — багатострічкові діаграми (іноді їх називають багатосмуговими діаграмами), які відрізняються від перших горизонтальним розташуванням стовпчиків, широко використовуються для графічного зображення досліджуваного явища, особливо в тих випадках, коли явище має багато частин або його складові не суттєво відрізняються за своєю величиною одна від одної. Зауважимо також, що безперечною перевагою стовпчикових і стрічкових діаграм є їх велика компактність та інформаційна місткість. Вони дають змогу на відносно невеликому графічному полі зобразити явище, яке містить багато складових частин. Головною особливістю багатостовпчикових і багатострічкових діаграм є наявність однієї шкали вимірювання: вертикальної — в разі побудови багатостовпчикового графіка і горизонтальної — багатострічкового. Багатостовпчикові і багатострічкові діаграми можуть бути побудовані як на основі абсолютних величин, так і відносних (питомої ваги), оскільки існуюча між ними пропорційна залежність зумовлює заміну одних іншими, у зв’язку з чим не змінюється загальний вигляд цих діаграм. Вибір абсолютних або відносних величин залежить здебільшого від мети дослідження, а також від характерних особливостей досліджуваного явища. Для кращої наочності багатостовпчикових і багатострічкових діаграм стовпчики та стрічки, що зображують різні частини досліджуваного явища, звичайно зафарбовують різними кольорами або застосовують різноманітне штрихування. Техніка автоматизованої побудови за допомогою ПЕ багатостовпчикової діаграми, наведеної на рис. 2, аналогічна техніці побудови лінійної діаграми. Окрім того, потрібно набрати в комірки електронної таблиці дані стосовно назв категорій господарств, груп сільгоспкультур і розмірів відповідних їм посівних площ, тобто заповнити блок комірок А2:F6, та натиснути клавішу F11 або здійснити клавішну комбінацію ALT + F1, а потім не виконувати пп. 2 і 3, а при виконанні п. 4 замість опції СТОЛБЦАХ (Стовпчиках) вибрати О — СТРОКАХ (Рядках) і при виконанні п. 6 набрати вираз «Посівна площа, тис. га», а потім замість У — ЛИНИИ СЕТКИ (Лінії сітки) вибрати У — ПОДПИСИ ДАННЫХ (Підписи даних), ПВБ — ПОДПИСИ ЗНАЧЕНИЙ (Підписи значень), О — ЗНАЧЕНИЕ (Значення). При виконанні п. 7 зробити ще раз 1КЛ на будь-якій лінії координатної сітки і натиснути клавішу DELETE для її вилучення, а далі замість п. 8 виконати операцію 2КЛ на стовпчику, який відображає посівну площу зернових культур або 1КЛ на ньому і після появи на екрані контекстового меню — операцію 1КЛ на команді ФОРМАТ РЯДОВ ДАННЫХ… (Формат рядів даних…) і у діалоговому вікні аналогічної назви вибрати У — ВИД (Вид), ПС — ЗАЛИВКА (Заливка), О — білий колір, який можна знайти за підказкою переміщенням курсора миші по палітрі кольорів, К — СПОСОБЫ ЗАЛИВКИ… (Способи заливки…), У — УЗОР (Візерунок). Виконати спочатку операцію 1КЛ на кнопці розкриття вікна розкривального списку ШТРИХОВКА (Штриховка) і після появи на екрані палітри кольорів — 1КЛ на позначенні чорного кольору, а потім таку саму операцію на кнопці розкриття вікна розкривального списку ФОН (Фон) і після появи на екрані палітри кольорів 1КЛ — на позначенні білого кольору. Далі у полі УЗОР (Візерунок), в якому наведені різні види штриховки, виконати операцію 1КЛ на одному із видів штриховки і операцію 1КЛ на командній кнопці ОК. Потім ще раз таку саму операцію на командній кнопці ОК діалогового вікна ФОРМАТ РЯДОВ ДАННЫХ (Формат рядів даних). Щойно описаний пункт виконується стільки разів, скільки є груп сільгоспкультур, у нашому випадку 4 рази. Для обчислення за допомогою ПЕ наведених у табл. 5 абсолютних і відносних показників структурних зрушень потрібно набрати в комірки електронної таблиці у вигляді паралельних стовпчиків вихідні дані стосовно показників структури посівних площ, тобто заповнити блоки (діапазони) комірок В4:А8; С4:С8 і D4:D8, а потім для обчислення Δd1 виділити блок комірок D1:D5 способом ТРАНС і у першій комірці виділеного блоку набрати вираз:= C4:C8 − B4:B8 (нагадаємо, що замість набору адреса блоків C4:C8 і B4:B8 після запису знака рівності ці блоки комірок можна виділяти способом ТРАНС) і виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER, а для обчислення Δd2 виділити блок комірок F4:F8 способом ТРАНС і у першій комірці виділеного блоку набрати вираз: = D4:D8 − C4:C8 і виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Для розрахунку відносних показників структурних зрушень К1 треба виділити блок комірок G4:H8 способом ТРАНС і у першій комірці виділеного блоку набрати вираз: = C4:C8/B4:B8*100 − 100 і виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER, а для обчислення К2 виділити блок комірок H4:H8 способом ТРАНС і у першій комірці виділеного блоку набрати вираз:= D4:D8/C4:C8* *100 − 100 і виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + + ENTER. Щоб уникнути зайвих десяткових знаків, потрібно виконати описані раніше для цього процедури. На рис. 3 наведена так звана шарова діаграма. Вона як вид графічного зображення дає змогу одночасно наочно відобразити як зміну в часі досліджуваного явища в цілому, так і окремих його складових, тобто зміну його структури. Шарові діаграми можуть бути побудовані на основі як абсолютних, так і відносних величин. Техніка їх побудови полягає в тому, що складові явища зображуються за допомогою статистичних кривих, побудованих послідовним розміщенням однієї над іншою, неначе кулями, звідси і пішла їх назва. Слід зазначити, що суттєвою перевагою шарових діаграм, побудованих на основі абсолютних величин, порівняно з шаровими діаграмами, побудованими на основі відносних величин, є те, що вони одночасно відображають в абсолютному виразі як зміну в часі загальних розмірів досліджуваного явища, так і його складових. Для підвищення наочності й виразності шарових діаграм окремі шари між статистичними кривими рекомендується заштриховувати або зафарбовувати з позначенням зображуваних ними складових досліджуваного явища. Для автоматизованої побудови за допомогою ПЕ шарової діаграми, наведеної на рис. 3, потрібно виконати такі процедури: набрати в комірки електронної таблиці вихідні дані з рис. 3, як це показано в таблиці, тобто блок комірок А2:F5, а потім натиснути клавішу F11 або здійснити клавішну комбінацію ALT + F1 та виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 2) вибрати після появи на екрані стандартної діаграми М — ДИАГРАММА (Діаграма), К — ТИП ДИАГРАММЫ…(Тип діаграми…), У — СТАНДАРТНЫЕ (Стандартні), ПС — ТИП (Тип), О — С ОБЛАСТЯМИ (Шарові) і в полі вибору ВИД (Вид) — третій вид цього виду діаграми та виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 3) вибрати М — ДИАГРАММА (Діаграма), К — ИСХОДНЫЕ ДАННЫЕ… (Вихідні дані…), ПВБ — РЯДЫ В: (Ряди в:), О — СТОЛБЦАХ (Стовпчиках) і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 4) вибрати М — ДИАГРАММА (Діаграма), К — ПАРАМЕТРЫ ДИАГРАММЫ… (Параметри діаграми…) і після появи діалогового вікна аналогічної назви вибрати у ньому У— ЗАГОЛОВКИ (Заголовки), ПВВ — ОСЬ Х (КАТЕГОРИЙ) [Вісь Х (Категорії)] і в ньому набрати вираз «Роки», потім вибрати У — ПОДПИСИ ДАННЫХ (Підписи даних), ПВБ — ПОДПИСИ ЗНАЧЕНИЙ (Підписи значень), О — КАТЕГОРИЯ (Категорія), а далі У — ЛЕГЕНДА (Легенда) і у полі вибору ДОБАВИТЬ ЛЕГЕНДУ (Додати легенду) на позначці «галочка» виконати операцію 1КЛ для виключення легенди та виконати операцію 1КЛ на командній кнопці ОК; 5) вибрати М — ДИАГРАММА (Діаграма), К — РАЗМЕЩЕНИЕ… (Розміщення…) і після появи діалогового вікна аналогічної назви вибрати у ньому ПВБ — ПОМЕСТИТЬ ДИАГРАММУ НА ЛИСТЕ (Розмістити діаграму на аркуші), О — ИМЕЮЩЕМСЯ (Наявному) і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 6) виконати процедури, що описані у п. 4 при побудові багатостовпчикової діаграми. У табл. 5 подано розрахунок узагальнюючих характеристик структурних зрушень посівних площ по категоріях господарств — зведених квадратичних коефіцієнтів. Для обчислення квадратів відхилень і за допомогою ПЕ треба виділити відповідно блоки комірок I4:I8 і J4:J8 і у перших комірках виділених блоків набрати відповідно вирази: = E4:E8^2 і F4:F8^2 та виконати після запису формули клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER, а для розрахунку величин і після обчислення квадратів відхилень виділити відповідно блоки комірок K4:K8 і L4:L8 і у перших комірках виділених блоків набрати відповідно вирази: = I4:I8/B4:B8 і J4:J8/C4:C8 та виконати після запису формули клавішну комбінацію CTRL + + SHІFT + ENTER. Щоб одержати підсумкові дані по графах I, J, K, і L табл. 5 потрібно зразу після виконання вказаної клавішної комбінації виділити в підсумковому рядку пусту комірку і вибрати на панелі СТАНДАРТНАЯ (Стандартна) кнопку з великою грецькою літерою «Σ» (сігма), яка позначає операцію автопідсумовування АВТОСУММА (Автосума), тобто виконати на цій кнопці 1КЛ, і після цього в виділеній пустій комірці з’явиться цифра, яка характеризує загальне значення відповідного показника. Наприклад, щоб обчислити суму квадратів відхилень , потрібно зразу після обчислення окремих значень виділити комірку I9, тобто виконати на ній 1КЛ, а потім таку саму операцію — на кнопці