Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів
Під час аналізу основних виробничих фондів (ОВФ) необхідно дати оцінку забезпеченості основними фондами виробництва і праці з урахуванням їх технічного стану, зносу, а також визначити ступінь їх використання і виявити резерви збільшення випуску продукції без додаткових капітальних вкладень і збільшення робочої сили. Аналіз основних виробничих фондів охоплює: 1) наявність і структуру ОВФ; 2) стан і рух ОВФ, озброєність праці фондами, їх використання. Завдання аналізу наявності та структури основних фондів полягає в оцінці їх розміру і прогресивності структури. Його доцільно проводити у такий послідовності: 1) оцінка загального розміру основних фондів; 2) аналіз їх структури, а також структури промислово-виробничих основних фондів. Основні напрями аналізу і послідовність його проведення подані на рис. 6.1. Аналіз загального розміру основних фондів ґрунтується на оцінці вартості основних фондів на початок і кінець року, а також їх середньорічної вартості. Крім того, проводиться порівняння величини даних показників з їх рівнем в попередньому році. У процесі аналізу структури основних фондів необхідно встановити частку промислово-виробничих основних фондів, виробничих основних фон-
130 дів. При цьому слід мати на увазі, що з вказаних груп безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції лише промислово-виробничі фонди. Спрямованість аналізу основних виробничих фондів
Аналіз наявності і структури ОВФ
Аналіз стану ОВФ
Аналіз фондоозброєності ОВФ
Аналіз використання ОВФ
Оцінка обсягу ОВФ
Аналіз руху ОВФ
Аналіз технічної озброєності праці
Аналіз ефективності використання ОВФ
Аналіз структури ОВФ
Аналіз технічного стану ОВФ
Аналіз машиноозброєності праці
Оцінка впливу факторів на зміну рівня фондовіддачі
Оцінка впливу зміни фондовіддачі на обсяг виробництва
Аналіз використання наявного фонду
Рис. 6.1. Основні напрями аналізу основних виробничих фондів Структура основних фондів визначається специфікацією галузі та відображає виробничо-технічні особливості підприємств. При аналізі структури промислово-виробничих основних фондів виявляється співвідношення активної і пасивної частин. Активна частина безпосередньо впливає на предмет праці. Основні фонди, які створюють умови для здійснення процесу виробництва, утворюють пасивну частину. До активної частини основних фондів належать машини і устаткування, транспортні засоби, інструмент та інвентар.
131 Підвищення частки активної частини основних фондів характеризує прогресивність їх структури, зростання технічної оснащеності підприємства, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі. Під час аналізу стану і руху основних фондів необхідно оцінити розмір їх поповнення, дати характеристику їх технічного і морального стану в результаті проведення заходів щодо модернізації і технічного переозброєння виробництва. Аналіз проводиться в такий послідовності: розраховується і оцінюється рух основних виробничих фондів, а також технічний стан основних фондів. У процесі аналізу показники звітного року зіставляються з даними попереднього року як в цілому за виробничими фондами, так і за структурними їх частинами. Для характеристики руху основних фондів використовуються коефіцієнти приросту, надходження й вибуття, які розраховуються як за промислово-виробничими основними фондами в цілому, так і за їх активною частиною. Коефіцієнт надходження основних фондів характеризує процес загального збільшення вартості фондів без урахування їх вибуття. Він визначається за формулою:
F Kпост =
Fпост , Fк.р.
(6.1)
де
F Kпост – коефіцієнт надходження основних фондів;
Fпост
– вартість основних фондів, що поступили за рік;
Fк.р. – вартість основних фондів на кінець року. Коефіцієнт вибуття відображає ступінь інтенсивності вибуття основних фондів зі сфери виробництва і визначається за формулою:
132 F Kвиб =
Fвиб , Fп.р.
(6.2)
де
F Kвиб
– коефіцієнт вибуття основних фондів; – вартість основних фондів, вибулих за рік;
Fвиб
Fп.р. – вартість основних фондів на початок року. Коефіцієнт приросту основних фондів характеризує збільшення їх вартості з урахуванням вибуття і розраховується за формулою:
KF ∆
=
Fпост. −Fвиб Fк.р.
.
(6.3)
Для характеристики технічного стану основних фондів використовуються коефіцієнти оновлення, ліквідації, придатності і зносу. Коефіцієнти обчислюються як за всіма фондами, так і за окремими їх структурними угрупуваннями. Коефіцієнт оновлення основних фондів показує частку нових введених за рік в дію основних фондів. Він розраховується за формулою:
F Kобн. =
Fвв , Fк.р.
