Під терміном "міграція населення" розуміється територіальне переселення людей. Оскільки воно складається з міграційних потоків, це поняття використається як у збірному понятті "міграція", так і в множині – "міграції", "міжнародні міграції" і т. д. У нашій країні наприкінці XIX і початку XX ст. одержали поширення також терміни "переселення", "міграційний рух населення", "пересування населення", "механічний рух населення". Причому останній зберіг свою назву в статистичній звітності до кінця 80-х років. У цей час під міграцією розуміють переміщення населення через кордони країни або їх територіальні підрозділи, пов'язані зі зміною місця проживання. Тому перша її ознака – перетинання адміністративно-територіальних границь держави, області, краю, республіки, населеного пункту й т. п.; друга – зміна місця проживання. Основними критеріями класифікації міграції є: напрямок міграції, ступінь організації міграції, причини міграції, часова ознака. За напрямками потоків розрізняють міграцію зовнішню (виїзд населення за кордон – еміграцію, або в'їзд через границю в дану державу – імміграцію) і внутрішню (міграційні процеси усередині кожної країни). За ступенем організації розрізняють два види міграції: організовану й неорганізовану. Організована міграція становить собою основний вид планового територіального переміщення населення з метою найбільш раціонального розміщення трудових ресурсів. Вона здійснюється державними органами й забезпечується з боку держави рядом матеріальних пільг. Основними видами організованої міграції є: суспільні заклики; організований набір робочої сили; переміщення по службі в інші райони; розподіл молодих фахівців. Неорганізована, або індивідуальна міграція – це територіальні переміщення населення, викликані такими причинами, як прагнення на новому місці поліпшити своє матеріальне становище шляхом одержання більш високих доходів; підвищити свою кваліфікацію або одержати освіту; змінити свій рід діяльності, перейти на нову роботу тощо. Організована й неорганізована міграція повинні бути основою для міжрайонного перерозподілу робочої сили, сприяти ефективному розподілу трудових ресурсів по території країни. Залежно від самостійності прийнятого мігрантом рішення про зміну місця проживання міграцію ділять на два види: добровільну й примусову. За часом переміщення всі види міграції населення підрозділяються на: безповоротну, тобто зміну місця проживання остаточно, назавжди; тимчасову, тобто зміну місця проживання на певний, але тривалий строк (по закінченні вузу, за договором); сезонну, пов'язану, наприклад, із сільськогосподарськими роботами, роботами на рибозаводах у період масового лову риби; міграцію в курортні зони; маятникову міграцію, тобто регулярні, постійні, щоденні, щотижневі поїздки на роботу, на навчання, на лікування, у культурно-побутових цілях за межі свого населеного пункту. Маятникова міграція служить істотним джерелом формування трудових ресурсів, їхньої соціальної мобільності. Її не можна включати до складу міграційних процесів, тому що вона не пов'язана зі змінної місця проживання. Усі міграційні процеси в своєму розвитку проходять три стадії: перша – потенційна, тобто підготовка до зміни місця проживання; друга – власне міграція; третя – адаптація мігрантів до нових умов життя в місцях поселення. Причини зовнішньої й внутрішньої міграції в окремих країнах можуть бути згруповані у такий спосіб: соціально-економічні – переселення в пошуках роботи, вільних сільськогосподарських земель, зміни способу життя й т. п., тобто всі ті, які ведуть до зміни соціально-економічного положення мігрантів; політичні – переселення, пов'язане з політичними, релігійними й расовими утисками; військові – евакуація, реевакуація, депортація. У цілому мета міграцій у розвитку суспільства прогресивна. Вони сприяють більш повному використанню робочої сили, її перерозподілу; змінюють економічний і соціальний стан мігрантів. Абсолютні показники міграції населення Для вивчення всієї сукупності міграційних процесів статистика використовує абсолютні й відносні показники міграції, прийоми аналізу, ряди динаміки, метод угруповань, балансовий метод, статистичні таблиці й графіки. Основними абсолютними показниками міграції є: V+ – кількость людей, що прибули у дану місцевість за рік; V– – кількость людей, що виїхали з даної місцевості за рік; (V+ - V–) – сальдо міграції або чиста міграція, нетто-міграція. При V+> V– – сальдо позитивне; V– > V+ – сальдо негативне; V+ = V– – сальдо відсутнє. До тих, хто прибув (вибув), включаються люди, які приїхали (виїхали) з однієї місцевості в іншу (у тому числі прибулі через кордон і ті, що виїхали за межі держави) на строк понад 1,5 місяців. Аналіз абсолютного числа прибулих і тих, хто виїхав, проводиться в наступних напрямках: установлення ролі міграції у формуванні населення країни, її окремих економічних районів. У результаті цього аналізу встановлюється тип динаміки чисельності населення; після виділення окремих типових груп, для кожної з них дається загальна характеристика міграційних процесів, обчислюються показники обсягу й напрямків міграційних потоків; вивчаються сезонні коливання в чисельності мігрантів, їхніх окремих контингентів; проводиться аналіз структурних зрушень у складі мігрантів за статтю, віком, суспільними групами, професіями, сімейномом складом, за тривалістю проживання в даній місцевості, за національністю. Для виявлення ролі міграції у формуванні населення країни, регіону, краю, області, міста використаються різні види демографічних балансів чисельності населення. Вони будуються двома способами: способом внутрішньорічного обороту; способом міжпереписного внутрішньоперіодичного обороту. Метод внутрішньорічного обороту заснований на наступній балансовій рівності:
Sk = Sn+(N – M) ± (V+ – V-), (3.16) де Sn – чисельність населення на початок року; N – число народжених за рік; М – число померлих за рік; St – чисельність населення на кінець року.
