Методологічні положення класифікації та аналізу стану економічно активного населення
Класифікація економічно активного населення Економічно активне населення складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили для ринкового виробництва товарів та послуг, а також деяких вид неринкового виробництва. що входять до Системи національних рахунків та балансів (СНР) та є економічною діяльністю. Все населення країни розподіляється на три взаємовиключні та вичерпні категорії: — зайняті; — безробітні; — економічно неактивні (поза робочою силою). До складу економічно активного населення (робочої сили) входять тільки ті особи, які займались економічною діяльністю, або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікуються як «зайняті» та «безробітні» (у визначенні МОП). Населення, активне у даний момент (або робоча сила). В рамках національної концепції економічно активного населення, застосовується поняття «населення, активне у даний період» стосовно короткого періоду часу — обстежуваного тижня. Концепція «Економічної активності, або робочої сили» передбачає віднесення осіб до однієї з трьох взаємовиключних категорій, в залежності від характеру їхньої діяльності впродовж короткого обстежуваного періоду (тиждень або день), на основі правил пріоритетності: зайняті, безробітні, та особи, які є поза робочої сили тобто економічно неактивні. Відповідно до цих правил, зайнятості надається перевага перед безробіттям, а безробіттю — перед відсутністю економічної активності. Цю залежність можна представити так: 285
Частина ІІІ. Макроекономіка
Н = Еа + Ен, де: Н — все населення, Еа — економічно активне населення (робоча сила); Ен — економічно неактивне населення (поза робочої сили) Еа = З + Б, де: З — зайняті економічною діяльністю; Б — безробітні (у визначенні МОП). Правила пріоритетності забезпечують безпосередній взаємозв’язок між зайнятістю, робочим часом і доходом від трудової діяльності, що можливо використовувати для аналізу продуктивності праці. Економічно неактивне населення (поза робочою силою) включає: • осіб молодше 15 та старше 70 років; • осіб у віці 15–70 років, встановленому для обліку економічно активного населення, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» та «безробітні», а саме: а) пенсіонерів по інвалідності та на пільгових умовах; б) осіб, зайнятих в домогосподарстві; в) учнів та студентів; г) зневірених; д) осіб з сезонним характером роботи; є) незайнятих з інших причин. «Зневірені» Особливою категорією економічно неактивного населення є «зневірені» особи, які впродовж обстежуваного періоду: а) були «без роботи», тобто не працювали за наймом або на власному підприємстві; б) були «тепер готові приступити до роботи», тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві впродовж наступних двох тижнів; в) «не займались пошуками роботи» впродовж останніх чотирьох тижнів, тому що не вірили у можливість знайти її (після неодноразових невдалих спроб знайти роботу втратили надію на працевлаштування). За методологією МОП зневірені відносяться до категорії економічно неактивного населення, проте дані про їх чисельність використовуються для оцінки загального обсягу пропозиції робочої сили та попиту на неї. Методика обчислення рівня безробіття, що застосовується Європейською комісією ООН, передбачає віднесення зазначеної категорії осіб до числа безробітних. Зайняті Зайнятість характеризує чисельність працюючих осіб. Роботою вважається люба діяльність в межах виробництва, визначених СНР, і вона охоплює все ринкове виробництво деякі види неринкового виробництва. Оскільки поняття зайнятості досить широке, облік чисельності зайнятих доповнюється даними про робочий час. Це доцільно робити для того, щоб виділити серед працюючого населення підгрупи в залежності від міри участі у складі робочої сили. 286
Розділ 22. Макроекономічна нестабільність
Зайнятими економічною діяльністю (надалі зайняті) вважаються особи у віці від 15 до 70 років, які: • працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину за наймом за винагороду в грошовому або натуральному вигляді, працювали індивідуально (самостійно) або у окремих громадян на власному (сімейному) підприємстві; • працювали впродовж 30 годин на тиждень безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому підсобному сільському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності; • особи, які тимчасово були відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес) але не працювали впродовж обстежуваного з незалежних від них особисто обставин. Зайнятість означає не тільки роботу за заробітну платню (за наймом), але також і заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві, включаючи виробництво в особистому підсобному сільському господарстві (дачній або присадибній ділянці), з метою власного споживання виробленої продукції. В рамках концепції робочої сили зайнятості надається перевага перед будь-яким іншим видом активності/не активності. До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов’язки. Добровільна діяльність є неекономічним видом діяльності і має три визначальні риси: а) вона не повинна оплачуватись; б) вона виконується за власним бажанням, без примусу, на відміну, наприклад, від строкової військової служби; в) вона виконується для організації, громади чи особи, з якою відсутні родинні зв’язки, поза власного домашнього господарства. Безробітні З 1991 р. по 1995 р. єдиним джерелом інформації про безробіття в Україні був адміністративний облік безробітних державною службою зайнятості. Однак, як свідчить міжнародний і вітчизняний досвід, за допомогою у пошуках роботи до служб зайнятості переважно звертаються менш конкурентоздатні на ринку праці особи, соціально вразливі категорії населення, котрі становлять меншу частку загального числа непрацюючих. Чимало безробітних психологічно не схильні, чи взагалі не бажають реєструватися на біржах праці, і покладаються у пошуках роботи на власні сили, друзів, родичів. Офіційне визначення безробітних Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (стаття 2) безробітними «визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові приступити до підходящої роботи». Використання тільки адміністративних та юридичних норм і вимог (перш за все обов’язкової реєстрації у центрах зайнятості, розповсюдження офіційного статусу тільки на працездатне населення працездатного віку) не відображатиме реальну 287
