Складові мотивації економічної активності населення в системі управління трудовим потенціалом
У кожній окремій ситуації вибору трудової поведінки люди ведуть себе неоднаково, оскільки підґрунтям будь-якої дії стає комбінація різноманітних потреб, життєвих інтересів, ціннісних орієнтацій, вплив конкретних умов трудової діяльності та навколишнього середовища. Розуміння сутності і природи людських потреб змінювалось одночасно з еволюцією суспільного розвитку, змінюючи і розвиваючи напрями мотивації економічної активності населення. Потреби – це відчуття нестачі в будь-чому, прагнення до досягнення певного результату і забезпечення нормальних умов для життєдіяльності і розвитку. Узагальнення думок вчених-економістів дозволяє засвідчити, що потреби – це одна з фундаментальних категорій теоретичної і прикладної економіки, яка відображає бажання людей мати, споживати, використовувати ті чи інші види благ (матеріальних і духовних), тобто речей, послуг, продукції в яких людина відчуває необхідність. Саме потреби відіграють ключову роль у розумінні сил, що мотивують трудову і економічну активність людини. На думку російського вченого-економіста А. І. Рофе „потреби – першочергове джерело мотивації, це необхідність в тому, що важливо для існування особистості, колективу і суспільства в цілому. А також їх нормального функціонування”. Потреби активізують не тільки мислення, але й волю людини. Тому що завдяки вольовому зусиллю, завзятості, наполегливості вона переборює труднощі і перешкоди на шляху їхнього задоволення. Потреби визначають напрямок діяльності людини, координують його поведінку, мислення, волю і почуття. Питання про важливість тих чи інших потреб для кожної людини, груп людей, спільноти вирішується по різному, адже кожна людина має свої пріоритети, що визначаються рівнем освіти, вихованням, сімейним станом, оточенням, певним станом добробуту, рівнем задоволення індивідуальних і сімейних потреб, спрямованістю життєвих орієнтирів. Так, для однієї людини на конкретному етапі життя є важливим здоров’я, їжа, житло, для другої найважливішим є наявність цінних речей та грошей, для третьої – посада, визнання, статус у суспільстві, популярність, для когось іншого першорядне значення набуває цікава робота, творчість тощо. Свої корективи у пріоритетність потреб, неодмінно вносять зміни соціально-політичного устрою держави, певна динаміка стану соціально-економічної ситуації в країні, рівень правової, соціальної захищеності тощо. У разі незабезпечення актуальних і напружених потреб, погіршується соціальне становище населення. Розмаїття потреб і їхня роль в активізації ефективної мотивації економічної активності населення є однією з причин зростаючого інтересу до їхнього комплексного вивчення. Проте дотепер нема єдиної класифікації потреб. Їх можна класифікувати, наприклад, в залежності від суб’єкта потреб: індивідуальні, сімейні, групові (колективні), суспільні (державні, національні, регіональні, історичні, релігійні та ін.). В залежності від строків виникнення або задоволення, розрізняють поточні і перспективні потреби, короткострокові і довгострокові. Стосовно важливості відокремлюють першочергові та другорядні проблеми. Якщо людиною усвідомлюються цілі і вона думає над тим, як їх досягти, то мова може йти про виникнення потреб, якщо вона лише відчуває напругу, але не усвідомлює, що потрібно зробити для її ліквідації, то мова може йти про неусвідомлені потреби. Однак посилення потреби збільшує імовірність її усвідомлення, розуміння того, як її можна задовольнити. Домінуючи потреби можуть регулювати поведінку і діяльність, а також заглушати усі інші; другорядні мають менше значення для людини. Потреби суспільства визначаються необхідністю забезпечення його безперервного функціонування і розвитку. До них відносяться виробничі потреби, потреби оборони, охорони навколишнього середовища, забезпечення конституційних гарантій членам суспільства та ін. У їхньому складі необхідно виділити потреби населення, що включають особисті потреби, які виникають та розвиваються в процесі життєдіяльності людини і є її усвідомленим прагненням до досягнення необхідних умов існування, і потреби певної групи людей, які називають колективними. Так, задоволення особистих потреб повинне вести до задоволення колективних і суспільних потреб; задоволення колективних потреб – до задоволення суспільних потреб, які є домінантою більшості особистісних потреб, а задоволення суспільних потреб повинне привести до задоволення колективних і більшості особистих потреб. Якщо потреби (і можливість їх реалізації) усвідомлюються, вони приймають форму інтересів до різноманітних благ, видів діяльності, завдяки яким можливо задовольнити потреби. Інтереси спонукають людину до певних соціальних вчинків. Прийнято відокремлювати матеріальні, духовні, грошові, майнові інтереси, а також інтереси людини, сім’ї, соціальної групи, фірми, галузі, регіону, держави, органів управління. Певні інтереси обумовлюють появу спонукальних мотивів дій економічної активності визначених суб’єктів, або той чи інший тип економічної поведінки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Складові мотивації економічної активності населення в системі управління трудовим потенціалом» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
