Природний рух населення включає демографічні події, що прямо або побічно впливають на зміну чисельності населення. До них відносяться народження, смерть, мертвонародження, шлюби і їх припинення. На основі відомостей про природний рух населення й міграції розраховується щорічна чисельність населення країни. Жоден прогноз чисельності населення неможливий без серйозного вивчення динаміки народжуваності та смертності. Найбільш простими в змісті розрахунку, але й найбільш грубими є загальні коефіцієнти природного руху населення, до яких відносяться: коефіцієнт народжуваності:
, (3.2) де n – коефіцієнт народжуваності; N – число живонароджених; S – середньорічна чисельність населення;
коефіцієнт смертності:
, (3.3) де m – коефіцієнт смертності; М – загальне число померлих; S – середньорічна чисельність населення;
3) коефіцієнт природного приросту:
Кприр.пр.= n – m, (3.4)
4) коефіцієнт шлюбності:
, (3.5) де D – число шлюбів або тих, що вступають у шлюб;
5) коефіцієнт розлучення:
, (3.6) де С – число розлучень або розведених.
Якщо в чисельнику останніх двох коефіцієнтів беруться числа молодих або осіб, що розірвали шлюб, ці коефіцієнти можуть співвідноситися з загальним коефіцієнтом народжуваності. При аналізі загальних коефіцієнтів широко застосовуються різні шкали (табл. 3.1, 3.2).
Таблица 3.1
Шкала характеристики рівня народжуваності в Україні
Загальні коефіцієнти народжуваності, % Характеристики рівня народжуваності До 16 16,0 – 24,9 25,0 – 29,9 30,0 – 39,9 40,0 і вище низький середній вище за середній високий дуже високий
Таблиця 3.2
Шкала характеристики рівня народжуваності в Східній Європі
Загальний коефіцієнт народжуваності, % Характеристики рівня народжуваності До 17,5 17,5 – 19,9 20,0 і вище низький середній високий
Загальний коефіцієнт народжуваності має такий істотний недолік, який розраховується до загальної чисельності населення. Однак не все населення й не рівною мірою бере участь у процесі народження дітей. Усунути вплив статевої й частково вікової структур населення дозволяє спеціальний коефіцієнт народжуваності:
, (3.7) де F – спеціальний коефіцієнт народжуваності; N – чисельність живонароджених за рік; W15-49 – середньорічна чисельність жінок у віці від 15 до 49 років.
Спеціальний коефіцієнт дозволяє більш точно характеризувати народжуваність, тому що обчислюється по відношенню не до всього населення, а до чисельності жінок репродуктивного віку, тобто до контингенту, що народжує. Між загальним і спеціальним коефіцієнтом народжуваності існує взаємозв'язок:
, (3.8) де ds – частка жінок репродуктивного віку в загальній чисельності населення.
Для характеристики рівня народжуваності в окремих групах населення застосовуються часткові показники, що розраховуються не відносно всього населення, а стосовно його складових груп (міського й сільського населення, різних вікових груп і т. д.). Фактори народжуваності. У цей час природний приріст населення практично залежить від рівня народжуваності. Історично еволюція народжуваності обумовлена соціально-економічним розвитком суспільства. Причини зміни рівня народжуваності не можна зрозуміти, не зачепивши вивчення впливу на розвиток даного процесу цілої системи факторів, у якій виділяються дві основні групи: демографічні й соціально-економічні. Головний об'єктивний демографічний фактор народжуваності – склад населення за статтю й віком. Оскільки кількість дітей, народжених у шлюбі, значно домінує над народженням позашлюбних дітей, то вона тісним чином буде залежати від частки замужніх жінок. А кількість жінок, що перебувають у шлюбі або збираються одружитися, визначається кількістю можливих наречених. Іншими словами, оптимальність шлюбної ситуації продиктована відповідністю кількості осіб обох статей у шлюбному віці. Особливе місце серед факторів народжуваності займає етнічна структура населення. Вплив національних факторів пов'язаний із традиціями, особливостями культури й побуту народу, з певною національною приналежністю населення. У вивченні впливу соціально-економічних факторів на народжуваність велике значення має диференціація народжуваності в поселеннях різного типу. Дослідження показали, що рівень народжуваності в міських поселеннях, як правило, нижчий, ніж у сільських місцевостях. Проведені дослідження показують, що тенденція збільшення ролі городян у загальній чисельності населення країни з 18% в 1926 р. до 67,2% в 2007 р. обумовила зниження народжуваності. Це пов'язано з тим, що в містах у шлюб жінки вступають пізніше, ніж у сільській місцевості, і міські жінки обмежують народжуваність після першої дитини, а сільські – після другої. Важливим є також фактор соціальної приналежності людей. До відносних показників смертності відносяться загальні й часткові коефіцієнти смертності населення. Найпоширеніший із них – загальний коефіцієнт смертності, цінність якого укладається в здатність характеризувати інтенсивність смертності одним числом, і для розрахунку якого завжди є в наявності вихідні дані (кількість померлих за рік і середня чисельність населення за цей же період), а простота і єдність методології розрахунку (відношення числа померлих до середньої чисельності населення на 1000 чоловік населення) дозволяє проводити зіставлення рівня смертності в різних регіонах світу й динаміку за різні періоди часу. Коли роблять висновки про те, що смертність зменшилася, стабілізувалася або збільшилася, то мають на увазі саме загальний коефіцієнт смертності. Для оцінки рівня смертності застосовується шкала загальних коефіцієнтів, що широко використовується при проведенні співставлень (табл. 3.3).
