Економічна наука, насамперед, вивчає економічні потреби та шляхи їх задоволення. Потреби — це об’єктивні умови існування людини, які відображають нестатки в чомусь, об’єктивно необхідному для підтримання життєдіяльності і розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому. Потреби перетворюються на внутрішній стимул людської активності. Потреби динамічні та постійно змінюються, на базі вже задоволених потреб виникають нові, що пов’язано із включенням особи в різні сфери та форми діяльності, що відображено в законі зростання потреб. Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді виділяють: — біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо); — соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо); — духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо). Західна економічна наука приділяє багато уваги удосконалення класифікації потреб, використовуючи свої дослідження в сферах маркетингу, менеджменту. Найбільш відома — теорія ієрархії потреб Маслоу. Згідно даної теорії всі людські потреби поділяються на первинні та вторинні, які розташовуються у вигляді піраміди і включають в себе такі види потреб: — фізіологічні потреби; — безпека, захищеність; — соціальні потреби; — повага, визнання; — саморозвиток, самореалізація. Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності. Всі потреби поділяються на економічні та соціальні. Економічні потреби — це внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів свого домогосподарства. В свою чергу, економічні потреби можуть розділятись на виробничі, суспільні, особисті. При чому особисті потреби можуть бути розподілені на фізичні, інтелектуальні, соціальні. Соціальні потреби — різновид потреб людини, основне джерело її активності у пізнавальній та практичній діяльності, який направлений на удосконалення людини, її розумових, інтелектуальних та моральних якостей. 54
Розділ 4. Економічні потреби та економічні інтереси суспільства
За ступенем реалізації розрізняють абсолютні, дійсні, платоспроможні потреби. Абсолютні потреби формуються відповідно до світового рівня розвитку виробництва і відбивають максимально досягнутий у світовій економіці рівень відтворення здібностей людини. Дійсні потреби — це ті потреби, що можуть бути задоволені при певному розвитку виробництва. Платоспроможні потреби — це ті, які людина може оплатити при наявному рівні доходів. У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов’язані та рівнозначні: економічні потреби відбивають відношення до праці і проявляються як необхідність економії робочого часу; соціальні потреби стосуються потреб особистого розвитку (необхідність самовдосконалення, самореалізації, творчої діяльності). Виділяють три етапи розвитку потреб. Перший етап — домінування матеріально-речових потреб. Даний етап тривав до середини 50-х років ХХ ст. Другий етап — розвиток соціальних потреб, або розвиток «економіки споживання». Даний етап тривав з середини 50-х років до 80-х років ХХ ст. В цей період почали формуватись соціальні потреби на побутове обслуговування, на освіту, на медицину, спорт, відпочинок (витрати на споживання продуктів харчування в структурі витрат домогосподарств зменшились і становили: в США — 15%, в Західній Європі — 20%, Японії — 27%). Третій етап розпочався на початку 80-х років. Він характеризується зростанням зацікавленості в задоволенні гуманітарних потреб, пов’язаних з творчістю, духовним розвитком особистості. На даному етапі у структурі потреб відбуваються такі принципові зміни: — перехід від домінування економічних суспільних потреб до соціальних; — від задоволення елементарних потреб — до задоволення потреб на основі індивідуалізованого виробництва; — від речової структури споживання до переважання в ній послуг гуманітарного характеру, спрямованих на розвиток особистості. Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифікуються, ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації. Все те, що задовольняє людські потреби є благами. Благо — це матеріальні та нематеріальні цінності, що приносять людям користь, задоволення, радість; це засоби задоволення людських потреб. Існує наступна класифікація благ (рис. 4.1). Вільні блага — ті, які людина може отримати без матеріальних затрат, вони є в достатній кількості в природі. Економічні блага — ті, які вироблені самою людиною і на їх придбання необхідні матеріальні затрати. В свою чергу споживчі блага поділяють на блага довготривалого використання та разові блага. Інституційна різниця між споживчими та виробничими благами полягає в тому, хто є їх кінцевим споживачем.
55
Частина І. Вступ до економічної теорії
Блага
За економ. відношенням
За формою
За суб’єктами використання
За ступенем готовності
За власністю
вільні економічні
речові послуги
виробничі споживчі
ресурси напівфабрикати кінцеві продукти
приватні суспільні
Рис. 4.1. Класифікація благ
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність потреб та особливості їх розвитку» з дисципліни «Економічна теорія»
