Криза рабовласництва на Близькому Сході призвела до відродження цього режиму в країнах Середземномор’я, куди поступово перемістилися центри Стародавнього світу. Це виявилося в економічному піднесенні Греції та Риму. У світовій історії розпочався новий період, відомий під умовною назвою античний (від латинського — давній). Хронологічно він охоплював першу половину I тис. до н.е. — першу половину I тис. н.е. В період античності рабовласництво досягло повного розквіту. В економічному відношенні античне суспільство було більш розвиненим за східне. Особливості античного рабства: — якщо в країнах Стародавнього Сходу раби займалися переважно важкою непродуктивною працею, то у античних країнах праця рабів застосовувалася в усіх сферах господарства; — якщо у країнах Стародавнього Сходу основними джерелами рабства були війни і піратство, то у країнах античного світу набуло поширення боргове рабство; — у стародавній Греції переважало міське, промислово — торгове, у Стародавньому Римі панувало латифундійне рабство. Першою з античних держав у авангард світового прогресу стала Стародавня Греція. Численні острови, оточені гірськими хребтами, затоки і гавані визначали відокремленість, автономію економічного життя грецьких общин. Внаслідок цього антична громада, на відміну від сільської східної громади, виступала в основному як поліс (місто). Саме це зумовило перевагу грецького міста над селом. Сільське господарство, внаслідок гострої нестачі землі, мало другорядне значення. Значне місце в господарстві країни займали ремесла. Основною ланкою ремісничого виробництва були ергастерії — великі майстерні, у яких працювали раби. Повільніше розвивалося сільське господарство. Греки спеціалізувалися на вирощуванні пшениці, ячменю, розведенні садів, виноградників, оливкових гаїв (оливкова олія була головним експортним товаром). Торгівля зосереджувалася в руках купців. Зростання товарного виробництва та широкий розвиток торгівлі зумовили появу у Греції різних видів кредитних і банківських операцій. Грошовий обмін здійснювали лихварі, які володіли обмінними пунктами — трапезами. У Греції було стільки видів монет, скільки і міст — полісів. Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції було широке використання праці величезної кількості рабів, які застосовувалися в різних сферах матеріального виробництва. На відміну від держав Стародавнього Сходу, в Греції рабська праця стало продуктивною силою суспільного виробництва. Однак технічні можливості рабоволодіння швидко вичерпали себе, продуктивність невільницької праці падала. Нескінченні конфлікти між грецькими містами, боротьба демосу з аристократією, рабів з рабовласниками паралізували економічне життя країни. У 338 році до н.е. Грецію завоювала Македонія, а в II ст. до н.е. Балканський півострів став легкою здобиччю Римської держави. В економічному житті Стародавнього Риму вирішальна роль належала сільському господарству. У Римській державі провідна роль належала виноградарству, 354
Розділ 25. Економічний розвиток стародавніх цивілізацій
городництву, садівництву. Успішно розвивалося тваринництво, птахівництво, вирощувалися зернові (пшениця, ячмінь, просо, овес), а також технічні культури. Головною формою рабовласницького господарства була вілла — маєток площею 25–100 га. землі, яку обробляли 50–60 рабів. Внаслідок концентрації землі, дешевої рабської сили сформувалися латифундії з десятками тисяч гектарів землі та великою кількістю рабів. Значних успіхів було досягнуто в ремеслі. Ремесло Стародавнього Риму мало географічну та галузеву спеціалізацію. Місто Капуя було відоме виготовленням світильників, інших побутових товарів. У містах Падуя, Мілан, Парма виготовляли дахівку, посуд, вовняні тканини. Рим був відомий текстильними та шкіряними товарами. Розкопки м. Помпеї, знищеного виверженням вулкану Везувій (79 р. н.е.) дають реальну картину ремісничого розвитку римської держави. У місті була велика кількість майстерень, в яких виготовляли вовняні тканини, лампи з бронзи та глини, залізні та скляні вироби, різноманітні інструменти — хірургічні, ковальські, столярні, слюсарні. У Помпеї археологи виявили ювелірні, парфумерні, скульптурні майстерні. У Римській державі успішно розвивалася торгівля, яка приносила більше прибутків, ніж ремесло. Поступово Рим перетворився у світовий центр грошових операцій. Товарно-грошові відносини досягли найвищого рівня розвитку в I–II ст. н.е.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Господарство Стародавньої Греції та Риму» з дисципліни «Економічна теорія»
