Продуктивність праці є основним показником ефективності виробництва. Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, чим досягнутий конкурентами, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку. Темп зростання продуктивності праці на планований рік визначається відношенням планового рівня продуктивності праці до базисного (або очікуваному) у відсотках.
Розрахунок можливого зростання продуктивності праці здійснюється на основі економічної оцінки впливу окремих чинників на рівень виробництва продукції. Як міра впливу цих чинників на зростання продуктивності праці приймається відносна економія робочої сили від впровадження тих чи інших організаційно-технічних заходів:
де Еч – економія чисельності робітників, осіб; ТМзн – зниження трудомісткості виробничої програми, л/год.; Ф – фонд робочого часу на одного середньооблікового робітника, год.; Кнв – плановий коефіцієнт виконання норм виробітку. Приріст продуктивності праці за рахунок конкретного резерву чи чинника визначається:
де ∆Пп – приріст продуктивності праці внаслідок відносної економії робочої сили за рахунок того чи іншого резерву, %; Чр – розрахункова чисельність робітників (визначається на плановий обсяг робіт з урахуванням базового виробітку), осіб. Зростання обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці на підприємстві розраховується за формулою:
де ∆Qпп – приріст виробництва за рахунок зростання продуктивностіпраці; ∆Ч – приріст чисельності робітників; ∆ВП – приріст обсягу виробництва [2]. При плануванні продуктивності праці у вітчизняних організаціях застосовуються два методи: метод прямого рахунку і метод планування за чинниками. За допомогою методу прямого розрахунку розраховується можливе зменшення чисельності персоналу під впливом конкретних організаційних і технічних заходів. При цьому спочатку визначається планова чисельність персоналу за окремими категоріями з урахуванням її можливого скорочення в результаті впровадження запланованих заходів. Потім на підставі розрахованої планової чисельності персоналу і планового випуску продукції обчислюються рівень продуктивності праці і темпи її зростання порівнянно з базовим періодом. В умовах ринку поширеним є другий метод планування продуктивності праці, оскільки він дозволяє виділити вплив зовнішніх чинників, не залежних від організації. Застосування методу планування за чинниками припускає, перш за все, чітку класифікацію чинників, єдину для всіх рівнів управління. Усі чинники, що впливають на підвищення продуктивності праці поділяють на такі: - структурні зрушення у виробництві (тобто зміна частки окремих видів продукції у загальному обсязі); - підвищення технічного рівня виробництва; - удосконалення організації виробництва; - зміна обсягу виробництва продукції; - галузеві чинники. Кількісний вплив окремих чинників на підвищення ПП визначається через відносну економію чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого чинника або їх сукупності. Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволяє підприємству успішно працювати в ринкових умовах. Виявити резерви зростання продуктивності праці на підприємстві дає змогу аналіз різних сторін його діяльності. Основні завдання аналізу продуктивності праці: - встановлення причин відхилення фактичних показників продуктивності праці від планових і базових; - визначення ступеня впливу кожного чинника, що викликав ті або інші відхилення, на збільшення (зниження) прибутку; - виявлення невикористаних можливостей скорочення чисельності працівників і витрат праці; - оцінка стану продуктивності праці в цілому на підприємстві і його підрозділах; - розробка організаційно-технічних заходів щодо використання виявлених резервів і визначення їх економічної ефективності [3]. При проведенні аналізу встановлюється ступінь виконання плану із зростання продуктивності праці, динаміка цього показника, якою мірою продуктивність праці забезпечує приріст обсягу виробництва, які чинники сприяли перевиконанню або недовиконанню плану зі зростання продуктивності праці. Подальше проведення аналізу проводиться у напрямі вивчення зростання продуктивності праці за чинниками. Їхній вплив на зростання продуктивності праці оцінюється у відносній економії робочої сили. Аналіз виконується в наступній послідовності: спочатку визначають загальну відносну економію робочої сили, відповідну досягнутому зростанню продуктивності праці за звітний період, потім — отриману економію в чисельності робочої сили за кожним чинником і резервом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Планування і аналіз продуктивності праці» з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»
