Система статистичних показників агротехніки та їх аналіз
Для повної і всебічної характеристики агротехнічних заходів у статистиці розроблена система показників агротехніки, що характеризує розміри і поширеність різних агротехнічних заходів, їх комплексність та ефективність. Ця система показників обчислюється у різноманітних розрізах: по окремих сільськогосподарських культурах та їх групах, сільськогосподарських підприємствах, їх виробничих типах, категоріях господарств та адміністративно-територіальних одиницях і по країні в цілому. Показники агротехніки поділяють на загальні, що характеризують рівень агротехніки в цілому по рільництву, часткові, які застосовуються для характеристики агротехніки окремих груп сільськогосподарських культур, специфічні, що використовуються для характеристики агротехніки конкретних сільськогосподарських культур. Наприклад, показник «внесення добрив на 1 га ріллі» є загальним, «внесення добрив на 1 га посівів зернових культур» — частковим, а «внесення добрив на 1 га посівів гречки» — специфічним. У статистиці часто використовують такі загальні показники агротехніки, як забезпеченість основними засобами виробництва у вартісному виразі на 1 або 100 га сільськогосподарських угідь, забезпеченість конкретними видами сільськогосподарської техніки (тракторами, комбайнами, сівалками і т. ін.) на 100 або 1000 га ріллі або посівів, обсяг вироблених гектарів умовної оранки в розрахунку на 1 га ріллі, внесення добрив на 1 га ріллі та ін. У системі показників агротехнічних заходів насамперед виділяють показники кількості господарств, що застосовують ті або інші агротехнічні прийоми, та показники обсягу та якості виконаних агротехнічних заходів. Ці показники мають не лише самостійне значення для оцінки рівня агротехніки, але й використовуються для визначення цілої низки похідних показників, наприклад щільності, ступеня поширеності агротехнічних заходів. Кількість виконаних агротехнічних заходів у статистиці визначається в кінцевому їх підсумку за станом на звітну дату або наростаючим звітним підсумком з початку виконання того або іншого агроприйому і до його завершення. Показники, що відображають кількість, обсяг та якість агротехнічних заходів, будуються відповідно до класифікації агротехнічних заходів. Обсяг проведених агротехнічних заходів визначають у натуральних (фізичних) одиницях, а по деяких заходах — в умовно-натуральних одиницях. Обсяг конкретних видів робіт визначають у фізичних одиницях. Матеріально-речові вкладення встановлюють у натуральних одиницях, а деякі — в умовно-натуральних. Так, мінеральні добрива переводять у кілограми або інші одиниці маси поживних речовин або умовні туки. Бактеріальні добрива враховуються в погектарних порціях. Розглянемо найважливіші статистичні показники агротехніки відповідно до видів агротехнічних заходів та їх значення в аналізі рівня агротехніки. Показники агротехнічних передумов вирощування сільськогосподарських культур. Серед цих показників істотне значення мають показники, що характеризують застосування сівозмін. Для цього використовуються такі абсолютні показники: а) кількість господарств, в яких впроваджені або освоєні сівозміни; б) кількість впроваджених та освоєних сівозмін; в) загальна площа ріллі, яка включена в сівозміни; г) площа впроваджених та освоєних сівозмін; д) кількість полів у сівозміні. Усі ці показники виділяються в розрізі типів і видів сівозмін на ту саму звітну дату, на яку встановлюються розміри земельної площі і посівних площ. Для характеристики ступеня освоєння сівозміни на основі вищенаведених абсолютних показників визначаються такі відносні показники: 1) питома вага кількості господарств, в яких введені або освоєні сівозміни в їх загальній кількості; 2) питома вага площі кожного виду і типу сівозміни в загальній площі, яка включена в сівозміни; 3) коефіцієнт освоєння сівозмін — відношення площі фактично освоєних сівозмін до загальної площі впроваджених сівозмін. Важливе місце серед показників агротехнічних передумов займають показники, що характеризують передпосівний обробіток