Зарубіжний досвід реалізації державної програми зайнятості
Регулювання зайнятостi населення в зарубiжних країнах є одним з важливих напрямiв у полiтицi управлiння трудовими ресурсами. Спочатку це регyлювання обмежувалося створенням центрiв зайнятостi або бiрж працi, виплатою допомоги з безробiття, створенням системи iнфоpмaції i проведенням консультацiй щодо працевлаштування. Така система регулювання зайнятостi виправдовувала себе, коли безробіття ще не було масовим. 3 викикненням масового безробiття треба було створювати новi робочi мiсця, iнвестувати прогресивнi галузi промисловостi, здiйснювати перепiдготовку та переквалiфiкацiю безробiтних i ociб, що вивiльнялися з виробничих структyр. Нинi масштаби регулювання зайнятостi в зарубiжних краiнах, напрями i темпи ix змiн визначаються розмiрами виробництв i видiв дiяльностi та тенденцiями i швидкiстю їx, зрушеннями у струкryрi економіки. Своерiдним регyлятором обсягу зайнятостi в багатьох галузях промисловостi розвинених країн Заходу i в Японiї та темпiв їх приросту є виробництво товарiв на експорт. Якби промисловiсть цих країн була обмежена рамками нацiонального попитy, вона мала б iншу галузеву структyру й iншу структуру зайнятостi. У регулюваинi зайнятостi робочої сили в промисловостi важливими є рiвень i темпи капiталомiсткостi працi. Найбiльший прирiст зайнятостi властивий для галузей з вiдносно низьким рiвнем капiталомiсткостi пpaцi i, навпаки, дуже стриманий у галузях з найбiльшими обсягами основного капiталу з розрахунку на одного зайннтого. На регулювання зайнятостi трудових ресурсiв у сiльському господарствi розвинених країн впливають рiвень концентрацiї виробництва, його спецiалiзацiя, галузева структyра, розмах i ступiнь проникнення в нього науково-технiчного прогресу. Тут усюди спостерiгаються високi темпи скорочення зайнятостi, якi характеризуються певною середньорiчною рiвномiрнiстю. У сучасному будiвництвi виявляється активний вплив чинникiв, якi пiдвищують продуктивнiсть працi та незначннй прирiст чисельностi робiтникiв порiвняно зі зростанням обсягу робiт, а також тих, що стримyють зростання зайнятостi (iндустрiалiзацiя будiвельних робiт, стандартизацiя компонентiв i деталей, що значно прискорюють процес будiвельних робiт). Важливим регулятором зайнятостi населення в обслуговуючих галузях є тенденцiя до надання населенню вигод, якi зменшують витрати його нервової та фiзичної eнepгії на отримання послуг. Соцiальноекономiчною межею таких тенденцiй є платоспроможний попит населення. Hинi всi економiчно розвиненi країни придiляють першочергову увагy проблемам зайнятостi, без розв'язання яких неможливо забезпечити соцiально-економічну стабiльнiсть. У них перiодично розробляються, фiнансуються i виконуються програми зайнятостi, котрi враховують специфiку конкретної соцiально-економiчної cитуацiї. До активних програм зайнятостi тут належать: програми субсидування найму на постiйну роботу в приватному секторi. Субсидiї видiляються або на стимулювання зайнятостi окремих груп працiвкикiв (наприклад, молодi), або на збереження робочих мiсць ддя працiвникiв, що пiдлягають звiльненню; програми пiдтримання пiдприємств, що створюються самими безробiтними (програми самозайнятостi). Така пiдтримка може надаватися у виглядi допомоги по безробiттю (одноразова виплата суми, яка дорiвнює одно- або дворiчнiй сумi допомоги) або у виглядi соцiальної допомоги. Крiм того, такi програми включають багато інших послуг, що надаються безкоштовно безробiтним, якi розпочинають свій бізнес; програми безпосереднього створення нових робочих мiсць у держав ному або комерцiйному секторi. Найчастiше за такими программами надаеться тимчасова робота як можливiсть для безробiтного адапry ватьiся в соцiально-трудовiй сферi, набути нових навичок, збагатити свiй людський капiтал i мати бiльше шансiв знайти постiйну poбory. До пасивних програм належать програми надання всiх видiв допомоги у зв'язку iз втратою роботи (допомога по безробiттю, вихiднi виплати, допомога працiвникам збанкрутiлих пiдприємств, спецiальна пiдтримка рiзних груп працiвникiв тощо) та програми дострокового виходу на пенсiю (або передпенсiю, оскiльки людина може повернутися на poбoтy або з досягненням пенсiйного вiку перейти на пенсiю). Вппив державної податкової полiтики на стимулювання зайнятостi в розвине-них краiнах здійснюється шляхом надання пільг у зв’язку iз звільненням вiд виплат у соцiальнi фонди, компенсацii витрат на професiйну пiдготовку i пiдвищення квалiфiкацiї i безпосередньо iз зменшення податкiв за створення нових робочих мiсць, за працевлаштування неконкурентоздатних категорiй громадян. Враховуючи, що найефективнiшою полiтику зайнятостi робить її орiєнтацiя на забезпечення максимальної мобiльностi робочої cили, уряди розвинених країн сприяють створенню гнучкої системи професiйного навчання, яка б готувала працiвкикiв вiдповiдно до сучасних вимог господарства та була здатною швидко й ефективно перенавчати безробiтних. У багатьох країнах держава здiйснює пряме цiльове фiнансування створення i функцiонування центрiв професiйної пiдготовки та перепiдготовки на пiдприємствах. Поширеною є практика дотацій держави у розмiрi 50-80% витрат, пов'язаних iз створенням центрiв професiйного навчання на пiдприємствах. Крiм тот, icнує практика спецiальних державних субсидiй на заробiтну плату працевлаштованим молодим людям або особам передпенсiйного вiку у розмiрi 50% витрат роботодавця на зазначенi цiлi протягом 3-6 мiсяцiв, що значно здешевлює для пiдприємств використання такої робочоi сили. Фiнансовi штрафи застосовуються в розвинених країнах переважно при використаннi такого адмiнiстративного заходу, як квотування робочих мiсць для iнвалiдiв та iнших неконкурентоздатних категорiй працiвникiв. Перелiченi заходи регулювання зайнятостi в високорозвинених країнах значно впливають на розвиток трудових вiдносин, є певним гарантом стабiльностi на ринку працi. При цьому держава практично не втручається у пiдприємницьку дiяльнiсть. У США, наприклад, державна допомога по безробiттю зводиться до видачi матерiальної допомоги та iнформацiї про наявнiсть вiльних робочих мiсць. Некорпоративний пiдхiд спостерiгається у полiтицi на pинкy праці в Австрiї, Нiмеччині, Нiдерландах, Швецiі. Він характерезується значною регyлювальною роллю держави, яка виявляється у пiдтриманнi соцiально прийнятного рiвня оплати пpaцi, збереження здоров'я робiтникiв тощо. При цьому рiшення з питань регyлювання зайнятостi трудювих pecypciв приймаються на основi угод професiйних спiлок робiтникiв, роботодавцiв i держави. Це дає змогy зберiгати соцiальну стабiльнiсть у суспiльствi й ефективнiше пристосовуватися до змiни економiчних умов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зарубіжний досвід реалізації державної програми зайнятості» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
