У будь-якому процесі виробництва, незалежно від його суспільної форми, беруть участь матеріальний й особистий фактори виробництва. Якщо розглядати їх поза конкретною соціальною формою, то вони виступають як звичайні засоби створення корисного продукту для задоволення природної мети виробництва. В цій якості фактори виробництва виступають як фонди підприємства. В умовах розвинутого товарного виробництва фактори виробництва слугують для створення і збільшення додаткової вартості, а відтак набувають форми капіталу. Капітал в процесі виробництва здійснює свій кругооборот (рис. 3.1). Кругооборот капіталу – це рух капіталу, в процесі якого капітал послідовно набуває трьох функціональних форм і проходить три стадії. Перша і третя стадії – це стадії обігу, друга стадія є стадією виробництва. На першій стадії капітал виступає у грошовій формі. Гроші авансуються на придбання необхідних засобів виробництва і робочої сили. Створюються умови для здійснення процесу виробництва. Грошовий капітал перетворюється на продуктивний. На другій стадії відбувається процес виробництва, який полягає у споживанні поєднаних засобів виробництва і робочої сили. Капітал у продуктивній формі створює новий товар, його споживну вартість і вартість, яка включає додаткову вартість. Тобто відбувається зміна продуктивної форми капіталу на товарну форму. На третій стадії відбувається реалізація створеного товару. Товарний капітал перетворюється на грошовий. Власнику підприємства повертається авансована на виробництво сума разом з реалізованою додатковою вартістю у формі прибутку. Умовою безперервного кругообороту є зміна однієї функціональної форми іншою. Необхідно також, щоб капітал одночасно знаходився в усіх трьох формах: частина має перебувати в грошовій формі, частина – у продуктивній, частина – у товарній формі. Безперервне повторення процесу кругообороту називається оборотом капіталу. Оборот капіталу не співпадає з часом кругообороту. Протягом одного кругообороту власнику підприємства повертається лише частина авансованих (вкладених у виробництво) коштів. Повний оборот передбачає повернення усіх авансованих коштів. Час обороту складається із часу виробництва і часу обігу : . Час виробництва включає робочий період – це час праці людини, її дії на предмети праці; час перебування предметів праці і обладнання у виробничих запасах ; технологічні перерви або час дії сил природи на продукт (наприклад, пшениця достигає, фарба сохне, тісто сходить); час перерв у процесі праці, які пов’язані з організацією виробництва : . (3.1) Час обігу – це час, який витрачається на закупівлю факторів виробництва і час реалізації готового продукту. Швидкість обороту капіталу вимірюється кількістю оборотів протягом року: , (3.2) де – кількість оборотів капіталу за рік; – одиниця виміру часу обороту (рік); – час обороту даного капіталу. В залежності від особливостей обороту продуктивний капітал поділяється на основний та оборотний. Основний капітал – це частина капіталу, яка повністю бере участь у виробництві і тривалий час зберігає свою фізичну форму (споживну вартість), але переносить свою вартість на створену продукцію частинами протягом значного проміжку часу (більше 365 календарних днів). До основного капіталу відносять виробничі будівлі та споруди, машини, обладнання, інструменти тощо. Оборотний капітал – це частина капіталу, яка протягом одного виробничого циклу (кругообороту) втрачає свою споживну вартість (змінює фізичну форму), а її вартість повністю переноситься на новостворений товар і повністю повертається у грошовій формі до свого власника. До оборотного капіталу відносять сировину, матеріали, паливо, електроенергію, напівфабрикати, робочу силу. Основний капітал здійснює свій оборот більше одного року, як правило, за кілька років. Оборотний капітал робить декілька оборотів за рік. Розрізняють загальний та реальний оборот капіталу. Загальний оборот капіталу – це його оборот по вартості: , (3.3) де – величина загального обороту капіталу протягом року; – вартість основного капіталу; – вартість оборотного капіталу. Реальний оборот капіталу – це оборот по натуральній формі. Реальний оборот здійснюється повільніше, він завершиться лише тоді, коли закінчать оборот по вартості найповільніші елементи продуктивного капіталу. Основний капітал поступово зношується. Розрізняють фізичний та моральний знос. Фізичний знос основного капіталу – це поступова втрата засобами праці споживчої вартості в процесі виробничого використання та під впливом сил природи. Моральний знос – це знецінення основного капіталу внаслідок появи на ринку аналогічних, але більш продуктивних чи дешевих засобів праці, що автоматично зменшує вартість уже задіяного основного капіталу. Якщо фізичний знос настає в результаті використання основного капіталу, то його вартість не втрачається, а переноситься по мірі зносу, частинами, на створюваний товар. При реалізації товару ця частина вартості повертається власнику підприємства у грошовій формі. Процес відшкодування у грошовій формі вартості основного капіталу, що відповідає його зносу, називається амортизацією. Самі відрахування називаються амортизаційними. Амортизаційні відрахування зосереджуються в амортизаційному фонді підприємства. Кошти з амортизаційного фонду використовуються для заміни засобів праці після їх повного зносу або для їх капітального ремонту. Щорічні амортизаційні відрахування, які надходять до амортизаційного фонду, здійснюються за спеціальними нормами амортизації. Норма амортизації розраховується за формулою: , (3.4) де – сума амортизаційних відрахувань за рік; – вартість основного капіталу. Окрім основного та оборотного капіталу, кожне підприємство використовує капітал обігу, який складається з готової продукції та грошових коштів. Сукупність оборотного капіталу та капіталу обігу утворює оборотні засоби підприємства (рис. 3.2).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кругооборот капіталу» з дисципліни «Економічна теорія»
