Вартісні показники продукції сільського господарства
Основними вартісними показниками продукції сільського господарства є валова, кінцева, товарна, реалізована та чиста продукція. Слід наголосити, що визначення цих показників потрібно здійснювати згідно з українською Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) та Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП), які містять детальний перелік видів продукції і послуг, що належать до сільського господарства як галузі матеріального виробництва. Нагадаємо, що до продукції сільського господарства не включають вирощування лісових насаджень, яке є продукцією лісоводства і розглядається як самостійний вид економічної діяльності. Починаючи з 1966 р., не включають також продукцію рибництва, яке виділено в окремий вид економічної діяльності, а з 1997 р. до продукції сільського господарства належать гриби, вирощені на промисловій основі (шампіньйони). Валова продукція сільського господарства — це сума продукції окремих галузей землеробства і тваринництва у грошовому виразі за певний період, звичайно за календарний рік. Вона характеризує загальний обсяг продукції сільського господарства і являє собою повну вартість виготовленого продукту, до складу якої входять вартість, раніше створена і перенесена на продукт, і вартість, новостворена в даному році. Валова продукція рослинництва містить: вартість валових зборів усіх видів сільськогосподарських культур, включаючи вартість виходу садивного матеріалу, продукції квітникарства і декоративних культур, багаторічних насаджень; вартість продукції вирощування молодих багаторічних насаджень; зміну вартості незавершеного виробництва від початку до кінця року. Незавершене виробництво не є по суті продукцією, а являє собою витрати, пов’язані з її виробництвом. Оскільки від цих витрат залежить одержання готової продукції, вони є складовою валової продукції. Вартість валового збору сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень визначається множенням обсягу виробленої продукції в натурі на ціну одиниці продукції, при цьому у валовий збір включається врожай як з основних, так і повторних і міжрядних посівів. Обчислення здійснюється за групами і підгрупами культур згідно з їх класифікацією за даними статистичного звіту за формою № 29-сг «Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур». По зернових і зернобобових культурах у вартість продукції включають солому і полову. Валовий збір соломи (озимої та ярої), полови в сільськогосподарських підприємствах визначається за даними статистичного звіту за формою № 16-сг «Баланс сільськогосподарської продукції» на 1 січня наступного року за звітним роком; у господарствах приватного сектора — розрахунково, з урахуванням співвідношення соломи до валового збору зерна (без кукурудзи) в сільськогосподарських підприємствах. Солома сіяних трав, однорічні і багаторічні трави на випас, зелена маса дикоростучих трав приймається за даними річних звітів сільськогосподарських підприємств (форма 9-АПК). Гичка коренеплодів визначається розрахунково — 30—35% від валового збору кормових коренеплодів. Посадковий матеріал (саджанці) плодових дерев, ягідників та інших багаторічних насаджень визначається за даними річних звітів сільськогосподарських підприємств (форма 9-АПК — валовий вихід посадкового матеріалу) по цінах за 1000 штук. Продукція тутового листа (шовковиця) визначається множенням кількості заготовлених коконів на 20. Продукція сидеральних культур визначається за даними звіту про розмір посівних площ сільськогосподарських культур (форма № 4-сг «Заключний звіт про підсумки сівби під урожай 20___ р.» по цінах посіву 1 га). До продукції квіткових і декоративних культур включаються: вартість вирощування квіткової розсади; вартість продукції квіткових культур (однорічних і багаторічних), зібраних у звітному році; вартість продукції питомників (саджанців багаторічних квіткових і декоративних насаджень). Вартість вказаних видів продукції квіткових і декоративних культур визначається у відпускних цінах поточного року за даними комунальних трестів зелених насаджень та інших господарств, що займаються промисловим квітникарством. Обсяги продукції квітникарства в особистих підсобних господарствах населення приймаються в розмірі реалізації її на ринках і визначаються за даними вибіркового обстеження. Якщо на ринках у великих містах реалізуються квіти, привезені з інших країн (областей), то вони не повинні включатися у валову продукцію