Міжнародні зіставлення продукції сільського господарства
Існують різні методи міжнародних зіставлень обсягів продукції за: єдиними зерновими одиницями; зваженими натуральними затратами живої праці; цінами світового ринку, які існують лише для обмеженої кількості товарів, та ін. У світовій практиці міжнародних зіставлень рівнів сільськогосподарського виробництва використовують оцінку продукції в умовному зерні: національна валюта продукції поділяється на національну ціну на зерно, яке приймається за стандартний продукт. Однак цей метод порівнювання сільськогосподарської продукції в умовному зерні не досить точний саме через відмінності у купівельній спроможності валют стосовно зерна і всієї сукупності сільськогосподарської продукції. Для міжнародного порівняння обсягів виробництва застосовують не лише методи зіставлення в єдиних натуральних одиницях, а й у єдиній валюті. Як правило, це здійснюють перерахунком національних цін за валютним курсом у долари США. Порівняння фізичних обсягів сільськогосподарської продукції окремих країн дуже часто виконують за допомогою перехресного обліку продукції сільського господарства різної структури за цінами на окремі продукти країн, що порівнюються. Зрозуміло, що такі обліки дають різні обсяги у відповідних цінах тієї чи іншої країни. Однак не можна вважати правомірним зіставлення обсягів продукції, які характеризують співвідношення окремих видів продуктів в натуральному вимірюванні різної структури (наприклад, зерна, бавовни, цукрового буряку та ін.), якщо застосовуються ціни однієї країни, що явно не відображають національних мінових вартостей. Подібні зіставлення і порівняння при різких відмінностях у структурі й цінах дають найнесподіваніші і явно абсурдні результати. Деякі економісти справедливо заперечують використовувати метод внутрішньогрупового індексу, який елімінує вплив структурних відмінностей через неможливість вибрати ваги щодо одного з об’єктів зіставлення, і пропонують метод стандартизованих ваг, які також усувають необхідність обліку структурних відмінностей продукції окремих країн, але дають змогу вивести середню стандартну ціну для кожного продукту. Якщо «стандартизовану структуру» сукупної продукції оцінювати за цінами двох чи більше країн, практично можна визначити купівельну спроможність валют цих країн щодо сукупності продуктів. Це дає можливість знайти зіставну міру у валюті, прийнятій за еталон національних оцінок сільськогосподарської продукції кожної з країн, які вивчаються. Сукупну продукцію зіставних країн можна використовувати для одержання стандартизованої структури, а купівельну спроможність валют — для індексного розрахунку обсягів до певного моменту чи періоду. Розрахунки порівняльних фізичних обсягів сільськогосподарської продукції двох країн можна здійснювати за такою індексною формулою: , де РА, РВ — ціни на продукти сільського господарства країн А і В; qA, qB — набір зіставних продуктів у цих країнах. Для зіставлення рівнів сільськогосподарського виробництва будь-яких двох країн пропонується така методика. Порівняння у приведеній валюті потребує попереднього розрахунку купівельної спроможності національних валют стосовно всієї сукупності основних сільськогосподарських продуктів, які виробляються у країнах, що порівнюються. Основні сільськогосподарські продукти, які виробляються в усіх країнах і складають не менш як 80—90 % сільськогосподарської продукції в національній оцінці, підсумовують за кількістю, що дає стандартизовану структуру сільськогосподарської продукції країн, що порівнюються. Щодо цієї стандартизованої структури сільського господарства країн, які порівнюються, національні оцінки сукупної продукції визначаються за національними цінами базисного періоду кожної країни. На цій основі встановлюється купівельна спроможність національних валют відносно купівельної вартості будь-якої валюти, прийнятої за одиницю. Порівняльна купівельна сила національних валют за базисними цінами кожної країни використовується для приведення до зіставного виду (у валюті, що прийнята за еталон) фізичних обсягів валової і власне сільськогосподарської продукції країн, оцінених за тими самими базисними цінами у національній валюті. Розглянемо питання про зіставлення купівельних спроможностей валют за діючими цінами, які одержують виробники за сільськогосподарську продукцію, хоча ці ціни формуються в різних соціально-економічних умовах ціноутворення. Так, у США фермерські ціни формуються на основі ринкових під впливом попиту і пропозиції з урахуванням в реалізаційних цінах процента на капітал, підприємницького прибутку і земельної ренти. Для порівняння фізичних обсягів сільськогосподарського виробництва вирішальне значення мають не відмінності у рівнях формування цін (з урахуванням чи без урахування додаткового продукту), а відносна відповідність національних цін індивідуальним (споживчій та міновій) вартостям окремих продуктів у кожній з країн, які порівнюються. Паритет цін, які одержує виробник, встановлюється закупівельною спроможністю сільськогосподарських цін у валюті країн, що порівнюються, щодо стандартизованої структури сукупної валової продукції сільського господарства (для певного періоду). Можна також уточнити паритет цін стосовно лише власної сільськогосподарської продукції без повторного обліку зернофуражних культур, сіна, силосу та інших кормів (крім природних пасовищ). Однак для зіставлення обсягів сільськогосподарської продукції слід використовувати загальний коефіцієнт переведення однієї валюти в іншу (в основному долар США). Цей коефіцієнт відображає порівняльну купівельну спроможність валют. При цьому важливо врахувати, що зіставлений набір сільськогосподарських продуктів дійсно відображає переважну масу сільськогосподарської продукції кожної країни.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародні зіставлення продукції сільського господарства» з дисципліни «Міжнародна економічна статистика»
