Мета стабілізаційної політики (в короткостроковому періоді) — збільшити випуск до потенційного рівня, залучивши у виробництво усі недовикористані ресурси суспільства. Відповідно визначення короткострокового зростання можна дати таке: короткострокове зростання національного доходу — це динаміка ВВП в межах заданих ресурсів і технології до досягнення економічною системою умов повної зайнятості. Найбільш розповсюдженими визначеннями короткострокового економічного зростання є: 1) реальний приріст обсягу національного продукту в результаті збільшення кількості факторів виробництва або удосконалення техніки та технології; 2) збільшення реального обсягу ВВП або реального доходу на душу населення. Але завдання економіки не вичерпуються досягненням повної зайнятості, тому що така зайнятість не гарантує поступального зростання економіки. Якщо проблема повної зайнятості розв’язана, виникає питання про збільшення обсягів виробництва за межі умов повної зайнятості — це основне питання (!) теорії економічного зростання. У такому разі, постає проблема довгострокового економічного зростання. Економічне зростання — це довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості. Стан повної зайнятості означає, що економіка країни знаходиться на кривій виробничих можливостей. Крива виробничих можливостей відображає поєднання варіантів випуску різноманітної продукції, яка може бути виготовлена при даній кількості і якості природних, трудових ресурсів і основного капіталу за даного рівня технологічного потенціалу. Економічне зростання визначається переміщенням кривої виробничих можливостей праворуч, тобто від AB до CD (рис. 25.1), де: K — основний капітал; L — трудові ресурси.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суть економічного зростання» з дисципліни «Економічна теорія»
