Економічний розвиток провідних країн світу у 20-ті роки
До початку 20-х років США перетворилися у високорозвинену індустріальну країну. Після недовготривалої економічної кризи (1920–1922 рр.) у країні розпочинається економічний підйом і пов’язане з ним посилення позицій США у світовій економіці, підвищення рівня та якості життя американців, яке отримало в економічній історії назву «американського процвітання» (1923–1929 рр.). Основу «процвітання» склали такі фактори: — перетворення США у світовий фінансовий центр; — масове оновлення основного капіталу; — розвиток фундаментальних досліджень та впровадження наукової організації праці; 382
Розділ 33. Господарство світу в міжвоєнний період
— розвиток найважливіших галузей важкої індустрії; чорної металургії, нафтовидобувної, електроенергетики, автомобільної, електротехнічної хімічної, радіотехнічної. Символом американського «процвітання» став автомобіль. Випуск автомобілів здійснювався заводами Форда, компаніями «Дженерал Моторс», «Крайслер» та ін. Результатом промислового підйому стало збільшення національного доходу на 17%, збільшення доходів усіх верств населення. Японія під час війни зміцнила свій економічний потенціал. Виступаючи на боці Антанти, вона фактично не брала участі у бойових діях. Змогла розширити свої колоніальні володіння, нав’язала невигідні економічно-торговельні умови Китаю. Все це дозволило за роки війни подвоїти промислове виробництво, втричі збільшити експорт промислових товарів у Китай та країни тихоокеанського регіону. Після повоєнної економічної кризи (1920–1921 рр.) на протязі 1924–1926 рр. спостерігався швидкий ріст будівельної, металургійної, суднобудівної та інших галузей промисловості, а також торгівлі. Найбільші успіхи були досягнуті в металургії, машинобудівній та хімічній промисловості. Проте провідну роль по-старому відігравала легка промисловість. За час підйому (1924–1926 рр.) завершилося становлення японського машинобудування як самостійної галузі. Японський капітал все більше зміцнював свої позиції у провідних галузях економіки. Так, концерни «Міцубісі» і «Сумітото» нарощували потужності у важкій промисловості, «Міцуї» та «Ясуда» — в галузях кредиту та зовнішньої торгівлі. Сімейні концерни (джайбацу) підтримували тісний зв’язок з правлячими колами. Великим підприємцем була і держава. Технічний рівень її підприємств був значно вищим, ніж приватних. Англія належала до країн — переможниць, проте війна знесилила її економіку, збільшила відставання від США. Англія зазнала значних людських і матеріальних втрат — 1/3 національного багатства. Збільшився державний борг. Світовий фінансовий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк. Удвічі зменшився експорт товарів, натомість зріс імпорт. Продовжувалося відставання від США у розвитку окремих галузей промисловості, особливо у гірничодобувній, сталеплавильній, текстильній, суднобудівній, обладнання яких було застарілим. Водночас Англії вдалося збільшити свої колоніальні володіння. Вона частково компенсувала свої втрати за рахунок німецьких воєнних репарацій. Лише в кінці 20-х років було досягнуто передвоєнного рівня розвитку. Ряд галузей промисловості (металургійна, вугледобувна, суднобудівна, текстильна) переживали спад. Держава вкладала значні інвестиції в авіаційну, автомобільну, електротехнічну та деякі інші галузі, завдяки чому вони успішно розвивалися. Нові галузі давали, однак, всього 10% обсягу промислового виробництва країни. Спостерігалося технічне відставання ряду галузей, що призвело до збільшення собівартості та зниження конкурентоспроможності англійських товарів на світовому ринку. Великобританія залежала від імпорту сільськогосподарської продукції та промислової сировини, що також негативно позначалося на економіці країни. Франція ще більше, ніж Англія, постраждала в роки війни. Німеччина окупувала найрозвиненіші промислові регіони Франції. Було зруйновано або вивезено фабрично-заводське обладнання, транспортні засоби. Франція втратила понад 10% працездатного населення, під німецькою окупацією опинилися кращі сільськогосподарські райони. Видатки на війну підірвали стабільність французької валюти. 383
Частина IV. Економічна історія
У період економічного піднесення країна вступила у 1924 р. Швидкому економічному зростанню сприяло: повернення Ельзасу і Лотарингії, окупація Саару, репарації з Німеччини. Успішно розвивалися нові галузі виробництва: автомобільна, авіаційна, електротехнічна, радіотехнічна, хімічна. Франція перетворилась на індустріально-аграрну країну. Німеччина, яка відіграла найбільш активну роль у підготовці світової війни, стала її самою приниженою жертвою. Економіка країни збанкрутувала. Вже за перші два роки після завершення війни держава повинна була виплатити країнам Антанти 20 млрд. золотих марок. Оскільки таких грошей Німеччина не мала, то контрибуція сплачувалася паровозами, вагонами, фабрично-заводськими верстатами, автомобілями, сільськогосподарською сировиною тощо. Зазнала краху фінансово-кредитна система. Внаслідок цих явищ різко погіршився життєвий рівень людей. Німеччина опинилася на грані катастрофи. Її становище викликало занепокоєння урядів країн Антанти. Саме тому США, Франція, Англія вирішили допомогти в оздоровленні німецької економіки. Цьому сприяло те, що господарство країн Антанти вийшло із кризи, породженої війною, і поступово стабілізувалося. Новий репараційний план для Німеччини був розроблений міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарльза Г. Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференції представниками країн-переможниць у Першій світовій війні і прийнятий Німеччиною. Він передбачав різке зменшення щорічних репараційних платежів. Німеччині крім того була надана американськими кредиторами позика на 800 млн. марок (всього за планом Дауеса Німеччина отримала позику на суму 30 млрд. золотих марок). Ці капітали сприяли відновленню промислового виробництва, яке вже у 1927 р. досягло передвоєнного рівня. Поступово Німеччина стала випереджати Англію з експорту машин та індустріального обладнання. Прискореними темпами розвивалися хімічна та електротехнічна галузі промисловості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічний розвиток провідних країн світу у 20-ті роки» з дисципліни «Економічна теорія»