ґрунту. Передпосівний обробіток ґрунту включає ряд робіт, пов’язаних із підготовкою ґрунту до сівби озимих та ярих культур: зяблеву оранку для сівби ярих культур; підйом парів для сівби озимих; лущіння стерні; снігозатримання; передпосівну культивацію; дискування, боронування тощо. Статистика вивчає обсяг кожного виду робіт у гектарах і терміни виконання їх у днях. Для характеристики передпосівного обробітку ґрунту для сівби ярих та озимих культур обчислюють показники забезпеченості ярих посівів зябом і озимих посівів парами. Показник забезпеченості ярих посівів зябом слід визначати як відсоткове відношення площі, виораної восени на зяб, до загальної площі сівби ярих культур, без площі пересівання загиблих озимих і без сівби ярих культур по парах. Проте зазначимо, що в існуючій статистичній звітності відсутні дані про площі посіву ярих по зябу. Тому цей показник доводиться визначати, виходячи з припущення, що вся площа зябу засівається ярими культурами. Крім того, слід мати на увазі, що в існуючій статистичній звітності є дані про площі посівів усіх ярих культур та окремо про посіви ярих культур по загиблих озимих культурах, але відсутні дані про посіви ярих культур по парах. Тому по районах, де посіви ярих розміщують по парах, показник забезпеченості ярих культур даного року зябом доводиться визначати з деякою погрішністю. Між тим доведено, що в посушливих районах найкращим попередником ярих культур є чистий пар. Тому доцільно визначати і такі показники, як частка посівів ярих, посіяних по парах, у загальній площі всіх посівів ярих культур без посівів по зябу та зведений показник забезпеченості посіву ярих культур зябом і парами. Зауважимо, що аналіз даних про зяблеву оранку сам по собі має важливе самостійне значення. Він дозволяє, по-перше, з’ясувати період виконання цього виду агротехнічних робіт, оскільки ранні строки оранки на зяб сприяють підвищенню врожайності; по-друге, визначити відсоток виконання плану зяблевої оранки та зробити порівняльний аналіз з даними за минулі роки. Показник забезпеченості озимих посівів парами обчислюється як відсоткове відношення площі озимих, посіяних по парах, до загальної площі всіх озимих культур. Визначається також показник забезпеченості озимих культур чистими парами, а також чорними парами як відсоткове відношення площі піднятих чистих (чорних) парів під озимі до площі посівів озимих культур. Для характеристики використання парів розраховуються такі відносні показники: 1) частка площі кожного виду парів у загальній площі парового поля; 2) частка площі чистого (чорного) пару в загальній площі ріллі; 3) частка площі чистих (чорних) парів у загальній площі озимих посівів. Сидеральні пари характеризуються площею сидеральних посівів і відсотковим відношенням до загальної площі посіву озимих. Показники агротехнічних робіт. Найважливішими показниками агротехнічних робіт є показники, що характеризують процес догляду за посівами та роботи, пов’язані із збиранням урожаю. Насамперед це показники обсягу та якості виконаних агрозаходів щодо догляду за посівами і збирання врожаю. Відзначимо, що вони в основному неоднакові для різних культур. Наприклад, по озимих культурах восени здійснюється їх підживлення, взимку — снігозатримання, навесні — затримка талих вод, боронування посівів, прополка. По ярих культурах суцільного посіву застосовується післяпосівне коткування, боронування, прополка, підживлення і т. д. По просапних культурах до появи сходів руйнують ґрунтову кірку, потім боронують, здійснюють міжрядний обробіток, прополювання, підживлення. Посіви деяких просапних культур проріджують. Посіви картоплі, крім культивації міжрядь, потребують дво- і триразового підгортання. Окрім того, всі сільськогосподарські рослини потребують захисту від шкідників та хвороб, який здійснюється агротехнічними, хімічними, біологічними і механічними способами. Обсяги агротехнічних робіт по догляду за посівами характеризуються як абсолютними показниками — кількістю боронувань, міжрядних обробітків, прополювань, поливів тощо і відповідними розмірами оброблених площ — міжрядних