Нормативно-правова база управління трудовим потенціалом, порядок її розроблення, затвердження і перегляду
Нормативно-правова база управління трудовим потенціалом в нашій країні поки що тільки формується. Багато законів застаріли за змістом і не відповідають сьогоднішнім вимогам. Досі ще не завершена розробка системи нормативно-правових актів, які б регулювали управління трудовими ресурсами та їх використання. Однак попри все це сьогоднішнє законодавство України про працю та зайнятість населення дедалі більше відрізняється від радянського і навіть від сучасного законодавства країн СНД у цих сферах. Нормативно-правова база управління трудовим потенціалом створюється на основі норм права, тобто правил поведінки, які встановлюються і забезпечуються (гарантуються) державою. За допомогою норм права поступово впроваджуються контроль і облік за мірою праці і споживання, організацією суспільних відносин; послідовно здійснюється принцип рівноправності відносин між громадянами. Реалізація норм і прав щодо управління трудовими ресурсами забезпечується не лише юридичними засобами, а переважно організаторською й виховною роботою державних органів та громадських організацій. Нормативно-правові акти, що виробляються, є імперативними, тобто обов’язковими для виконання, та диспозитивними, які дають змогу учасникам правовідносин визначати свої права та обов’язки у межах, встановлених законом. Сучасна нормативно-правова база в Україні є недосконалою. По-перше, ще не погоджені різнопланові щодо змісту і форм вияву завдання управління трудовими ресурсами на різних рівнях економіки. По-друге, відчутна різноплановість цілей і функцій регіону, галузі і підприємства відносно відтворення трудових ресурсів, що ставить перед кожним із них спеціальні завдання управління. Крім того, треба позбуватися адміністративних методів управління трудовими ресурсами на законодавчому рівні і переходити до економічних методів. Зростання мобільності трудових ресурсів, в тому числі й міждержавної, потребує розробки економічних і соціальних заходів щодо їх оптимізації через виконання державних програм. При формуванні нормативно-правової бази в галузі управління трудовими ресурсами потрібен комплексний підхід, який полягає передовсім у поєднанні їх макро- та мікроекономічного аналізів. Закони, постанови, інструкції повинні містити відповіді на зміни в параметрах відтворення трудових ресурсів, щоб забезпечувалося зростання продуктивності праці, задоволення потреб господарства робочою силою. Для цього доцільно прийняти нові або поновити діючі закони, що стосуються соціального розвитку, активної демографічної політики, соціальних відносин (між працедавцем і працівником за наймом), питання підготовки й перепідготовки кадрів, оплати праці, а також закон про безробіття. При розробленні тих чи тих законів потрібно враховувати комплексні програми технічного переозброєння виробництва, заходи щодо впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів. Отже, вирішальною умовою вдосконалення управління трудовими ресурсами на сучасному етапі є врахування всіх чинників, які впливають на їх формування, збереження, підготовку, розподіл і використання. При цьому мають значення якісні аспекти проблеми.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Нормативно-правова база управління трудовим потенціалом, порядок її розроблення, затвердження і перегляду» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
