Сутність категорії населення як природної основи формування трудового потенціалу
Населення – це сукупність людей, які природно історично склались і безперервно відтворюються в процесі життя. Населення не може розглядатися як проста велика кількість людей. Аналіз населення був би марний, якби він здійснювався поза конкретним суспільним середовищем, формою власності, класовою структурою суспільства, поза економічними взаєминами, поділом праці й т. ін. Населення характеризується і як елемент виробничих сил, і як носій виробничих відносин. Але існує ще й третя сторона, властива населенню, – відтворення самого населення. Стосовно економіки населення виступає одночасно і як виробник, і як споживач матеріальних благ. Така двобічність залежностей спричиняється складністю й суперечливістю зв'язків населення й економіки. Населення не може існувати поза економікою, а економіка – без населення, це дві частини одного соціального організму. При вивченні чисельності населення застосовуються різні поняття. Так, у статистиці застосовують поняття "наявного, постійного та юридичного населення". Наявним для кожного населеного пункту є населення, що в ньому проживає постійно або тимчасово. До нього відносяться особи, які живуть на території даного населеного пункту, але які можуть на момент перепису (або реєстрації) перебувати в іншому місці (на роботі, в дорозі, у театрі тощо). Наявне населення, що постійно проживає в даному населеному пункті, є в той же час тут постійним. Постійні жителі населеного пункту можуть тимчасово перебувати на території іншого пункту, тобто тимчасово бути відсутніми. Тривалість тимчасової відсутності не повинна перевищувати 6-ти місяців. Виключення становлять учні стаціонарних навчальних закладів, що проживають за місцем навчання; молодь, покликана йти в армію; ті, що знаходяться в місцях позбавлення волі. Слід зазначити, що облік за цими двома категоріями населення проводиться не у всіх країнах. У деяких (Туреччина, Албанія, Лівія, Іран) враховується тільки наявне населення, у США й деяких інших країнах – тільки постійне. Іноді застосовується показник "юридичне населення". Однак найчастіше різниця між постійним і юридичним населенням стирається. Найбільш істотний вплив на розвиток народного господарства роблять наступні структури населення: чисельність, розподіл його на міське й сільське, статево-вікова структура, соціальна, сімейна, освітня й професійна. Усі вони в основному визначають кількість трудових ресурсів країни і їхнє розміщення. Чисельність населення – виміряна кількісно його сукупність, що проживає на окремій території. Дані про чисельність одержують на основі переписів населення або систем, що ведуться постійно: реєстри, банки даних, різні списки населення. Існує ряд показників для аналізу даних про динаміку чисельності населення. Тут використовуються структурні показники, угруповання й індекси: темпи зростання й приросту, середньорічні темпи зростання й приросту. Для характеристики розміщення населення використовуються структурні показники, тобто частки населення, що проживають в окремих регіонах, і показник фізичної густоти населення (кількість людей, які проживають на одному квадратному кілометрі). Середня щільность населення у світі в 2006 р. становила 47,9 чол./км2. За даними 2006 року в Західній Європі щільність населення становила 100 чол./км2, в Азії – 106, в Африці – 19, в Америці – 16, в Австралії й Океанії – 3 чол. на км2. Сьогодні найбільша щільність населення спостерігається на території Аомінь (Макао) – 17 684 чол./км2, в Монако – 16 620 чол./км2. Найменша щільність населення у світі в Західній Сахарі – 1,0 чол./км2. Однією з основних характеристик розміщення населення є його розподіл на міське та сільське. Містом вважається великий населений пункт із розвинутою інфраструктурою, що виконує виробничі, управлінські, організаційно-господарські, культурні функції, який одержав цей статус, як правило, у законодавчому порядку. Історично склалися певні критерії, відповідно до них населені пункти і зараховуються до міських поселень. Їх можна об'єднати в наступні групи. 1. Історична. Міста, що сформувалися в процесі історичного розвитку країн. Наприклад, присвоєння статусу міст в Англії в процесі "дарування" населеним пунктам прав незалежності від влади лендлордів. 2. Кількісна. Включення в розряд міст населених пунктів при досягненні ними певної чисельності населення. Діапазон по окремих країнах надзвичайно високий: від чисельності в 200 чол. в Ісландії, до 20 тис. чоловік у Нідерландах. 3. Економічна. Включення в розряд міст населених пунктів з урахуванням зайнятості населення несільськогосподарською працею. Як правило, цей принцип використається в комбінації з іншими: кількісним, щільністю і т. д. Наприклад, в Індії до міських поселень відносяться населені пункти з чисельністю жителів не менш 5 тис. чоловік із густотою не менш 1000 чол. на кв. милю за умови, що не менш 75% дорослого (чоловічого) населення зайнято поза сільським господарством. 4. Законодавча. Включення в розряд міських населених пунктів відповідно до певного законодавства застосовується в сполученні з кількісним принципом, наприклад, у Канаді, США й інших країнах. У Бразилії, Єгипті, Монголії, Парагваю до міст відносяться всі адміністративні центри незалежно від числа жителів та інших ознак. У колишньому СРСР із 1939 р. діяла система трьох критеріїв: кількісного, економічного й законодавчого. Причому в республіканському законодавстві були значні розбіжності з союзним у кількісній оцінці мінімальної чисельності населення для виділення населених пунктів у розряд міських поселень. Унаслідок цього надзвичайно важко домогтися порівнянності відносно чисельності міського населення однієї країни. Ще більш складно одержати порівнянні дані про чисельність міського населення в світі. У цих цілях статистична комісія ООН рекомендує включати в міське населення тільки населення міст із чисельністю не менш 20 тис. чоловік. Населення за статтю ділиться на чоловіків і жінок, співвідношення між якими утворює статеву структуру. Статева структура населення формується під впливом демографічних і соціально-економічних факторів. Демографічними факторами є: співвідношення хлопчиків і дівчаток серед народжених, розходження в рівні смертності чоловічого й жіночого населення, міграція. До соціально-економічного відносяться розміщення продуктивних сил, положення жінок у суспільстві, війни. Практика показує, що на кожні 100 дівчат хлопчиків народжується на 5 – 6 більше, а це приводить до більш широкого заміщення чоловіків і за інших рівних умов – зростання їхньої частки в населенні. Серед широких кіл населення вже давно існувала думка, що під час війни й після війн збільшується кількість чоловічих народжень. Сергій Олександрович Новосельський (1872 – 1953 рр.) – знаменитий російський лікар-демограф, науково-дослідна діяльність якого повною мірою розгорнулася в передреволюційний період і в перші три десятиліття Радянської влади, – провів дослідження щодо числа розподілених за статтю, які народилися в Німеччині, Франції й Англії у довоєнні, військові й післявоєнні роки. У всіх країнах відзначається збільшення відносної кількості хлопчиків, що народжуються (так зване підвищення статевої пропорції) в останній рік війни й особливо в перші післявоєнні роки. Необхідно вказати, що це підвищення не може вважатися випадковим, оскільки перевірка математико-статистичними прийомами підтверджує дану закономірність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність категорії населення як природної основи формування трудового потенціалу» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