обробітків, прополотих, политих і т. д.; а також відносними показниками — показники планового завдання і виконання плану кожного виду агротехнічних робіт; показники структури (питома вага площі конкретного виду обробітку в загальній площі посіву даної культури), відносні показники інтенсивності, що характеризують щільність агротехнічних робіт (обсяг робіт у розрахунку на 1 або 100 га площі посівів), — кількість міжрядних обробітків, прополювань тощо. При статистичному вивченні фактичні показники догляду за посівами порівнюють з нормативними, з даними минулих років. Агротехнічні роботи, пов’язані із збиранням урожаю, характеризуються в основному показниками, що відображають кількість зібраних гектарів по культурах, при цьому по окремих з них показуються найважливіші стадії збирання. Так, по зернових культурах поряд із кількістю скошених гектарів показується обсяг одержаної продукції, по цукрових буряках (фабричних) поряд з викопаною площею — кількість накопаного буряку. Якість проведених агротехнічних робіт характеризується різними показниками. Так, якість оранки характеризується глибиною оранки, рівномірністю перегортання скибою шару ґрунту, відсутністю огріхів тощо; якість сівби (садіння) — способом сівби: звичайний рядковий, вузькорядний, широкорядний, смуговий, смуговий двострічковий, перехресна сівба; рівномірність розподілу і закладання насіння на глибину і т. д.; якість робіт по догляду за посівами — ступенем очищення поля від бур’янів, рівномірністю виконання робіт на всій площі; якість збирання врожаю — способом збирання: пряме комбайнування, роздільне збирання; способом внесення добрив: передпосівне, яке проводять під час оранки або передпосівної культивації; припосівне, яке проводять одночасно із сівбою (добрива вносять у ґрунт разом з насінням або в рядки); підживлення рослин добривами, яке проводять одночасно з культивацією міжрядь. Для характеристики якості агротехнічних робіт застосовуються як абсолютні показники у вигляді розмірів площ, так і відносні — питома вага у загальній площі посіву тієї або іншої культури чи групи культур. Більшість агротехнічних заходів виконується у суворо визначені оптимальні строки, встановлені агротехнічною наукою, тому занадто ранні або пізні строки проведення агротехнічних заходів призводять до зниження врожайності і погіршення якості продукції. Дослідною перевіркою встановлено, що відхилення від оптимальних строків посіву озимих і підготовки ґрунту під посів ярих культур спричиняє недобір від 2 до 4 ц/га зерна, а запізнювання із збиранням зернових культур на 1 день після оптимальних строків (8 днів) — до втрати зерна на 1 га від 0,5 до 3 ц/га, на 5 днів — від 2 до 6 ц/га, на 10 днів — від 3 до 10 ц/га. Тому статистичні органи ведуть спостереження за строками виконання окремих агротехнічних заходів. Строки виконання агротехнічних робіт характеризуються часом початку і завершення конкретних робіт, їх календарною тривалістю та обсягами робіт, виконаних в оптимальні терміни. Строки того або іншого виду сільськогосподарських робіт (наприклад, сівби або збирання) по окремих господарствах та їх підрозділах визначається як різниця між календарними датами закінчення і початку роботи на основі даних оперативної звітності. Середня тривалість того або іншого виду агротехнічних робіт у господарствах району, області або ж групи господарств, де різні господарства починають і закінчують одні й ті самі види агротехнічних робіт у різні терміни, визначається на основі розрахунку середніх дат їх початку і закінчення. Середні дати початку і закінчення робіт визначають за формулою середньої арифметичної зваженої, беручи кількість календарних днів, що минули від умовно прийнятої дати (звичайно 1-е число місяця початку даної роботи) у кожному господарстві, за варіанти і кількість господарств за частоти f, тобто застосовують формулу: . Наприклад, у районі сівбу картоплі два господарства розпочали 20 квітня, п’ять господарств — 28 квітня, десять господарств — 3 травня і три господарства — 5 травня. Візьмемо за умовну дату відліку 1 квітня. Тоді середня дата початку весняної сівби в господарствах району дорівнюватиме:
Отже, умовно можна вважати 31 число, тобто 1 травня середньою датою початку сівби в даному районі. Аналогічно визначається і середня дата закінчення сівби Припустимо, що в даному районі = 10 травня. Тоді середня тривалість сівби картоплі в районі, що визначається як різниця між середньою датою закінчення і середньою датою початку сівби, складатиме: = до − н = 10 травня − – 1 травня = 9 днів. При аналізі строків виконання робіт важливе значення має зіставлення фактичних строків робіт з оптимальними, встановленими агротехнічною наукою, з аналогічними даними за минулі роки, а також визначення відсотка обсягу сільськогосподарських робіт, виконаних в оптимальні строки. Показники матеріально-речовинних поточних вкладень. Найважливішими матеріально-речовинними вкладеннями є добрива і насіння. Добрива — це органічні (біологічні) та неорганічні (мінеральні) речовини, які вносяться в ґрунт для поліпшення умов живлення і підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Залежно від походження розрізнюють такі види добрив: органічні — добрива, які містять поживні речовини у вигляді органічних сполук (гній, торф, компости, гноївка, пташиний послід, зелене добриво, відходи цукрового, шкіряного, рибного виробництва, міське сміття); мінеральні — добрива, які містять макро- і мікроелементи в неорганічній формі, в основному солі; бактеріальні добрива — це препарати, що містять ґрунтові мікроорганізми (азотобактерії, нітрагін, фосфоробактерії та ін.), які здатні забезпечувати ґрунт речовинами, що легко засвоюють сільськогосподарські рослини; мікродобрива — це препарати, які містять мікроелементи (бор, марганець, мідь, цинк, кобальт, йод та ін.), що необхідні для сільськогосподарських рослин у дуже незначній кількості, проте мають важливе значення не лише для їх розвитку, але й для підвищення врожаю та його якості. В Україні широко застосовуються такі види мікродобрив: борні, кобальтові, мідні, марганцеві, молібденові тощо. Мінеральні добрива за фізичним станом поділяються на тверді (аміачна селітра, суперфосфат, сульфат калію) і рідкі (аміачна вода); за складом: прості (калійна сіль) і складні (нітроамофоска, рідкі комплексні добрива). У статистиці є ціла система показників, що характеризують застосування добрив. Серед них основними є: загальна кількість і склад внесених добрив; розмір удобреної площі під урожай поточного року по всіх сільськогосподарських культурах в цілому і з виділенням окремо основних їх груп та культур; середня кількість внесених добрив на 1 га посівної (удобреної) площі по всіх сільськогосподарських культурах в цілому і з виділенням окремо основних їх груп та культур; відсоток удобреної площі. Внесення добрив подається статистикою по двох групах: органічні і мінеральні, при цьому внесення мінеральних добрив — по видах: азотні, фосфорні і калійні в фізичній масі та у перерахуванні на діючу поживну речовину. Перерахування необхідне, оскільки різні мінеральні добрива не рівноцінні за вмістом діючої поживної речовини та її кількістю з погляду ефективності, а тому безпосередньо не порівняні. Для перерахування фізичної маси мінеральних добрив на поживну речовину їх фізичну масу множать на фактичний відсоток вмісту в даному добриві поживної речовини (п. р.) і результат ділять на 100, тобто:
де МДп.р. — мінеральні добрива у перерахунку на 100 % поживних речовин; МДф — мінеральні добрива в фізичному виразі; Вп.р. — відсоток вмісту поживної речовини. У практиці сільськогосподарського виробництва кількість мінеральних добрив часто визначають в умовних туках. Перерахування фізичної маси мінеральних добрив в умовні туки здійснюється множенням фізичної маси на фактичний відсоток вмісту в даному добриві поживної речовини і результат ділять на середній відсоток вмісту поживної речовини. Середній відсоток вмісту поживної речовини для окремих видів мінеральних добрив прийнятий такий: калійних — 41,6; азотних — 20,5; фосфорних — 18,7. Наприклад, внесено 1000 ц калійних солей з вмістом 40% К2О, що в перерахунку на 100% поживних речовин становить 400 ц п.