Валовий збір є підсумком складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний і біологічні процеси відтворення. З іншого боку, точне визначення валового збору і врожайності всіх сільськогосподарських культур можливо тільки після того, як урожай зібрано та оприбутковано. Однак відомості про валовий збір і врожайність необхідні у більш ранні періоди для планування потреб у робочій силі, збиральній техніці, транспортних засобах, сховищах тощо. У зв’язку з цим, а також відповідно до термінів розвитку рослин і періодів виробництва визначається кілька показників валового збору і врожайності. Сільськогосподарські підприємства ще до початку календарного року складають виробничо-фінансові плани, в яких з огляду на запланований обсяг агротехнічних заходів, а також беручи до уваги природно-кліматичні умови та досвід і традиції даної місцевості, визначають на майбутній рік план посівних площ, врожайності і валового збору. Ці показники врожаю і врожайності називаються плановою врожайністю і плановим валовим збором. Перші відомості про валові збори і врожайність сільськогосподарських культур поточного року одержують шляхом узагальнення даних про стан посівів, які збираються задовго до появи врожаю. Ці відомості стають основою формування таких показників, як видовий урожай і видова врожайність. Видовий урожай і врожайність — це розміри врожаю і врожайності, що формуються на різних стадіях розвитку рослин, які передують стадії повної стиглості, і визначаються за станом розвитку рослин на визначені моменти, іноді з урахуванням метеорологічних умов і стану ґрунту. Залежно від часу оцінка видів на врожай і врожайність здійснюється на підставі різних показників, зокрема густоти сходів, ступеня кущіння, розміру колоса тощо. Визначаються показники врожаю і врожайності також за методом окомірної експертної оцінки. Крім того, сьогодні застосовується багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз на основі цілого ряду показників погоди, стану рослин і ґрунту. Для оцінки видів на врожай і врожайність до початку збирання врожаю використовуються дані систематичного спостереження за станом посівів, що здійснюють метеорологічні станції. Слід відзначити, що показники видового врожаю і врожайності з’явилися водночас з виникненням сільськогосподарської статистики в останні десятиріччя ХІХ ст. і до масової колективізації сільського господарства вони включалися до програми спеціального статистичного звіту. При цьому органи, що займалися статистикою валових зборів і врожайності сільськогосподарських культур, збирали і розробляли вибіркові суб’єктивні оцінки видів на врожай до початку збирання врожаю і вибіркові дані про фактичний збір врожаю і фактичну врожайність, тобто кількість зібраної продукції сільськогосподарських культур з 1 га посіву до моменту завершення жнив більшістю господарств. Оцінку видів на врожай не варто плутати ні з прогнозом врожаю, ні з розрахунками очікуваного врожаю. При визначенні прогнозних показників врожаю і врожайності до уваги беруться можливі зміни в стані посівів під впливом основних чинників, що формують урожай, наприклад запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту в першу декаду після сходів, число стебел на 1 м2 на ту ж дату тощо, причому для визначення їх розмірів широко використовуються багатофакторні моделі кореляційно-регресійного аналізу. Очікуваний валовий збір не прогнозується, а розраховується на основі фактичних даних звітності про намолоти з 1 га по неповному або вибірковому колу господарств і загальних розмірів фактично зібраної площі. Врожай і врожайність на корені перед початком збирання — це фактично вирощений, але ще не зібраний врожай. Біологічний процес формування врожаю при цьому вже завершено, однак економічно виробництво ще не закінчено, оскільки врожай треба зібрати. Звичайно, в процесі збирання врожаю можливі його втрати. Показник врожаю і врожайності на корені може бути визначений за трьома методами: 1) експертно, тобто шляхом ретельного огляду посівів перед збиранням урожаю; цей метод іноді називають суб’єктивним; 2) об’єктивний метод, або інструментальний, тобто шляхом вибіркового накладання метрівок, збору й обліку з них урожаю або шляхом вибіркових обмолотів з перерахуванням збору на всю площу, а також шляхом вибіркового визначення числа рослин на 1 га і маси продукції з 1 рослини, добуток яких і є врожайність; 3) методом балансових розрахунків, або просто розрахунковим