автопідсумовування АВТОСУММА (Автосума). Щоб добути квадратний корінь для визначення значень зведених квадратичних коефіцієнтів, треба виділити в будь-якому місці електронної таблиці комірку та записати в ній таку формулу: = КОРЕНЬ (у дужках записується англійським шрифтом адрес комірки, яка містить величину, з якою потрібно добути квадратний корінь) і виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Наприклад, щоб обчислити значення останнього зведеного відносного квадратичного коефіцієнта, треба у виділеній комірці набрати таку формулу: = КОРЕНЬ (L9) і виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Зазначимо, що добути квадратний корінь можна й іншим способом, а саме треба у виділеній комірці записати таку формулу: = L9^0,5 та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Обчислення агрегатних індексів та індексів середніх величин в основному зводиться до розрахунків сум добутків відповідних показників та їх ділення. Розрахунки сум добутків за допомогою ПЕ можна здійснити двома способами, вибір яких залежить від деталізації розрахунків. Якщо при визначенні індексів потрібно зробити детальні розгорнуті розрахунки, як це показано в табл. 10, то слід виконати такі процедури: 1) для обчислення для всіх культур добутків уср слід виділити за допомогою процедури ТРАНС блок комірок F4:F8 і в першій комірці виділеного блоку комірок або в рядку формул набрати формулу = E4:E8*D1:D5 та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER; 2) для обчислення для всіх культур добутків усd0 слід виділити за допомогою процедури ТРАНС блок комірок G4:G8 і в першій комірці виділеного блоку комірок або в рядку формул набрати формулу: = B4:B8*E4:E8 та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Після появи у виділеному блоку комірок G4:G8 відповідних добутків усd0, щоб обчислити їх суму ∑усd0, потрібно виконати 1КЛ на кнопці автопідсумовування АВТОСУММА (Автосума), яка знаходиться на панелі інструментів СТАНДАРТНАЯ (Стандартна), і в клітці з адресом G9 з’явиться сума ∑усd0. Аналогічним чином обчислюються значення інших сум добутків, необхідних для розрахунку того чи іншого індексу, з відповідним урахуванням адреса виділених комірок і запису формули розрахунку. Ці суми добутків за допомогою ПЕ можна розрахувати й іншим способом, уникаючи виконання розгорнутих розрахунків. Так, щоб обчислити суму добутків ∑усd0, потрібно виділити в будь-якому місці електронної таблиці клітку і в ній або в рядку формул набрати формулу = СУММПРОИЗВ = B4:B8; E4:E8 і виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Для обчислення величини індексу структури з використанням оцінки вартості зерна з 1 га в порівнянних цінах 1996 р. після розрахунку відповідних сум добутків потрібно записати таку формулу: = J9/I9. За такою методикою обчислюються й інші індекси. Для обчислення ланцюгових абсолютних приростів у таблиці рис. 9 за допомогою ПЕ потрібно записати в виділену комірку С4 формулу = В4 − В3 та натиснути клавішу ENTER, а потім після появи у ній першого значення абсолютного приросту виділити її і здійснити копіювання записаної в комірку С4 формули, виділивши за допомогою процедури ТРАНС блок комірок С5:С11, а для розрахунку базисних абсолютних приростів — блок комірок D4:D11. У першій комірці щойно виділеного блоку записати формулу = В4:В11 − В3 та виконати клавішну комбінацію CTRL + + SHІFT + ENTER. Щоб обчислити ланцюгові темпи приросту, необхідно виділити комірку Е4 і записати в ній таку формулу: = В4/В3*100 − 100 та натиснути клавішу ENTER, а потім після появи у ній першого значення темпу приросту її виділити і здійснити копіювання записаної в комірку Е2 формули, виділивши за допомогою процедури ТРАНС блок комірок Е5:Е11. Для розрахунку базисних темпів приростів треба виділити блок комірок F4:F11 і у першій комірці щойно виділеного блоку записати формулу = В4:В11/В3 та виконати клавішну комбінацію CTRL + + SHІFT + ENTER. Для розрахунку абсолютного значення 1% приросту необхідно виділити блок комірок G4:G11 і у першій комірці виділеного блоку записати формулу: = В4:В11/100 та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Для побудови наведеної на рис. 9 багатостовпчикової діаграми, яка характеризує зміну розмірів зібраних площ цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств України, за допомогою ПЕ потрібно виконати такі дії: 1) виділити блок комірок В3:В11 та натиснути клавішу F11, а після появи стандартної стовпчикової діаграми потім вибрати М — ДИАГРАММА (Діаграма), К — ИСХОДНЫЕ ДАННЫЕ… (Вихідні дані…), ДВ — ИСХОДНЫЕ ДАННЫЕ… (Вихідні