8 квітня 1951 р. в Парижі був підписаний договір про Європейське об’єднання вугілля і сталі, в яке ввійшли 6 країн — Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург. Так було зроблено перший крок до створення економічного співтовариства. Новий могутній імпульс західноєвропейська інтеграція одержала в 1957 р., коли в Римі тими ж країнами були підписані договори про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства по атомній енергії (Євроатом). В склад співтовариства увійшли країни з високим рівнем розвитку, що сприяло значним темпам його росту. За перші 15 років розрив за обсягом ВНП на душу населення між країнами скорочувався: 26% в 1960 р., 13,5% в 1970 р. і 15% в 1973 р., що свідчить про зближення рівнів економічного розвитку учасників співтовариства. 451
Частина V. Міжнародна економіка
В 1973 р. відбулося перше розширення ЄЕС до 9 членів (добавились Великобританія, Данія і Ірландія). Це серйозно посилило диспропорції по країнах, насамперед із-за відносно низького рівня економічного розвитку Ірландії. В результаті розширення співтовариства в нього увійшли три країни, де доход на душу населення був нижчий середнього по співтовариству. У 1981 року членом ЄЕС стала Греція, у 1986 році — Іспанія і Португалія, у 1995 році — Швеція, Австрія, Фінляндія, у 2004 році — Польща, Чехія, Словенія, Угорщина, Словаччина, Мальта, Кіпр, Естонія, Латвія, Литва, у 2007 році — Болгарія та Румунія. На початок нового сторіччя ЄС залишається найбільшим і найпотужнішим інтеграційним об’єднанням у світі, метою якого є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівня народів Європи, зміцненню миру і свободи та створенню стійкого союзу народів Європи. Введення спільної валюти є одним із найскладніших етапів західноєвропейської інтеграції, який завершує перехід від Спільного ринку (СР) через Економічний Союз (ЕС) до найвищого рівня інтеграції — Економічного і Валютного Союзу (ЕВС). Основними завданнями цього етапу є початок функціонування Європейської Системи Центральних Банків, перехід до єдиної валюти «євро» та проведення єдиної валютної політики. Введення в обіг з 1 січня 1999 року спільної валютної одиниці (євро) найбільшу в світі єдину валютну зону. «Євро» — зона охоплює більше 15 країн, які зуміли успішно провести стабілізацію державних фінансів у відповідності із встановленими критеріями і, звісно, виявили бажання приєднатися до Економічного і Валютного Союзу. Це — Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія Греція, Словенія та ін. За межами зони «євро» з тих чи інших причин опинилися Великобританія, Швеція, Данія. Утворена «євро» — зона має загальну чисельність населення 314 мільйонів, її ВВП складає близько 19 відсотків світового. Для порівняння, частка США у загальному світовому виробництві — близько 20 відсотків. Таким чином, загальна євровалюта підводить остаточну базу під сформовані в ЄС єдині ринки товарів, послуг, капіталу і робочої сили і перетворює його в завершену валютно-економічну спілку. Крім ЄС у Європі в 1960 р. виникла ще одна організація на основі підписаної в Стокгольмі конвенції. ЄАВТ — це торгово-економічне об’єднання, створене з ініціативи Великобританії, як відповідь на утворення Загального ринку. В момент створення в ЄАВТ увійшли: Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія і Швеція. В 1961 р. до ЄАВТ приєдналася Фінляндія в якості асоційованого члена. У 1970 р. учасницею ЄАВТ стала Ісландія. У 1973 р. з ЄАВТ вийшли Великобританія і Данія, у 1986 р. — Португалія, а в 1995 р. — Австрія, Швеція і Фінляндія. В даний час членами ЄАВТ залишаються Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн. Основу ЄАВТ складає зона вільної торгівлі. У взаємній торгівлі скасовані мита і кількісні обмеження, проте, відсутній єдиний зовнішній тариф. Кожна держава проводить самостійну торгову політику стосовно третіх країн, і товари з цих країн не можуть вільно переміщатися всередині ЄАВТ (крім промислових товарів із ЄС). Асоціація не ставить своєю ціллю створення економічного і валютного, а тим більше політичного союзу. Відмінності ЄАВТ від ЄС: 452
Розділ 41. Міжнародна економічна інтеграція
1) в ЄАВТ немає наднаціональних органів, вищий керівний орган — консультативна Рада, у котрій кожна країна має один голос; 2) режим вільного, безмитного товарообігу в рамках ЄАВТ діє тільки у відношенні промислових товарів і не поширюється на сільгосппродукцію (інтеграції ринків аграрної продукції не передбачається, оскільки сільське господарство ЄАВТ не змогло б витримати конкуренцію з боку ЄС); 3) за кожною країною — членом ЄАВТ зберігається зовнішньоторговельна автономія і власні мита в торгівлі з третіми країнами; 4) в ЄАВТ не існує єдиного митного тарифу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інтеграційні процеси в Європі» з дисципліни «Економічна теорія»