методом, тобто додаванням до фактичного збору розміру втрат, що визначаються вибірковим методом шляхом накладання метрівок. Слід зазначити, що в перші роки після масової колективізації сільського господарства (1933—1939 рр.) з появою звітності колгоспів і радгоспів для перевірки достовірності їх звітів проводилися контрольні виміри врожаю і врожайності шляхом вибіркового накладання метрівок на посіви перед їх збиранням. Таким чином визначався так званий нормально-господарський врожай і нормально-господарська врожайність, під яким розуміли відповідно врожай і врожайність на корені, за винятком так званих нормальних, неминучих втрат при даному рівні розвитку агротехніки та організаційно-господарських умовах сільськогосподарського виробництва. На практиці втратами частіше за все вважалися невикористані в господарстві втрати. З 1939 р. по 1954 р. органи, що займалися статистикою валових зборів і врожайності сільськогосподарських культур, керувалися ідеєю про те, що врожай повинен бути зібраний без будь-яких втрат. Тому врожай і врожайність на корені на момент повного дозрівання і перед початком збирання врожаю були основними оцінюючими показниками роботи колгоспів і радгоспів. Виходячи з їх рівня для колгоспів і радгоспів встановлювалися зобов’язання перед державою. За показниками врожаю і врожайності на корені визначалися і розміри натуральної оплати за роботи, проведені машинно-тракторними станціями в колгоспах. У наступні роки дані врожаю і врожайності на корені використовувалися при проведенні контрольних намолотів. Сьогодні органи державної статистики застосовують ці відомості для вивчення втрат при збиранні врожаю. У статистичній літературі врожай і врожайність на корені іноді ототожнюють з поняттями біологічний врожай і біологічна врожайність, що вважаємо не досить коректним. По-перше, поняття біологічний врожай і біологічна врожайність — це їх потенційні розміри, які можуть бути отримані за оптимальних умов, коли вплив природних чинників сприятливий. Тому ці поняття широко використовуються в дослідних і селекційних роботах і їх не слід механічно переносити у господарську практику. По-друге, біологічні можливості тієї чи іншої культури за господарських умов, на відміну від дослідних, не можуть бути цілком відтворені, з огляду передусім на вплив природно-кліматичних умов. Зауважимо, що в даний час на дослідних посівах біологічна врожайність зернових культур становить 210—270 ц/га, а генетично-фізіологічний потенціал кукурудзи дозволяє досягти її рівня у розмірі 375 ц/га. Середня врожайність зерна кукурудзи в таких країнах, як Угорщина, Франція, США, Австрія, Греція, дорівнює 60—97 ц/га, а на окремих полях у США її врожайність досягає 180 ц/га. У цих країнах генетичний потенціал гібридів кукурудзи використовується на 50—80 %. Врожайність зерна гібридів кукурудзи українських селекцій достатньо висока і становить 90—140 ц/га. Фактичний урожай — це фактично зібраний та оприбуткований урожай із зібраних основних, повторних і міжрядних посівів сільськогосподарських культур. По зернових та олійних культурах він визначається за двома варіантами: у первісно-оприбуткованій вазі (бункерній вазі) і фізичній вазі після доробки, тобто очистки і сушіння. Облік у первісно-оприбуткованій вазі ведеться під час збирання врожаю. Він необхідний для контролю за рухом усієї маси продукції з моменту її отримання до закладання на збереження і реалізацію. У зв’язку з різною вологістю і засміченістю цей показник не завжди порівнянний, тому визначають фактичний урожай після доробки. Тоді показник точніше характеризує обсяг отриманої продукції; він використовується при калькуляції витрат на одиницю продукції, продуктивності праці тощо. Для абсолютно точних порівнянь фактичний урожай у вазі після доробки перераховується на стандартну вологість, а по деяких технічних культурах (цукровий буряк (фабричний), тютюн, махорка) — на стандартні показники якості (так звану залікову вагу, тобто вагу, прийняту заготівельними організаціями в перерахуванні на відповідні стандартні показники якості). В аналітичних цілях обчислюють такий показник врожаю, як чистий збір — фактичний урожай у масі після доробки за відрахуванням насіння на всю засіяну площу даної культури. Цей показник застосовується для порівняння врожайності сільськогосподарських культур з різними нормами висіву. Слід зазначити, що з 1954 р. по 1989 р. як основний показник для визначення фактичного валового