дані…), У — ДИАПАЗОН ДАННЫХ (Діапазон даних) і в полі РЯДЫ В (Ряди у) виконати 1КЛ на опції СТРОКАХ (Рядках) і 1КЛ на командній кнопці; 2) вибрати М — ДИАГРАММА (Діаграма), К —ПАРАМЕТРЫ ДИАГРАММЫ… (Параметри діаграми…), У — ЗАГОЛОВКИ (Заголовки), ПВВ — ОСЬ Х (КАТЕГОРИЙ) [Вісь Х (Категорії)] і у ньому набрати на клавіатурі вираз «Роки», а в полі введення ОСЬ Y (ЗНАЧЕНИЙ) [Вісь Y (Значень)] — вираз «Зібрана площа, тис. га». Далі вибрати У — ПОДПИСИ ДАННЫХ (Підписи даних), ПВБ — ПОДПИСИ ЗНАЧЕНИЙ (Підписи значень), О — ЗНАЧЕНИЕ (Значення) і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 3) вибрати М — ДИАГРАММА (Діаграма), К — РАЗМЕЩЕНИЕ ДИАГРАММЫ… (Розміщення діаграми…), ПВБ — ПОМЕСТИТЬ ДИАГРАММУ НА ЛИСТЕ (Помістити діаграму на аркуші), О — ОТДЕЛЬНОМ (Окремому) і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 4) виконати 2КЛ на осі абсцис і після появи діалогового вікна ФОРМАТ ОСИ (Формат вісі) вибрати У — ВИД (Вид), ПВБ — МЕТКИ ДЕЛЕНИЙ (Мітки поділів), О — НЕТ (Ні) і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК. Для нанесення штриховки виконуються описані вище процедури, а також для вилучення горизонтальної сітки і легенди на них виконуються операції 1КЛ для їх виділення і натискається клавіша DELETE. Напис цифр років здійснюється за допомогою кнопки НАДПИСЬ (Напис), яка знаходиться на панелі інструментів РИСОВАНИЕ (Малювання). Техніка побудови другої наведеної на рис. 9 багатостовпчикової діаграми, яка характеризує абсолютну зміну розмірів зібраних площ цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств України відносно попереднього року, відрізняється від техніки побудови попередньої діаграми тільки тим, що при виконанні п. 1 замість виділення блоку комірок В3:В11 потрібно виділити блок комірок С3:С11. Для обчислення за допомогою ПЕ величини кумулятивного критерію Т за даними табл. 12 потрібно виконати такі процедури: 1) для розрахунку середнього значення зібраної посівної площі потрібно виділити комірку B11 і в ній або у рядку формул записати формулу = СРЗНАЧ (B2:B10) та натиснути клавішу ENTER; 2) для розрахунку відхилень уі − слід виділити блок комірок C2:C10 і в першій комірці виділеного блоку комірок або в рядку формул набрати формулу = C2:C10 − B11 та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER; 3) для розрахунку квадратів відхилень (уі − )2 слід виділити блок комірок D2:D10 і в першій комірці виділеного блоку комірок або в рядку формул набрати формулу = D2:D10^2 та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER, а після появи в виділеному блоку комірок D2:D10 відповідних квадратів відхилень (уі − )2, щоб обчислити їх суму ∑(уі − )2, потрібно виконати 1КЛ на кнопці автопідсумовування АВТОСУММА (Автосума), яка знаходиться на панелі інструментів СТАНДАРТНАЯ (Стандартна), і в клітці з адресом D10 з’явиться сума ∑(уі − )2. До речі, суму квадратів відхилень ∑(уі − )2 можна обчислити, набравши у виділеній комірці D10 формулу = КВАДРОТКЛ (B2:А10) та виконавши клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER; 4) для обчислення кумулятивних абсолютних відхилень zі потрібно виділити комірку E2 і в ній набрати перше значення абсолютного відхилення, тобто число 246,2, потім у виділену комірку E3 або в рядку формул записати формулу = E2 + C3 та натиснути клавішу ENTER, а далі після появи у ній першого значення кумулятивних абсолютних відхилень zі виділити її і здійснити копіювання записаної в комірці E3 формули, виділивши за допомогою процедури ТРАНС блок комірок E4:E9, та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER; 5) для розрахунку квадратів кумулятивних відхилень z2 слід виділити блок комірок F2:F8 і в першій комірці виділеного блоку комірок або в рядку формул набрати таку формулу: = E2:E9^2 та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER, а після появи в виділеному блоку комірок F2:F11 відповідних квадратів відхилень z2, щоб обчислити їх суму ∑ z2, потрібно виконати 1КЛ на кнопці автопідсумовування АВТОСУММА (Автосума), яка знаходиться на панелі інструментів СТАНДАРТНАЯ (Стандартна), і в клітці з адресом E10 з’явиться сума ∑ z2; 6) для обчислення величини критерію Т необхідно виділити будь-яку комірку і в ній записати формулу = F11/D10 та натиснути клавішу ENTER. Методику і техніку виконання аналітичного вирівнювання за допомогою ПЕОМ з використанням ПЕ розглянемо на прикладі аналізу ряду динаміки зібраної площі цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств України за 1990—1998 рр., наведеного на рис. 10. Для побудови лінійної діаграми, наведеної