Основні напрями щодо запобігання розширенню безробіття та зростання зайнятості
Оскільки безробіття є неприйнятною альтернативою зайнятості, кожна держава розробляє заходи боротьби з ним. Таке передбачається і міжнародними трудовими нормами. Існує два принципово різних підходи до скорочення безробіття або упередження його розвитку - американський (“жорсткий”) і шведський (“протекціоністський”). Американський підхід віддзеркалює сутність ліберального ринку праці. Він будується на субсідарному ставленні до людини, тобто спрямований на збереження намагання людини на самовідповідальність і самореалізацію з мінімальною відповідальністю суспільства за особу. Тому допомога по безробіттю при “жорсткому” підході сплачується не більше півроку, що спонукає особу шукати роботу. Ті, хто не знаходять роботи за цей період переходять до тієї групи бідних громадян, які проживають на державну допомогу бідним. Шведський підхід до державного регулювання зайнятості віддає перевагу активним заходам. Безробітних перенавчають новим професіям, створюють нові робочі місця, підтримують самозайнятість, мале підприємництво інші заходи щодо розширення сфери докладання праці. Такий підхід зветься “протекціоністським” і є основою соціал-демократичного ринку праці. Саме він найбільш прийнятний для України. [10, с. 225]. Розглянувши різні види безробіття, підходи, щодо його запобігання, ознайомившись із принципами соціального захисту безробітних, з впевненістю можна зробити висновок – найнадійнішим заходом захисту безробітних є надання їм робочих місць. Виходячи з цих позицій, визначимо основні напрями боротьби з безробіттям, які впроваджуються та можуть впроваджуватися в Україні. Якщо надане робоче місце - є самим надійним захистом безробітного, то основним напрямом державної політики щодо запобігання розвитку безробіття та його зниження слід вважати розширення сфери докладання праці всіма заходами державного управління, включаючи раціональну інвестиційну, фінансову, промислову, торгівельну і податкову політику. Ураховуючи реалії нашої економіки, одним з основних напрямів боротьби з безробіттям мають стати заходи щодо підвищення продуктивності праці. Це, по-перше, знизить собівартість, а відповідно і ціни товарів і послуг, зробивши їх доступними більшості громадян і конкурентоспроможними на зовнішньому ринку; а, по-друге, дасть можливість підвищити заробітну плату, пенсії, стипендії, збільшити інші трансферти. Підвищена купівельна спроможність потребує збільшення товарів і послуг, а це дасть під’єм виробництва, що, в свою чергу, потребує залучення додаткової робочої сили і збільшить зайнятість. В умовах нинішньої вкрай низької купівельної спроможності населення повинна спрацювати теоретична посилка Дж. М. Кейнса – втручання держави в регулювання зайнятості шляхом підвищення купівельної спроможності населення. Такої ж думки стосовно розвитку зайнятості в Росії, яка має певну схожість із зайнятістю в Україні, дотримується відомий російський учений-економіст доктор економічних наук, професор Б.Д. Бреєв [18, с. 106]. Однак і перший і другий напрями боротьби з безробіттям має забезпечуватись підвищенням конкурентоспроможності робочої сили за рахунок підвищення її якості, а саме: зростання рівня загальної освіти, підвищення кваліфікації, розширення діапазону володіння працівниками професій і спеціальностей, розвитку таких необхідних складових відтворення якісної робочої сили як медицина, культура, спорт. Конкурентоспроможність і висока кваліфікація робочої сили дасть змогу, по-перше, виробляти конкурентноздатну на світовому ринку продукцію і за рахунок високої продуктивності забезпечити подальше економічне зростання; по-друге, дасть позитивні наслідки в трудовій міграції і відкриє шлях до широкого рівноправного входження у світовий ринок праці. До основних напрямів боротьби з безробіттям слід віднести також постійне удосконалення соціально-трудових відносин і колективних переговорів. Для України це має велике значення тому, що соціально-трудові відносини поки не мають достатнього розвитку, а колективні переговори почали проводити лише з 1992 року і потенціал їх удосконалення вельми значний. Група відомих економістів України Б.Гаврилишин, С. Мочерний, М.Павловський, Ю.Геєць, І.Лукінов та інші [3, с. 329] вважають дієвим заходом щодо боротьби з безробіттям активну регіональну політику, передусім державні асигнування на розвиток відсталих регіонів. Серед опосередкованих важелів впливу надання податкових пільг і дотацій підприємствам та компаніям за створення робочих місць, компенсації витрат, пов’язаних з пошуком роботи та працевлаштування, прямі виплати підприємцям за кожного працевлаштованого. Тобто широке впровадження економічно-заохочувальних заходів. Все перелічене потребує постійного удосконалення діючих законодавчих актів з огляду як на негативний так і на позитивний вплив глобалізації на розвиток національної економіки і соціальної політики, максимального урахування з’являючихся під її впливом тенденцій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні напрями щодо запобігання розширенню безробіття та зростання зайнятості» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