р. , а в стандартних туках — 961, 5 ц У статистиці вивчається внесення мінеральних і органічних добрив під урожай поточного року незалежно від часу внесення добрив — під пари і зяб у минулому році, а також перед сівбою, під час сівби та у вигляді підживлення в поточному році, восени минулого року під посіви сільськогосподарських культур, багаторічні насадження та природні сіножаті і пасовища на всіх і окремо на зрошуваних землях. Дані статистичної звітності за формою № 9-б-с «Звіт про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів під урожай _____ р.» дозволяють обчислити такі показники, що характеризують використання добрив: 1. Загальна кількість внесених органічних добрив у натуральному вимірюванні (тонн) і мінеральних добрив у перерахунку на 100% поживних речовин у центнерах за видами: азотних, фосфорних, включаючи фосфорне борошно, калійних. 2. Кількість внесених органічних і мінеральних добрив під сівбу різних сільськогосподарських культур всього, в тому числі зернових (без кукурудзи), з них пшеницю, рис, кукурудзу на зерно; технічних — всього, з них цукрові буряки (фабричні), льон-довгунець, соняшник, соя; картоплі; овочів; баштанних; кормових — всього, з них кукурудзу на силос, зелений корм; сіяні трави (однорічні і багаторічні); під багаторічні насадження та природні сінокоси і пасовища на всіх та окремо на зрошуваних землях. 3. Розмір удобреної площі мінеральними та органічними добривами в розрізі щойно зазначених сільськогосподарських культур й угідь, при цьому характеризується фізична удобрена площа, яка визначається шляхом віднімання із загальної посівної площі сільськогосподарських культур площ тих ділянок, на які зовсім не вносились добрива під урожай поточного року, а площі, на яких добрива вносились кілька разів, включаються без повторного обліку, тобто вони обліковуються за розмірами площ одноразового внесення. 4. Питома вага удобреної площі мінеральними та органічними добривами в загальній посівній площі під урожай поточного року в розрізі зазначених сільськогосподарських культур. 5. Середня кількість внесених мінеральних добрив у розрахунку на 1 га посівної, удобреної площі і ріллі — в кілограмах, а органічних добрив у розрахунку на 1 га посівної, удобреної площі і ріллі — в тоннах в цілому і в розрізі сільськогосподарських культур. Внесення бактеріальних і мікродобрив обліковується кількістю порцій на 1 га. При проведенні статистичного аналізу вивчається структура внесених добрив по їх групах і видах, а також її зміна на основі показників структурних зрушень і динаміка показників по внесенню добрив у розрізі категорії господарств та адміністративно-територіальних одиниць і по країні в цілому. Динаміка показників застосування органічних і мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України на всіх сільськогосподарських землях наведена в табл. 39. Таблиця 39 ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ ПІД СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КУЛЬТУРИ НА ВСІХ ЗЕМЛЯХ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ Показники 1990 р. 1995 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р. Мінеральні добрива Всього внесено в поживних речовинах, тис. ц 42416,3 20212,6 5246,5 5622,4 5143,2 Удобрена площа під урожай, тис. га 25090,1 16517,5 8169,1 9317,4 8204,9 % удобреної площі 83 60 32 36 34 Внесено в ґрунт поживних речовин на 1 га, кг: посівної площі удобреної площі
141 169
74 122
21 64
22 60
21 63 Органічні добрива Всього внесено, тис. т 257130,8 174829,0 80614,5 64050,0 46659,4 Удобрена площа, тис. га 5384,2 3600,3 1824,4 1508,5 1144,3 % удобреної площі 18 13 7 6 5 Внесено на 1 га, т:
