Вивчення сегментації ринку праці, тобто розподілу працівників і робочих місць на сталі і відокремлені сектори, призвело до появи теорії двоїстості ринку праці. Це передбачає розподіл його на два ринки: первинний і вторинний. Первинний ринок праці – це ринок, на якому присутні так звані “хороші” роботи. Їх характеристика, яка охоплює п’ять ознак, слідуюча: стабільна зайнятість; високий рівень заробітної плати; наявність службової кар’єри; використання прогресивних технологій, які потребують високої кваліфікації працівників; наявність сильних профспілок. До цього ринку праці належать спеціалісти і висококваліфіковані робітники, зайняті на високотехнологічних і складних процесах виробництва. Вторинний ринок праці, на відміну від первинного, має зворотні характеристики. На ньому присутні “погані” роботи і він має такі ознаки: велика плинність кадрів; низький рівень заробітної плати; практично не існує просування по службі; використовується примітивна технологія; відсутні або слабкі профспілки. До вторинного ринку праці належать низькокваліфіковані робітники нескладних допоміжних виробництв і допоміжні робітники основних виробництв. Причини подібного поділу полягають у слідуючому. По-перше, в тому, що стан технології підприємства визначає структуру робочих місць. Не для всіх із них потрібна висока кваліфікація. На підприємствах, особливо крупних, поруч з роботами, які потребують високої кваліфікації, наприклад, на авіазаводі слюсар-збірник фюзеляжу; є і допоміжні роботи, які не потребують спеціальних знань. На тому ж підприємстві є ліфтери, прибиральниці, вантажники і т. п., які відносяться до вторинного ринку праці. По-друге, виробництво залежить від кон’юнктурних піднесень і спадів. В таких умовах підприємства повинні мати можливість збільшувати або зменшувати кількість праці. Це веде до того, що персонал поділяється на постійних і тимчасових працівників, які відносяться до вторинного ринку праці. Зменшення чисельності здійснюється за рахунок останніх. Поділ ринку праці на первинний і вторинний має практичне значення для регулювання зайнятості не тільки на підприємствах, а й для місцевих органів державної служби зайнятості (ДСЗ), котрі безпосередньо займаються сприянням у працевлаштуванні безробітних. А до безробітних в першу чергу попадають ті, хто працював на роботах вторинного ринку праці - працівники низької кваліфікації. Звідси органи ДСЗ і мають виходити, прогнозуючи ситуацію та розробляючи заходи щодо державного регулювання зайнятості. Однак, слід мати на увазі, що державне регулювання зайнятості на внутрішньофірмовому ринку праці має свої особливості. Ці особливості є наслідком існування підприємств, установ, організацій, фірм різних форм власності. Держава є крупним власником, наймачем робочої сили і має багато своїх підприємств. Тому перша особливість таких підприємств полягає в тому, що далеко не для всіх з них максимізація прибутку є їх головною метою. Наприклад, установи геології, підприємства, які виробляють шкільне приладдя, наукові установи, організації з екологічних проблем тощо, навряд чи можна зробити прибутковими без серйозної шкоди для суспільства. Але без таких підприємств країна обійтись не може. Це підтверджує висновок Дж. Сакса стосовно слабкості ринкового механізму в тому, що ринкові ціни не точно відображають соціальні затрати виробництва. Друга особливість державних підприємств полягає в тому, що саме на них зосереджена переважна кількість членів профспілок, які більш енергійно відстоюють права своїх членів на зайнятість. Тому приховане безробіття на державних підприємствах має великі масштаби і , водночас, заробітна плата на них дещо поступається заробітній платі працівників акціонованих і приватних підприємств і установ. Що стосується приватних фірм і підприємств то, по-перше, відповідно до нормативної економічної теорії головною їх метою є максимізація прибутку; по-друге, в Україні на приватних підприємствах профспілки дуже слабкі або зовсім відсутні. Тому, скорочувати чисельність працюючих під різними приводами або ні - вирішує наймач робочої сили без огляду на профспілки і в залежності від стану прибутковості фірми. Регулювати зайнятість держави на приватних і близьких до них по статусу підприємствах значно важче і таке регулювання має здійснюватись переважно економічними методами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Двоїстість ринку праці та її вплив на зайнятість» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
