Основними формами міжнародних економічних відносин є: • міжнародна торгівля товарами та послугами; • міжнародна міграція капіталів та робочої сили; • міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини; • міжнародна економічна інтеграція. Міжнародна торгівля є традиційною і найбільш розвиненою формою міжнародних економічних відносин. Профіль країни у міжнародній торгівлі визначається на основі принципу порівняльних переваг, сформульованого Д. Рікардо: країна спеціалізується на виробництві тієї продукції, яку здатна виробляти з відносно меншими альтернативними витратами порівняно з іншими країнами. За цих умов торгівля є 127
Частина І. Вступ до економічної теорії
взаємовигідною навіть між країнами з суттєвими відмінностями у рівнях національних витрат виробництва, ефективності економіки в цілому. Віна виступає чинником економічного зростання кожної окремої країни й світової економіки в цілому. На розвиток міжнародної торгівлі чинить суттєвий вплив державна політика. Залежно від масштабів втручання держави розрізняють: • політику свободи торгівлі (фритредства) — політику мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропонування; • політику протекціонізму — політику захисту внутрішнього ринку та вітчизняного виробника від іноземної конкуренції шляхом застосування тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики. Основним тарифним інструментом є мито — непрямий податок, який виконує дві основні функції — фіскальну та захисну. До нетарифних інструментів відносяться: • квоти — кількісні обмеження експорту або імпорту; • ліцензування — регулювання зовнішньої торгівлі шляхом надання державними органами дозволу (ліцензії) на експорт або імпорт визначеної кількості товару за певний період часу й заборони неліцензованої торгівлі; • «добровільні експортні обмеження» — кількісне обмеження експорту, що ґрунтується на зобов’язанні одного з торгівельних партнерів обмежити або принаймні не розширювати обсягу експорту; це квота, яка встановлюється не країноюімпортером, а країною-експортером; • субсидії — державні грошові виплати, спрямовані на підтримку національних виробників і побічну дискримінацію імпорту (податок навпаки). Імпортні субсидії надаються виробникам товарів, які конкурують з імпортом на внутрішньому ринку країни, експортні субсидії надаються виробникам експортних товарів з метою заохочення їх просування на зовнішній ринок. • демпінг — штучне зниження цін на товари на зовнішніх ринках для їх завоювання, усунення конкурентів; міжнародна дискримінація в цінах внаслідок продажу фірмою-експортером товарів на зарубіжних ринках за значно нижчими цінами, ніж на внутрішньому, які нерідко не покривають навіть витрат виробництва. • ембарго — заборона державою або групою держав ввезення або вивезення товарів, послуг, цінних паперів, валюти, а також затримання суден, вантажів та іншого майна, які належать іноземній державі; засіб економічного або політичного впливу одних країн на інші. Міжнародний рух капіталів здійснюється у формах: • прямих інвестицій у промислові, торговельні та інші підприємства; • портфельних інвестицій (в іноземні акції, облігації та інші цінні папери); • міжнародних кредитів; • економічної допомоги (безоплатної та у вигляді пільгових кредитів). Економічна інтеграція — тісний взаємозв’язок, взаємопереплетіння національних економік і формування спільного економічного простору. Вища форма інтернаціоналізації, передбачає вільне переміщення між країнами капіталів, товарів, робочої сили та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Форми міжнародних економічних зв’язків» з дисципліни «Економічна теорія»