збору зернових та олійних культур органи державної статистики використовували показник у первісно-оприбуткованій масі (так званій бункерній вазі), тобто при надходженні безпосередньо з-під комбайна (недостатньо очищеним, а іноді з підвищеною вологістю), а валові збори цукрового буряку (фабричного) визначалися разом з бадиллям і забрудненням (земля, домішки), що завищувало валові збори цих культур: по зернових і зернобобових культурах в цілому по Україні завищення становило близько 7,5 %, а по цукровому буряку (фабричному) — майже 15 %. З 1989 р. вітчизняна статистика перейшла до прийнятої у міжнародній статистиці методології обліку валових зборів зернових і зернобобових культур, олійних культур, тобто у фізичній вазі після доробки (очистки і сушіння), а цукрового буряку (фабричного), тютюну і махорки — у заліковій вазі. Відзначимо, що органи державної статистики ведуть облік фактичного валового збору зернових, зернобобових і соняшнику й у первісно-оприбуткованій вазі. При цьому валові збори таких культур, як соя, гірчиця, арахіс, картопля і різні види овочів, кормових коренеплодів, кормових баштанних, кукурудзи на силос, зелений корм, сінаж, силосні культури обліковуються тільки у первісно-оприбуткованій вазі. Окремо враховуються валові збори продукції від повторних і міжрядних посівів. Фактична врожайність сільськогосподарських культур (фактичний збір з 1 га) визначається діленням фактичного валового збору з основних, повторних і міжрядних посівів на фактично зібрану площу. Відзначимо, що показник урожайності з 1 га весняної продуктивної площі (увп) дорівнює добутку врожайності з 1 га фактично зібраної площі (узбп) і коефіцієнта зібраної площі (Кзбп), що визначається відношенням зібраної площі до весняної продуктивної площі, тобто Фактичний валовий збір і фактичну врожайність визначають по кожній культурі та групах однорідних культур (зернових, овочах), по кожному сільськогосподарському підприємству та його підрозділах, по окремих адміністративно-територіальних одиницях, економічних районах і природно-економічних зонах, категоріях господарств і в цілому по країні. Фактичний збір і врожайність по кожній культурі визначають по основній і побічній продукції, наприклад зерна і соломи, коренів і бадилля. Можуть бути отримані також показники загальної врожайності основної і побічної продукції. При цьому побічну продукцію переводять в основну по визначених коефіцієнтах, наприклад 1 ц соломи дорівнюється 0,08 ц зерна. Також усю продукцію переводять в кормові одиниці або оцінюють її у грошовому виразі. До основної продукції належать ті види продукції, заради яких створене дане виробництво, а до побічної — ті види продукції, що супроводжують випуск основної продукції. Так, по зернових культурах основна продукція — зерно, а побічна — солома, полова. Якщо те або інше виробництво дає кілька видів основної продукції, то така продукція називається сполученою, наприклад у льонарстві — соломка і насіння. При визначенні валового збору і врожайності окремих культур існують певні особливості, пов’язані з обліком їх посівних площ, видом та якістю продукції, з наявністю сполученої продукції. Валовий збір кукурудзи на зерно в повній стиглості обліковується двома показниками: фізична вага качанів і вага цих качанів у перерахунку на сухе зерно. Качани кукурудзи повної стиглості перераховуються в зерно за коефіцієнтом фактичного виходу зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту і зважування середньодобових зразків з урахуванням базової вологості зерна в качанах, яка береться на рівні 14 %. Множенням цього коефіцієнта на фізичну вагу качанів визначають залікову вагу зерна. Крім того, визначають вагу цього зерна при базовій — 14 % вологості. На кожний відсоток підвищення (зниження) вологості зерна від 14 % проводиться зниження (підвищення) залікової маси зерна на 1 %. Визначимо, наприклад, залікову вагу зерна кукурудзи за такими даними. Від господарства за день на хлібоприймальний пункт надійшло 200 ц качанів кукурудзи. Лабораторний аналіз показав, що вихід зерна з качанів становить 75 %, а вологість — 13 %. Вихід зерна при фактичній вологості дорівнює: 0,75 ( 200 = 150 ц. Збільшення виходу зерна через різницю фактичної і базисної вологості дорівнює:
Отже, вихід зерна при базисній вологості, тобто в перерахунку на сухе зерно (залікова вага зерна), становив: 150 + 1,5 = 151,5 ц. Кукурудза, що залишилася в господарстві, переводиться в зерно, виходячи з середнього відсотка виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте заготівельними організаціями зерно. Перерахунок качанів кукурудзи молочно-воскової, воскової стиглості на сухе зерно не виконується, і ці качани обліковуються разом зі стеблами в розділі кормових культур, причому фактичний збір зеленої маси стебел і качанів кукурудзи показується загальним підсумком у вигляді ваги зеленої маси. З валового збору озимої та ярої пшениці виділяється збір найякіснішого зерна пшениці твердих і сильних сортів. По деяких культурах (кукурудзі, сорго) окремо враховують валовий збір продукції і площі на насінницьких посівах. За наявності сполученої продукції облік має свої особливості. Так, при вирощуванні льону і конопель одержують насіння і соломку (по південних коноплях — стебла), а при переробці в господарстві соломки шляхом замочування, розстилання, перегортання, підняття зі стелищ — тресту, а з трести шляхом механічного опрацювання (м’яття, тіпання, чесання) — волокно. По цих культурах визначають загальний вихід волокна, виходячи з маси отриманої соломки, трести і волокна і відсотка виходу волокна із соломки і трести. У продукцію льону-волокна і волокна конопель включаються довге волокно, куделя і клоччя. Розглянемо приклад перерахунку продукції льону у волокно. У господарстві зібрано 50 га льону-довгунця. Продано 700 ц соломки, 100 ц трести і 30 ц волокна. У господарстві залишилося 20 ц соломки і 10 ц волокна, отриманих з цієї площі. За даними льонозаводу, середній вихід волокна з соломки, проданої господарством на завод, становив 20 %, а з трести — 25 %. Валове виробництво льоноволокна в господарстві дорівнює: (0,20 ( 700 + 0,25 ( 100 + 30) +(0,20 ( 20 + 10) = 209 ц, а з 1 га 4,2 ц (209:50). По овочах закритого ґрунту середня врожайність визначається на один м2 діленням валового збору овочів з усіх оборотів на зібрану площу у м2, а також з 1 га зібраної площі, при цьому її показники з квадратних метрів переводяться в гектари діленням на 10 000. Специфічним є визначення валового збору і врожайності кормових культур і кормових угідь. Слід відзначити, що враховуючи значення кормових культур і кормових угідь для виробництва кормів, статистика приділяє їх вивченню належну увагу, виділяючи їх як самостійний предмет вивчення. У цьому контексті варто зауважити, що юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від форми власності і підпорядкування, складають і подають спеціальну оперативну звітність про хід сінокосіння і заготівлю кормів за формою № 10-сг «Звіт про хід сінокосіння і заготівлю кормів» і разову підсумкову звітність за формою № 10-а-сг «Заключний звіт про заготівлю кормів на 1 грудня ___ року». Принагідно сказати, що в навчальній літературі продукція статистики кормових культур і кормових угідь розглядається звичайно як складова статистики кормів і кормової бази; її викладають після статистики тваринництва. Між тим, згідно з новою українською Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) вирощування різних культур для одержання кормів належить до статистики рослинництва. З огляду на це статистику продукції і продуктивності кормових культур і кормових угідь потрібно вивчати в статистиці рослинництва, а питання використання кормів і годівлі тварин — в статистиці тваринництва, зокрема при вивченні статистики зоотехнічних заходів. Перед тим, як перейти до викладу питань статистики продукції і продуктивності кормових культур і кормових угідь, необхідно пояснити деякі терміни і поняття, що визначають предмет вивчення статистики кормів. Кормова база — кормові ресурси для тваринництва і джерела їх одержання. Розрізняють природну кормову базу, під якою розуміють одержання кормів з природних кормових угідь. Окремо виділяють поняття «власна кормова база» того або іншого сільськогосподарського підприємства, району, області та інших адміністративно-територіальних одиниць. Кормові угіддя — це сільськогосподарські угіддя, виділені для виробництва кормів. Ці угіддя поділяються на природні — кормові угіддя, що мають природний трав’яний покрив і використовуються для виробництва кормів, і сіяні — кормові угіддя, трав’яний покрив яких створюється шляхом посіву кормових культур. Найважливішою складовою кормової бази є кормовиробництво, до якого належить виробництво польових кормових культур, а також значна частина не тільки зернового господарства, але й виробництво картоплі та інших сільськогосподарських культур, так