посівної площі 8,6 6,4 3,2 2,5 1,9 удобреної площі 47,8 48,6 44,2 42,5 40,8 Як свідчать дані табл. 39, в останні роки на сільськогосподарських підприємствах України спостерігається стала тенденція зменшення внесення мінеральних й органічних добрив на 1 га посіву та удобреної площі, а також питомої ваги удобреної площі в загальній посівній площі. Внесення мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України знизилось з 42416,3 тис. ц і 141 кг на 1 га посівної площі (кг/га) в 1990 р. до 5143,2 тис. ц і 21 кг/га в 1998 р., тобто на 37273,1 тис. ц і 120 кг/га, або на 87,9 і 85,1 %, а органічних добрив — з 257,1 млн т і 8,6 т на 1 га посівної площі до 46,7 млн т і 1,9 т/га, тобто на 210,4 млн т і 6,7 т/га, або на 81,8 і 77,9 %. У середньому за 1996—1998 рр. на 1 га посівних площ було внесено під урожай близько 30 кг поживних речовин мінеральних добрив і 4,0 т гною, що набагато нижче, ніж у 1990 р. Зауважимо, що більшість розвинутих країн світу вносять на гектар ріллі значно більшу їх кількість (наприклад, Нідерланди — 805, Японія — 436, Німеччина — 421, Великобританія —375, Франція — 311). Зниження інтенсивності застосування органічних добрив пояснюється зменшенням щільності поголів’я худоби та виробництва гною. Принагідно зазначимо, що для бездефіцитного вмісту гумусу необхідно вносити на гектар 8,7 т органічних і 340 кг мінеральних добрив. Щодо виробництва мінеральних добрив, то в Україні є 17 хімічних підприємств, виробничі потужності яких дають можливість щорічно виробляти понад 3 млн т азотних (потреба становить 2,5 млн т), 1,7 млн т фосфорних (потреба 1,5 млн т) і 400 тис. т калійних добрив (потреба 1,9 млн т). Однак, якщо в 1990 р. вітчизняні підприємства виробляли 4815 тис. т азотних, фосфорних і калійних добрив у перерахуванні на діючу речовину, то в 1997 р. — тільки 2376 тис. т, тобто обсяги виробництва мінеральних добрив у країні знизилися більше, ніж у 2 рази. Слід зазначити, що зменшення кількості використовуваних мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України пов’язано не стільки із зменшенням їх виробництва, оскільки відомо, що деяка частина вироблених в країні мінеральних добрив експортується, а через різке підвищення їх вартості, відсутність реальних надходжень грошових коштів у сільськогосподарських підприємств, зниження їх купівельної спроможності у зв’язку із загостренням диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію і матеріально-технічні ресурси, що використовуються в сільському господарстві, та несприятливу кредитну політику (75—80% річної ставки на одержання короткострокових банківських кредитів). Між тим встановлено, що високі врожаї сільськогосподарських культур можна одержати лише при комплексному використанні органічних і мінеральних добрив, оскільки частина поживних речовин гною стає доступною тільки по мірі її мінералізації. Останнім часом в Україні почався різкий спад рівня інтенсифікації зрошуваних земель. Майже припинені роботи з меліоративного поліпшення та хімічної меліорації зрошуваних земель. Поряд із загальною кількістю внесених мінеральних добрив вивчається розподіл їх по найважливіших видах — азотних, фосфорних і калійних. У 1998 р. в складі використовуваних мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України 78,9 % припадало на азотні, 14,9 — на фосфорні і 6,2 % — на калійні. Важливим видом матеріально-речовинних вкладень, що безпосередньо впливають на врожай сільськогосподарських культур, є насіння. Основними статистичними показниками насіння є показники, що характеризують наявність та якість насіння. Наявність насіння сільськогосподарських культур у сільськогосподарських підприємствах, радгоспах, міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах, орендних колективах, спільних підприємствах та інших господарствах, створених на основі сільськогосподарських підприємств, засвідчується насіннєвими державними інспекціями. Результати їх роботи в статистиці відображаються показником, що характеризує у ваговому виразі кількість перевіреного насіння і кількість насіння, що виявилося некондиційним, а також відносним показником — питомою вагою некондиційного насіння у загальній масі перевіреного насіння. У статистиці визначається показник кількості наявного насіння ярих зернових і зернобобових культур (без кукурудзи), кукурудзи, соняшнику, картоплі й озимих культур, віднесених насіннєвими інспекціями при перевірці якості до насіння І і ІІ класів посівного стандарту. Величезне значення