Таблиця 3.3
Шкала коефіцієнтів смертності
Загальний коефіцієнт смертності, ‰ Оцінка рівня смертності До 10 10,0 – 14,9 15,0 – 24,9 25,0 – 34,9 35,0 і вище низький середній високий дуже високий надзвичайно високий
У цей час у ряді країн відбувається стабілізація загального коефіцієнта смертності, а в інших – деяке його зростання, в значній мірі обумовлене процесом старіння населення, тобто збільшенням у його складі осіб похилого віку, смертність серед яких вище. У зв'язку зі схильністю загальних коефіцієнтів смертності до впливу вікової структури населення їхній рівень і динаміка не можуть відображати інтенсивності дійсних тенденцій смертності. З метою диференційованого вивчення застосовують часткові коефіцієнти смертності. Їхній розрахунок аналогічний розрахунку загального коефіцієнта, але визначається відношенням кількості померлих у певній групі населення до середньої їхньої чисельності на 1 000 чоловік відповідної групи населення. Цими коефіцієнтами є вікові показники смертності населення, показники смертності чоловіків і жінок, міського й сільського населення, причини смерті й т. д. Залежно від завдання дослідження ці коефіцієнти розраховуються шляхом відношення кількості померлих за певний період часу на досліджуваній території з міського або сільського населення, чоловіків, жінок або осіб обох статей усіх віків, або в певному віці від усіх причин, або певної причини смерті до середнього числа населення в перерахованих групах. На смерть впливає безліч різних факторів як соціально-економічних, так і біологічних. Серед останніх найбільш значним є вік. Тому серед часткових показників (коефіцієнтів смертності) найбільш важливі – вікові показники смертності населення. Збільшення частки людей похилого віку в загальній чисельності населення – одна з причин зростання загального коефіцієнта смертності. Це набуває істотного значення у зв'язку з тим, яке постаріння населення, що відбувається в результаті зниження народжуваності й збільшення тривалості життя, стає характерним для всіх розвинених країн. Тому при статистичному аналізі смертності насамперед необхідно встановити розходження в її рівні за окремими віковими групами, а потім переходити до розгляду інших факторів, у тому числі й за статево-віковими групами. Має місце практично для всіх країн загальна тенденція перевищення чоловічої смертності над жіночою. Причому в цей час наш розрив збільшується. Диспропорція в статевому розподілі коефіцієнта смертності характеризується двома піками: у молодому віці – через підвищену смертність від травматизму й у старших роках – за рахунок більшої смертності чоловіків від хвороб серцево-судинної системи. Аналіз диференціації рівня смертності міського й сільського населення свідчить про те, що загальні коефіцієнти смертності населення, що проживає в сільській місцевості, вище, ніж у тих, хто проживає в місті. Це пояснюється високими темпами старіння й більшим ступенем старості сільського населення. Смерть настає з причин різного характеру. Зміна структури смертей із причин залежить від впливу ендогенних і екзогенних факторів. Ендогенні – обумовлені внутрішнім розвитком організму; його функціонуванням і старінням, поступовим зниженням життєздатності людини. З ендогенних причин умирають звичайно в старшому віці, що вважається нормальним явищем. Виключення становлять випадки передчасної смерті не від старості, а через невиліковні вроджені пороки, різні спадкоємні хвороби та інші порушення. Екзогенними називають фактори, пов'язані з впливом на людей зовнішнього середовища. Смерть з екзогенних причин може наступити в будь-якому віці, і, таким чином, вона завжди передчасна. Сюди відносяться інфекційні захворювання, професійні хвороби, викликані працею й життям у ненормальних умовах, отруєння, травми, нещасні випадки. В усьому світі основними причинами смерті були визнані інфекційні й паразитичні захворювання. Ще на початку XX ст. смерть від інфекційних захворювань становила близько 20% від усіх випадків. Завдяки досягненням в області медицини була практично ліквідована смертність від таких інфекційних захворювань, як віспа, чума тощо. Починаючи з середини XX ст., серед причин смерті найбільшого значення набули серцево-судинні захворювання, злоякісні новоутворення і в економічно розвинених країнах стала зростати їхня питома вага. Дитяча смертність – це смертність дітей протягом першого року життя. Особливості розрахунку коефіцієнта дитячої смертності в порівнянні з іншими коефіцієнтами – віднесення кількості померлих дітей у віці до одного року не до чисельності населення, а до кількості народжених живими. Якщо кількость народжень відносно стабільна, то таке співвідношення правильно відобразить закономірності. Однак при різких змінах у рівнях народжуваності дана методологія буде неправильною. Одним із елементів природного руху є процеси укладення й припинення шлюбів. Укладення шлюбу дає початок існування родини – основного первинного осередку людського суспільства, історично сформовані форми зв'язку між найближчими родичами по материнській і батьківській лінії. Шлюб – сімейний союз чоловіка й жінки. Він регламентує взаємовідносини статей у процесі відтворення населення. Припинення шлюбу відбувається через овдовіння й розлучення. Овдовіння – природний процес, пов'язаний зі смертю когось із подружжя. Припинення шлюбу, як і сам шлюб, впливають на загальний хід демографічних процесів. Для зіставлення дитячої смертності використається шкала оцінки рівня дитячої смертності подібно застосовуваним при аналізі загальним коефіцієнтам (табл. 3.4). Таблиця 3.4
Шкала коефіцієнтів дитячої смертності
До дитячої смертності, ‰ Оцінка рівня дитячої смертності до 20 20 – 34 35 – 49 50 – 74 75 і вище досить низький низький середній високий надзвичайно високий
Загальний коефіцієнт шлюбності як відношення числа всіх перереєстрованих за певний період шлюбів до середньої чисельності населення за цей період дасть загальну характеристику інтенсивності шлюбності, оскільки орієнтується на все населення, а не на його шлюбоспроможну частину.