зване польове кормовиробництво. У кормовиробництво включають також культурні пасовища і сінокоси, які в статистиці вивчаються за двома позиціями: природні сіножаті і поліпшені (докорінного поліпшення) сіножаті. Промислове виробництво кормів вважається ланкою кормовиробництва. Кормові ресурси — це обсяг кормів на звітний період, до якого включають перехідні запаси, продукцію природних кормових угідь, кормовиробництво звітного року, корми, що надійшли зі сторони. Обсяг кормових ресурсів визначають як за певний період, так і на звітну дату. Заготівля кормів здійснюється в ході сінокосіння і збирання врожаю кормових культур, купівлі кормів тощо. Деякі корми консервуються, закладаються на збереження. Витрачаються корми головним чином на годівлю тваринам, частина кормів продається і т. д. Споживанню кормів худобою і птицею передує підготовка кормів до згодовування. Для вивчення продукції і продуктивності кормових культур і кормових угідь статистика використовує відповідно систему показників. Ця система включає насамперед показники, які характеризують хід сінокосіння і заготівлі кормів із власного врожаю поточного року і відображаються в оперативній статистичній звітності за формою № 10-сг «Звіт про хід сінокосіння і заготівлю кормів». Цей звіт містить такі показники (наростаючим підсумком з початку робіт): скошено сіяних і природних трав першим укосом на сіно, сінаж, зелений корм, силос, трав’яне борошно та ін.; заготовлено кормів (прийнято за актами, ц) — сінажу; соломи і полови ярої та озимої, стебел кукурудзи, зібраної в повній стиглості (не включаючи засилосованих) та інших грубих кормів, кормових коренеплодів, включаючи цукрові буряки на корм худобі і кормових баштанних культур. Окремо виділяється обсяг одержаного готового силосу та обсяг виробленого трав’яного борошна штучного сушіння із сіяних і природних трав та інших штучно збезводнених зелених кормів, включаючи трав’яну січку, в тому числі трав’яне борошно штучного сушіння; засипано зернофуражу для громадського тваринництва з власного врожаю поточного року. У підсумковій звітності по заготівлі кормів за формою № 10-а-сг «Заключний звіт про заготівлю кормів на 1 грудня ___ року» відображаються не тільки ці показники, але й ряд інших. Наприклад, із загальної кількості заготовлених кормів у цій звітності окремо виділяються обсяги кормів для громадського тваринництва, включаючи страхові фонди за такими позиціями: сіно природних і сіяних трав, включаючи сінне борошно; сінаж, солома, силос. Крім того, виділені картопля, концентровані корми, включаючи куповані (зерно, зернові відходи, борошно, висівки, комбікорми, жмих, трав’яне борошно штучного сушіння та ін.), з них куповане і трав’яне борошно штучного сушіння. У цій же звітності вказується, скільки виділено і продано кормів із загального обсягу заготовлених працівникам сільського господарства та іншим особам. Особливістю статистики сінокосіння і заготівлі кормів є те, що обсяги заготовлених кормів показуються по кожному окремому виду не лише у натуральних одиницях вимірювання (у кг, ц, т), але й у так званих кормових одиницях. Застосування кормових одиниць пояснюється тією обставиною, що різні види кормів мають неоднакову поживну цінність, тому облік у натуральних одиницях не дозволяє оцінити їх загальний обсяг. Поживна цінність корму — це його властивість задовольняти потребу тварин у поживних речовинах, необхідних для життєдіяльності організму тварин, його росту, розвитку та утворення відповідної продукції. Для узагальнюючого обліку обсягу різних видів кормів з урахуванням їх поживної цінності застосовуються спеціальні кормові еквіваленти — кормові одиниці, крохмальні еквіваленти, енергетичні одиниці (калорії). В основу визначення кормових еквівалентів покладено порівняння різних кормів за їх поживною цінністю або чистою калорійністю (концентрації продуктивної енергії). У вітчизняній статистиці для обліку кормів як кормового еквівалента застосовується поняття «кормова одиниця». Кормова одиниця (к. од.) — одиниця виміру поживності кормів, що відповідає поживності 1 кг вівса середньої якості, тобто такого, що його продуктивна дія при відгодівлі вола рівноцінно відкладеним 150 г жиру. Кормова одиниця дорівнює 1425 ккал, або 5920 кДж, і 0,6 кг крохмального еквівалента, за якого за одиницю виміру поживності корму взято 1 кг перетравного крохмалю (1 крохмальний еквівалент дорівнює 2365 ккал, або 9902 кДж). Кормові еквіваленти дають