сільського господарства своєї області. Вартість продукції вирощування молодих багаторічних насаджень визначається за перший рік за величиною витрат на закладення 1 га насаджень, а в наступні роки до плодоносного віку — за величиною затрат по догляду 1 га молодих насаджень за рік. Площа нових садів, ягідників, виноградників визначається за даними річних звітів сільськогосподарських підприємств за звітний рік (форма 9-АПК, довідка 6 «Площа садів, виноградників та інших багаторічних насаджень, валовий збір продукції»). Площа молодих садів і насаджень обчислюється відніманням площі насаджень у плодоносному віці в звітному році із загальної площі всіх насаджень на кінець попереднього року. Вартість незавершеного виробництва в рослинництві на початок звітного року визначається вартістю затрат по підготовці посівних площ під озимі та ярі культури восени попереднього року під урожай цих культур у звітному році. Вартість незавершеного виробництва в рослинництві на кінець звітного року визначається вартістю затрат по підготовці посівних площ під озимі та ярі культури восени звітного року під урожай цих культур у наступному році. Зміна вартості незавершеного виробництва в рослинництві від початку до кінця звітного року обчислюється множенням окремо величини зміни площі посіву озимих культур і величини зміни площі парів під ярі та зябу восени поточного року під урожай наступного року порівняно з їх площею під урожай поточного року на вартість 1 га незавершеного виробництва окремо по озимих та ярих культурах. Оскільки зміна площ може характеризуватися збільшенням або зменшенням, у валову продукцію включають сальдо їх змін. Площі посіву озимих та ярих культур, парів під ярі та зябу на початок і кінець року визначаються на основі даних статистичного звіту за формою № 7-сг «Звіт про хід збирання врожаю, сівби озимих та оранку на зяб». Методика обчислення зміни вартості незавершеного виробництва в рослинництві показана в табл. 63. Таблиця 63 ОБЧИСЛЕННЯ ЗМІНИ ВАРТОСТІ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА В РОСЛИННИЦТВІ Елементи незавершеного виробництва Площа, га Зміна площ незавершеного виробництва (гр. 3 – гр. 2) Вартість у порівнянних цінах за 1 га, грн. Зміна вартості незавершеного виробництва, грн. (гр. 4 – гр. 5) під урожай звітного року у звітному році під урожай наступного року
Посів озимих культур 1000 1200 +200 122,50 +24 500 Підйом парів і зябу під ярі культури 1200 100 –200 60,49 –12 098
Отже, приріст незавершеного виробництва становить 12 402 грн. По господарствах приватного сектора зміна вартості незавершеного виробництва в рослинництві не визначається. Валова продукція тваринництва включає: вартість продукції нормальної життєдіяльності сільськогосподарських тварин (молоко, вовна, яйця, мед тощо), включаючи побічну продукцію (гній, вовна від линяння та ін.); вартість продукції вирощування тварин (приплоду, приросту живої ваги тварин); вартість продукції кролівництва, хутрового звірівництва, бджільництва, шовківництва та інших галузей тваринництва. Вартість продукції тваринництва, одержаної в результаті нормальної життєдіяльності сільськогосподарських тварин, визначається шляхом перемноження відповідних натуральних показників на ціну за одиницю продукції. Вартість продукції вирощування продуктивної худоби визначається за видами в живій вазі по цінах за 1 ц. Продукція вирощування коней умовно приймається в обсязі реалізації її на забій у живій вазі. Для розрахунків вартості сирих продуктів тваринництва, одержаних у результаті господарського використання худоби, птиці та інших сільськогосподарських тварин і продукції їх вирощування, використовуються дані спеціальних таблиць по розрахунку підсумкових даних виробництва продукції тваринництва за звітний рік: вартість виробленого молока протягом звітного року по видах (коров’яче, овече, козяче і кобиляче) визначається за даними табл. 15 «Виробництво молока»; вартість вовни по видах (овеча, козяча) з розподілом овечої на тонку, напівтонку, напівгрубу та грубу визначається за даними табл. 16 «Виробництво вовни»; вартість продукції птахівництва, а саме: продукції вирощування птиці (приплід та приріст) у живій вазі, яєць, одержаних від усіх видів домашньої птиці, визначається за даними табл. 8 «Виробництво продуктів тваринництва» і 18 «Розрахунок продукції птахівництва» відповідно по цінах за 1 ц приплоду та приросту за 1000 шт. Зауважимо, що при обчисленні обсягу валової продукції сільського господарства органи