Частина ІІІ. Макроекономіка
ситуацію на ринку праці. За своїм призначенням інформація про зареєстроване безробіття може використовуватися, в основному, для власних потреб державної служби зайнятості (системи страхування від безробіття) — для прогнозування, планування та фінансування державної політики і програм зайнятості. У відповідності з концепцією робочої сили безробіття трактується як ситуація повної відсутності роботи. Міжнародні стандартні та критерії визначення безробіття Міжнародні стандартні та критерії визначення безробіття стосуються виключно дій особи впродовж певного періоду часу, незалежно від наявності чи відсутності у неї законних нетрудових доходів (дивідендів, процентів, ренти, пенсії чи стипендії), або права на одержання допомоги по безробіттю. Також у міжнародних стандартах не згадується верхня вікова межа для вимірювання економічно активного населення та його складових — зайнятості і безробіття. В багатьох індустріальних країнах верхня межа активності населення на 7–9 років перевищує законодавчо встановлений вік виходу на пенсію. Для міжнародних порівнянь, як правило, використовують показник безробіття, розрахований за даними вибіркових обстежень робочої сили. Відповідно до критеріїв міжнародних стандартів (МОП) до безробітних відносяться особи у віці від 15 до 70 років, які у звітний період: а) «не мали роботи (прибуткового зайняття)»; б) «активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню», тобто робили конкретні кроки протягом останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві. в) були «готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів», тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві впродовж наступних двох тижнів; До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також проходять навчання за направленням державної служби зайнятості населення. Критерій пошуку роботи Відповідно до міжнародних стандартів для того, щоб особа вважалася безробітною, вона повинна активно шукати роботу. Пошук роботи визначається, як здійснення конкретних кроків впродовж останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи організувати власну справу. «Активний пошук роботи» передбачає не тільки пошук роботи за наймом, але й здійснення конкретних заходів з метою організації власної справи та включає наступні способи: • реєстрацію в державній службі зайнятості чи приватних фірмах працевлаштування; • звернення безпосередньо до роботодавців; • розсилання письмових резюме (стислої інформації про професійну підготовку та кар’єру); • передачу оголошень, об’яв в газети чи реакцію на них; 288
Розділ 22. Макроекономічна нестабільність
• звернення за сприянням працевлаштування до родичів і друзів; • звернення за ліцензіями та дозволами; • пошук землі, будівель, приміщень, машин, устаткування і фінансових ресурсів для створення власного підприємства. Критерій готовності приступити до роботи Готовність приступити до роботи означає, що при наявності робочого місця людина повинна бути здатною почати працювати впродовж наступних двох тижнів. Мета критерію готовності полягає у тому, щоб виключити осіб, які шукають роботу з метою приступити до неї пізніше (наприклад, студенти вузів, які під час обстеження шукали роботу, щоб приступити до неї лише після закінчення навчального закладу). У випадках, коли звичайні способи пошуку роботи непридатні, коли ринок праці достатньо не організований або обмежений за масштабами, коли здатність поглинути робочу силу у даний момент обмежена, можливе застосування послаблення стандартного визначення безробіття, тобто використання тільки критеріїв пошуку роботи (а) та готовності приступити до роботи (в) для визначення статусу безробітної особи. Методика аналізу економічно активного населення Рівень економічної активності Аналітичним поняттям економічної активності населення є рівень економічної активності, що характеризує рівень участі населення обстежуваного віку (15–70 років) у робочій силі, та розраховується як відношення економічно активного населення до загальної чисельності населення у віці 15–70 років: РЕа = Еа/Н 100%, де РЕа — рівень економічної активності. Характеристики зайнятості населення Рівень зайнятості Характеристикою трудової активності населення є показник рівня зайнятості (Рз), що розраховується як відношення (у відсотках) чисельності зайнятих до чисельності населення у віці від 15 до 70 років, за виключенням осіб, які знаходяться на утриманні в інституційних установах (у виправно-трудових закладах, психіатричних лікарнях , лепрозоріях тощо). Рівень зайнятості визначається за формулою: Рз = З/Н 100, де З — чисельність зайнятого населення у віці від 15 до 70 років; Н — загальна чисельність населення у віці від 15 до 70 років. Іншими характеристиками зайнятості є такі показники: — фактична тривалість робочого періоду (дня чи тижня), повний робочий час, неповний робочий час; — добровільна неповна зайнятість; — неповна зайнятість з економічних причин; — характер роботи (постійна/тимчасова); 289
Частина ІІІ. Макроекономіка
— — — —
наявність роботи, але тимчасова відсутність на роботі; професія (рівень кваліфікації), галузь, статус зайнятості; розмір заробітку; наявність сумісництва, додаткової роботи (вторинної зайнятості).
