Національні і глобальні проблеми роззброєння та демілітаризації економіки
У 50-х роках XX ст. розпочалася так звана «холодна війна» між економічно розвиненими країнами, які входили до складу НАТО, і країнами Варшавського договору, почалася і набрала небачених раніше масштабів гонка озброєнь. Остання в глобальному аспекті може оцінюватись тільки негативно. 1. Гонка озброєнь — це загроза виникнення війн, у тому числі термоядерних. У світі накопичено майже 50 тис. різних ядерних зарядів. Цього вистачить, щоб повністю знищити усе живе на планеті. Достатньо сказати, що вибухівка сила ядерної бомби в 1 мегатонн перевищує сумарну силу усіх вибухів під час Другої світової війни. З розпадом колишнього СРСР «холодна війна» закінчилася. Однак загроза термоядерної війни залишається, оскільки її запаси не знищено. Окрім того, зростає кількість країн, які вже реально володіють цією зброєю, або потенційно можуть її виробити. Крім термоядерної зброї реальною загрозою є нагромадження інших видів озброєння, які використовують у локальних війнах. 2. Гонка озброєнь супроводжується зростаючими витратами матеріальних ресурсів, людської праці, відведення територій землі. На неї щорічно витрачають близько 700 млрд. дол. Зрозуміло, що краще було б, коли ці кошти людство могло б направити на вирішення інших глобальних проблем. Окрім того, мілітаризація економіки завдає збитків навколишньому середовищу. Особливо небезпечними є зберігання її відходів та поховання ядерної зброї. Це ж стосується хімічного та бактеріологічного виробництва і зброї, аварії на військових заводах і складах, літаках і підводних човнах, озброєних термоядерною зброєю. Особливу загрозу людству створює мілітаризація Космосу, порушення озонного шару тощо. Більшість країн світу усвідомлюють загрозу, яку несе гонка озброєнь, і виступають за демілітаризацію економіки. А це залежить від політичного клімату, характеру відносин, насамперед, між великими державами — США, Росія, Китай, Індія, Японія й інші. Так, на США і Росію припадає майже 90% ядерних боєголовок світу. Демілітаризація або роззброєння можуть проводитись за різними напрямами і з використанням тих чи інших засобів. Можливе пряме знищення нагромадженої зброї, використання певних її елементів у мирних цілях (наприклад, двигунів), або як брухту. Щодо виробництв, які виготовляли зброю, використовують таке поняття як «конверсія». 139
Частина І. Вступ до економічної теорії
Конверсія — перехід від процесу мілітаризації економіки до економіки роззброєння, переведення військового виробництва на випуск мирних видів продукції. Процес конверсій складний. В економічному аспекті на перших етапах він пов’язаний з певними витратами на переоснащення військових заводів, зміну технологій, кваліфікацію працівників. У соціальному плані можливі їх звільнення і зниження заробітної плати. Досить складно і суперечливо проходила конверсія в Україні. Цей процес співпав з ринковою трансформацією і глибокою кризою національної економіки, розбудовою незалежної держави. В Україні було роззосереджено понад 30% виробничих потужностей ВПК у складі колишнього СРСР. Водночас тут вироблялось самостійно лише 4% сукупного асортименту зброї в загальному ВПК. Тобто більша частка військової продукції мала незавершений технологічний цикл. Нині питома вага військової продукції в загальному обсязі виробництва становить близько 3–4% (у 1990 р. 22,7%).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Національні і глобальні проблеми роззброєння та демілітаризації економіки» з дисципліни «Економічна теорія»