на рис. 10, послідовність дій після запуску ПЕ така: набрати в комірки робочої таблиці вихідні дані таким чином, як це показано на рис. 10; 2) виділити блок комірок A1:B10 і в рядку головного меню ПЕ вибрати меню ВСТАВКА (Вставка), а потім у спадаючому меню — команду ДИАГРАММА… (Діаграма…); 3) після появи діалогового вікна МАСТЕР ДИАГРАММ [ШАГ 1 ИЗ 4]: ТИП ДИАГРАММЫ (Майстер діаграм [крок 1 з 4] тип діаграми) вибрати в укладці СТАНДАРТНЫЕ (Стандартні) в полі списків ТИП (Тип) і ВИД (Вид), де відображаються відповідно назви різних типів діаграм і різні види кожного типу діаграм, тип діаграм ТОЧЕЧНАЯ (Точкова) і третій чи четвертий її вид, а потім командну кнопку ДАЛЕЕ (Далі); 4) після появи діалогового вікна МАСТЕР ДИАГРАММ [ШАГ 2 ИЗ 4]: ИСТОЧНИК ДАННЫХ ДИАГРАММЫ (Майстер діаграм [крок 2 з 4] джерело даних діаграми) в укладці ДИАПАЗОН ДАННЫХ (Діапазон даних) в полі РЯДЫ В (Ряди в) вибрати опцію СТОЛБЦАХ (Стовпчиках), а потім командну кнопку ДАЛЕЕ (Далі); 5) після появи діалогового вікна МАСТЕР ДИАГРАММ [ШАГ 3 ИЗ 4]: ПАРАМЕТРЫ ДИАГРАММЫ (Майстер діаграм [крок 3 з 4] параметри діаграми) у вкладці ЗАГОЛОВКИ (Заголовки) в полі введення ОСЬ Х (КАТЕГОРИЙ) [Вісь Х (Категорії)] набрати вираз «Роки», а в полі введення ОСЬ Y (ЗНАЧЕНИЙ) [Вісь Y (Значень)] — вираз «Площа ріллі, тис. га», а потім вибрати командну кнопку ДАЛЕЕ (Далі); 6) після появи діалогового вікна МАСТЕР ДИАГРАММ [ШАГ 4 ИЗ 4]: РАЗМЕЩЕНИЕ ДИАГРАММЫ (Майстер діаграм [крок 4 з 4] розміщення діаграми) у полі ПОМЕСТИТЬ ДИАГРАММУ НА ЛИСТЕ (Помістити діаграму на аркуші) вибрати опцію ИМЕЮЩЕМСЯ (Наявному), а потім командну кнопку ГОТОВО (Готовий); 7) після побудови діаграми лінійного типу ТОЧЕЧНАЯ (Точкова) виконати 1КЛ на будь-якому місці побудови діаграми і натиснути клавішу DELETE, а також 1КЛ на будь-якій лінії горизонтальної сітки і на назві заголовка діаграми та натиснути клавішу DELETE для їх вилучення; 8) виконати 2КЛ на будь-якому місці легенди і після появи діалогового вікна ФОРМАТ ЛЕГЕНДЫ (Формат легенди) вибрати укладку РАЗМЕЩЕНИЕ (Розміщення) і у ній в полі списків РАЗМЕЩЕНИЕ (Розміщення) — опцію ВНИЗУ (Унизу), ПОСЕРЕДИНЕ (Посередині) і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 9) виконати 2КЛ на одержаній на діаграмі лінії фактичних даних і після появи діалогового вікна ФОРМАТ РЯДА ДАННЫХ (Формат ряду даних) вибрати вкладку ВИД (Вид) і у ній відкрити такі комбіновані поля списків: ТИП ЛИНИИ (Тип лінії), ЦВЕТ (Колір) і ТОЛЩИНА (Товщина). Вибрати в них відповідну форму зображення нанесеної на діаграмі лінії та виконати 1КЛ на командній кнопці ОК; 10) у рядку головного меню вибрати меню ДИАГРАММА (Діаграма) і у спадаючому меню — команду ДОБАВИТЬ ЛИНИЮ ТРЕНДА… (Додати лінію тренду…) і після появи діалогового вікна ЛИНИЯ ТРЕНДА (Лінія тренду) — укладку ТИП (Тип), а в ній — один з видів трендової кривої, а після — укладку ПАРАМЕТРЫ (Параметри) для записування на діаграмі назви і самого рівняння обраного типу трендового рівняння в полі введення НАЗВАНИЕ АППРОКСИМИРУЮЩЕЙ (СГЛАЖЕННОЙ) КРИВОЙ [Назва апроксимуючої (згладжуваної) кривої] — опцію ДРУГОЕ (Інше) та опцію ПОКАЗАТЬ УРАВНЕНИЕ НА ДИАГРАММЕ (Показати рівняння на діаграмі), а для записування величини коефіцієнта детермінації — опцію ПОМЕСТИТЬ НА ДИАГРАММУ ВЕЛИЧИНУ ДОСТОВЕРНОСТИ АППРОКСИМАЦИИ (R^2) [Помістити на діаграму величину вірогідності апроксимації R-квадрат] і командну кнопку ОК; 11) після появи на діаграмі відповідної трендової кривої у рядку головного меню вибрати меню ФОРМАТ (Формат) і у спадаючому меню — команду ВЫДЕЛЕННАЯ ЛИНИЯ ТРЕНДА… (Виділена лінія тренду…); 12) у щойно відчиненому діалоговому вікні ФОРМАТ ЛИНИИ ТРЕНДА (Формат лінії тренду) вибрати укладку ВИД (Вид) і у ній відкрити такі комбіновані поля списків: ТИП ЛИНИИ (Тип лінії), ЦВЕТ (Колір) і ТОЛЩИНА (Товщина) і у них вибрати відповідну форму зображення нанесеної на діаграмі лінії тренду та виконати 1КЛ на командній кнопці ОК. Відзначимо, що в деяких випадках внаслідок схожості та збігу трендових кривих, щоб отримати якісніше і виразніше їх зображення, доцільно розміщати не на одній діаграмі, а на окремих, які можуть бути побудовані шляхом копіювання. Наявні засоби ПЕ, як зазначалося вище, дають змогу не лише графічно зобразити на одному графіку різні типи трендових кривих і помістити на ньому відповідні трендові рівняння і значення коефіцієнтів детермінації, але й отримати інші статистичні характеристики для детального опису обраного трендового рівняння для відображення основної тенденції розвитку явища, що вивчається. Для обчислення за допомогою