Неповний робочий час Поняття неповного робочого часу визначається як регулярна робота протягом робочого часу, що коротший за нормальний. «Зайнятими неповний робочий час» вважаються особи, які відпрацювали менше 35 (30) годин впродовж обстежуваного тижня, при нормальній тривалості робочого періоду 40 (36) годин. Якщо особа працює за сумісництвом, то необхідно враховувати час, відпрацьований на всіх роботах. Таким чином, індивідуальний робочий час включає всі види діяльності впродовж звітного періоду, у тому числі вторинну зайнятість. Добровільна неповна зайнятість «Добровільну неповну зайнятість» становлять особи, які працюють неповний робочий час виключаючи тих, які працювали на добровільних засадах і відносилися до регулярно зайнятих. Під цим розуміється звичайний статус, що ґрунтується на трудовому договорі (контракті) між працівником та роботодавцем на тривалий або навіть на невизначений час. Неповна зайнятість з економічних причин До «неповністю зайнятих з економічних причин» (або вимушено неповністю зайнятих) відносяться всі особи найманої праці чи зайняті на власних підприємствах, які вимушено працювали менше нормального робочого часу, встановленого для даного виду діяльності або вимушено тимчасово не працювали взагалі та шукали іншу основну або додаткову роботу та готові були до неї приступити. Розрізняють дві головні форми неповної зайнятості з економічних причин: • видиму, ознакою якої є недостатній обсяг зайнятості; • невидиму, що характеризується низьким доходом, недо-використанням кваліфікації, низькою продуктивністю праці та іншими характеристиками. Видима неповна зайнятість В статистичній практиці головним чином використовується аналіз видимої неповної зайнятості. Видима неповна зайнятість визначається на підставі трьох критеріїв: 1) робота менше робочого часу нормальної тривалості; 2) вимушений характер такої роботи; 3) пошук іншої роботи і готовність приступити до неї. Для того, щоб віднести особу до цього підкласу зайнятості, всі три критерії повинні задовольнятись одночасно. Неповністю зайняті є частиною зайнятого населення, а тому це поняття не стосується безробітних чи економічно неактивного населення. І навпаки, безробітний або економічно неактивна особа не можуть бути неповністю зайнятими. 290
Розділ 22. Макроекономічна нестабільність
Для вимірювання неповної зайнятості застосовуються два показники: а) чисельність неповністю зайнятих осіб; б) масштаби видимої неповної зайнятості — сумарна кількість годин чи днів, до досягнення нормальної тривалості робочого часу, що існує у звітному періоді для можливої додаткової зайнятості кожної неповністю зайнятої особи. Вимірювання безробіття Загальні характеристики безробіття Характеристиками безробіття є: — рівень безробіття; — тривалість безробіття; Причини безробіття: — втрата роботи (вимушене звільнення з різних причин), — звільнення за власним бажанням, — повторне входження на ринок праці, — нові учасники ринку праці; — тимчасове звільнення (відсутність пошуків нової роботи) чи пошуки (нової) роботи; — пошуки роботи з повним чи неповним робочим днем; — професія, галузь, та статус за останнім місцем роботи; — тривалість незайнятості. Показники рівня безробіття Для аналізу ситуації, що склалася на ринку праці доцільно застосувати декілька показників рівня безробіття: • Рівень безробіття (за методологією МОП ) — Рб-1; • Рівня зареєстрованого безробіття — Рб-2т, Рб-2е; • Рівня довготривалого безробіття — Рб-3 (1,2); • Рівень безробіття з різних причин — Рб-4; • Розширений показник рівня безробіття — Рб-5; • Рівень загального дефіциту попиту на працю — Рб-6. Рб-1 — Рівень безробіття (за методологією МОП) — є звичайним показником рівня безробіття, що розраховується за стандартами Міжнародної Організації Праці, як процентне відношення загального числа безробітних у віці 15-70 років (Б) до чисельності економічно активного населення цього віку (Еа), тобто до суми зайнятих та безробітних (З + Б): Рб-1 = Б/Еа 100% = (Б/(З + Б)) 100%. Рб-2т — показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношенням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості (Бз) на дату ( початок звітного періоду) або в середньому за період (квартал, рік) до загальної чисельності працездатного населення працездатного віку (Нп). Рб-2т = (Бз/Нп) 100%. Рб-2е — показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношенням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості (Бз) на 291