державної статистики з практичних міркувань у деяких випадках відступають від загального правила не включати в продукцію сільського господарства продукцію, одержану від забою тварин і первинної промислової переробки. Так, у вартість продукції кролівництва і хутрового звірівництва входить вартість м’яса у забійній вазі та шкурок звірів, якщо вони використані у господарчих цілях. Вартість продукції кролівництва і хутрового звірівництва визначається множенням зміни (приріст або зменшення) поголів’я від початку до кінця звітного року, кількості одержаної продукції м’яса і шкурок звірів за рік на відповідні ціни за 1 голову, за 1 ц забійної ваги і за 1 шкурку. У вартість продукції хутрового звірівництва входить також вартість молодняку звірів кліткового утримання, проданого на плем’я по цінах за 1 голову. Для визначення вартості продукції кролівництва і хутрового звірівництва використовуються дані статистичних форм № 24 (річна), «Звіт про стан тваринництва», № 16-заг «Продаж тваринницької продукції» і табл. 17 «Продукція кролівництва». Вартість продукції бджільництва, яка включає кількість бджолосімей, мед і віск, визначається за даними табл. 19 «Виробництво меду». Інша продукція бджільництва (маточне молочко, прополіс, квітковий пилок, бджолина отрута, затрати, які віднесені на бджолозапилювані культури) визначається на основі даних річних звітів сільськогосподарських підприємств. Вартість продукції шовківництва, а саме коконів, визначається в сільськогосподарських підприємствах за даними їх річних звітів, у господарствах приватного сектора — в розмірі заготівель, а грени (яйця метеликів шовкопряда) — за даними річних звітів гренажних заводів. Вартість побічної продукції тваринництва, а саме вовни-линьки, щетини та іншого волосу сільськогосподарських тварин, визначається в розмірі закупок, а продукція гною визначається розрахунково, за нормами виходу свіжого гною від однієї голови худоби та птиці за рік. Норма виходу гною від молодняку великої рогатої худоби і коней визначається у розмірі 40% від норми виходу гною дорослої худоби. Норми виходу свіжого гною поширюються на середньорічне поголів’я худоби певного виду (півсума поголів’я на початок і кінець року). Від обчисленого таким чином валового виходу свіжого гною віднімається приблизно 30—50% на загальні витрати при його зберіганні. Середні норми виходу свіжого гною за рік від однієї голови великої рогатої худоби становлять 8 т, коней — 6, овець — 0,8, свиней — 1,2 т. Ціна 1 ц гною дорівнює 0,23 грн. Вартість пташиного посліду розраховується аналогічно, виходячи з середньої норми виходу на одну голову птиці за рік (25 кг) і середньорічного поголів’я птиці всіх видів. Валова продукція сільського господарства обчислюється за методом валового обороту, тобто з повторним обліком. Це означає, що ту вартість продукції рослинництва і тваринництва, яку спожито в процесі виробництва в тому самому році, включають при визначенні обсягу валової продукції відповідної галузі і всього сільського господарства в цілому. Так, вартість кормів, вироблених у рослинництві і спожитих у даному році тваринництвом, включається у вартість продукції цієї галузі. Подвійний облік має місце в рамках галузей рослинництва і тваринництва. Так, у тваринництві на годівлю молодняку витрачається молоко, на інкубацію курчат та їх підкорм — яйця. Отже, при обчисленні валової продукції сільського господарства має місце подвійний рахунок, а тому за економічним змістом вона являє собою валовий оборот. Це означає, що в сільському господарстві валовий оборот і валова продукція тотожні величини, оскільки загальний обсяг валової продукції прийнято визначати за методом валового обороту. Така методика визначення валової продукції сільського господарства зумовлена специфікою цієї галузі і дає змогу встановити загальний обсяг виробленої продукції. Слід відзначити, що обчислення валової продукції методом валового обороту внаслідок повторного обліку деякою мірою завищує вартість цієї продукції. Проте обчислення валової продукції із застосуванням цього методу потрібно для порівняння даних про обсяг виробництва продукції господарствами, які мають різні джерела кормової бази (корми власного виробництва і покупні). Якщо одне господарство для виробництва продукції тваринництва використовує корми власного виробництва, а інше — покупні, то загальний обсяг продукції тваринництва буде вищим у тому господарстві, яке виробляє не тільки продукцію тваринництва, але й корми для її