Реферати статті публікації

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Економіка праці » Економіка праці та соціально-трудові відносини

Населення як демоекономічна категорія

Людські ресурси – це специфічні та найважливіші з усіх видів економічних ресурсів. Як чинник економічного розвитку, людські ресурси – це працівники, що мають певні професійні знання, вміння та навички для реалізації їх у трудовому процесі. Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал, людський капітал.
Природною основою розвитку суспільства є народонаселення як сукупність людей, що проживають в межах певної території: країни або її частини, групи країн, всього світу. Роль його полягає в тому, що воно виступає виробником і споживачем матеріальних і культурних благ та послуг, і тим самим обумовлює розвиток суспільства.
Населення – це сукупність людей, яка природно й історично склалася і безперервно відтворюється у процесі життя. Це процес постійного відтворення поколінь людей внаслідок взаємодії народження та смертності. Населення разом із природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів. Розвиток народного господарства країни можливий лише за наявності певної чисельності населення, яке здійснює трудову діяльність.
Взаємозв’язок та взаємодія між населенням і розвитком господарства – процес історичний, оскільки людина, з одного боку, – активна продуктивна сила, що своєю трудовою діяльністю забезпечує виробництво матеріальних засобів свого існування та надання необхідних їй послуг, а з іншого – вона є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність.
Людські потреби зумовлюють появу нових виробництв та послуг, а останні, в свою чергу, впливають відповідним чином на людей. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чисельність населення та кваліфікація його працездатної частини є чинником, який обумовлює можливості економічного розвитку країни.
Зайнята в суспільному виробництві частина населення є найбільш продуктивною силою суспільства, бо саме вона бере активну участь у створенні матеріальних цінностей. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина – на розвиток виробництва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль полягає у тому, щоб забезпечити потреби суспільства, підняти життєвий рівень населення. Таким чином, зміни в чисельності позначаються як на споживчому, так і на структурному рівнях. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Тому економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.
Чисельність і динаміка населення, його головні вікові групи (до-працездатного, працездатного й після працездатного віку) впливають на абсолютну величину й структуру фондів нагромадження та споживання.
Наприклад, від чисельності й питомої ваги населення, молодшого за працездатний вік, залежать масштаби формування нових робочих місць для тих, хто входить у працездатний вік, а також будівництво об’єктів системи освіти, охорони здоров’я, дитячих закладів, житлового фонду.
Найбільш суттєвий вплив на розвиток економіки мають характер і темпи зростання (зменшення) населення, зміна рівнів народжуваності та смертності, статево-вікова, освітня, професійно-кваліфікаційна структури населення, міграції та розміщення його на території країни.
Історично чисельність населення в Україні протягом століть змінювалася таким чином (табл. 3.1.):
Таблиця 3.1. Динаміка чисельності населення в Україні [3;9].
Рік Чисельність населення, млн. осіб.
1300 р. 3,2 млн. осіб.
1991 р. 51,9 млн. осіб.
1400 р. 3,7 млн. осіб.
1500 р. 4,7 млн. осіб.
1600 р. 5,2 млн. осіб.
1897 р. 27,2 млн. осіб.
1913 р. 35,2 млн. осіб.
1940р. 41,3 млн. осіб.
1959 р. 41,9 млн. осіб.
1970 р. 47,1 млн. осіб.
1979 р. 49,8 млн. осіб.
1986 р. 51,0 млн. осіб.
1996 р. 51,3 млн. осіб.
1999 р. 50,3 млн. осіб.
2001 р. 48,9 млн. осіб.
2002 р. 48,5 млн. осіб.
2003 р. 48,0 млн. осіб.
2004 р. 47,6 млн. осіб.
2005 р. 47,3 млн. осіб.*
*чисельність населення на початок року.
Таблиця 3.2. Чисельність, склад і показники природного руху населення України [9]
Одиниця виміру Роки
1992 1996 1998 2000 2002 2003 2004
Чисельністьнаселення в тому числі: млн. сіб 52,1 51,3 50,2 49,4 48,4 48,0 47,6
За місцем проживання
Міське населення % 68 68 68 67,5 67,5 67,5 67,4
Сільське населення % 32 32 32 32,5 32,5 32,5 32,6
За статтю %
Чоловіки 46 47 46,5 46,4 46,3 46,3 46,2
Жінки 54 53 53,5 53,6 53,7 53,7 53,8
За віком %
Молодше за працездатний вік 22,8 21,5 20,7 19,5 18,1 17,3 18,6
Працездатного віку 55,7 55,9 56,1 56,8 58,1 59,2 53,6
Старше за працездатний вік 21,5 22,6 23,2 23,7 23,8 23,5 27,8
Кількість народжених тис. осіб. 596,8 467,2 419,2 385,1 390,7 408,6 427,3
Кількість померлих тис. осіб 697,1 776,7 719,9 758,1 754,9 765,4 761,3
Природний приріст тис. осіб -100,3 - 309,5 - 300,7 -373,0 -364,2 -356,8 -334,0
На 1000 населення
– кількість народжених осіб 11,4 9,1 8,4 7,8 8,1 8,5 9,0
– кількість померлих осіб 13,4 15,2 14,3 15,3 15,7 16,0 16,0
Природний приріст осіб - 2,0 - 6,1 - 6,0 - 7,5 - 7,6 - 7,5 - 7,0
* наявне населення станом на початок відповідного року
Чисельність, склад і показники природного руху населення України наведені у таблиці 3.2.
З даних таблиці бачимо, що чисельність населення України скорочується з кожним роком, що викликано зменшенням чисельності народжених та збільшенням кількості померлих. Збільшення частки людей пенсійного віку (у 2004 р. до 27,8