можливість не тільки порівнювати різні корми між собою за їх поживністю, але й виразити загальний обсяг кормових ресурсів одним показником. Проте оцінка кормів, виражена в тих або інших кормових еквівалентах, є дуже односторонньою, оскільки не відображає всього різноманіття поживних речовин, різних елементів, що містять корми та які необхідні тваринам. Кормові еквіваленти не враховують також фізіологічні особливості того або іншого виду тварин і рівня його продуктивності. Тому поряд з кормовими еквівалентами для повнішої оцінки кормів використовуються показники, що характеризують вміст у них найважливіших поживних речовин — азотистих (протеїну) і безазотистих (крохмаль, цукор та інші вуглеводи) речовин, вітамінів тощо. Склад і поживність корму залежить від ряду чинників: умов вирощування та агротехніки обробки, сорту і віку рослин, клімату, погоди, якості ґрунту, добрив, умов збирання, сушіння, збереження, способів підготовки кормів до згодовування і т. д. Поживність сіна зумовлена його ботанічним складом. Кращим є сіно з бобових і злакових рослин. Зі збільшенням віку трав до деякої їх фази розвитку валовий збір сіна збільшується, але його склад і поживність погіршуються. На практиці застосовується комплексна оцінка поживності кормів з урахуванням загальної поживності (у кормових одиницях), вмісту перетравного протеїну або білка, клітковини, кальцію, фосфору, каротину і кількості сухої речовини. З цією метою розроблені і видані спеціальні таблиці поживності кормів, в яких поряд із кормовими одиницями по кожному виду кормів зазначені також усі основні показники їх поживної цінності. Поживна цінність деяких видів кормів подана в табл. 15. Таблиця 15 ПОЖИВНА ЦІННІСТЬ ДЕЯКИХ ВИДІВ КОРМІВ У СЕРЕДНЬОМУ Види кормів Вміст в одному кілограмі корму сухої речовини, кг кормових одиниць перетравного протеїну, г кальцію, г фосфору, г каротину, мг Трава суходільного луку 0,28 0,22 21 3,2 0,7 30 Сіно лучне середнє 0,85 0,42 48 6,0 2,1 15 Сінаж конюшини 0,46 0,35 34 7,5 1,0 39 Силос кукурудзи 0,26 0,20 14 1,5 0,5 15 Овес 0,87 1,0 85 1,4 3,3 0 Молоко 3,5% жирності 0,12 0,34 33 1,2 1,0 2,0 Таблиці поживності використовуються для визначення загального обсягу кормів у кормових одиницях і перетравному протеїні, а також забезпеченості кормів основними поживними речовинами. Кормові одиниці обліковуються у вагових одиницях (кг, ц, т). Загальний обсяг кормів у кормових одиницях ( ) визначається за формулою: , де — обсяг окремих видів кормів у фізичній масі, — коефіцієнт переведення окремих видів кормів у кормові одиниці. У статистиці рівень розвитку польового кормовиробництва характеризується такими показниками, як розмір посівних площ, валовий збір і врожайність кормових культур. До загального розміру площі кормових угідь включаються природні угіддя, посіви кормових культур, а також площа зернофуражних культур, картоплі та інших сільськогосподарських культур комплексного використання, кормова площа яких визначається пропорційно кількості продукції, спожитої у тваринництві. Сінокоси та пасовища включають у кормову площу в розмірі фактично зібраної площі. Частина кормів може бути одержана з площ таких угідь, як перелоги, посіви в міжряддях садів, ділянки в лісах, чагарниках, на болотах тощо. Ці ділянки в кормову площу не включаються, обліковується лише маса заготовлених на них кормів. Показники валового збору і врожайності польових кормових культур формуються в основному так само, як і показники валового збору і врожайності зернових культур, картоплі тощо. Відмінність полягає у багатократному обліку використання посівної площі по деяких культурах. Наприклад, багаторічні трави посіву минулих років можна зібрати спочатку на сіно, а потім на насіння. Оскільки одна й та сама посівна площа у фізичному виразі використовується для одержання різних видів врожаю, зібрана площа багаторічних трав посіву минулих років і валовий збір визначаються кілька разів відповідно до фактичного використання (2 або 3 рази по окремих позиціях). У той же час укісна площа багаторічних трав посіву минулих років може неодноразово збиратися в звітному році для одержання продукції того самого виду, наприклад сіна. У цьому випадку визначається фізична площа зібраних посівів, а валовий збір включає продукцію з усіх укосів. Така методика розрахунку стимулює одержання максимуму продукції з одиниці посіву. Статистика площі і валового збору польових кормових культур передбачає таке їх групування (наводиться за формою № 29-сг): кормові коренеплоди (кормові буряки, бруква, турнепс та ін.); цукрові буряки на годівлю худоби; кормові баштанні; кукурудза на силос, зелений корм і сінаж (вага зеленої маси) — всього, у тому числі на силос, на зелений корм; силосні культури (без кукурудзи); однорічні трави — всього, в тому числі на сіно; зелений корм, сінаж, трав’яне борошно та для одержання гранул і брикетів (вага зеленої маси); на випас (показується площа); на насіння (крім вики), в тому числі насіння суданки; багаторічні безпокривні трави посіву поточного року, включаючи посів осені минулого року — всього, в тому числі на сіно; зелений корм, сінаж, силос, трав’яне борошно та для одержання гранул і брикетів (вага зеленої маси); на насіння; багаторічні трави посіву минулих років — всього, у тому числі на сіно (всіх укосів); зелений корм, сінаж, силос, трав’яне борошно та для одержання гранул і брикетів (вага зеленої маси); на випас (показується площа); на насіння (всіх укосів); багаторічні трави на насіння — всього; конюшина, люцерна, еспарцет, лукопасовищні трави, в тому числі злакові. Крім того, вивчається врожай з підпокривних багаторічних трав (підсів, включаючи осінній). Відзначимо, що особливістю статистики валового збору і врожайності кормових культур є те, що в порівнянних цілях для них розраховується показник валового збору і врожайності в перерахуванні на кормові одиниці і кормопротеїнові одиниці. В останньому випадку фізичний обсяг множать на кормову поживність у кормових одиницях з поправкою на протеїнову цінність. По природних сінокосах корінного поліпшення і культурних пасовищах збір урожаю у статистичній практиці вивчають за характером використання продукції — на сіно, зелений корм, сінаж, силос, трав’яне борошно та для одержання гранул і брикетів (вага зеленої маси). Обсяг пасовищних кормів визначається розрахунковим шляхом по видах худоби. Для цього кількість одержаної продукції від даного виду худоби під час перебування її на пасовищі множать на зоотехнічну норму витрат кормів на одиницю продукції або середнє поголів’я тварин даного виду множать на норму споживання кормів у середньому на одну голову даного виду. Для узагальнюючої оцінки роботи сільськогосподарських підприємств по виробництву кормів визначаються такі показники: 1. Показник виходу кормів у кормових одиницях і в перетравному протеїні з 1 або 100 га сільськогосподарських угідь, рівень якого залежить від питомої ваги кормових угідь у загальній площі сільськогосподарських угідь. У свою чергу, середній рівень продуктивності кормових угідь зумовлений не тільки рівнем продуктивності кожної кормової культури, але й їх структурою, збільшення питомої ваги врожайніших культур підвищує середню продуктивність кормових угідь. 2. Загальний обсяг заготовлених кормів у кормових одиницях і перетравному протеїні. 3. Обсяг заготовлених кормів у кормових одиницях і перетравному протеїні з розрахунку на одну умовну голову худоби. По силосу розраховують його заготівлю на одну корову. 4. Заготівля сіна природних сінокосів на одну голову худоби. 5. Щільність умовного поголів’я худоби на одиницю кормової площі і зворотний показник — площа кормових угідь, що припадає на одну умовну голову худоби. 6. Відсоток усієї кормової площі в загальній площі сільськогосподарських угідь. 7. Відсоток площі кормових культур у площі ріллі. 8. Відсоток посівів кормових культур у загальній посівній площі. У статистиці наявність кормів обліковується на певну дату. Звичайно за такі дати приймають початок року і початок місяця. У зв’язку з різницею джерел надходження кормів (врожай минулого і звітного років) і для правильності аналізу забезпеченості кормами тварин важливо виділити три періоди: стійловий на початку календарного року, що забезпечується кормами минулого року; пасовищний, що вимагає підгодівлі тварин за рахунок врожаю звітного року; стійловий період другої половини календарного року, що забезпечується врожаєм звітного року. Водночас наприкінці року має залишитися достатня кількість кормів для першого стійлового періоду наступного року. Тому в поточній звітності, зокрема у статистичному звіті місячної періодичності за формою № 24-сг «Звіт про стан тваринництва» наявність кормів у кормових одиницях за показниками — всього кормів, в тому числі концентрованих і з них купованих, фіксується станом на 1 жовтня, 1 листопада, 1 грудня, 1 січня, 1 лютого, 1 березня, 1 квітня, 1 травня і 1 