для підвищення врожайності має якість насіннєвого і посадкового матеріалу. Встановлено, що збільшення валових зборів сільськогосподарських рослин, що спостерігалося у світі за останні 60 років, більше ніж на половину зумовлено впровадженням нових сортів. Показниками якості насіння є їх сортова приналежність і господарська придатність, що залежить від ступеня засміченості, схожості, вологості, зараженості шкідниками і хворобами. Сортовий склад насіння характеризується відсотковим відношенням маси некондиційного насіння або насіння І і ІІ класів посівного стандарту до загальної маси перевіреного насіння даної культури. Чистота або, навпаки, засміченість насіння визначаються як відсоткове відношення маси здорових і цілих насінин основної культури до їх загальної маси у пробі. Для визначення відсотка схожості пророщують деяку кількість насінин (100 шт.) і через певний термін підраховують число пророслих насінин. Відсоткове відношення пророслих насінин до всієї кількості насіння у пробі називається відсотком схожості насіння. Добуток коефіцієнтів чистоти і схожості насіння називають коефіцієнтом господарської придатності насіння. Коефіцієнт господарської придатності насіння використовується при визначенні фактичної норми висіву насіння, яка обчислюється відношенням агрономічної норми висіву до коефіцієнта господарської придатності насіння. Наприклад, агрономічна норма висіву насіння озимої пшениці становить 198 кг на 1 га, а коефіцієнт господарської придатності насіння дорівнює 0,882. Отже, фактична норма висіву насіння озимої пшениці дорівнює 224,5 кг (198 : 0,882). Виходячи з норми висіву насіння і даних про посівну площу тієї чи іншої культури, визначають потребу в насінні шляхом множення цих двох показників. Зіставляючи фактичну наявність насіння із потребою в ньому, встановлюється ступінь забезпеченості насінням. Недотримання агротехнічних норм висіву насіння призводить до зниження врожайності. На основі спеціальних вибіркових обстежень визначається фактична норма висіву насіння, яка зіставляється з агротехнічною. Таким чином обчислюється коефіцієнт виконання норм висіву насіння. Важливим елементом матеріально-речовинних поточних вкладень є хімічні засоби захисту рослин від хвороб і шкідників. Встановлено, що існує близько 400 видів хвороб і шкідників сільськогосподарських рослин і потенційні втрати врожаю від них у всьому світі становлять приблизно 35%. Статистичне вивчення застосування хімічних засобів захисту рослин від хвороб і шкідників робиться на основі показників, що характеризують насамперед розміри площ, оброблених ними, а також кількості внесених відповідного виду засобів. З цією метою статистика використовує дані агрохімічних служб. Статистичною характеристикою таких агротехнічних заходів, як вапнування кислих ґрунтів і гіпсування солонцевих ґрунтів, є розміри площі, на яких вони здійснені, і кількість внесеного вапна або гіпсу та інших вапнякових і гіпсовмісних матеріалів. Зауважимо, що в останні роки обсяги робіт з хімічної меліорації кислих і солонцевих ґрунтів значно зменшилися. Якщо у 1986—1990 рр. в Україні господарствами суспільного сектора щороку проводилось вапнування на площі близько 1,4 млн га і вносилось по 4,5 т/га меліорантів, гіпсувалося 300 тис. га і вносилось 4,4 т/га фосфогіпсу, то у 1998 р. в сільськогосподарських підприємствах України було проведено вапнування ґрунтів на 32,7 тис. га з внесенням 208,3 тис. т вапняного борошна та інших вапнякових матеріалів, проведено гіпсування 4,0 тис. га ґрунтів і внесено 17,4 тис. т гіпсу та інших гіпсовмісних порід, тобто обсяги вапнування ґрунтів зменшились більше, ніж на 1,3 млн га, або 97,7 %, а гіпсування — більше, ніж на 295 тис. га, або 98,7 %. Безумовно, зменшення внесення в ґрунт добрив та зниження обсягів вапнування кислих і гіпсування солонцевих ґрунтів негативно впливає на стан ґрунтів, призводить до їх деградації та виснаження.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система статистичних показників агротехніки та їх аналіз» з дисципліни «Основи статистики сільського господарства»