Значення балансу в тім, що він відображає: роль сальдо міграції у формуванні населення країни в окремі роки; можливість зробити екстраполяційні прикидки відносно зростання населення на перспективу; стабільність природного приросту населення країни. Метод міжпереписного обороту побудований на наступній балансовій рівності:
, (3.17) де i – міжпереписний період у роках.
Значення балансу: можливість з'ясувати складові абсолютного приросту населення країни за тривалі періоди часу; визначити пропорції в структурі джерел зростання населення; показати роль окремих періодів у зростанні населення країни, тобто дати оцінку тимчасового фактору. З метою вивчення основних напрямків міграційних потоків будуються шахові територіальні баланси міграції населення (табл. 3.6).
Таблиця 3.6
Шаховий територіальний баланс міграції населення
Райони входу населення Райони виходу населення По категоріях поселень Усього населення Міста з населенням 100 тис. чол. і вище Інші міські поселення Сільська місцевість З міст із населенням понад 100 тис. чоловік 400 520 360 1 280 З інших міських поселень 470 620 450 1 540 Із сільської місцевості 630 760 990 2 380 Усього населення 1500 1900 1800 5 200
Ці баланси дозволяють з'ясувати роль окремих категорій поселення у формуванні населення районів, входу й виходу населення; досліджувати структуру прибулих (вибулих) у великі, середні міста, інші міські поселення, у сільську місцевість. У вивченні джерел формування населення певну допомогу можуть зробити розподільні баланси міграції й природного приросту. Вони виконують наступні функції: контрольні, тому що дозволяють уточнити розміри сільської міграції; показують структуру прибуткової й видаткової частини балансу; дають можливість визначити роль внутрішньорайонної й міжрайонної міграції у формуванні населення; дозволяють обчислити абсолютні розміри міграційних потоків. З метою вивчення сезонності міграції застосовуються прийоми: розрахунок індексу сезонності, аналітичне вирівнювання ряду динаміки прибулих і тих, що вибули, гармонійний аналіз. Приклад наведений у табл. 3.7.
Таблиця 3.7
Міграційні потоки
Показники Значення Чисельність населення на початок періоду Народилося за період Прибуло в міські поселення за рахунок внутрішньорайонної міграції Сальдо прибуття в сільську місцевість із інших районів і за рахунок внутрішньорайонної міграції Всього прибуло Померло за період Вибуло з міських поселень в інші райони Вибуло з міських поселень у порядку внутрішньорайонної міграції Сальдо вибуття й за рахунок внутрішньорайонної міграції Всього вибуло 24200 1200 1980
5080 600 1870 1520 900 4890 24390
Відносні показники міграції До відносних показників міграції відносяться загальні коефіцієнти міграції, часткові коефіцієнти, індекси відносної інтенсивності міграції, коефіцієнти приживлюваності новоселів. 1. Загальні коефіцієнти міграції: коефіцієнти прибуття –
Ку+ = (V+ : S) 1 000, (3.18) де Ку+ – число прибулих на 1000 чоловік населення в середньому за рік по конкретній території; S – середньорічна чисельність населення, що проживає на цій території; коефіцієнти вибуття –
Ку- = (V- : S) – 1 000, (3.19) де Кv – число вибулих на 1 000 чоловік населення в середньому за рік по даній території; коефіцієнт міграції –
Ку = Ку+ – Ку- або Kv = (V+ – V-): S∙1 000 . (3.20)
При аналізі загальних коефіцієнтів міграції можна визначити питому вагу сальдо міграції у валовому обороті мігрантів, тобто розрахувати, за аналогією з природним рухом, свого роду коефіцієнт економічності міграції (Кэк) двома способами:
Крім того, розраховується коефіцієнт інтенсивності міграційного обороту (ДО0):
K0=(V++V-):S – 1000. (3.23)
2. Часткові коефіцієнти міграції: коефіцієнт прибуття i-ї групи населення в дану місцевість за рік; коефіцієнт вибуття i-ї групи населення з даної місцевості за рік; коефіцієнт міграції i-ї групи. Серед проблем на шляху становлення ринкової економіки однією з найважливіших є заощадження національного інтелекту, частково вже втраченого, але все ще такого, котрий продовжує залишатися чи не основним багатством України. Науковий потенціал, наукові досягнення нашої країни вже давно забезпечили їй широке світове визнання, передові позиції в більшості наукових і науково-технічних напрямків. На жаль, глибока криза в країні, у тому числі в науці й культурі, обумовила дуже небезпечний для сьогодення й майбутнього України "відтік умів за кордон". Щоб вижити, вчені виїжджають за кордон. За оцінками експертів, процес деградації нашої науки може стати необоротним, якщо з країни виїде 10 – 15% найперспективніших і талановитих учених молодого покоління. А Україна зараз щорічно втрачає внаслідок міграції близько 10 тис. наукових, науково-технічних працівників, викладачів. Економічна ефективність міграції населення Ефективність міграції населення можна розглядати в різних аспектах: демографічному, статистичному, соціальному, географічному, економічному й ін. Наприклад, економічні географи й статистика під ефективністю пересування населення розуміють відношення сальдо міграції до обсягу міграції. Такий підхід до оцінки ефективності міграції з погляду демографії, статистики й географії, очевидно, правомірний. Разом з тим він не правомірний у тому випадку, якщо переселення характеризується з економічних позицій. Тому потрібний інший підхід. Економічна ефективність переселень містить у собі й якісну та кількісну сторони, що знаходять у своїй єдності й протиріччі загальну міру в найбільш плідному функціонуванні живої, минулої праці й використання природних ресурсів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Механічний рух населення» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
