Показники та критерії ефективності використання трудового потенціалу
В умовах ринкової економіки і демократизації суспільства значно зростає значення науково обґрунтованих критеріїв та системи показників ефективності використання трудових ресурсів, критерії оцінки використання трудових ресурсів відрізняються на різних рівнях управління. На макрорівні критеріями оцінки виступають: рівень життя населення та позитивні зміни в соціальній сфері; підвищення темпів зростання національного доходу з розрахунку на одного працездатного; збалансованість виробництва за трудовим фактором як найважливіша вимога забезпечення раціональної зайнятості населення; рівень економічної активності населення (відношення чисельності трудових ресурсів до чисельності дорослого населення); рівень зайнятості (відношення кількості зайнятих до чисельності населення старше 15-ти років). Перші з указаних критеріїв характеризуються змінами таких показників, як національний доход на одну людину і реальні доходи на одну людину, тому що саме вони відображають кінцеві результати трудової діяльності членів суспільства. Показники величини національного доходу з розрахунку на одного працездатного, зайнятого в народному господарстві і матеріальному виробниитві, характеризують відношення різних груп працездатного населення до виробництва національного доходу в залежності від розподілу його (населення) за сферами зайнятості. Збалансованість трудових ресурсів за робочими місцями в кількісному та якісному виразах можна охарактеризувати за допомогою наступних показників: нестача або надлишок фактичної кількості робітників у порівнянні з передбаченою потребою і взагалі за основними професіями; відхилення розряду робітників від тарифу виконуваних робіт; міра відповідності масштабів та структури підготовки кваліфікованих робітників і фахівців для галузей народного господарства, додаткової потреби у них; рівень укомплектованості робочих місць робочою силою з урахуванням змінності роботи підприємства. Оцінку використання трудових ресурсів за вказаними критеріями необхідно доповнювати характеристикою впливу на їх рівень сукупності виробничо-технічних, структурних, демографічних, соціально-економічних факторів. Такий аналіз можна здійснювати на різних структурних рівнях: місцевому, регіональному, галузевому, народно-господарському. До показників, які характеризують використання робочої сили на рівні підприємства, належать: продуктивність праці (визначається відношенням виробленого валового продукту у вартісному виразі до середньорічної кількості працюючих); рівень використання фонду робочого часу; стан дисципліни та плинності кадрів; кількість і питома вага працівників, зайнятих ручною працею; якісна відповідність працюючих вимогам виробництва та зайнятим посадам; відносна та абсолютна кількість працівників, вивільнених з виробництва. Під вивільненням робочої сили розуміється зменшення кількості робітників на тих чи інших ділянках виробництва внаслідок впровадження новітніх технологій, покращення організації виробництва, праці та управління. Основою вивільнення робочої сили є підвищення продуктивності праці, більш ефективне використання трудових ресурсів. Вивільнення робочої сили може бути двох видів: відносне та абсолютне. Відносне (умовне) вивільнення робітників може мати місце як при випереджувальному, так і при однаковому зростанні продуктивності праці в порівнянні зі зростанням обсягів виробництва Воно відповідає економії витрат живої праці в розрахунку на одиницю продукції (робіт) та визначається за формулою:
Ч = Чб * К / 100% – Чп, (20.1) де Ч − кількість відносно вивільнених робітників, чол.; Чб − кількість робітників у базовому періоді, чол.; Чп − кількість робітників з урахуванням проведених (намічених до проведення) організаційно-технічних заходів, чол.; К − темп зростання обсягів продукції (робіт) у наступному періоді, %.
Абсолютне вивільнення робітників означає реальне зменшення чисельності персоналу на тих чи інших ділянках виробництва. При цьому кількість вивільнених у більшості випадків не співпадає з кількістю скорочених, оскільки частина вивільнених робітників може бути переведена на вільні робочі місця в межах даного структурного підрозділу. У такому випадку розміри вивільнення перевищують масштаби скорочення. Показники результативності, якості і складності праці характеризують найбільш суттєві результати трудової діяльності. До них належать: продуктивність праці, співвідношення темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати, середньорічна заробітна плата працівників, загальні витрати робочого часу в розрахунку на одного працівника та плинність кадрів. Розмір і динаміка середньорічної заробітної плати характеризують грошовий еквівалент вартості робочої сили і, певною мірою, рівень життя працівників. До показників якості праці відносять: соціально-психолопчний клімат у колективі, наявність робочої атмосфери, дизайн, чистоту приміщень. Така система показників дозволяє оцінити основні параметри організації використання трудоактивного населення на різних рівнях.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Показники та критерії ефективності використання трудового потенціалу» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