ПЕ статистичних характеристик для опису обраного трендового рівняння потрібно виділити блок комірок, який містить стільки стовпчиків електронної таблиці, скільки параметрів має трендове рівняння, включаючи його вільний член, і п’ять рядків електронної таблиці для запису статистичних характеристик трендової моделі. У нашому випадку потрібно виділити блок комірок, який містить 3 стовпчики і 5 рядків, тобто діапазон А12:С16, і у першій його комірці набрати такий вираз: = ЛИНЕЙН (В2:В10; С2:С10^{1;2};;1) та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Результати розрахунків наведені в нижній частині рис. 10, які подані у вигляді машинограми, що містить такі статистичні характеристики рівняння трендової моделі, обчислення яких передбачено програмою EXCEL 97: перший рядок містить значення параметрів рівняння тренду, причому вільний член рівняння розташований в останній комірці виділеного блоку комірок, наступним справа наліво є значення першого параметра рівняння тренду, потім значення другого параметра; другий рядок містить значення стандартних помилок відповідних параметрів рівняння тренду; перша комірка третього рядка містить значення коефіцієнта детермінації, а друга комірка — середню квадратичну помилку рівняння тренду; перша комірка четвертого рядка містить фактичне значення F-критерію, а друга комірка — число ступенів свободи для залишкової суми квадратів; перша комірка п’ятого рядка містить факторну суму квадратів, тобто суму квадратів відхилень теоретичних рівнів ряду динаміки, обчислених за рівнянням тренду, від їх середнього фактичного значення Σ (Yt – )2, а друга — залишкову суму квадратів, тобто суму квадратів відхилень фактичних значень рівнів ряду динаміки від їх значень, обчислених за рівнянням тренду Σ (yі – Y)2. Згідно з величинами, розташованими у першому рядку машинограми, наведеної на рис. 10, рівняння тренду виглядатиме таким чином: Yt = 1499,6 + 67,4t − 15,1t2. Як бачимо, одержані значення параметрів трендового рівняння повністю збігаються з відповідними їх значеннями, які розміщені на рис. 10. Збігається і значення коефіцієнта детермінації. Тому цей спосіб розрахунку статистичних характеристик трендової моделі має не лише самостійне значення, але й може використовуватися для здійснення перевірки правильності зроблених розрахунків на основі графічного подання трендової моделі. Самостійне значення цього способу розрахунку статистичних характеристик трендової моделі за допомогою ПЕ полягає в тому, що його застосування дозволяє одержати такі статистичні характеристики, які допомагають оцінити ступінь придатності обраної функції для виразу основної тенденції розвитку досліджуваного явища, тобто здійснити оцінку достовірності, надійності обраного трендового рівняння. Відзначимо, що техніка побудови наведеної на рис. 11 багатострічкової діаграми за допомогою ПЕ є такою самою, як і лінійної діаграми, показаної на рис. 1, з тією лише різницею, що при виконанні п. 3 замість опції ГРАФИК (Графік) вибрати О — ЛИНЕЙЧАТАЯ (Стрічкова) і у полі вибору ВИД (Вид) — перший вид цього виду діаграми і виконати 1КЛ на командній кнопці ОК. Далі — К — ПАРАМЕТРЫ ДИАГРАММЫ … (Параметри діаграми…), У — ПОДПИСИ ДАННЫХ (Підписи даних), ПВБ — ПОДПИСИ ЗНАЧЕНИЙ (Підписи значень), О — ЗНАЧЕНИЕ (Значення) та виконати 1КЛ на командній кнопці ОК та не виконувати пп. 6—8, а замість них виконати процедури, які застосовуються при побудові багатостовпчикової діаграми, наведеної на рис. 2, для нанесення штриховки. Методику і техніку розрахунків статистичних характеристик багатофакторної кореляційно-регресійної моделі за допомогою ПЕ розглянемо на основі даних, поданих в табл. 30. Для обчислення за допомогою ПЕ середніх значень результативного і факторних показників потрібно набрати в виділеній комірці такий вираз: = СРЗНАЧ і в простих дужках виділити діапазон (блок) комірок, які містять значення відповідного показника та натиснути клавішу ENTER. Наприклад, щоб обчислити середню величину результативного показника, тобто середню врожайність цукрових буряків (фабричних), потрібно записати у виділеній комірці такий вираз: = СРЗНАЧ (А3:А25) і натиснути клавішу ENTER. До речі, щоб уникнути помилок, блок комірок доцільно записувати шляхом виділення першої його комірки і виконанням процедури ТРАНС до останньої його комірки. Щоб обчислити за допомогою ПЕ середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт асиметрії, ексцес результативного і факторних показників, потрібно виконати такі самі процедури, що і при визначенні їх середніх значень, з тією лише