червня. Як узагальнюючий показник обсягу наявних кормів використовується показник їх обсягу у розрахунку на умовну голову. При характеристиці наявності стану кормової бази, крім кількісних показників, повинні бути розглянуті і показники якості кормів, оскільки їх якість має великий вплив на ступінь засвоєння та ефективність використання кормів. Якість кормів по видах характеризується вмістом в одиниці корму обмінної енергії, сухої речовини, протеїну, амінокислот, мінеральних речовин, вітамінів, а якість кормових раціонів — вмістом елементів харчування та їх збалансованості. Остання певною мірою досягається включенням у раціон у певних співвідношеннях кормів різних видів і збагаченням раціонів білково-вітамінними добавками промислового виробництва. Найповніше збалансованість раціону забезпечується при згодовуванні повнораціонних комбікормів. Характеристика якості кормів здійснюється шляхом віднесення їх до відповідного класу (І, ІІ, ІІІ) або визначення порівняльних ознак (відмінні, гарні, середні, погані). При віднесенні корму того або іншого виду до визначеного класу враховують як вміст у ньому певних елементів, так і показники зовнішнього стану. Наприклад, при оцінці якості силосу враховують запах, кислотність, вміст молочної і масляної кислот, каротину; при оцінці якості сінажу — вміст протеїну, клітковини, каротину, вільних молочної і масляної кислот, запах і колір. Фактичні показники якості кормів порівнюються з показниками відповідних стандартів і таким чином визначається їх клас за якістю. Показниками якості кормів є і такі кількісні характеристики, як обсяг виробництва і питома вага нових і найбільш цінних видів кормів у загальному обсязі всіх кормів, наприклад комбікормів, повнораціонних комбікормів, комбікормів-концентратів, кормосумішів; обсяг і питома вага заготовлених кормів по класах, заготовлених і збережених прогресивними способами, такими як активне вентилювання, збереження сінажу у баштах або траншеях, укритих полімерною плівкою, збагачення силосу карбамідом та іншими синтетичними азотовмісними добавками, укритих полімерною плівкою. По групах однорідних культур (зернових, овочевих та ін.) визначається середня зважена врожайність, так звана врожайність зі «строкатого» гектара. Вона визначається за формулою середньої арифметичної зваженої: , або , де і — площа посіву і врожайність окремих культур, а — частка посіву окремих культур у загальній площі їх посіву; За формулою середньої арифметичної зваженої визначається також середня врожайність по групі кормових культур з тією лише різницею, що врожайність по окремих культурах перераховується у кормові одиниці, тобто множиться на коефіцієнт переведення в кормові одиниці. Формула середньої арифметичної зваженої застосовується і при визначенні середньої врожайності по бригадах, відділеннях, господарствах, районах та інших виробничих і територіальних утвореннях, що мають різні розміри посівних площ. По групах різнорідних культур (технічні), а також по всіх культурах, разом узятих, визначається середній вихід продукції з 1 га посіву в грошовому виразі за формулою, аналогічною формулі середньої врожайності:
де і — відповідно площі і частки посівів окремих культур або їх груп у загальній площі; — вихід продукції з 1 га посіву окремих культур або їх груп у грошовому виразі (дорівнює врожайності , помноженій на ціну одиниці продукції). Аналогічним способом визначається також вихід продукції рільництва та овочівництва на 1 га ріллі, рослинництва — на 1 га сільськогосподарських угідь, при цьому і характеризують частку і продуктивність окремих видів сільськогосподарських угідь у загальній площі. У зарубіжній та міжнародній статистиці вживаються дещо інші показники врожаю і врожайності. Програмою Всесвітніх сільськогосподарських переписів, які проводяться під егідою ООН, передбачається одержання даних про зібраний урожай відповідно до окремої стадії його обробки. Природне сушіння як обробка не розглядається. Врожай враховується за характером його використання. У системі національних рахунків ООН у валовий збір не включаються сільськогосподарські культури на корені. Не обліковуються валові збори культур, що збираються і використовуються з метою проміжного споживання в цьому ж господарстві за той самий звітний період, зокрема кормові культури.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Показники врожаю і врожайності» з дисципліни «Основи статистики сільського господарства»