Таблиця 3.5
Смертність населення різного шлюбного стану з причин
Причина смерті Число зареєстрованих за 2 роки випадків на 100 000 чоловік населення одружені неодружені розведені 1 2 3 4 Хвороби серця Дорожня катастрофа Рак легень 176 35 28 237 54 32 362 128 64 Рак травних органів Гостра судинна недостатність Самогубство Цироз печінки Гіпертонія 27 24 17 11 8 38 42 32 31 16 49 56 73 79 20
З одного боку, розлучення, що стало масовим явищем, приводить до негативних наслідків для суспільства, тому що веде до руйнування родини і, отже, побічно впливає на кількость дітей у ній. Оскільки перші шлюби приносять більшість дітей, то можливість розлучення служить умовою обмеження кількості дітей у них і повторні шлюби. З іншого боку, розлучення корисне. Воно є необхідним у демократичному суспільстві, створює умови для законного розірвати невдалий шлюб. У багатьох медичних дослідженнях підкреслюється вплив шлюбного стану на тривалість життя. Відношення числа шлюбів до середньої чисельності населення в шлюбоспроможному віці дає спеціальний коефіцієнт шлюбності:
, (3.9) де D – число шлюбів.
Однак у цьому коефіцієнті знаменником служить все населення в шлюбоспроможну віці, у тому числі ті, що одружилися, й неодружені. Має сенс у знаменнику виділяти тих, що ніколи не були в шлюбі, вдівців, розведених, тобто відносити кількость укладених шлюбів до кількості осіб, здатних укласти шлюб, визначивши, таким чином, чистий спеціальний коефіцієнт шлюбності:
, (3.10) де – коефіцієнт шлюбності для тих, хто не був у шлюбі.
Оскільки найважливішим завданням вивчення шлюбності служить вплив цього процесу на репродуктивне поводження населення, виділяють обмежено спеціальні коефіцієнти шлюбності для тих, хто не був у шлюбі, але уклав їх у репродуктивному віці, тобто у віці 15 – 49 років. Обмежений спеціальний коефіцієнт шлюбності для тих, хто не був у шлюбі:
. (3.11)
Оскільки чисті й спеціальні показники інтенсивності шлюбності різні для обох статей, то вони диференціюються за статтю, тобто розраховуються окремо для чоловіків і для жінок. Серед двох причин припинення шлюбу – овдовіння й розлучення – найбільше значення має вивчення причин розлучення, оскільки овдовіння – неминуче зло. Тут так само, як і в показниках шлюбності, краще користуватися спеціальними показниками розлучення як відношення кількості розлучень до середнього населення шлюбоспроможного віку, а ще краще – до середнього населення шлюбоспроможного віку, одруженому, тобто:
і , (3.12) де С – кількость розлучень.
Коефіцієнт розлучення в репродуктивному віці, тобто кількость розлучень до чисельності населення в цьому віці складе:
. (3.13)
Розглянуті коефіцієнти інтенсивності шлюбів і розлучень можна використати для розрахунку показників нестійкості шлюбів. Як такий показник виступає відношення коефіцієнта шлюбності до коефіцієнта розлучення або просте відношення кількості шлюбів до кількості розлучень за даний період на даній території, тобто:
. (3.14)
Цей показник має сенс розраховувати тільки за однаковими контингентами чоловіків і жінок в усій їх сукупності. Можна також розрахувати й нестійкість шлюбів для кожного з віків:
, (3.15)
У сучасних умовах коефіцієнт нестійкості підвищується, оскільки чисельність дробу охоплює лише даний рік, а розпадаються шлюби різної тривалості, що часто охоплюють тривалий період часу. Тому коефіцієнт нестійкості шлюбів не дає можливості робити висновки про міцність або неміцність шлюбів, укладених у звітному році. Цей показник застосовують в основному для визначення тенденції нестійкості шлюбів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Природний рух населення і його показники» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