різницею, що при обчисленні середнього квадратичного відхилення замість слова СРЗНАЧ треба набрати слово СТАНДОТКЛОН, а при обчисленні коефіцієнта асиметрії та ексцесу — відповідно слова СКОС і ЭКСЦЕСС. Техніка обчислення парних коефіцієнтів кореляції за допомогою ПЕ аналогічна до техніки обчислення щойно розглянутих статистичних характеристик, з тією лише різницею, що в виділену комірку треба набрати слово КОРРЕЛ і виділити з допомогою процедури ТРАНС блок комірок, які містять значення результативного показника і відповідного факторного показника, а якщо вивчається щільність зв’язку між факторними показниками, то відповідні їм блоки комірок і натиснути клавішу ENTER. Наприклад, щоб обчислити парний коефіцієнт кореляції, який оцінює тісноту зв’язку між урожайністю цукрових буряків (фабричних) та питомою вагою їх зібраної площі в загальній посівній площі, необхідно в виділену комірку записати такий вираз: = КОРРЕЛ (А3:А25; В3:В25) і натиснути клавішу ENTER. Значення парних коефіцієнтів кореляції у вигляді матриці наведені в табл. 30. Для обчислення за допомогою ПЕ параметрів рівняння багатофакторної кореляційно-регресійної моделі та інших її статистичних характеристик потрібно виконати такі самі процедури, що й при обчисленні парних коефіцієнтів кореляції, з тією лише різницею, що замість однієї комірки треба виділити блок комірок, який містить стільки стовпчиків електронної таблиці, скільки параметрів має багатофакторне рівняння регресії, включаючи вільний член рівняння регресії, і п’ять рядків електронної таблиці для запису статистичних характеристик багатофакторної моделі. Набрати в першій комірці виділеного блоку комірок слово ЛИНЕЙН і виділити спочатку блок комірок, які містять значення результативного показника, а потім блок комірок, які містять значення факторних ознак, що включені в модель, і набрати два рази слово «ИСТИНА» або цифру «1» та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. У нашому випадку потрібно виділити блок комірок, які містять 5 стовпчиків і 5 рядків, і у першій його комірці набрати такий вираз: = ЛИНЕЙН (А3:А25; В3:Е25; 1;1;). Результати розрахунків наведені в нижній частині табл. 30, яка подана у вигляді машинограми, що містить такі статистичні характеристики рівняння багатофакторної моделі, обчислення яких передбачено програмою EXCEL 97: перший рядок містить значення параметрів рівняння багатофакторної моделі, причому вільний член рівняння регресії розташований в останній комірці виділеного блоку комірок, наступним справа наліво є частковий коефіцієнт регресії першого фактора, потім частковий коефіцієнт регресії другого фактора і т. д.; другий рядок містить значення стандартних помилок часткових коефіцієнтів регресії відповідних факторів; перша комірка третього рядка містить значення коефіцієнта детермінації, а друга комірка — середню квадратичну помилку результативного показника за рівнянням регресії; перша комірка четвертого рядка містить фактичне значення F-критерію, а друга комірка — число ступенів свободи; перша комірка п’ятого рядка містить регресійну суму квадратів, тобто суму квадратів відхилень значень результативного показника, обчислених за рівнянням регресії, від його середнього значення Σ (Y – )2, а друга — залишкову суму квадратів, тобто суму квадратів відхилень фактичних значень результативного показника від його значень, обчислених за рівнянням регресії Σ (yі – Y)2. Для обчислення теоретичних рівнів Yі врожайності соняшнику, наведених в табл. 35, за допомогою ПЕ потрібно записати в виділену комірку D2 обчислене рівняння параболи у вигляді формули = 12,084 + 0,8719*С1 − 0,0544*С1^2 та натиснути клавішу ENTER. Потім, після появи у ній першого значення теоретичного рівня врожайності соняшнику, виділити комірку D2 і виконати 1КЛ на кнопці КОПИРОВАТЬ (Копіювати) зі стилізованим зображенням аркушів паперу, яка знаходиться на стандартній панелі інструментів, а далі виділити з допомогою процедури ТРАНС блок комірок D3:D20 та виконати клавішну комбінацію CTRL + + SHІFT + ENTER. Для обчислення відхилень фактичних рівнів уі від теоретичних рівнів Yt, тобто уі − Yt, потрібно виділити блок комірок Е2:Е20 і записати в комірці Е2 таку формулу: В2:В20 − С2:С20, а для розрахунку квадратів цих відхилень, тобто (уі − Yt)2 необхідно виділити блок комірок F2:F20 і записати в комірці F2 формулу F2:F20^2 і після запису формули виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Щоб обчислити (уі – Yt)2 за 11 років, необхідно виділити комірку, де повинна бути відповідна сума, наприклад комірку G7, в якій