виробництва. Зауважимо, що на сільськогосподарських підприємствах валова продукція у вартісному виразі визначається за собівартістю виробництва з наступним використанням цього показника для розрахунку валового доходу підприємства, що буде розглянуто далі. Для характеристики можливостей сільськогосподарського виробництва задовольняти потреби невиробничого характеру і нагромадження важливе значення має обчислення його валової продукції без повторного обліку, тобто показник кінцевої продукції. Кінцева продукція сільського господарства — це частина валової продукції, яка надходить у товарний обіг і на невиробниче споживання (особисте і громадське), а також на збільшення запасів і поставку на експорт. Кінцева продукція обчислюється відніманням від валової продукції вартості продукції, яка використана на виробничі потреби в сільському господарстві (вартість насіння і посадкового матеріалу, кормів та ін.) з урахуванням відходів і витрат при зберіганні. Товарна продукція сільського господарства — це частина валової продукції, яка реалізована або призначена для реалізації. До її складу включають продукцію, продану державі, кооперативним, заготівельним, торговельним та іншим організаціям, переробним підприємствам, на біржах, аукціонах, на експорт, на міських і сільських ринках, окремим установам та особам, а також продукцію, реалізовану в рахунок оплати праці робітників сільського господарства і залучених працівників, повернену в рахунок натуральних позичок (на насіння, фураж), використану на громадське харчування та обмін за бартерними договорами. У сільському господарстві товарна продукція визначається в натуральному і вартісному виразі. У натуральній формі сільськогосподарські підприємства реалізують окремі види виробленої ними сільськогосподарської продукції: зерно, картопля, овочі, молоко тощо. Загальний обсяг товарної продукції сільського господарства визначається у вартісному виразі. У статистичній практиці обчислюють такі вартісні показники товарної продукції сільського господарства: внутрішньогалузева товарна продукція, або внутрішньосільський оборот товарної продукції, — це безпосередня реалізація та обмін продуктами між сільськогосподарськими підприємствами, господарствами і сільським населенням; галузева товарна продукція, або позасільський оборот, — це вартість продукції сільського господарства, реалізованої за межі сільського господарства як галузі. Цей показник використовується для визначення товарної продукції сільського господарства в цілому та його окремих галузей. Він характеризує ту частину продукції сільського господарства, яка призначена для забезпечення міського населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Значну частину цієї продукції після її переробки використовують для забезпечення виробничих потреб сільськогосподарських підприємств (комбікорми) і сільського населення в продуктах харчування (хліб, цукор, ковбасні вироби тощо); повна товарна продукція, або загальний обсяг товарної продукції сільського господарства, — це сума галузевої і позагалузевої товарної продукції. Цей показник дає змогу визначити розмір виручки сільськогосподарських підприємств, особистих господарств населення і селянських господарств від реалізації сільськогосподарської продукції. Його також використовують для різних економічних розрахунків, наприклад обчислення загальної суми грошового потоку. На аграрних підприємствах, як правило, виробляється багато видів сільськогосподарської продукції, які мають різне цільове призначення і різну економічну ефективність. Для аналізу стану та ефективності сільськогосподарського виробництва, його окремих галузей, а також окремих видів продукції важливе значення має визначення рівня їх товарності, що є одним з важливих показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Він залежить від обсягу виробництва валової продукції, раціонального її використання на внутрішньогосподарське споживання і реалізацію, рівня інтенсифікації тощо. Для оцінки рівня товарності сільськогосподарського виробництва використовують показники товарності. Показники товарності, які характеризують рівень товарності окремих видів сільськогосподарської продукції (зерно, картопля, молоко та ін.), а також кожної галузі та підприємства в цілому визначаються як відсоткове відношення товарної продукції до валової. При обчисленні цих показників товарності по окремих видах продукції використовують обсяги валової і товарної продукції в натуральному виразі (ц, т, шт.), тобто показники валового збору та обсяги реалізації того чи іншого продукту. Крім того, для характеристики рівня товарності окремих видів продукції рослинництва і тваринництва визначаються такі показники в натуральному виразі: по продукції рослинництва рівень товарності обчислюється як відношення обсягу товарної продукції окремої культури до її посівної площі; по продукції тваринництва — як відношення обсягу товарної продукції певного виду до середньорічного поголів’я тварин, від якого одержана ця продукція або до відповідної посівної площі. Продукція великої рогатої худоби і овець розраховується на площу сільськогосподарських угідь, свиней — на площу ріллі, птиці — на посівну площу зернових культур попереднього року. При розрахунку показників товарності по кожній галузі та в цілому по підприємству застосовуються вартісні показники валової і товарної продукції. При цьому обсяг товарної і валової продукції оцінюють в однакових цінах, як правило, порівнянних, виключаючи з товарної і валової продукції нетоварні і малотоварні продукти (сіно, солому, силос, траву на зелений корм, гній тощо). Крім того, з валової продукції виключають вартість зміни незавершеного виробництва, а також вирощування молодих багаторічних насаджень, оскільки вони не є предметом реалізації. В цілому по господарству показник товарності може бути розрахований як відношення грошової виручки від реалізації продукції до площі сільськогосподарських угідь. Відзначимо, що за окремими видами сільськогосподарської продукції рівень товарності істотно коливається. Це пояснюється технологічними особливостями їх виробництва і цільовим призначенням. Так, у технічних культурах цей показник дуже високий і сягає інколи 100 % (цукровий буряк, вовна). Водночас рівень товарності зернових культур коливається в межах 40—50, картоплі — 20—30, овочів — 65—75, молока — 75—85, яєць — 70—80 %. Низький рівень товарності картоплі пояснюється великими внутрішньогосподарськими потребами: для насіння, харчування, годівлі худоби. Реалізована продукція сільського господарства — це фактично продана в даному періоді на сторону по всіх каналах збуту продукція, незалежно від часу її виробництва. Її величина може дорівнювати вартості товарної продукції сільського господарства або відрізнятися від неї, що залежить від розміру залишків продукції в господарстві на кінець року порівняно з початком. До обсягу реалізації включається вся стандартна і нестандартна продукція, некондиційна худоба та птиця в заліковій вазі, вовна — в перерахунку на чисте волокно. Поняття реалізована продукція дуже важливе для оцінки результатів виробничої діяльності аграрних підприємств, оскільки вона є мірилом багатства і добробуту не лише сільського господарства, але й інших галузей та виробництв агропромислового комплексу. Чиста продукція — це новостворена частина вартості валової продукції. Вона визначається як різниця між вартістю валової продукції і вартістю матеріальних виробничих витрат. До матеріальних виробничих витрат у сільському господарстві належать: матеріальні витрати сільськогосподарського походження — насіння і посадковий матеріал, корми, яйця для інкубації, підстилка, гній та ін.; матеріальні витрати промислового походження — електроенергія, мінеральні добрива, паливо і мастильні матеріали, запасні частини до машин, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками, медикаментами і дезінфікуючі матеріали та ін.; амортизаційні відшкодування за основні виробничі фонди. По сільськогосподарських підприємствах обчислюють ще два вартісні показники сільськогосподарської продукції: валовий і чистий доходи. Валовий дохід аграрних підприємств — це вартісний вираз не лише результату основної діяльності з урахуванням незавершеного виробництва, але й інших виробництв (допоміжних, обслуговуючих, підсобних і промислових виробництв, надання послуг на сторону тощо). Його величину визначають відніманням від валової продукції, обчисленої за собівартістю (собівартість виробництва продукції рослинництва і тваринництва всіх видів, зміна незавершеного виробництва за собівартістю, собівартість вирощування молодих багаторічних насаджень, собівартість наданих послуг на сторону) з урахуванням розміру прибутку або збитку від реалізації продукції звітного року над собівартістю реалізованої продукції та інші прибутки і збитки, вартості виробничих матеріальних витрат, а саме: вартість спожитих у виробництві предметів праці, амортизація основних засобів