Частина ІІІ. Макроекономіка
початок відповідного періоду до економічно активного населення працездатного віку (Еап). Рб-2е = (Бз/Еап) 100%. Показник рівня довготривалого безробіття — Рб-3 розраховується як процентне відношення числа безробітних всіх або тільки зареєстрованих в державній службі зайнятості, які шукали роботу понад 3 місяці і більше (Бде або Бдз) до: — економічно активного населення (Еа); — працездатного населення працездатного віку (Нп) Рб-3(1) = (Бде/Еа) 100%; Рб-3(2) = (Бдз/Нп) 100%. Рб-4 — показник безробіття серед осіб, яки втратили роботу з різних причин, що є процентним відношенням числа осіб, які втратили роботу за причинами (Бвр) до економічно активного населення (Еа). Рб-4 = Бвр/Еа 100%. Рб-5 — розширений показник рівня безробіття, що розраховується як процентне відношення суми чисельності безробітних (Б) та зневірених (Зн) до суми чисельності економічно активного населення (Еа) та зневірених. Рб-5= ((Б + Зн)/(Еа + Зн)) 100%. Рб-6 — показник безробіття, що характеризує загальний дефіцит попиту на працю і розраховується як відношення суми чисельності безробітних (Б), зневірених (Зн) та вимушено неповністю зайнятих осіб (Нз) до суми чисельності економічно активного населення (Еа) та зневірених осіб. Рб-6 = ((Б + Зн + Нз)/(Еа + Зн)) 100%. Основні типи безробіття Основними типами безробіття є: • фрикційне, • структурне, • циклічне. Фрикційне безробіття пов’язане з пошуками або очікуванням роботи. Це безробіття буває серед осіб, які зайняті пошуками робочого місця, що відповідає їхній кваліфікації та індивідуальним уподобанням щодо умов праці. Фрикційне безробіття виникає внаслідок того, що: • ринкам праці притаманний динамізм (постійно відбуваються звільнення та працевлаштування; • випадкові коливання попиту спричинюють, з одного боку, банкрутства і звільнення, а з іншого, створення нових підприємств і робочих місць; • на ринку праці постійно з’являються нові люди, які займаються пошуком роботи, в той час як інші можуть виходити із складу робочої сили); • інформаційні потоки про стан ринку праці є недосконалими тобто потрібен певний час для того, щоб безробітні і роботодавці, які мають вакансії, знайшли один одного. 292
Розділ 22. Макроекономічна нестабільність
Сезонне безробіття є різновидом фрикційного безробіття, і виникає у випадках, коли причини, що мають кліматичний (літо, зима) характер, призводять до тимчасових, але таких, що повторюються, коливань. Структурне безробіття є наслідком змін у структурі споживчого попиту і в технологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Дане безробіття виникає тому, що робоча сила реагує повільно на вказані зміни і її структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурі робочих місць. Наприклад, географічне переміщення сім’ї заради працевлаштування дорослої особи не може здійснитись миттєво. Фрикційне та структурне безробіття мають відносно сталий характер і разом утворюють природне безробіття, що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в економіці. Навіть якщо в цілому попит дорівнюватиме пропозиції праці, завжди будуть існувати фрикційне і структурне безробіття. Циклічне безробіття спричинюється спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупного попиту (витрат). Коли, не зважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послуги скорочується, зайнятість зменшується і безробіття зростає.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методологічні положення класифікації та аналізу стану економічно активного населення» з дисципліни «Економічна теорія»
