Доходи переважної більшості населення мають прямий зв’язок із зайнятістю. Це випливає з самого визначення: доходи населення є сукупність грошових і натуральних коштів, отриманих як від трудової діяльності, так і не трудової (дивіденди, спадщина, виграші тощо) для підтримання фізичного, інтелектуального та морального стану людини на певному рівні. Оскільки у переважної більшості населення розвинутих країн доходи від трудової діяльності складають 65-85%, то не важко зробити висновок, що дохід, а значить і життєвий рівень людини залежать від її зайнятості. Сукупний дохід у вітчизняній статистиці є основним показником матеріального забезпечення населення і може складатись із заробітної плати; трансфертів (пенсії, стипендії, допомога та інші виплати із соціальних фондів і безплатні послуги); доходи від підприємницької діяльності, доходи від власності (проценти, дивіденди тощо); доходи від продажу продукції особистого підсобного господарства, вартість натуральних надходжень. Викладене підтверджує – лише праця, якою займається зайнята людина, є головним фактором формування її добробуту. Обґрунтована і послідовна політика формування та регулювання доходів різних соціально-демографічних і професійних груп населення важлива як з точки зору соціальної стабільності в суспільстві, так і з точки зору формування платоспроможності населення і позитивної мотивації до високопродуктивної праці. Однак перед тим, як реалізовувати таку політику необхідно знати як розподіляються доходи серед населення. В економіці є різні способи виміру диференціації доходів. Простіший спосіб це відобразити графічно розподіл доходів гістограмою (рис.1.3.6), яка показує скільки осіб отримували на протязі деякого періоду однаковий дохід. На горизонталі відкладається річний заробіток працюючих, при цьому працівники групуються за рівнем доходів в певні інтервали. По вертикалі відкладаються абсолютна або відносна чисельність працівників, які отримали той чи інший доход
30 60 90 120 150 180 210 240 270 300 середньодушовий грошовий дохід, грн. на місяць Рис. 1.3.6. Гістограма розподілу працівників (населення) за доходами
Найбільш характерний дохід зветься, показником моди. У даному випадку це - 30-60 грн. Для характеристики зміни доходів у часі або міждержавних співставлень використовують простий показник - середній дохід. Однак цей показник дуже чуйний до збільшення або зменшення доходу. В нашому випадку модельний дохід 60-90 грн., а середній становить 115 грн. Більш складний спосіб аналізу диференціації доходів - це розрахунок накопичених або кумулятивних частот і побудови кумулятивних кривих, які звуться кривими Лоренца Як будується крива Лоренца? Припустимо, деяка економіка складається з 5 осіб чиї доходи розподілені, як вказано в табл. 1.3.1.
Таблиця 1.3.1. Приклад розподілу доходів у певній економіці
Дохід, грн Питома вага доходу індивіда в загальному доході, % Кумулятивний ряд доходів (накопичені частоти),% Питома вага кожної особи в їх загальній чисельності, % Кумулятивний ряд чисельності, % А 50 5 5 20 20 В 150 15 20 20 40 С 200 20 40 20 60 D 250 25 65 20 80 Е 350 35 100 20 100 F 1000 100 - 100 -
Крива Лоренца показує, яку питому вагу доходу отримують 20% самої бідної частини цієї економіки, а далі 40,60,80 і 100% Якби усі особи отримували однаковий дохід 200 грн. то крива Лоренца (рис.1.3.7) була б прямою, а частота кожного складала б 20%, двох - 40%, трьох - 60% і т.д. Абсолютна рівність виразиться відрізком ОЕ. Однак, у нашому випадку найбідніші отримують лише 5% сумарного доходу самі бідні 40%-20% доходу (А і В разом).
Кумулятивна чисельність, % Рис. 1.3.7. Крива Лоренца [10, с. 193]. Чим далі крива Лоренца від прямої ОЕ (бісектриса координатного кута) тим більше ступінь диференціації доходів. Цей відхил кривої Лоренца можна виміряти через співвідношення площі, Soabcde до площі усього трикутника Soey. Цей показник зветься коефіцієнтом Джинні: (G) (1.3 1).
(1.3.1).
Площу Soabcde можна знайти як Soey – Soabcdej (складається з прямокутного трикутника і трапеції).
(1.3.2) ;
[10, с.194]. Теоретично коливання Джинні можуть бути від 0 до 1. Чим вище коефіцієнт G, тим вище ступінь розшарування населення за доходами. У табл. 1.3.6 для порівняння наведені коефіцієнт Джині різних країн.
Таблиця 1.3.6.