і витрат на оплату послуг, наданих зі сторони, крім оплати праці та відрахувань на соціальні заходи. Дані про обсяг валового доходу сільськогосподарських підприємств містять річні звіти цих підприємств (форма № 6-АПК, довідка 1 «Валовий дохід сільгосппідприємства»). Чистий прибуток визначається відніманням від валового доходу витрат на оплату праці. Показники валового і чистого прибутків широко застосовуються при аналізі сільськогосподарської діяльності аграрних підприємств. Зазначимо, що в даний час вартісні показники продукції сільського господарства, які використовуються у вітчизняній статистиці, дещо відрізняються від показників, що застосовуються в зарубіжній і міжнародній статистиці. Так, у світовій практиці визначається показник валове виробництво сільськогосподарської продукції, який за своєю назвою подібний до показника валової продукції сільського господарства, що визначається в нашій статистиці, але за своїм змістом він не збігається, оскільки при його визначенні не враховується незавершене виробництво, а також вартість усіх кормових культур і частина інших продуктів, яка йде на насіння, годівлю худоби та яйця для інкубації. У зв’язку з переходом вітчизняної статистики на міжнародну систему обліку статистики в останні роки для визначення обсягу продукції сільського господарства застосовують такі вартісні показники, як валовий випуск продукції та послуг (ринкових і позаринкових) сільського господарства, або просто валовий випуск сільського господарства, проміжне споживання і додана вартість, що широко використовуються в світовій практиці. Валовий випуск сільського господарства включає: продукцію рослинництва; продукцію тваринництва; сільськогосподарські послуги за такими складовими: покращання земель, хімізація ґрунтів; захист рослин від хвороб та шкідників сільськогосподарських культур; забезпечення функціонування зрошувальних та осушувальних систем; зоотехнічне та ветеринарне обслуговування тваринництва. Проміжне споживання включає вартість товарів і матеріальних й нематеріальних послуг, придбаних зі сторони для виробничих потреб. Проміжне споживання в сільському господарстві складається з усіх матеріальних витрат, пов’язаних з виробничим процесом, включаючи ту частину виробленої продукції, яка була використана на виробниче споживання, а також нематеріальних витрат, до яких належать: орендна плата; комунальні послуги, реклама, юридичні послуги; послуги фінансового посередництва та страхування; ветеринарне обслуговування. Крім того, до проміжного споживання належать комплексні витрати (без оплати праці), що містять як матеріальні витрати, так і оплату нематеріальних послуг: з гарантійного ремонту та обслуговування; на утримання науково-дослідних установ; представницькі та інші витрати. Валова додана вартість розраховується як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням. Розрахунки валового випуску, проміжного споживання та валової доданої вартості розробляються в розрізі двох секторів: сектора нефінансових корпорацій, або підприємств, і сектора домашніх господарств, або населення. До першого сектора належать усі господарюючі суб’єкти — юридичні особи, незалежно від їх основного виду економічної діяльності, форми власності та розміру, які займаються сільськогосподарським виробництвом, виконують роботи і надають послуги сільськогосподарського характеру, тобто спеціалізовані сільськогосподарські підприємства та організації і підсобні сільськогосподарські підприємства та виробництва, що перебувають на балансі несільськогосподарських підприємств та організацій. До складу сектора домашніх господарств входять підсобні господарства населення, колективні сади і городи, селянські (фермерські) господарства, орендарі. Розрахунки валового випуску та проміжного споживання окремо по кожному сектору здійснюються за схемою спеціально розроблених відповідних таблиць: табл. 2 «Валовий випуск і проміжне споживання підприємств/нефінансових корпорацій у сільському господарстві», табл. 3 «Валовий випуск і проміжне споживання господарств населення/домашніх господарств у сільському господарстві», табл. 4 «Індекс зміни фізичних обсягів проміжного споживання в господарствах населення/домашніх господарствах) у сільському господарстві» і табл. 1 «Валовий випуск, проміжне споживання і валова додана вартість».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вартісні показники продукції сільського господарства» з дисципліни «Основи статистики сільського господарства»
