Сукупний попит (AD) — це величина обсягу продукції, яку готові купити макроекономічні суб’єкти за кожного можливого рівня цін. Це шкала, що графічно представлена у вигляді кривої, яка показує різні кількості товарів і послуг — величину реального обсягу виробництва, — що їх вітчизняні споживачі, фірми, уряд та зарубіжні покупці всі разом бажають купити за кожного можливого рівня цін (рис. 20.1).
Р
AD
ВВП Рис. 20.1. Крива сукупного попиту
Сукупний попит можна визначити за формулою розрахунку ВВП методом витрат: AD = C + I + G + Xn. Сукупний попит має дві форми: натурально-речову і вартісну. Натурально-речова форма сукупного попиту відображає суспільну потребу населення, фірм і держави в товарах і послугах. Його структура може бути представлена: 1) певними видами продуктів і послуг невиробничого споживання, які задовольняють особисті та інші невиробничі потреби; 2) сукупністю всіх засобів виробництва і виробничих послуг. Вартісний зміст сукупного попиту може визначатися сумою планових витрат на вітчизняні товари і послуги для кожного із рівнів сукупного доходу. Між сукупним попитом і ціною національного продукту існує опосередкована залежність, яка проявляється через три фактори: • ефект відсоткової ставки полягає в тому, що при зростанні цін покупцям товарів і послуг потрібно більше грошей для оплати угод. Отже, зростає попит на гроші, що при незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової ставки. Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші в кредит. Це стосується в першу чергу інвестиційних товарів, а також дорогих товарів споживчого призначення, до яких відносяться переважно товари довгострокового використання. 251
Частина ІІІ. Макроекономіка
• ефект багатства виражається в тому, що при зростанні цін реальна вартість, тобто купівельна спроможність, накопичених фінансових активів із фіксованим доходом (облігації, строкові депозити тощо), що знаходяться у населення, зменшуються. Тому власники фінансових активів стають реально біднішими, що скорочує їхній попит. І навпаки. • ефект чистого експорту відбиває вплив зовнішнього сектора економіки на сукупний попит і ВВП. Він проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на іноземні товари. Якщо внутрішні ціни піднімаються стосовно цін за кордоном, то покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам, що викличе збільшення імпорту, натомість іноземці почнуть купувати менше вітчизняних товарів, що викличе зменшення експорту. Отже, за інших незмінних умов зростання цін всередині країни викликає збільшення імпорту і зменшення експорту. Внаслідок цього скорочується чистий експорт у складі сукупного попиту. Основні нецінові фактори сукупного попиту: – Зміни в споживчих витратах: а) добробут населення; б) очікування споживача; в) заборгованість споживача; г) податки. – Зміни в інвестиційних витратах: а) відсоткові ставки, зміна яких викликана, наприклад, змінами грошової маси в країні, а не зміною цін; б) очікувані прибутки від інвестицій; в) податки з підприємств; г) технологія виробництва; д) надлишкові потужності. Зміни у витратах на чистий експорт: а) національний дохід інших країн; б) валютні курси. – Зміни в державних витратах. Під дією нецінових факторів (рис. 20.2) крива сукупного попиту (AD) переміщується: а) вправо вгору, коли попит зростає (ADAD1); б) вліво вниз, коли попит зменшується (ADAD2).
Р AD1 AD AD2 ВВП Рис. 20.2. Вплив нецінових факторів на криву сукупного попиту (AD)
252
Розділ 20. Макроаналіз сукупного попиту та сукупної пропозиції
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Макроаналіз сукупного попиту» з дисципліни «Економічна теорія»
