Дискреційна фіскальна політика — це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі державних рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію. Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти. Перший — державні закупки, які є інструментом прямої дії. Збільшуючи або зменшуючи державні закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП. Другий — чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів. Змінюючи чисті податки на такій основі, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту. Оскільки дискреційна фіскальна політика — це свідомий, тобто цілеспрямований вплив держави на економіку, то в реальній практиці цільовий приріст ВВП визначається урядом наперед, а необхідне збільшення державних закупок є пошуковою величиною, яку можна обчислити за такою формулою: +ДЗ = +ВВП : Мв, де: ДЗ — зміна обсягу державних закупок; ВВП — зміна обсягу ВВП, Мв — мультиплікатор витрат. Чисті податки та їх складові елементи, тобто власне податки і трансферти, які не залежать від ВВП як доходу, називаються автономними. До них належать певні види податків (податок на нерухомість, на власників транспортних засобів, на землю тощо), а також деякі трансферти, які надаються за рахунок державного бюджету (пенсії, стипендії тощо). Якщо збільшення ВВП визначається урядом наперед, то на цій основі можна обчислити необхідне зниження чистих податків: –ЧП = +ВВП : (ГСС Мв), де: ЧП — зміна чистих податків; ГСС — гранична схильність до споживання. Якщо ГСС Мв = Мп, де: Мп — мультиплікатор податків, то: –ЧП = +ВВП : Мп.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Дискреційна фіскальна політика» з дисципліни «Економічна теорія»
