Показники продукції молока і молочної продуктивності тварин
Молоко та молочні продукти — одні з найважливіших продуктів харчування людини. Молоко містить понад 100 необхідних для людини поживних речовин (жири, білки, вуглеводи, солі, мікроелементи, вітаміни тощо), які перебувають в оптимальному співвідношенні і легкозасвоюваній формі. Перетравність поживних речовин молока досягає 98 %. За харчовою цінністю молоко може замінити будь-який інший харчовий продукт, але жоден з них не може замінити молоко. Така ж закономірність зберігається і щодо молочних продуктів. У вітчизняній статистиці виробництво молока визначають від корів, вівцематок, кіз, кобил і деяких інших видів сільськогосподарських тварин. Валове виробництво молока характеризується фактично надоєним коров’ячим, овечим, козячим, кобилячим молоком, незалежно від того, чи було воно реалізовано, чи частина його використана у господарстві на випоювання телят і поросят. Окремо визначається валове виробництво коров’ячого і кобилячого молока. Найбільше значення для продовольчих цілей і найбільшу питому вагу в виробництві молока займає коров’яче молоко, тому його вивченню приділяється особлива увага. Валовий надій коров’ячого молока — це все фактично надоєне молоко від усіх корів молочного і м’ясного стада, ялових корів, корів на відгодівлі та нагулі, розтелених телиць, які належать господарству. Якщо частина надоєного молока була використана на випоювання телят, поросят і курчат, то це молоко включається у валовий надій молока. Молоко, висмоктане телятами при їх підсосному утриманні, а також молоко, куплене сільськогосподарськими підприємствами у населення і прийняте без оплати в рахунок проданих корів, у валовий надій не включається. Крім того, окремо визначають показник валового надою молока від корів молочного стада, в який включають молоко, надоєне тільки від корів молочного стада, ялових корів, корів на відгодівлі та нагулі і розтелених телиць. Не включається молоко, надоєне від корів м’ясного стада. Цей показник дозволяє точніше визначити розмір продукції і рівень продуктивності корів у молочному тваринництві. Молоко, отримане від інших видів тварин, обліковується окремо, як і молоко, куплене в населення. Якщо молоко обліковується в літрах, то для перерахунку в кілограми потрібно його обсяг помножити на коефіцієнт 1,03. Молочна продуктивність корів характеризується середньою удійністю корів. Обчислюють два показники: середній надій на одну дійну корову і середній надій від однієї корови молочного стада. Середній надій на одну корову характеризує середній рівень молочної продуктивності корів. Середній надій молока від однієї корови молочного стада визначає одночасно ступінь використання корів для виробництва молока і рівень їх молочної продуктивності. Середній надій на дійну корову можна обчислити двома способами: як відношення валового надою до середньої кількості дійних корів і як відношення валового надою до середньогрупової кількості дійних корів. Середнє число дійних корів за звітний період розраховується як відношення загального числа кормо-днів дійних корів до календарної тривалості звітного періоду. Середньогрупову кількість дійних корів визначають діленням кількості кормо-днів дійних корів на 305 днів (тривалість лактаційного періоду — періоду, протягом якого корови продукують молоко). До дійних корів належать корови, що дали приплід і доїлися в звітному періоді. Ялові корови, що доїлися, до дійних не відносяться. Основним плановим і звітним показником є середньорічний надій молока від однієї корови молочного стада. Цей показник можна обчислити двома способами — діленням валового надою молока від корів молочного стада за рік на середньорічне поголів’я корів молочного стада або на поголів’я корів молочного стада на початок року, незалежно від того, доїлися або ні корови на цю дату. В останньому випадку до поголів’я корів молочного стада не включають корів м’ясного стада, корів, що знаходяться на відгодівлі, а також корів, що виділені для групового або підсосного утримання телят, якщо ці корови не доїлися. Останній показник молочної продуктивності корів був введений у статистичну практику з 1989 р. Зауважимо, що сучасні корови — рекордистки дають 10—15 тис. кг молока за лактацію. Надої світових рекордисток перевищують 25 тис. кг молока за лактацію при добових надоях понад 110 кг молока. У багатьох господарствах України одержують від корови 7000—9000 кг молока. У 1997 р. від 82 корів було одержано понад 10000 кг молока за лактацію. Чемпіонкою за молочною продуктивністю стала Черешенька 6632, надій якої склав за третю лактацію 13 889 кг. При вивченні резервів збільшення виробництва молока визначають показник використання молочного стада як відношення середньорічної кількості дійних корів до середньорічного поголів’я всіх видів або як відношення кормо-днів дійних корів до загальної кількості кормо-днів усіх корів за звітний період. Середньорічний надій молока від однієї корови молочного стада дорівнює середньому надою від однієї дійної корови, помноженому на показник використання молочного стада. При аналізі даних про виробництво молока, особливо при порівняльному аналізі продуктивності корів по фермах, господарствах та їх групах, важливо знати не тільки його кількість, але й якість. Якість молока характеризується його сортом (І, II сорти і несортове), жирністю, вмістом білка, а також