Коефіцієнт Джині в різних країнах [ 10, с.195]
Країна G Фінляндія 0,20 Швеція 0,21 Люксембург 0,23 ФРН 0,25 Нідерланди 0,26 Канада 0,28 Великобританця 0,29 Франція 0,30 Нова Зеландія 0,30 Італія 0,31 Австрія 0,31 США 0,34 Росія (1995 р.) 0,40
Тепер, коли ми знаємо, як можна виміряти нерівність доходів населення або в якійсь окремій економіці, зупинимось на причинах їх диференціації. До числа об’єктивних і суб’єктивних причин розподілу в рівні доходів відносять: різницю в здібностях, освіті та навчанні; розмірах спадщини, допомоги по соціальному забезпеченню, політики в оподаткуванні, різницю в професійних смаках, здатність осіб іти на ризик, у володінні власністю, різні біди, фактори дискримінації, невдалі закони, незадовільний контроль за дотриманням законів тощо. Диференціація доходів в країнах залежить від досягнутого рівня економічного і соціального розвитку. В результаті багатьох досліджень встановлено, що рівень диференціації доходів населення в розвинутих країнах суттєво менший, ніж у тих, які розвиваються. Доходи більш багатих 10% населення перевищують доходи 10% бідніших не більше, ніж у 6-7 разів [31, с. 977]. Різниця в доходах і власності в свою чергу впливає на доступність освіти і медичного обслуговування, тобто на якість життя та робочої сили. Головне значення має пануючий в суспільстві принцип розподілу доходів та його відповідності соціальній справедливості. Але треба відмітити, що соціальна справедливість конкретне історичне поняття. Так, ще Адам Сміт розумів під цим терміном право кожного вільно конкурувати своїм вмінням і капіталом з умінням і капіталом другої особи. Іншою мовою, під соціальною справедливістю він мав на увазі рівність прав і можливостей. Потреба в справедливості відноситься до важливих соціальних потреб людини. Як вважає д.е.н. проф. Б.М. Генкін [11, с.с. 327-331] від ступеню її задоволення значно залежить якість життя і результативність господарської діяльності. Як він визначає, кожна людина має уявлення стосовно справедливості, однак визначити її досить складно. Різне розуміння справедливості проявляється, передусім, у сферах і напрямках реалізації рівенства можливостей. Відмічаються з них такі: 1) розподіл суспільного багатства і продуктів праці; 2) захист гідності і майна громадян; 3) доступність освіти і медичної допомоги; 4) розвиток і використання природних здібностей; 5) поведінка на ринках праці, товарів і ресурсів; 6) участь в управлінні виробництвом, діяльності регіональних і державних органів влади. Рівність можливостей для розвитку і використання природних здібностей людини є однією з важливіших характеристик суспільних відносин. Здібності людини є також важливішим з економічних ресурсів. А тому зменшення цього виду нерівності відповідає інтересам суспільства. В умовах ринкової економіки справедливість розглядається як рівність можливостей на ринках праці, товарів і ресурсів. Це те, що розуміється під справедливою конкуренцією. Можливість участі в управлінні виробництвом, а також в діяльності органів влади є не тільки важливим аспектом справедливості в демократичному суспільстві, а й полем самовираження й самоствердження людини. За часи соціалізму соціальна справедливість була пов'язана з принципом розподілу відповідно до праці. В умовах ринкової економіки діє принцип вартісної еквівалентності, який не всіма сприймається як справедливий. Тому соціальна стабільність в конкретній країні залежить від рівня диференціації доходів і джерел цієї нерівності. Ефективно організований ринок праці та продуктивна зайнятість населення головним чином забезпечує нормальну і справедливу диференціацію працюючих і усього населення за доходами. За переконанням переважної більшості економістів, і це підтверджують емпіричні дослідження, головний фактор, який визначає нерівність доходів - це є різниця в заробітній платі. Цей фактор пояснює до 80% змін в доходах. Але це при тому, що трудовий дохід складає 65-85% в загальній сумі доходів населення, як це є в розвинутих капіталістичних країнах. Проте в Україні склалася інша картина. Питома вага заробітної плати в сукупних доходах у 90-му році за даними Держкомстату відповідала цьому рівню (67,5%), а зараз зменшилась майже на третину (49% - у 2000 р.). Розподіл доходів серед населення має прямий вплив на його зайнятість. По-перше, у випадку великої розбіжності у диференціації та загальної суми їх у найбідніших прошарків населення менше прожиткового мінімуму зростає вторинна, нерегламентована й нелегальна зайнятість через необхідність мати хоча б мінімальні засоби для існування. Причому, чим більший такий прошарок громадян, тим більше за обсягом і питомою вагою перелічені негативні явища на ринку праці. Це ускладнює його аналіз, прогнозування і регулювання, вимагає від держави додаткових економічних, правових і організаційних заходів. По-друге, ринок праці з великою диференціацією доходів громадян більш вразливий стосовно дискримінації з боку підприємців, ущімлення прав працюючих, невиконання колективних угод через жах втрати роботи в разі незгоди і скарг. По-третє, збільшується чисельність зайнятих пенсіонерів і підлітків. Водночас така диференціація певною мірою може пожвавити мобільність робочої сили особливо серед молоді. Що може зробити держава для того, щоб диференціація доходів не була занадто високою? По-перше, це введення прогресивної шкали оподаткування. Більш високодоходні групи сплачують значну частину свого доходу до бюджету держави, а бідні прошарки населення сплачують податки по низьких пільгових ставках. Цей захід призводить до скорочення розриву в доходах. По-друге, за рахунок надходжень до бюджету з доходів високодохідної групи населення держава зможе сплачувати збільшені трансферти незаможним прошаркам, котрі скоротять диференціацію ще більше [10, c.203]. По-третє, це посилення боротьби з тіньовими доходами. Перехід їх у легальні, знов таки, збільшить надходження до бюджету з усіма позитивними наслідками для прошарку громадян з низькими доходами. Скорочення диференціації доходів знизить нерегламентовану і нелегальну зайнятість, зменшить чисельність зайнятих пенсіонерів і підлітків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вплив доходів населення на зайнятість» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