(6.4)
де
F Kобн.– коефіцієнт оновлення основних фондів;
Fвв
– вартість введених в дію за рік основних фондів.
Коефіцієнт ліквідації показує частку ліквідованих за рік основних фондів і визначається за формулою:
133 F Kликв. =
Fликв. , Fп.р.
(6.5)
де
F Kлiкв. – коефіцієнт ліквідації основних фондів;
Fлiкв. – вартість ліквідованих в даному році основних фондів. Відношення коефіцієнта ліквідації до коефіцієнта оновлення показує інтенсивність процесу оновлення основних фондів. Коефіцієнт придатності основних фондів відображає частку залишкової вартості фондів в їх первинній вартості:
F Kприд. = F′ , F
(6.6)
де
F Kприд. – коефіцієнт придатності основних фондів;
F′
– залишкова вартість основних фондів; – первинна (балансова) вартість основних фондів.
F
Коефіцієнт зносу основних фондів характеризує частку перенесеної вартості фондів до їх первинної (балансової) вартості. Він розраховується за формулою: F Kзн. = F F зн.
,
(6.7)
де
F Kзн.– коефіцієнт зносу основних фондів;
F зн.– вартість зносу основних фондів. Коефіцієнти придатності і зносу характеризують технічний стан основних фондів і опосередковано відображають їх вік. Вони дають змогу судити про його працездатність і необхідність заміни.
134 Оцінка рівня озброєності праці основними фондами здійснюється за показниками фондоозброєності, технічної озброєності і машиноозброєності праці за звітний рік і відносно попереднього року. Фондоозброєність і технічна озброєність праці, як правило, визначаються за трьома показниками: одного працівника промислово-виробничого персоналу, одного робітника, одного робітника у зміну, в який працюють найбільше робітників. Загальним показником озброєності праці є фондоозброєність праці. Цей показник розраховується за формулами:
aF = F ; R aF′ = F ; R ″ Fк. p. aF = max , Rк.р. p
(6.8)
(6.9)
(6.10)
де
aF F
″
– фондоозброєність праці відповідно одного працівника ПВП, робочого і працівника в найчисленнішу зміну;
– середньорічна вартість виробничих основних фондів;
Fк.р.– вартість виробничих фондів на кінець аналізованого періоду; R,R p
–
середньооблікова
кількість
відповідно
промислово-
виробничого персоналу і робітників; max Rк.p.
– чисельність робітників у зміні, в якій працюють найбільше
працівників, на кінець року. Показник технічної озброєності праці характеризує озброєність праці активними основними фондами. Його можна розрахувати за формулами:
135 a F=F a ;
R
(6.11)
aF ' = aF де ″ =
Fa ; R p
(6.12)
Fкa.p. max Rк.р.
,
(6.13)
aF ,aF',aF'' –
технічна озброєність праці відповідно працівника
ПВП, робочого, робітника у зміну, в який працюють найбільше робітників;
F
a
– середньорічна вартість активної частини основних фондів;
Fкa.р. – вартість активної частини фондів на кінець року. Показник машиноозброєності праці обчислюється за формулою:
a де
f ′′′
=
Fкоб.. .р max Rк.р.
(6.14)
aF''' – машиноозброєність праці робітників в найчисленнішій зміні;
Fкоб.. – вартість машин і устаткування на кінець звітного року. .р До завдань аналізу використання основних фондів входять визначення і оцінка рівня функціонування основних виробничих фондів. Аналіз виконується в наступній послідовності: дається загальна оцінка ефективності використання основних фондів; виявляються і вимірюються чинники, що впливають на зміну рівня використання основних фондів. Узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є фондовіддача:
136 Фондовіддача = Прибуток . Вартість ОВФ
У процесі загальної оцінки ефективності використання фондів зіставляється фактичний показник фондовіддачі з плановим, а також з даними попереднього періоду. Аналіз фондовіддачі проводиться за двома напрямами: виявлення впливу і вимірювання впливу окремих чинників на фондовіддачу. Рівень фондовіддачі залежить від ефективності використання машин і устаткування, частки їх у загальній вартості фондів. На фондовіддачу впливають такі чинники, як продуктивність, змінність роботи устаткування, вартість його одиниці. Для визначення спільного кількісного впливу чинників на рівень фондовіддачі ( λ ) можна використати таку формулу: F
λF = де
K м. =}з. T N N T′
F =a F =λ } } N T′ F о.б. Ч Ч о.б. F F
.
