Існуюча податкова система має масу недоліків, які ускладнюють ефективне використання земель поселень, будівель й споруд, а податок на майно підприємств не сприяє впровадженню нових технологій та гальмує інвестиції, спрямовані на модернізацію основних фондів. Введення консолідованого податку на нерухомість на основі ринкової вартості об'єктів нерухомості знизить податкове навантаження на активну частину основних фондів, звільнить від оподаткування машини, обладнання, частину оборотних коштів (які входять в податкову базу податку на майно організацій, але не є об'єктами нерухомості). Це має стимулювати вкладання капіталу в оновлення виробничої бази, впровадження нових технологій, розвиток територій, стимулювання ефективного використання земель та об'єктів нерухомості, а також поступово витісняти землекористувачів, не здатних реалізувати прибутковий потенціал об'єктів нерухомості з найбільш привабливих для розвитку міських земель. Ще одним доказом на користь консолідованого податку є більш справедливий розподіл податків, який має бути пов’язаний з реальною вартістю об'єктів нерухомості, з урахуванням соціально-економічних обмежень (зокрема, платоспроможністю населення). Єдиний податок на нерухомість може бути передбачений спеціальною частиною Податкового кодексу замість діючих податків на майно організацій й фізичних осіб і земельного податку. Про потребу його введення свідчить позитивний досвід найближчого сусіда України - Росії. Так, Концепція введення єдиного податку на нерухомість була відпрацьована в ході експерименту, передбаченого федеральним законом Російської Федерації № 110-ФЗ від 20.07.97 м. «О проведений зксперимента по налогообложению недвижимости в городах Великом Новгороде и Твери». Опрацювання різних варіантів показало неможливість одноразової заміни податком на нерухомість земельного та майнових податків, й необхідність перехідного періоду. Поетапне введення податку на нерухомість було забезпечене федеральним законом «О внесений изменений и дополнений в Федеральний закон «О проведений зксперимента по налогообложению недвижимости в городах Великом Новгороде и Твери» від 21.11.1999 №196-Ф3. З 1 січня 2000 р. податок на нерухомість, введений у місті Великому Новгороді рішенням міської Думи на основі відповідного закону Новгородської області, засвідчив перехід до податку на нерухомість на першому етапі і був дозволений тільки для юридичних осіб, які є повними власниками земельних ділянок і розташованих на них об'єктів. Таким чином, стимулювався викуп земель та з'явилася можливість балансувати прибутки бюджету за умов скорочення податкової бази за рахунок вилучення активної частини капіталу (рухомого майна). 11 а другому етапі передбачалося: 1. Додаткове введення в податкову базу споруд. Для цього було здійснено обгрунтування запровадження методики масової оцінки вартості споруд за витратним методом. 2. Введення податку на нерухомість для фізичних осіб, власників нежитлової нерухомості. Оподаткування нежитлових об'єктів, що знаходяться у власності фізичних осіб, передбачається диференціювати за видами нерухомості. Для забезпечення стимулювання створення єдиного об'єкта проробляється питання про підвищення ставок податку на майно фізичних осіб, диференційовано за видами об'єктів нерухомості. Крім того, методику визначення плати за найм також буде подана відповідно до методики оцінки вартості для цілей оподаткування, так щоб власник, сплачуючи податок на нерухомість, не програвав у порівнянні з наймачем (податок не вище за плату за найм, за інших рівних). Зміни в методиці оцінки, що забезпечують відображення змін у ринковій вартості. На основі моніторингу цін були підготовлені зміни в методиці оцінки об'єктів нерухомості для цілей оподаткування, що передбачають підвищення базової вартості квадратного метра житла в 2,1 раза, за об'єктами промислового та комерційного призначення - на 30%. Було пророблено питання про можливості введення до експеримент власників будівель й приміщень за умов, що вони укладають договори довгострокової оренди земельних ділянок. Процедура й умови висновку таких договорів оренди можлива за умов проведення конкурсів або аукціонів. На третьому етапі планується: 1. Перехід до податку на нерухомість фізичних осіб - власників індивідуальних житлових будинків і квартир. Для цього необхідно проробити питання про передачу прав на землю: до багатоповерхової забудови - оформлення прав довгострокової оренди на земельні ділянки під багатоквартирними будинками безкоштовне; орендну плату за землю на праві довгострокової оренди - визначають у відсотках від оціненої вартості та ставці податку на нерухомість як для власників квартир; до індивідуальної забудови - землю у власність або в оренду, де умови викупу в довгострокову оренду пов'язані з умовами викупу (отримання) ділянки у власність, оформлення в оренду на термін менше 25 років - безкоштовно, оренди і плата - у відсотках від оціненої вартості, за ставками не менше, ніж ставки податку на нерухомість. Таким чином, формується єдиний об'єкт житлової нерухомості - будівля, квартира і земля, земельний частка в праві, що дозволяє розглядати власника такого об'єкта як повноцінного учасника ринку нерухомості. Чим ефективніше використовується земля (висока питома вага машин, обладнання, оборотних коштів), тим вигідніше стає її викупити. Під час продажу земель вирішують два основних завдання: стимулювання ефективних землекористувачів і вкладень у модернізацію виробництва з одночасним дотриманням інтересів бюджету. Муніципалітети, реалізуючи землю, зберігають стабільне джерело прибутків у вигляді відсотка від ринкової вартості об'єктів нерухомості й установлюють стабільні та прозорі правила обороту нерухомості, стимулюють розширення класу власників. З іншого боку, стабільне оподаткування захищає власників об'єкті в нерухомості та їх інвестиції від різких змін податкового тягаря, що мають місце під час індексації ставок земельного податку національними рішеннями, відображеними державною політикою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Єдиний податок на нерухомість» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