кислотністю, чистотою, свіжістю тощо. Одним з найважливіших показників якості молока є його жирність. Чим вища жирність молока, тим більше різної продукції можна одержати при його переробці. Жирність молока залежить від породи, віку тварин, годівлі, складу кормів, умов утримання тварин і т. д. і визначається у відсотках. Тобто жирність молока — це кількість жиру, що міститься в 100 г молока. У статистичній практиці для оцінки жирності молока обчислюють два показники: середній відсоток жирності молока і кількість молока в перерахунку на базову або стандартну жирність. Середній відсоток жирності молока обчислюють за допомогою середньої арифметичної зваженої: , де — жирність молока, %; — кількість молока. Для визначення кількості молока в перерахунку на базову, або стандартну жирність, cпочатку треба молоко перерахувати в так зване одновідсоткове, а потім одержану величину поділити на встановлений відсоток базової жирності молока. Перерахунок здійснюють множенням відсотка жирності молока на кількість молока, тобто xf. Отже, для обчислення обсягу молока в перерахунку на базову жирність можна застосовувати формулу:
де — базова, або стандартна, жирність молока. У багатьох країнах світу поряд з показником жирності молока наводяться дані про вміст молочного жиру в кілограмах. Головними факторами, що зумовлюють кількість та якість молока, є: рівень годівлі, умови вирощування та утримання тварин і кваліфікація тваринників. Спостереження показують: досвідчений оператор машинного доїння може одержати на 20% більший надій, ніж недосвідчений. Один з них запустить корову через кілька місяців після отелення, інший зуміє доїти її цілий рік. Надто часто невміле доїння є болісним для корови і призводить до зниження її продуктивності. Великий вплив на рівень продуктивності корів мають біологічні фактори: порода, вік першого парування, жива маса та розвиток первісток, кратність доїння (дво- чи триразове). Встановлено, що при збільшенні кратності доїння молочна продуктивність корів залежно від її рівня зростає на 5—15% і більше. Для корів з кількома отеленнями має значення вік, тривалість сервіс-періоду (період від отелення до запліднення, як правило 60—80 діб), сухостійний період (період від запуску корови до її отелення, 45—60 діб). Найвищі надої у корів спостерігаються під час 3—4-ї лактації. Високою молочною продуктивністю за першу лактацію характеризуються молоді самки, маса яких після розплоду дорівнює приблизно 3/4 маси дорослих тварин. Вважається нормою, коли лактаційний період у корів триває 300—305 днів, сухостійний період обмежується 55—60 днями і від корови щорічно одержують теля. Яловість корів негативно впливає на загальну продуктивність корів і призводить до зниження темпів відтворення стада. Валове виробництво молока в сільськогосподарських підприємствах визначають на основі звітності і річних бухгалтерських звітів, а в господарствах населення — множенням середньорічного надою від однієї корови на середньорічне поголів’я. Середній удій на одну корову визначають за даними бюджетних обстежень домашніх господарств діленням валового надою за рік на середньорічне поголів’я корів у господарствах, які ведуть бюджетні записи. Середньорічне поголів’я корів у господарствах населення визначають шляхом перемноження середньорічного поголів’я корів, яке обчислено на підставі даних щорічних обліків худоби як півсума кількості поголів’я корів на початок і кінець року, на поправочний коефіцієнт. Останній визначають відношенням обчислених на основі даних бюджетних обстежень домашніх господарств середньорічного поголів’я корів за формулою середньої хронологічної за даними поголів’я корів на початок кожного місяця та середньорічного поголів’я корів за формулою простої середньої арифметичної кількості корів на початок і кінець року. Наприклад, поправочний коефіцієнт становить 1,02, а середньорічне поголів’я корів, яке встановлено на підставі даних щорічних обліків худоби як півсума кількості поголів’я корів на початок і кінець року — 4565 голів, то середньорічне поголів’я корів у господарствах населення, яке повинно прийматися при розрахунку виробництва молока, дорівнює 4656 голів (4565∙1,02). Метод визначення середнього надою козоматок, вівцематок, кобил та валового виробництва козячого, овечого і кобилячого молока такий самий, як і при визначенні виробництва коров’ячого молока. Статистичні органи, починаючи з обласного рівня і в цілому по країні складають табл. 15 «Виробництво молока в 20___ році», яка вміщує в розрізі категорій господарств такі дані: поголів’я корів молочного стада на початок року; середньорічне поголів’я корів молочного стада; всього надоєно молока коров’ячого за рік; надій молока від 1 корови (на початок року); надій від 1 корови (по середньорічному поголів’ю); поголів’я козоматок на початок року; надоєно козячого молока за рік; середній надій молока від 1 козоматки; поголів’я вівцематок на початок року; надоєно овечого молока за рік; середній надій від 1 вівцематки; поголів’я кобил на початок року; надоєно кобилячого молока; середній надій від 1 кобили; виробництво молока всіх видів. Виконуються також розрахунки очікуваних обсягів виробництва молока (фактичні дані за 9 місяців і очікувані за IV квартал).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Показники продукції молока і молочної продуктивності тварин» з дисципліни «Основи статистики сільського господарства»