(6.15)
NT′ NT
– вартість товарної продукції за відрахуванням матеріальних витрат;
– товарна продукція;
F о.б. – середньорічна вартість машин і устаткування, або після заміни співмножників умовними позначеннями:
λF = K м.в. Ч λ f Чa f , де
(6.16)
K м.в.– коефіцієнт матеріальних витрат (відношення товарної продукції до продукції за відрахуванням матеріальних витрат);
λF
– випуск продукції з однієї гривні вартості машин і устаткування;
137
aF
– частка вартості машин і устаткування в загальній вартості виробничих фондів.
Поліпшення використання устаткування – вирішальний чинник підвищення ефективності використання основних фондів в цілому. У процесі аналізу основних фондів важливо перевірити, як використовується наявне устаткування. Невідповідність планів капітального будівництва і будівель із уведенням потужностей з виробництвом і поставкою устаткування призводить до утворення на підприємстві наднормативних запасів невстановленого устаткування. Невстановлене устаткування – це «змертвілий капітал», що не дає віддачі від вкладених в нього засобів. Введення в дію невстановленого устаткування збільшує випуск продукції. Розмір недоотриманої продукції в цьому випадку може бути розрахований за формулою:
NT ∆ F де ∆
=
N T ⋅F н F уст.
−F
н
,
(6.17)
T NF – недоотримана продукція унаслідок наявності невстановле-
ного устаткування;
F н – середньорічні запаси невстановленого устаткування; F уст. кції. Аналіз використання устаткування за часом повинен виявити час фактичної роботи устаткування, величину і причини простоїв. Показник планового фонду робочого часу менше режимного на величину планового простою в ремонті, а фактичний фонд робочого часу менше за плановий на суму фактичних простоїв. Зіставлення фактично відпрацьова– середньорічна вартість машин і устаткування.
Дана величина є невикористаним резервом збільшення випуску проду-
138 ного часу з плановим дає можливість встановити показник використання планового фонду робочого часу. Порівняння ж фактично відпрацьованого часу з режимом характеризує показник використання режимного фонду робочого часу. З метою визначення повноти використання всіх можливостей екстенсивного завантаження устаткування визначається коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу роботи устаткування Кекст.кал.. К екст.кал = фактично відпрацьований час . календарний фонд робочого часу
(6.18)
Разом із показниками роботи устаткування за часом аналізується показник інтенсивного використання устаткування, тобто ступінь використання його потужності: Кінт.кал = фактичний випуск продукції за одну верстато − годину плановий випуск продукції за одну верстато − годину
(6.19)
Коефіцієнт інтегрального використання устаткування: К інт. = К екст.кал Кінт .кал. (6.20)
Розраховується також відносна економія основних фондів:
±Е овф. = (ОВФ1 – ОВФ0 ) Ч ІВП,
(6.21)
де ОВФ0, ОВФ1 – відповідно середньорічна вартість ОВФ в базисному і звітному роках; ІВП – індекс обсягу виробництва продукції. При розрахунку показників фондовіддачі початкові дані приводять до зіставленого вигляду. На зміну фондовіддачі впливають ряд чинників, які можна згрупувати так, як показано на рис. 6.2. Фондовіддача визначається як:
ФО =УД а ЧФОа причому ФОа
139 ,
(6.22)
=
КЧТод.ЧСВ , а Тод. =ДЧ КЧ П, а ОПФ
тоді
ФОа =
КЧ( Д ЧК зм.ЧП)ЧСВ , К ЧЦ
де К – середньорічна кількість устаткування; Тод. – кількість відпрацьованих годин; СВ – середньоденний виробіток; ОПФа – вартість активної частини ОВФ; Д– кількість відпрацьованих днів; Кзм – коефіцієнт змінності; П – тривалість зміни. Фондовіддача ОВФ, ФО
Фондовіддача активної частини, ФОа
Зміна частки активної частини ОВФ в їх загальній вартості, УДа
Зміна структури устаткування
Зміна часу роботи устаткування
Зміна виробітку устаткування
Цілоденні простої
Освоєння нового устаткування Впровадження заходів НТП щодо вдосконалення технології та організації виробництва Внутрішньозмінні простої
Коефіцієнт змінності
Внутрішньозмінні простої
Рис. 6.2. Схема визначення впливу чинників на фондовіддачу
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів» з дисципліни «Організація і методика економічного аналізу»