має бути перша сума, а потім виконати 1КЛ на кнопці СУММА (Сума) із зображенням знака суми , яка знаходиться на стандартній панелі інструментів, і виділити блок комірок, що підлягають підсумовуванню. У нашому прикладі слід виділити блок комірок F2:F12, та виконати 1КЛ на кнопці «галочка», яка знаходиться на стандартній панелі інструментів, а для розрахунку оцінки залишкової суми квадратів, тобто потрібно виділити блок комірок H7:H15 і у першій комірці виділеного блоку записати формулу = G7:G15/16 та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Для розрахунку середнього квадратичного відхилення Se треба виділити блок комірок І7:І15 і у першій комірці виділеного блоку записати формулу: =(Н7:Н15)^0,5 та виконати клавішну комбінацію CTRL + SHІFT + ENTER. Техніка розрахунку середніх значень теоретичних рівнів за відповідні 11 років здійснюється аналогічно обчисленню (уі − Yt)2 за 11 років, з тією лише різницею, що необхідно виділяти відповідні комірки, де повинна бути визначена сума, та відповідні блоки комірок, що підлягають підсумовуванню. Для обчислення коефіцієнта варіації Vt потрібно виділити блок комірок K7:K15 і у першій комірці виділеного блоку записати формулу = І7:І15/J7:J15*100 та виконати клавішну комбінацію CTRL + + SHІFT + ENTER. На рис. 22 наведені секторні діаграми, що являють собою графічне зображення на площині кола. Коло поділяється на стільки секторів, скільки частин має явище, що вивчається. Площі секторів, розміри яких залежать від величини центральних кутів, пропорційні до часток відповідних частин досліджуваного явища. Секторні діаграми будують, як правило, на основі часток, виражених у відсотках. За таких умов сума всіх кутів, прилеглих до центра кола, становить 360(. Вона прирівнюється до 100%, а отже, 1% дорівнює куту 3,6(. Для наочності й виразності секторної діаграми кожний сектор, який зображує одну з частин досліджуваного явища, виділяють різною штриховкою або різним кольором. Умовні позначення різних частин явища дають, як правило, у вигляді ярликів, які розміщують навколо круга або всередині відповідних секторів. З такою метою легенди використовуються рідко, оскільки вони менш зручні для читання діаграми, ніж ярлики. Секторні діаграми порівняно зі стовпчиковими та стрічковими дають змогу наочніше показати відносне значення кожного різновиду номінальної ознаки одновимірного ряду розподілу. Це пояснюється тим, що людське око легко сприймає різницю між окремими частинами цілого, коли вони подані у вигляді кола, оскільки він — найвиразніша геометрична фігура для зображення відношень між різними частинами деякого цілого. Але слід мати на увазі, що секторні діаграми зберігають наочність і простоту сприйняття тільки тоді, коли досліджуване явище містить не більше ніж 4—5 складових. Крім того, між ними спостерігаються істотні розбіжності за їх величиною. Якщо явище містить багато складових або відповідні їм частки несуттєво відрізняються за величиною одна від одної, то для графічного зображення такого явища доцільніше використати стовпчикові та стрічкові діаграми. Зауважимо також, що безперечною перевагою стовпчикових і стрічкових діаграм порівняно із секторними є їх більші компактність та інформаційна місткість. Вони дають змогу на відносно невеликому графічному полі зобразити кілька явищ, які мають багато складових. Наявні засоби ПЕ дозволяють побудувати в кольорі і з штриховкою такі три види секторних діаграм: із суцільним колом, з «викидом» одного сектора і з «викидом» усіх секторів. Техніка побудови наведеної на рис. 22 секторної діаграми за допомогою ПЕ не має істотних відмінностей від техніки побудови шарової діаграми, з тією лише різницею, що потрібно набрати вихідні дані, як це показано в таблиці, що розміщена згори рис. 22. Потім для побудови перших двох секторних діаграм, що зображують питому вагу поголів’я корів по природно-економічних зонах, виділити відповідно блок комірок А2:B5 і несуміжний блок комірок А2:А5 і С2:С5. При побудові двох секторних діаграм, що зображують питому вагу виробництва молока, — несуміжні блоки комірок А2:A5 і D2:E5 і А2:А5 і Е2:Е5. При виконанні п. 2 замість опції С ОБЛАСТЯМИ (Шарова) вибрати опцію КРУГОВАЯ (Секторна) і при виконанні п. 4 замість опції КАТЕГОРИЯ (Категорія) — опцію КАТЕГОРИЯ И ДОЛЯ (Категорія і частка).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИКА І ТЕХНІКА РОЗРАХУНКІВ СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ І МОДЕЛЕЙ ТА ПОБУДОВА СТАТИСТИЧНИХ ГРАФІКІВ ЗАСОБАМИ ПРОГРАМИ EXCEL» з дисципліни «Основи статистики сільського господарства»
